ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                                РІШЕННЯ

                                                      ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

"23" травня 2019 р.                                                                                              справа № 300/402/19

м. Івано-Франківськ  

Івано-Франківський  окружний адміністративний суд у складі:

судді Грицюка П.П.,

за участю секретаря судового засідання Ткачука І.М.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Братівник О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до відповідача Івано-Франківської митниці ДФС України про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості товарів від 31.01.2019 року, -

                                                              ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі-позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці ДФС (далі-відповідач) про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів №UA206030/2019/00246 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA206030/2019/000244/2 від 31.01.2019 року (а.с.6-10).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.02.2019 року позовну заяву залишено без руху та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом подання до Івано-Франківського окружного адміністративного суду документа про сплату судового збору в розмірі 1536,80 грн. (а.с.21-22).

13.03.2019 року позивачем недоліки позовної заяви усунено, а тому 14.03.2019 року ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше (а.с. 1-2).

03.04.2019 року представник відповідача подав клопотання в якому просив розгляд даної справи здійснювати з викликом сторін у судовому засіданні (а.с.30).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.04.2019 року задоволено клопотання представника відповідача, призначено судовий розгляд у судовому засіданні та визнано обов`язкову явку сторін (а.с.67-68).

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно, в порушення вимог статтей 49, 51, 55, 57, 59, 60 Митного кодексу України, за наявності документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару - транспортного засобу марки - "AUDI" модель "ТТ 1.8Т 120kW", ідентифікаційний номер кузова - НОМЕР_1 , 2006 року випуску (далі - транспортний засіб) та обраний метод його визначення, а саме основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), здійснено визначення митної вартості товару, який ввозився ОСОБА_2 на митну територію України. При цьому, позивач зазначив, що одночасно із ЕМД подано: акт про проведення огляду (перегляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 29.01.2019 року за №UA209070/2019/00644; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 24.01.2019 №UAV 199394; рахунок-фактуру (інвойс) НОМЕР_2 від 23.01.2019 року; декларацію про походження товару № 0380 від 23.01.2019 року; свідоцтво про реєстрацію ТЗ від 29.03.2019 року ОСОБА_3 ; паспорт громадянина України; копію митної декларації країни відправлення №19PL402010E0092986 від 30.01.2019 року. 31.01.2019 року за результатами розгляду поданої уповноваженою особою декларанта митної декларації від 30.01.2019 року та доданих до неї документів, Івано-Франківська митниця ДФС відмовила у митному оформленні транспортного засобу за заявленою митною вартістю з наступних причин: митна вартість товару визначена за резервним методом визначення митної вартості (cт. 64 Митного кодексу України). Джерело інформації: АСАУР ДФС «Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Відмову у митному оформленні транспортного засобу відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA206030/2019/00246. У зв`язку з наведеним, відповідач здійснив коригування заявленої митної вартості транспортного засобу та виніс рішення про коригування митної вартості за №UA206030/2019/000244/2 від 31.01.2019 року, яким визначив митну вартість імпортованого автомобіля 247413,55 грн замість 95163,76 EUR. Позивач стверджує, що на підставі рахунку-фактури (інвойс) №20102006 від 23.01.2019 року оплатив нерезиденту повну вартість автомобіля готівкою в сумі 3 000,00 EUR (надалі по тексту також - EUR), про що отримав відповідні документи. При перетині кордону України і декларуванні, визначив митну вартість транспортного засобу за ціною договору (контракту). На переконання ОСОБА_2 , відповідач безпідставно поставив під сумнів весь поданий перелік документів, достовірно знаючи, що рахунок по купівлі автомобіля не оплачувався через фінансові установи, а готівкою, на підтвердження чого і було подано рахунок-фактуру. Позивач вважає, що застосування резервного методу для визначення митної вартості товару є протиправним, а збільшення такої вартості з 3 000,00 EUR до 7 763,00 EUR порушує права позивача. На підставі вказаного ОСОБА_2 просив суд визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості товарів.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву (а.с.42-46), який надійшов на адресу суду із письмовими доказами 03.04.2019 року (а.с.47-66). У відзиві представник відповідача щодо заявлених позовних вимог заперечила та в обґрунтування своїх заперечень зазначила, що під час митного оформлення позивачем відповідного транспортного засобу не був представлений повний перелік документів, який визначений статтею 53 Митного кодексу України. На підставі наведеного посадовою особою митниці було направлено електронне повідомлення про витребування додаткових документів, згідно ч. 2 ст. 53 МКУ, на що декларантом було надано відповідь, що надати інші додатково документи згідно ст. 53 МКУ не може по декларації №UA206030/2019/401394 від 30.01.2019 року та просив винести рішення швидше десяти денного терміну. Також представником відповідача зазначено, що в даному випадку в рішенні про коригування інспектор зазначив, що спрацювала система управління ризиками, це означає, що митна вартість товару занижена. У зв`язку з цим було направлено запит до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення митної вартості за VIN-кодами. В результаті чого митна вартість даного ТЗ складає 7 763,00 EUR. Таким чином, Івано-Франківською митницею ДФС прийнято спірні картку відмови та рішення про коригування митної вартості, при цьому митна вартість товару визначена резервним методом в сумі 7 763,00 EUR. Враховуючи наведене, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, а оскаржувані рішення такими, що прийняті відповідно до закону та з урахуванням усіх обставин.

