Справа № 452/635/19

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"02" травня 2019 р. м.Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючого - судді Казана І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Самборі у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Львівської області, Державної Казначейської служби України про відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства, прокуратури та суду, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду із наведеною вище позовною заявою до Прокуратури Львівської області та Державної Казначейської служби України та просить стягнути з Державного бюджету України на його користь 325494грн. як відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями органів досудового слідства, прокуратури, суду; а також 100000грн. витрат пов`язаних із наданням правової допомоги. В обгрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що 21.07.2009р. щодо нього та ОСОБА_2 було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України та 25.06.2010р. було пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.12.2016р. вирок Старосамбірського міськрайонного суду Львівської області від 15.06.2015 р. та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 25.05.2016р. в частині засудження ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 365 КК України скасовано, а провадження по справі закрито за відсутністю в його діях складу злочину. Загальний строк перебування ОСОБА_1 під слідством та судом, починаючи з моменту пред`явлення обвинувачення 25.06.2010р. та закінчуючи набуттям законної сили Ухвалою ВССУ 22.12.2016р. складає 78 місяців. Унаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності та незаконного засудження позивачу завдана моральна шкода. Моральні страждання зумовлені погіршенням його репутації, вимушеним звільненням зі служби, втратою постійного місця праці, можливості отримувати доходи, знайти роботу відповідно до своєї освіти та професії, порушенням звичних життєвих зв`язків. А тому позивач просить у судовому порядку стягнути із державного бюджету України моральну шкоду та витрати на правову допомогу.

Від відповідача Прокуратури Львівської області надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову оскільки позивачем не обґрунтовано в чому полягають протиправні дії прокуратури. Крім того, позивачем при визначенні розміру мінімальної моральної шкоди не враховано вимоги п. 3 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VІІІ (набрав чинності з 01.01.2017р.), згідно яких мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600грн., а тому відповідач прокуратура просить відмовити в задоволенні цього позову.

Представник позивача адвокат Козій Т.В. подав відповідь на відзив, у якому просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та не брати до уваги доводи прокуратури, оскільки такі нічим не обґрунтовані та безпідставні.

Відповідач Державна казначейська служба України, будучи повідомленою у встановленому законом порядку про час та місце розгляду справи із відзивом на позов не зверталася.

Згідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа. Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв`язку з наведеним суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.

З`ясувавши обставини у цивільній справі та перевіривши докази суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню із наступних підстав:

Судом установлено, що 21.07.2009р. щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.

25 червня 2010р. слідчим в особливо важливих справах слідчого відділу слідчого управління прокуратури Львівської області винесено мотивовану постанову про притягнення ОСОБА_1 як обвинуваченого по кримінальній справі та пред`явлено йому обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, застосовано запобіжний захід підписку про невиїзд, про що йому оголошено під розписку 25.06.2010р.; 03 грудня 2010р. складено обвинувальний висновок у кримінальній справі №166-0073 про обвинувачення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.

Згідно вироку Старосамбірського районного суду Львівської області від 15.06.2015р. ОСОБА_1 визнано винним за ч. 2 ст. 365 КК України із застосуванням ст. 54 КК України та призначено покарання 3 роки 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані зі службою в органах МВС України строком на 2 роки, з позбавленням спеціального звання старшого лейтенанта міліції. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки та відповідно до п. 2 та 3 ч. 1 ст. 76 КК України покладено обов`язки - не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи.

Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Львівської області від 25 травня 2016р. апеляційні скарги учасників кримінальної справи на вирок Старосамбірського районного суду Львівської області від 15.06.2015р. залишені без задоволення, резолютивну частину вироку в частині призначення покарання засудженим викладено в новій редакції; у решті вирок залишений без змін.

Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.12.2016р. вирок Старосамбірського міськрайонного суду Львівської області від 15.06.2015р. та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 25.05.2016р. щодо ОСОБА_1 в частині засудження за ч. 2 ст. 365 КК України скасовано, а провадження по справі закрито за відсутністю в його діях складу злочину. В решті судові рішення залишені без змін.

