Справа № 2-1115/2010 року
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 cічня 2010 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді: Барашков В. В.
секретаря: Пасічняк Л.І.
за участю представників сторін: представника позивача – ОСОБА_1, представників відповідача – ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до КП "Легенда" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, відшкодування моральної шкоди та матеріальної шкоди, –
встановив:
ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до КП "Легенда" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, відшкодування моральної шкоди.
Під час провадження по справі позивач позовні вимоги доповнив, просив cтягнути із КП "Легенда" також вартість витрат, викликаних необхідністю санаторно-курортного лікування.
Представник позивача позов у судовому засіданні підтримала, суду пояснила, що позивач працював директором КП "Легенда", зборами засновників КП "Легенда" 25.11.2008р. прийнято рішення про звільнення ОСОБА_4 з посади директора, наказом № 1 від 27.11.2008р. позивача було звільнено з роботи 30.11.2008р. за ст. 41 ч.1 п.1. КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов’язків керівником підприємства. Судом ОСОБА_4 поновлено на роботі на посаді директора КП "Легенда". 19.06.2009р. зборами засновників КП "Легенда" прийнято рішення звільнити ОСОБА_4 з посади директора підприємства на підставі ст.40 ч.1. п.2. КЗпП України. Представник позивача мотивує позовні вимоги про поновлення на роботі відсутністю законних підстав для звільнення ОСОБА_4 з посади директора підприємства за ст.40 ч.1. п.2. КЗпП України. Пояснила, що позивач вважає його звільнення з роботи з посади директора КП "Легенда" здійсненим без законних підстав з особистих мотивів. Незаконним звільнення йому заподіяно і моральну шкоду, оскільки позивача погіршився стан здоров'я, принижено його честь і гідність, моральну шкоду оцінює у 1210 грн. Пояснила, що незаконними діями відповідача позивачу завдано майнової шкоди, оскільки незаконні звільнення (25.11.2008р. та 19.06.2009р.) негативно вплинули на стан здоров'я позивача, що зумовило необхідність лікування у лікувальних закладах та мало наслідком необхідність санаторно-курортного лікування, фактичні витрати позивача, на яке склали 4920,00 грн. Просила позов задоволити в повному обсязі
Представники відповідача заперечили проти задоволення позову, пояснивши суду, що рішення зборів засновників КП "Легенда" від 19.06.2009р. про звільнення позивача з роботи прийнято зборами в межах їх компетенції більшістю голосів засновників, звільнення позивача проведено без порушень чинного законодавства України, ОСОБА_4 не відповідає займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок його недостатньої кваліфікації та стану здоров'я. Пояснили, що підстав для відшкодування позивачеві витрат, викликаних необхідністю санітарно-курортного лікування немає, оскільки дії відповідача не є неправомірними, а згадка про санаторно-курортне лікування у наданих позивачем доказах відсутня. Просили у задоволенні позову відмовити.
Свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 В судовому засідані засвідчили суду, що тривалий час працюють на одному підприємстві з позивачем. Підтвердили, що в них склались неприязні стосунки. Рішення про повторне звільнення ОСОБА_4 було прийняте, окільки учасники зборів прийшли до висновку, що він не має достатньої кваліфікації для виконання посадових обовязків директора підприємства. Пи цьому повідомили, що жодних атестаційних чи кваліфікаційних випробувань ОСОБА_4 не проходив, відповідних комісій зборами учасників не створювалось.
Заслухавши пояснення представників сторін, свідків, дослідивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
30.11.2008р. ОСОБА_4 звільнено з посади директора КП "Легенда" з підстав, визначених п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України (протокол зборів засновників КП "Легенда" від 25.11.2008р., наказ № 1 від 27.11.2008р.). Із 01.12.2008р. директором КП "Легенда" призначено ОСОБА_2
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 02.03.2009 р. у цивільній справі № 2-1342/2009р. ОСОБА_4 поновлено на роботі на посаді директора КП "Легенда", стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодування заподіяної моральної шкоди. Рішенням Колегії суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області від 04.06.2009р. рішення Івано-Франківського міського суду від 02.03.2009р. у частині поновлення на роботі залишено без змін.
19.06.2009р. збори засновників КП "Легенда" прийняли рішення на виконання рішення суду звільнити 19.06.2009р. з посади директора підприємства ОСОБА_2 за п. 6. ч.1. ст. 40 КЗпП України –поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу. Директором КП "Легенда" з 20.06.2009р. призначити ОСОБА_4 (протокол зборів засновників КП "Легенда" № 17 від 19.06.2009р., наказ № 6 від 22.06.2009р.).
19.06.2009р., по наступному питанню порядку денного позачергових зборів засновників, збори засновників КП "Легенда" прийняли рішення звільнити 22.06.2009р. ОСОБА_4 з посади директора КП "Легенда" за п.2 ч.1 ст.40 КЗпП України – виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи. Вирішили призначити ОСОБА_2 директором КП "Легенда" з 23.06.2009р. (протокол зборів засновників КП "Легенда" № 17 від 19.06.2009р.).
Як вбачається із тексту наказу № 6 від 22.06.2009 р. та протоколу зборів засновників КП "Легенда" № 17 від 19.06.2009р., зазначені документи не містять жодного формулювання причин звільнення ОСОБА_4, а саме – вказівки на фактичні дані, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я (стійкого зниження працездатності) ОСОБА_4 не може належно виконувати покладених на нього трудових обов’язків директора КП "Легенда" чи їх виконання протипоказано за станом здоров'я або небезпечне для членів трудового колективу чи інших осіб.