Також, у підтвердження правомірності своїх дій та оскаржуваних рішень, 03.04.2019 року та 23.05.2019 року представником відповідача подано письмові пояснення (а.с.32-33, 35-36, 114-115).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених в позовній заяві. Просив позов задовольнити повністю

Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечив з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях. Просив в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, судом встановлено наступне.

Відносини, що виникають при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, регулюються нормами Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи.

Згідно частини 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини 1 статті 248 коментованого Кодексу митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина 1 статті 257 Митного кодексу України).

Відповідно до частини 6 статті 257 Митного кодексу України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом, Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Положеннями статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено як вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1, 2 статті 51 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 4 статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина 5 статті 58 Митного кодексу України).

За змістом частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 Митного кодексу України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 Митного кодексу України).

Згідно частини 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу вимог частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин 1 та 2 статті 53 Митного кодексу України слідує, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Так, 30.01.2019 року ОСОБА_2 через уповноважену ним особу - ОСОБА_4 подано до митного оформлення електронну вантажну митну декларацію (далі – ЕМД) №UA206030/2019/401394 від 30.01.2019 року на легковий автомобіль, призначений для перевезення пасажирів виключно по дорогах загального користування, такий, що був в експлуатації. Марка "AUDI" модель "ТТ 1.8Т", ідентифікаційний номер кузова - НОМЕР_1 , тип двигуна – бензин, робочий об`єм циліндрів двигуна – 1781 см. куб., потужність двигуна 120 kW, номер двигуна - немає даних, тип кузова – купе, загальна кількість місць для сидіння включаючи водія – 4, колісна формула – 4х2, календарний рік виготовлення - 2006, модельний рік виготовлення - 2006. Виробник «AUDI», країна виробник «DE» (а.с. 58).

Встановлено, що у вказаній митній декларації обраний метод його визначення, а саме основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Зокрема, в графі "42" здійснено визначення митної вартості вказаного транспортного засобу в розмірі 3 000,00 EUR.

При цьому, одночасно із ЕМД декларантом подано: акт про проведення огляду (перегляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 29.01.2019 року за №UA209070/2019/00644 (а.с.55); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 24.01.2019 року №UAV 199394 (а.с.48); рахунок-фактуру (інвойс) НОМЕР_2 від 23.01.2019 року (а.с.63); свідоцтво про реєстрацію ТЗ від 29.03.2006 року ОСОБА_3 (а.с.49-50); паспорт громадянина України (а.с.19); копію митної декларації країни відправлення №19PL402010E0092986 від 30.01.2019 року (а.с. 53). Суду надані засвідчені копії перекладу вказаних документів (а.с.89-96, 119).