Отже, судом встановлено, що в період із 25.06.2010 року, - із часу пред`явлення обвинувачення та застосування запобіжного заходу, по 22.12.2016 року, - закриття провадження в кримінальній справі за відсутністю в діях складу злочину, позивач ОСОБА_1 перебував під слідством та судом, що складає 77 місяців 28 днів.

Крім цього, судом установлено, що внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності та незаконного засудження, тобто незаконних рішень і дій працівників прокуратури та суду, ОСОБА_1 була завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що йому були завдані страждання у вигляді душевних переживань та мук, погіршенні репутації, відчаї (втрата віри в законний та справедливий суд), вимушеному звільненні зі служби, можливості отримувати доходи. Застосування запобіжного заходу у кримінальній справі до ОСОБА_1 у виді підписки про невиїзд призвело до порушення його звичних життєвих зв`язків, погіршення відносин з колишніми співробітниками, сусідами, знайомими, які з пересторогою відносились до позивача. У зв`язку з тривалим перебуванням під слідством та судом позивач не міг налаштувати звичайний для себе ритм життя.

Посилання представника відповідача прокуратури Львівської області на відсутність обґрунтування позивачем тих обставин, які засвідчують протиправні дії працівників прокуратури та роз`яснюють в чому ж вони полягають, не відповідають обставинам справи, а тому суд їх не приймає до уваги: під час перегляду кримінальної справи в касаційному порядку прокурор відмовився від обвинувачення за ч. 2 ст. 365 КК України і вважав за необхідне кваліфікувати дії лише за ч. 1 ст. 367 КК України, тобто за нормою Кримінального Закону, за котрою особу по суду виправдано і це питання набрало законної сили; Вищий спеціалізований суд України про зазначене констатував у своїй ухвалі.

Позивач дійсно понад шість років перебував під слідством та судом, що беззаперечно призвело до порушення його нормальних життєвих зв`язків та звичного ритму життя, чим йому було завдано моральної шкоди.

Згідно зі ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.

Положеннями частин першої, другої, сьомої статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Згідно з п. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Кримінальне провадження щодо позивача було закрито в зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, що надає право останньому на відшкодування шкоди.

Відповідно до п. 5 ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», відшкодуванню громадянинові підлягає моральна шкода.

Моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», відшкодування моральної шкоди проводиться у разі, коли незаконні дії органів досудового розслідування, прокуратури, суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зав`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок, бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Відшкодування шкоди в таких випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

Наведені правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі №761/16561/14-ц, провадження №61-1637св18 та у постанові від 02.12.2015 року у справі №6-2203цс15.

Згідно Закону України «Про Державний бюджет на 2019 рік» мінімальна заробітна плата з 1 січня 2019 року становить 4173грн.

Судом у відповідності із ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», здійснено розрахунок моральної шкоди завданої позивачу відповідно до якого за період з 25.06.2010 року по 22.12.2016 року (77 місяців 28 днів) сума шкоди складає 325215,8грн. ((77 місяців х 4173грн. = 321321грн.) + (28 днів х 139,1грн. (за 1 день) = 3894,8грн.)).

За таких обставин суд переконаний, що розмір моральної шкоди, завданої позивачу незаконними рішеннями, діями органів прокуратури та суду становить 325215,8грн., відтак позов слід задовольнити частково.

При цьому суд відхиляє як помилкове покликання представника відповідача прокуратури Львівської області на положення ч. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України №17774-VIII від 06 грудня 2016 року, яким встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, як на підставу у відмові в задоволенні позову, оскільки моральна шкода не є виплатою, а відшкодуванням, для визначення розміру якого застосовується мінімальна заробітна плата, встановлена законодавством на момент відшкодування.

Однаково суд переконаний, що підлягає задоволенню вимога позивача з приводу відшкодування витрат пов`язаних із наданням правової допомоги, оскільки це підтверджується договором про надання правової допомоги, актом про надання послуг та квитанцією до прибуткового касового ордера; у відповідності зі ст. 141 ЦПК України судові витрати слід віднести за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 7, 10, 12, 13, 258, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути із Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , ІПННОМЕР_1, - 325215,8(триста двадцять п`ять тисяч двісті п`ятнадцять гривень 80коп.) гривень моральної шкоди та 100000(сто тисяч) гривень витрат на правову допомогу.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня отримання копії судового рішення.

Суддя