ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                       ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  "21" червня 2007 р.                                                                   Справа № 6/119

Господарський суд Чернівецької області в складі головуючого судді Паскаря А.Д., при секретарі судового засідання  Байталюку В.Д., розглянувши у відкритому судому засіданні адміністративний позов

Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Чернівці

до Чернівецького територіального управління головної державної інспекції на автомобільному транспорті

про скасування постанови про застосування фінансових санкцій

за участю представників сторін:

від позивача -ОСОБА_2, ОСОБА_3, довіреність від 11.06.2007 року

від відповідача - Баталюк В. С., довіреність від 21.06.2007 року № 882/1,

В С Т А Н О В И В :

Приватний підприємець ОСОБА_1, АДРЕСА_1, звернувся з позовом до Чернівецького територіального управління головної державної інспекції на автомобільному транспорті про скасування постанови НОМЕР_1 про застосування фінансових санкцій в сумі 1700 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Позов мотивується тим, що 15.03.2007 року, під час здійснення позивачем  автомобілем Мерседес -Бенц  перевезення пасажирів за маршрутом Чернівці-Київ на підставі укладеного з приватними підприємством “Сентем” договору від того ж числа, в м. Києві працівниками Київського територіального управління головної державної інспекції на автомобільному транспорті була здійснена перевірка дотримання позивачем законодавства про автомобільний транспорт, про що був складений відповідний акт. На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем була прийнята оскаржувана постанова, у відповідності з якою позивачем допущено порушення, відповідальність за яке передбачене абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”, тобто виконання пасажирських перевезень без документу, що засвідчує оплату транспортних послуг. Однак пункт 4.2 договору між позивачем та ПП “Сентем” передбачав оплату на наступний день після здійснення перевезення. На думку позивача, постанову прийнято з порушенням вимог ст. 179 ГК України та ст. ст.  6, 903, 910 ЦК України.

Заперечуючи проти позову у зв'язку з його безпідставністю, відповідач, посилаючись на те, що він є територіальним структурним підрозділом Головної державної інспекції на автомобільному транспорті без права юридичної особи, заявив письмове клопотання про його заміну належним відповідачем.

У судовому засіданні, яке відбулося 21.06.2007 року після закінчення строку оголошеної 13.06.2007 року відповідно до ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України перерви, представники позивача проти заміни відповідача  заперечували.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, та заслухавши пояснення представників сторін суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

          Пунктом 6 розділу УІІ “ Прикінцеві та перехідні положення” КАС України визначено, що  до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

          У відповідності до статті  21 ГПК України сторонами в судовому процесі -позивачами і відповідачами -можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Згідно зазначеної статті передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

          У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

          Правовий аналіз цієї  норми свідчить про те, що правом бути стороною в господарському процесі мають лише ті підприємства, установи, організації, які є юридичними особами.

          Втім, з довідки Головного  управління статистики у м. Києві  НОМЕР_2 вбачається, що територіальне управління Головавтотрасінспекції у Чернівецькій області, до якого пред'явлений даний позов, юридичною особою не є.

Частиною 1 статті 52 КАС України визначено, що суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. 

Таким чином, заміна неналежного відповідача можлива лише при наявності на це згоди позивача та при умові, що така заміна не змінює підсудність справи.

Відповідно до частини 2 статті 19 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача.

Оскільки оскаржувана постанова є актом індивідуальної дії, то заміна первинного відповідача належним відповідачем -Головною державною інспекцією на автомобільному транспорті  не тягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Однак, як вже було зазначено вище, проти заміни відповідача позивач заперечує, посилаючись на те, що первинний відповідач є суб'єктом владних повноважень, а відсутність у нього статусу юридичної особи не є підставою  для його заміни.

Згідно з частиною 3 статті 52 КАС України, якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні адміністративного позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.

Враховуючи, що залучення судом другого відповідача є правом, але не його обов'язком, суд не вбачає підстав для залучення Головної державної інспекції на автомобільному транспорті другим відповідачем у справі.

Таким чином, позивач звернувся з позовом не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом.

Проте дана обставина не є підставою для закриття провадження у справі  відповідно до статті 157 КАС України, що містить вичерпний для цього перелік підстав, який розширеному тлумаченню не підлягає.

Разом з тим суд констатує, що оскаржуване рішення прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб що передбачені Конституцією та законами України; без будь-яких зловживань з боку відповідних посадових осіб; обґрунтовано, з урахуванням усіх  обставин, що мають значення для прийняття постанови; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

          Судом, зокрема, встановлено, що Приватний підприємець ОСОБА_1, маючи відповідну ліцензію, 16.03.2007 року на автомобілі Мерседес-Бенц у відповідності до умов укладеного з Приватним підприємством “Сентем” договору від 15.03.2007 року здійснював перевезення пасажирів за маршрутом Чернівці-Київ без документа про оплату транспортних услуг, що підтверджується складеним в м. Києві представниками Територіального управління Головної автотранспортної інспекції в Київській області та підписаним позивачем актом  проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом НОМЕР_1.

          На підставі зазначеного акту перевірки 16.05.2007 року відповідачем була прийнята постанова НОМЕР_1 у відповідності з якою за виконання пасажирських перевезень без документу, що засвідчує оплату транспортних послуг, з відповідача був стягнутий штраф в розмірі 1700 грн.

          Статтею 39 Закону України від 24.02.2006 № 3492-ІУ “Про внесення змін до Закону України “Про автомобільний транспорт” встановлено, що при здійсненні нерегулярних пасажирських перевезень водій автобуса повинен мати: посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійну картку, дорожній лист, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.

          Отже, наявність  документа про оплату транспортних послуг при здійснення нерегулярних пасажирських перевезень є вимогою закону. Крім того, суд зазначає, що перелік вказаних документів не є вичерпним.

          Абзацом 3 частини 1 статті 60 вказаного закону приписано, що за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, застосовується штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто у застосовуваному у даному випадку  до позивача розмірі.

          Згідно  з частиною 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

          Щодо господарських договорів, то вони повинні укладатися за правилами, встановлених Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовим актами щодо окремих видів договорів (частина 7 статті 179 ГК України).

          За таких обставин твердження позивача про те, що відсутність у нього під час здійснення вказаного перевезення пасажирів документа про оплату транспортних послуг обумовлена укладеним з ПП “Сентем” договором від 15.03.2007 року, пунктом 4.2 якого передбачено, що оплата здійснюється на наступний день після виконання перевізником умов договору, судом визнається безпідставним, оскільки даний пункт договору суперечить статті 39 згаданого закону.

          Таким чином, оскаржувана постанова прийнята без будь-яких порушень норм матеріального та процесуального права. Тому, відмовляючи у задоволенні безпідставного позову, судові витрати слід віднести на позивача.

          На підставі викладеного, керуючись статтями 86, 94, 160-163, 167, 185, 186, пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1.У задоволенні позову відмовити за безпідставністю.

2.Судові витрати покласти на позивача.

Постанова, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Порядок і строки апеляційного оскарження:

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Львівського апеляційного адміністративного суду через господарський суд Чернівецької області. Копія апеляційної  скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                        А. Паскарь