31.01.2019 року посадовими особами Івано-Франківської митниці ДФС за результатами розгляду ЕМД №UA206030/2019/401394 від 30.01.2019 року та доданих до неї документів, відмовлено в митному оформленні транспортного засобу. Вказану відмову у митному оформленні транспортного засобу посадова особа Івано-Франківської митниці ДФС оформила карткою відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206030/2019/00246 від 01.02.2019 року (а.с.57).

Згідно даної картки відмови, відповідачем відмовлено в митному оформленні транспортного засобу з причин: митна вартість товару визначена за резервним методом (ст. 64 Митного кодексу України). Джерело інформації: АСАУР ДФС «митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів». Обов`язкове направлення до запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення МВ за VIN - кодами: НОМЕР_1 , валюта – EUR, вартість – 7 763,00. Проведено консультацію з декларантом, доведено інформацію про право декларанта вчиняти дії, передбачені п. 5 ч. 2 ст. 55 та Главою 4 митного кодексу України (а.с.57).

Таким чином, 31.01.2019 року Івано-Франківською митницею ДФС здійснено коригування митної вартості транспортного засобу та прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA206030/2019/000244/2, яким визначено митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України) у розмірі 7 763,00 EUR (а.с.52).

Згідно графи 33 даного рішення зазначено, що митна вартість товару визначена за резервним методом (ст. 64 Митного кодексу України). Джерело інформації: АСАУР ДФС «митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів». Проведено консультацію з декларантом, доведено інформацію про право декларанта вчиняти дії, передбачені п. 5 ч.2 ст. 55 та Главою 4 Митного кодексу України.

Не погоджуючись з відмовою відповідача у прийнятті митної декларації та коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень.

Судом попередньо встановлено, що митну вартість транспортного засобу, яка вказана декларантом у електронній митній декларації №UA206030/2019/401394 від 30.01.2019 року, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано договір про продаж №20102006 від 23.01.2019 року. Відповідно до перекладу даного документу, це є договір про продаж між ТОВ AUTO-MEGA PRAHA (продавець - Frejkova ОСОБА_5 ) та Лотоцьким Святославом транспортного засобу марки - "AUDI" модель "ТТ 1.8Т", VIN - НОМЕР_1 . Даним договором визначено ціну покупки 3 000,00 EUR, зазначено дату виставлення рахунку – 23.01.2019 року, дату виконання - 23.01.2019 року та дату оплати відповідної суми - 23.01.2019 року (а.с.15-17). Крім того, факт сплати коштів підтверджено прибутковим касовим ордером до рахунку-фактури №20102006 від 23.01.2019 року, де зазначено, що загалом сплачено 3000 EUR (а.с. 17, 119).

Суд констатує, що позивачем підтверджено факт сплати коштів відповідно до вищевказаного договору про продаж.

Однак, 31.01.2019 року спеціалістом Івано-Франківської митниці ДФС, ОСОБА_6 було розпочато митну консультацію, шляхом надіслання повідомлення декларанту. В даному повідомленні зобов`язано надати додаткові документи відповідно до статті 53 МКУ, а саме: банківські платіжні документи, якщо рахунок сплачено; інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити необхідні для ідентифікації товару; у разі відсутності зазначених документів, експертний висновок про вартість товару, підготовлений спеціалізованою експертною установою. Також, в даному повідомленні надано час для подачі зазначених документів, а саме 10 календарних днів (а.а.61).

31.01.2019 року отримано відповідь, в якій декларант ОСОБА_4 зазначив, що ознайомився із даним повідомленням, однак надати інші додатково документи згідно ст. 53 МКУ не може по декларації №UA206030/2019/401394 від 30.01.2019 року, просив винести рішення швидше десяти денного терміну (а.с.69-60).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи.

