Номер провадження: 33/813/605/19

Номер справи місцевого суду: 502/1261/18

Головуючий у першій інстанції Манжос Н. В.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2019 року м. Одеса

Суддя Одеського апеляційного суду Сегеда С.М.,

за участю секретаря Ющак А.Ю.,

особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1

розглянувши матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Кілійського районного суду Одеської області від 04 жовтня 2018 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративніправопорушення,

ВСТАНОВИВ:

зазначеною постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 10 200 грн. в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмір 352,40 грн.

Відповідно до постанови суду, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він09 липня 2018 року, об 13 год. 00 хв. керував автомобілем марки «ВАЗ 2105» д/н НОМЕР_1 в м. Вилкове Кілійського району Одеського області з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому Законом порядку відмовився у присутності двох понятих, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху (далі - ПДР).

Не погоджуючись із вказаною постановою, 02 квітня 2019 року, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Кілійського районного суду Одеської області від 04 жовтня 2018 року та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, посилаючись на порушення суддею норм матеріального та процесуального права.

Крім того, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постановисудді Кілійського районного суду Одеської області від 04 жовтня 2018 року, мотивуючи його тим, що він не був присутній в судовому засіданні, копія постанови за зазначеною адресою йому не направлялась, постанову отримав лише 14.02.2019 року після того, як звернувся до суду з відповідною заявою.

Вивчивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, проте апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Так, з матеріалів справи вбачається, що справа була розглянута за відсутності ОСОБА_1 , який стверджує, що копія оскарженої постанови через поштовий зв`язок йому не надходила, що унеможливило оскарження ним вказаної постанови у встановлений законодавством десятиденний строк.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 об`єктивно не мав можливості оскаржити постанову суду у встановлений законом строк, тому строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.

В обґрунтування своїх вимог про скасування постанови та закриття провадження у справі, апелянт зазначив, що судом порушені права та інтереси особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки він не мав можливості дати пояснення суду про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Згідно з вимогами ч.7 ст.294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

За змістом ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст.245 КУпАП, провадження по справам про адміністративні правопорушення повинно бути засновано на своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванню обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

У відповідності до ст.252 КУпАП оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно з п. 2.5 ПДР, водій зобов`язаний за вимогою працівника правоохоронного органу пройти у встановленому законом порядку медичний огляд для встановлення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних або токсичних речовин.

Апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 дотримався вимог статей 245 та 252 КУпАП та на підставі аналізу доказів, досліджених під час судового розгляду, з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дійшов до обґрунтованих висновків про винуватість ОСОБА_1 , у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, застосувавши до нього адміністративне стягнення, у межах санкції вказаної норми права.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії БД №044907, згідно з яким водій ОСОБА_1 09.07.2018 року о 13 год. 00 хв в м. Вилкове Кілійського району Одеського області керував автомобілем «ВАЗ 2105» д/з НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. З протоколу вбачається, що від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законному порядку відмовився, в присутності двох свідків.

Так, вказані свідки ОСОБА_2 і ОСОБА_3 письмово підтвердили той факт, що водій ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі (а.с.4,5).

Крім того, співробітники поліції ОСОБА_4 і ОСОБА_5 до Кілійського районного суду Одеської області дали письмові пояснення про те, що ними в м. Вилкове Оденської області 09.07.2018 року приблизно в 13.00 год. був зупинений автомобіль «ВАЗ 2105» д/з НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який на їх думку перебував в стані алкогольного сп`яніння.

На запит поліцейських, чи вживав він алкогольні напої, ОСОБА_1 вказав, що вживав учора. На пропозицію пройти обстеження на стан алкогольного сп`яніння ні місці зупинки транспортного засобу або в медичному закладі, водій ОСОБА_1 відмовився, в присутності двох свідків.

Після цього, на ОСОБА_1 був складений протокол про адміністративне правопорушення серії БР № 044907, та у нього було вилучено посвідчення водія з видачею тимчасового дозволу на право керування транспортними засобами. Від підпису у вказаному протоколі водій ОСОБА_1 відмовився. Автомобіль «ВАЗ 2105» д/з НОМЕР_1 був переданий трезвому водієві (а.с.13, 14).

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 вказав, що йому невідомо, яке він правопорушення скоїв, оскільки на його думку відповідальність за керування автомобілем з ознаками сп`яніння законодавством не встановлена.

Такий довід ОСОБА_1 є хибним, однак його притягнуто до адміністративнох відповідальності не за за керування автомобілем з ознаками сп`яніння, а за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння.

Так, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП.

При відмові водія транспортного засобу від проведення огляду на місці зупинки та в закладі охорони здоров`я, поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Згідно ч.1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, відмова від проходження огляду на стан сп`яніння є окремою підставою для притягнення до адміністративної відповідальності незалежно від того тверезий водій чи ні, і відмова пройти огляд фактично прирівнюється до визнання своєї провини.

Доводи апеляційної скарги про те, що працівники поліції не пропонували пройти йому огляд на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі, спростовуються поясненнями свідків ОСОБА_2 і ОСОБА_3 від 09.07.2018 року, в яких зазначено, що ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом «ВАЗ 2105», державний номерний знак « НОМЕР_1 », відмовився від проходження медичного огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі (а.с. 4, 5).

За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що зібрані у справі докази узгоджуються між собою, є достовірними, належними, допустимими та повністю підтверджують вину ОСОБА_1 в порушенні ним вимог п.2.5 ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.

Що стосується відсутності ОСОБА_1 в судовому засіданні суду першої інстанції, то апеляційний суд зазначає, що за клопотанням ОСОБА_1 , розгляд справи був відкладений з 28.09.2018 року на 04.10.2018 року (а.с.17).

Однак, в судове засідання, призначене на 04.10.2018 року, ОСОБА_1 знову не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час і місце судового засідання, однак знову надав заяву про відкладення розгляду справи через його зайнятість, що фактично свідчить про навмисне затягування справи з боку правопорушника ОСОБА_1 (а.с.19).

Враховуючи, що строк притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 спливав 09.10.2018 року, суд обґрунтовано не задовольнив повторну заяву ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи з 04.10.2018 року на іншу дату.

Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно зі ст.33 КУпАП, при накладені стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Апеляційний суд вважає, що адміністративне стягнення на ОСОБА_1 було накладене судом першої інстанції з дотриманням вимог ст.33 КУпАП та в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП.

З таких підстав апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , є необґрунтованими і не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду справи, у зв`язку з чим відсутні підстави для зміни або скасування оскаржуваної постанови.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Керуючись ст.ст. 289, 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Кілійського районного суду Одеської області від 04 жовтня 2018 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Кілійського районного суду Одеської області від 04 жовтня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду С.М. Сегеда