ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2019 року м. Херсон

справа № 766/3832/18

провадження № 22-ц/819/786/19

Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя-доповідач)Кузнєцової О.А.,

суддів:Бездрабко В.О.,

Вейтас І.В.,

секретарКутузова А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області у складі судді Прохоренко В.В. від 13 листопада 2018 року в справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, в якому просила звернути стягнення на її користь на нерухоме майно, а саме приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » загальною площею 197,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить на праві власності ОСОБА_2 , шляхом реалізації з публічних торгів за стартовою ціною, яка становить 1 799 465,00 грн. без урахування ПДВ.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 10 квітня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

У листопаді 2018 року позивач подала до суду заяву, в якій просила вжити заходи щодо забезпечення позову шляхом: накладення арешту на майно, а саме нежитлове приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » загальною площею 197,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить на праві власності ОСОБА_2 ; заборони вчиняти певні дії державного виконавця щодо зазначеного нерухомого майна; зупинення реалізації нерухомого майна.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 13 листопада 2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність даної ухвали та вважаючи її такою, що постановлена з порушенням норм діючого законодавства, просить ухвалу суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити у повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 не заперечувала проти її задоволення та зазначала, що апелянт ОСОБА_1 правомірно звернулася до суду за захистом своїх прав та інтересів. Просила розглянути справу без її участі.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах, визначених ст.367 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для її задоволення, оскільки ухвалою суду від 10 травня 2018 року вже забезпечено позов шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » 197,7 кв. м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить на праві власності ОСОБА_2 , а належних та допустимих доказів на підтвердження застосування такого заходу забезпечення позову як зупинення виконання не надано.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду і вважає його таким, що відповідає вимогам ст.ст.149,150 ЦПК України.

Відповідно до ч.1,2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п.п.1,2 ч.1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Частиною 3 цієї ж статті визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 4 постанови «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову спрямоване насамперед проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його тощо.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

За положеннями ст.150 ЦПК України недопустимо забезпечувати позов шляхом фактичного зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

З надісланих до суду апеляційної інстанції виділених матеріалів вбачається, що у березні 2018 року позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, в якому просила звернути стягнення на її користь на нерухоме майно, а саме приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » загальною площею 197,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить на праві власності ОСОБА_2 , шляхом реалізації з публічних торгів за стартовою ціною, яка становить 1 799 465,00 грн. без урахування ПДВ (а.с.1-6). Зі змісту позовної заяви вбачається, що між сторонами по даній справі дійсно виник спір майнового характеру.

Одночасно з подачею позову, з метою його забезпечення, ОСОБА_1 звернулася до суду з відповідною заявою, в якій просила накласти арешт на майно, а саме нежитлове приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » загальною площею 197,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить на праві власності ОСОБА_2 (а.с.24-25)

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 10 травня 2018 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне ОСОБА_2 нерухоме майно задоволено (а.с.25).

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 повторно звернулася до суду з заявою про забезпечення позову шляхом: накладення арешту на майно, а саме нежитлове приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » загальною площею 197,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить на праві власності ОСОБА_2 ; заборони вчиняти певні дії державного виконавця щодо зазначеного нерухомого майна та зупинення реалізації даного нерухомого майна.

В обґрунтування своєї заяви ОСОБА_1 зазначала, що незастосування заходів забезпечення позову може унеможливити виконання рішення суду, оскільки існує реальна загроза втратити майно, яке знаходиться в іпотеці і яке є предметом заявленого нею позову. Так, їй стало відомо, що на виконанні приватного виконавця перебуває зведене виконавче провадження № 57424319 від 11.10.2018 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 на корить юридичної особи та державний виконавець має намір звернути стягнення на заставне майно, а саме нежитлове приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » 197,7 кв. м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить на праві власності ОСОБА_2 , іпотекодержателем якого є вона. Вважає, що зазначені обставини можуть утруднити в подальшому виконання рішення, ухваленого на її користь (а.с.50-51).

Із наявної в матеріалах справи постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 11 жовтня 2018 року вбачається, що Дніпровським районним судом м. Києва 12 листопада 2014 року видано виконавчий лист № 755/22177/17-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Фідобанк» заборгованості за кредитним договором у сумі 84 536,39 доларів США, що еквівалентно 811 608,52 грн. та пені у сумі 4 068,70 грн., а також третейського збору в сумі 8 556,77 грн. (а.с.53-54).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, на спірне нерухоме майно 22 січня 2014 року здійснено державну реєстрацію обтяження на підставі укладеного між сторонами договору іпотеки, а також 22 жовтня 2018 року - на підставі постанови про арешт майна боржника, винесеної приватним виконавцем Манікіним Д.С. (а.с.55-61).

На підставі наведеного, враховуючи, що ухвалою суду першої інстанції від 10 травня 2018 року (яка є чинною) за заявою ОСОБА_1 вже було вжито заходів забезпечення даного позову шляхом накладення арешту на майно, а саме нежитлове приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » загальною площею 197,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить на праві власності ОСОБА_2 , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення заяви позивача в частині накладення арешту.

Також колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії державного виконавця щодо нерухомого майна та зупинення реалізації даного нерухомого майна. Судом першої інстанції вірно зазначено про відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження застосування саме таких заходів забезпечення позову.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є обов`язковість судового рішення (ст. 2 ч.3 п.7 ЦПК України).

Згідно ст. 18 ч.1 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Наведене свідчить, що обрані позивачем заходи забезпечення позову про заборону вчиняти приватним виконавцем будь-які дії стосовно спірного нерухомого майна, які вона просила вжити судом, фактично буде створювати перешкоди щодо виконання рішення суду у іншій справі, яке набрало законної сили, та впливає на права та інтереси іншої особи, як стягувача у виконавчому провадженні.

Крім того, дані вимоги заявниці не можуть бути визнані обґрунтованими з огляду на попередньо накладений судом арешт на це майно, який унеможливлює для інших осіб вирішення питання щодо його подальшої реалізації.

При цьому забезпечення позову у даній справі у обраний позивачем спосіб вплине на проведення приватним виконавцем виконавчих дій та фактично призведе до зупинення виконавчого провадження, що суперечить змісту заходів забезпечення позову та меті їх застосування, яка полягає в захисті інтересів учасника процесу, а не в позбавленні (порушенні) прав інших осіб.

Таким чином, суд першої інстанції, з`ясувавши відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам і взявши до уваги інтереси інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, дійшов вірного висновку про відмову у задоволені заяви про забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає необґрунтованими як такі, що спростовуються матеріалами справи і при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми процесуального права.

На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду відповідає вимогам ЦПК України і підстави для її скасування або зміни відсутні, тому апеляційну скаргу слід відхилити, а ухвалу суду - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 13 листопада 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Дата складання повного тексту судового рішення - 27 травня 2019 року.

Головуючий О.А.Кузнєцова

Судді: В.О.Бездрабко

І.В.Вейтас