При цьому, частиною 1 статті 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Пунктом 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що органи доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З аналізу коментованих вимог Митного кодексу України суд приходить до висновку, що відповідач під час здійснення наданих повноважень зобов`язаний здійснювати контроль правильності визначення митної вартості товарів. Тобто, перевіряти числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, а не тільки перевіряти виконання договірних зобов`язань власника транспортного засобу щодо сплати коштів за його придбання.

Як наслідок, при належному підтвердженні власником транспортного засобу митної вартості та її складових, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості,  факт відсутності підтвердження сплати кошів за придбаний товар, не є обґрунтованою підставою вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини 5 статті 54 Митного кодексу України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Згідно частини 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у  главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7 статті 54 Митного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою  статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу  в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 Митного кодексу України).

Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок суду, відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 в справі №809/1884/16 та Верховного Суду України від 31.03.2015 в справі №21-127а15 та від 02.06.2015 в справі №21-498а15.

Згідно частини 1 статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини 2 коментованої статті Кодексу основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною 3 статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 Митного кодексу України).

Згідно частини 5 вказаної статті Кодексу у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6 статті 57 Митного кодексу України).

За приписами частини 1 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно частини 2 коментованої статті Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини 3 статті 58 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

Суд констатує, що відповідач не надав суду жодних доказів щодо проведення консультацій з декларантом з приводу застосування другорядних методів визначення митної вартості товарів. При цьому, не підтверджено доказами неможливість застосування в спірних правовідносинах кожного наступного методу, перелік яких визначено частиною 1 статті 57 Митного кодексу України.

Також, згідно позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 11.09.2012 в справі №21-262а12, та Верховного Суду, викладеній в постанові від 30.10.2018 в справі №826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Судом встановлено, що митну вартість товару - транспортного засобу марки "AUDI" модель "ТТ 1.8Т", номер кузова - НОМЕР_1 , 2006 року випуску, визначено за резервним методом. За основу визначення даної митної вартості товару взято Джерело інформації: АСАУР ДФС «митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів». Обов`язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення МВ за VIN - кодами: НОМЕР_1 , валюта – EUR, вартість – 7 763,00.

Так, зміст графи 33 Рішення про коригування митної вартості від 31.01.2019 свідчить, що саме спрацювання АСАУР стало підставою для висновку - "митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів». Обов`язкове направлення до запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення МВ за VIN - кодами: НОМЕР_1 , валюта – EUR, вартість – 7 763,00.

Поряд з цим, мотивувальна частина графи 33 коментованого рішення немає будь якого обґрунтування чи відомостей про обставини виникнення ризику ''спрацювання АСАУР НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , 106-2, 210-1''.

Крім того, за умови спрацювання програмно-інформаційного комплексу АСАУР у спірних правовідносинах, відповідачем не підтверджено те, що митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів, в тому числі, найменування митного органу (митного посту), в якому мало місце декларування ідентичного товару,  дати придбання товару і дати такого митного оформлення; конкретних характеристик ідентичного або аналогічного (подібного) транспортного засобу; умов поставки товару; технічного стану транспортного засобу; методу визначення митної вартості товару у ідентичному чи аналогічному випадку.

Також, не надано суду підтвердження направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення МВ за VIN - кодами: НОМЕР_1 , валюта – EUR, вартість – 7 763,00.

Вказані обставини свідчять, що відповідач не обґрунтував наявність спрацьованих ризиків при перевірці заявленої митної вартості автомобіля саме з причин - '' митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів ''.

В даному випадку суд констатує, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.02.2019 в справі №805/2713/16-а.

В судовому засіданні було допитано свідка – інспектора ОСОБА_6 . В своїх поясненнях свідок повідомив, що при надходженні електронної митної декларації №UA206030/2019/401394 від 30.01.2019 року від уповноваженої особи позивача, спрацювала система управління ризиками та згенеровано системою ризик за кодом 105-2, це означає, що митна вартість товару занижена. У зв`язку з цим було направлено запит до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення митної вартості за VIN -кодами. В результаті чого митна вартість даного ТЗ складає 7 763,00 EUR. Також, після спрацювання системи ризиків, інспектором проведено консультації із уповноваженою особою Лотоцького С ОСОБА_7 В. – брокером ОСОБА_4 щодо надання документів передбачених статтею 53 МКУ для підтвердження митної вартості транспортного засобу (а.с.60-61).