Лише під час судового розгляду відповідач надав суду документи, що, на його думку, свідчать про невідповідність ОСОБА_4 займаній посаді директора внаслідок його недостатньої кваліфікації, що полягає в порушеннях, вчинених ОСОБА_4 у травні-червні 2009р.
Суд враховує, що звільнення з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП, є законним, якщо неналежне виконання працівником трудових обов'язків є наслідком недостатньої кваліфікації чи стану здоров'я, які свідчать про відсутність вини працівника у неналежному виконанні трудових обов'язків. Також суд враховує, що за відсутності конкретних фактів неналежного виконання позивачем покладених на нього обов'язків загальна оцінка його роботи не може вважатися достатнім доказом невідповідності його займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я та підставою для його звільнення згідно з п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП.
Доказів, що ОСОБА_4 не може забезпечити належного виконання покладених на нього трудових обов’язків директора не представлено. Доказів, які б свідчили про те, що позивач внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я не виконує і не може виконувати покладені на нього посадові обов'язки директора не представлено.
Відповідач як власник не довів наявність законних підстав розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк з ініціативи власника або уповноваженого органу за п. 2 ч.1. ст. 40 КЗпП України.
Показаннями свідка ОСОБА_6, свідка ОСОБА_9, свідка ОСОБА_8, свідка ОСОБА_10 встановлено, що звільнення ОСОБА_4 з роботи відбулось з тих підстав, що ОСОБА_4, працюючи на посаді директора КП "Легенда" до 30.11.2008р., неодноразово порушував трудові обов’язки, а також права засновників і засновники підприємства не бажають, щоб ОСОБА_4 працював директором підприємства.
Оцінюючи у сукупності усі обставини справи та наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що відповідач не пов'язував звільнення ОСОБА_4 з посади директора КП "Легенда" з підстав, які стосувалися його недостатньої кваліфікації чи стану здоров'я та які перешкоджають продовженню даної роботи. За таких обставин суд вважає, що трудові права позивача є порушеними, а звільнення ОСОБА_4 з підстав, визначених п.2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України не можна вважати законним.
Стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідним при поновлені працівника на попередній роботі у разі звільнення без законної підстави.
Суд вважає, що повторним незаконним звільненням позивачу завдано моральну шкоду, яка виразилась у душевних стражданнях та погіршенні його стану здоров'я, що підтверджується лікарняним листком, та вважає, що розмір відшкодування у сумі 1250,00 грн. є розумною компенсацією з огляду на тривалість порушеного права та повторне незаконне звільнення з роботи.
Відповідно до ч. 1 ст. 1195 Цивільного кодексу України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
Судом встановлено, що позивачем фактично понесено витрати у сумі 4920,00 грн., що викликані необхідністю санаторно-курортного лікування. Рішенням Івано-Франківського міського суду від 02.03.2009р. у цивільній справі № 2-1342/ 2009р. встановлено, що незаконне звільнення з роботи ОСОБА_4 30.11.2009р. мало наслідком погіршення стану здоров'я позивача. Судом встановлено, що незаконне звільнення ОСОБА_4 з роботи із посади директора із 22.06.2009р. за рішенням зборів засновників від 19.06.2009р. також зумовило погіршення його стану здоров'я. Як вбачається з тексту ОСОБА_3 з медичної карти стаціонарного хворого № 6350 відділу судинної неврології Івано-Франківської центральної міської клінічної лікарні від 26.06.2009р., графа ОСОБА_3 "Рекомендації", за результатами проведеного лікування та огляду ОСОБА_4 рекомендовано санаторно-курортне лікування.
Доказів, що б спростовували зазначені обставини відповідачем не представлено.
Суд приходить до висновку про те, що витрати позивача у сумі 4920,00 грн. є такими, що викликані необхідністю санаторно-курортного згідно ч.1 ст. 1195 Цивільного кодексу України підлягають стягненню із відповідача.
Відповідно до вимог ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно ст. 11 Цивільного процесуального кодексу суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами та іншими учасниками процесу доказів. У судовому засіданні не знайшли свого обґрунтування доказами заперечення відповідача, а представлені докази дають підстави до висновку про обґрунтованість позову.
Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 40 ст. 235 ст. 237-1 КЗпП України, ч.1ст.1166, ч.1 ст. 1195 ЦК України, ст. ст. 10,11,27,31,57-61,208,209,212-215,218 ЦПК України, суд,-
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_4 – задоволити.
Поновити ОСОБА_4 на роботі на посаді директора Колективного підприємства “Легенда”.
Стягнути з Колективного підприємства “Легенда” на користь ОСОБА_4 4428,53 грн.середнього заробітку за час вимушеного прогулу
Стягнути з Колективного підприємства “Легенда” на користь ОСОБА_4 4920,00 грн. заподіяної майнової шкоди.
Стягнути з Колективного підприємства “Легенда” на користь ОСОБА_4 1250,00 грн. заподіяної моральної шкоди.
Стягнути з Колективного підприємства “Легенда” на користь ОСОБА_4 68,00 грн.судвого збору та 156,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення в частині поновлення ОСОБА_4 на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 718,75 грн. допустити до негайного виконання.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду до апеляційного суду Івано-Франківської області може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення, апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через суд першої інстанції.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подачі заяви на апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.
У разі подання заяви про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя: Барашков В. В.