Справа № 2-1445/2010 року
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2010 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді: Барашков В. В.
секретаря: Шевчук І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ “Укрпромбанку” про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТзОВ “Укрпромбанку” про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії.
В судовому засіданні позивач позов підтримав, просив задоволити його в повному обсязі, з мотивів зазначених в ньому.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, хоча про час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином про причини неявки суд не повідомив.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши зібрані по справі докази, суд вважає, що позов підлягає часткового задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до змісту ст.ст. 10,11,58-60 ЦПК України суд слухає цивільні справи на засадах змагальності сторін, в межах заявлених вимог і на підставі доказів наданих сторонами та їх представниками, докази повинні подаватись належні, тобто містити інформацію щодо предмета доказування, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, доказування не можу ґрунтуватися на припущеннях.
Суд встановив, що 23.12.2008 року між ОСОБА_1 та ТзОВ “Укрпромбанком” в особі Івано-Франківської філії ТзОВ “Укрпромбанку” було укладено договір банківського вкладу на суму 30 000 грн., на термін до 24 січня 2009 року. Відповідно до вищевказаного договору банк зобов»язаний забезпечити повернення вкладу з нарахованими процентами, повернути вкладнику вклад за його вимогою в кінці терміну дії вкладу чи у випадках дострокового розірвання договору.
На неодноразові звернення ОСОБА_1 про повернення коштів відповідач відповідав відмовою, кошти в сумі 30 000 грн. були повернуті позивачу тільки 28.01.2010 року.
Диспозицією ст. 1060 ЦК України передбачено, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов”язаний надати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановленні договором.
Диспозицією ст. 1070 ЦК України передбачено, що за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом. Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, зі спливом кожного кварталу. Проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.
Під час провадження по справі відповідачем не було надано суду належних і допутимих доказів існування об”єктивних перешкод або приписів законодавства, що унеможливлювало виконання АКБ “Трансбанком” зобов”язань перед позивачем, що виникли на підставі вищенаведеного договору про банківський вклад.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а також згідно ст. 611, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Виходячи з наведеного, суд зазначає, що відповідач безпідставно, в порушення вимог ЦК України відмовив ОСОБА_1Ф в поверненні зазначених грошових коштів, чим порушив права та охоронювані законом інтереси вкладника.
З наведених підстав, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення коштів підлягають до задоволення в повному обсязі.
Згідно до приписів ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Під час провадження по справі позивачем не було надано суду належних і допутимих доказів існування обставин, з існуванням яких законодавець пов”язує настання наслідків визначених ст.23 ЦК України .
З огляду на наведене, суд вважає, що позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди є безпідставними та не підлягають до задоволення.
Що стосується позовної вимоги про стягнення матеріальної шкоди, то така не підлягає до задоволення, оскільки позивачем не надано належних і допустимих доказів заподіяння йому майнової шкоди внаслідок неповернення банком депозиту.
Згідно до ст. 88 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Керуючись ст. ст. 3,23,526, 611, 1060, 1070 ЦК України, ст. ст. 10,11,58-60, 61, 88, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК, суд -
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ТзОВ “Укрпромбанку” про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії — задоволити частково.
Стягнути з ТзОВ “Укрпромбанку» на користь ОСОБА_1 6600 грн. відсотків за договором депозиту.
Стягнути з ТзОВ “Укрпромбанку” на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі в сумі 287,47 грн.
Стягнути з ТзОВ “Укрпромбанку” на користь Державного бюджету України 66 грн. судового збору.
В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 — відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду до апеляційного суду Івано-Франківської області може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення, апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через суд першої інстанції.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подачі заяви на апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.
У разі подання заяви про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя: Барашков В. В.