В ході судового розгляду також був допитаний в якості свідка брокер – ОСОБА_4 . В своїх поясненнях зазначив, що з 2015 року працює в ФОП ОСОБА_8 митним брокером. Щодо підтвердження повноважень звернення до Івано-Франківської митниці ДФС в інтересах ОСОБА_2 для митного оформлення транспортного засобу зазначив, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 була усна домовленість, письмового договору не укладалось. Попередня митна декларація була подана 25.01.2019 року №UA206030/2019/401056, про що зазначено в графі 40 основної митної декларації. Вартість транспортного засобу вказана 95 163,76 грн. 30.01.2019 року була подана основна митна декларація і в той же день почалась митна консультація. Щодо витребування додаткових доказів які б підтверджували вартість транспортного засобу вказав, що повідомив про дані обставини свого керівника Гречанюка ОСОБА_9 Михайловича оскільки усні домовленості ОСОБА_2 були саме з ним, однак додаткових доказів не отримав.

Також, судом здійснювались заходи щодо виклику ОСОБА_8 в якості свідка, на що представник позивача повідомив, що він перебуває на лікуванні та надав суду довідку (а.с.101).    

Щодо доводів відповідача про те, що декларант погодився із прийнятим рішенням про коригування митної вартості та з самою митною вартістю, визначеною відповідачем, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, що передбачено статтею 55 Конституції України.

Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів, поряд з іншим, поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (індивідуальних актів).

Також, частиною 1 статті 29 МК України визначено, що рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом.

При цьому, право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 МК України або до суду також гарантовано підпунктом "б" пунктом 5 частини 2 статті 55 цього Кодексу.

Таким чином, у спірних правовідносинах позивачу законом гарантовано право на оскарження до суду рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці ДФС.

Необхідно зазначити, що у правовідносинах, які розглядаються судом слід розрізняти окремо "право" позивача погодитися, чи не погодитися із рішенням про коригування митної вартості із відповідними правовими наслідками такого погодження, чи не погодження в частині: оплати визначеної контролюючим органом скорегованої митної вартості або надання гарантій відповідно до розділу Х МК України, від іншого, самостійного гарантованого Конституцією і законами України "права" на оскарження спірного рішення в суді незалежно від того погодився декларант із рішенням про коригування митної вартості товару, чи не погоджується із самою скорегованою митною вартістю, навіть за умови сплати обов`язкових платежів із скорегованої митної вартості товару.

Так, частиною 2 статті 55 МК України передбачено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, серед іншого, має містити інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до частини 7 статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Суд приходить до висновку, що правовідносини, які виникають із приписів підпунктів "а" і "б" пункту 5 частини 2, частини 7 статті 55 МК України є реалізацією декларантом права на випуск у вільний обіг товарів у разі згоди або не згоди з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів, в тому числі із застосуванням заходів надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Такі правовідносин мають місце виключно між декларантом і митним органом.

Поряд з цим, частина 1 статті 29 і підпункт "б" пункту 5 частини 2 статті 55 МК України врегульовує правовідносини щодо права декларанта оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до суду, без будь яких застережень чи умов, в тому числі за умови сплати митних платежів згідно із митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів, та/або за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу.

Враховую все вищенаведене, суд констатує, що оскаржуване рішення про коригування заявленої митної вартості товару в порушення пунктів 1, 2 і 4 частини 2 статті 55 МК України не містить: належного обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; належного обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Суд не бере до уваги твердження відповідача про те, що позивач погодився із оскаржуваним рішенням у зв`язку із оформлення нової митної декларації №UA206030/2019/401546 від 01.02.2019 року, із визначеною відповідачем вартістю транспортного засобу в розмірі 7 763,00 EUR (247 413,55 грн.).

Так, у лівому підрозділі графи 43 нової митної декларації №UA206030/2019/401546, поданої декларантом – фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 01.02.2019 року, проставлено 6 метод визначення митної вартості, при цьому, правий підрозділ графи 43 вказаної декларації залишено не заповненим (а.с.56).

Суд констатує, що внесення саме таких відомостей в лівий і правий підрозділи графи 43 нової митної декларації є порушенням декларантом глави 2 розділу ІІ графа 43 "Метод визначення вартості" Порядку №651, так як абзацом третім вказаної графи Порядку чітко визначено - "у разі наявності чинного рішення про коригування митної вартості товарів у правому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався митним органом". Суд встановив у даному випадку порушення декларантом порядку і умов заповнення усіх обов`язкових граф нової митної декларації, однак перевірка правильності, повноти та відповідності заповнених відомостей такої декларації фактичним даним (обставинам) покладено саме на відповідача.

При цьому, оскаржуване рішення про коригування митної вартості є чинним, відтак, на позивача або уповноважену ним особу покладався обов`язок у лівому підрозділі графи 43 проставити 1 (первинний метод), а у правому підрозділі декларації проставити 6 (скоригований метод).

Однак, подання позивачем нової митної декларації при чинному рішенні про коригування митної вартості товару, навіть за умови, невірного заповнення одного із підрозділів графи 43 такої декларації, правильність внесення даних до яких перевіряє саме посадова особа митного органу, та не може обмежити чи позбавити декларанта права на оскарження в суді відповідного рішення і ставити питання про перевірку його на предмет обґрунтованості і законності, в тому числі на відповідність вимогам частини 2 статті 55 МК України.

Поряд з цим, не погодження в ході судового розгляду із скорегованою митною вартістю товару є свідченням існування спору між декларантом і митним органом, який є триваючим, з дня звернення особи до суду, та у випадку встановлення судом протиправності рішення про коригування митної вартості товару - безумовною підставою для скасування рішення органу контролю.

Таким чином, суд дійшов висновку, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці ДФС №UA206030/2019/00246 від 31.01.2019 року та рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці ДФС №UA206030/2019/000244/2 від 31.01.2019 року, є протиправними та такими, що підлягають до скасування.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідач, приймаючи оскаржувані картку та рішення діяв не на підставі законів України, а також без урахування усіх обставин.

В той же час, суд зазначає, що за умови отримання відповідачем від компетентних органів Чеської Республіки відомостей щодо не підтвердження обставини відчуження позивачу продавцем нерезидентом ТОВ AUTO-MEGA PRAHA (продавець - Frejkova Pavla) транспортного засобу марки - "AUDI" модель "ТТ 1.8Т", VIN - НОМЕР_1 за договором про продаж №20102006 від 23.01.2019 року, а також не отримання від позивача готівкою коштів саме в сумі 3 000,00 EUR та/або отримання іншої суми за відчужений вказаний транспортний засіб, Івано-Франківська митниця Державної фіскальної служби не позбавлена права визначити позивачу відповідну митну вартість товару та обов`язкові платежі, що підлягають сплаті при його митному оформленні.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За наслідками розгляду справи підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1536,80  гривень, сплаченого згідно наявних в матеріалах справи квитанцій (а.с.3,4).

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                                                  ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці ДФС №UA206030/2019/00246 від 31.01.2019 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці ДФС № UA206030/2019/000244/2 від 31.01.2019 року.

Стягнути з Івано-Франківської митниці ДФС за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір в розмірі 1536 (тисячу п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.  

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_5 ), АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 76018;

Івано-Франківська митниця ДФС України (код ЄДРПОУ 39640261), вул. К. Данила, 20, м. Івано-Франківськ, 76010.

Суддя                                                       /підпис/                                                       Грицюк ОСОБА_10 .

Рішення складене в повному обсязі 28 травня 2019 р.