ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

22 травня 2019 року Справа № 916/1985/18

м.Одеса, проспект Шевченка, 29

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді М.А. Мишкіної,

суддів  Л.О.Будішевської, С.В. Таран

секретар судового засідання Р.О. Кияшко

за участю представників учасників справи:

від  ДП “Морський торговельний порт “Чорноморськ”- Бондарев  Р.В. – за наказом;

від ТОВ “Трансгрейнтермінал” – Овчаренко Д.В. – за ордером

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства “Морський торговельний порт “Чорноморськ”

на рішення господарського суду Одеської  області від  13 лютого 2019 року  

у справі №916/1985/18

за  первісним позовом Державного підприємства “Морський торговельний порт “Чорноморськ”

до  Товариства з обмеженою відповідальністю “Трансгрейнтермінал”

про стягнення 76894846,77грн.

та

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Трансгрейнтермінал”

до Державного підприємства “Морський торговельний порт “Чорноморськ”

про визнання недійсним договору

склад суду першої інстанції: головуючий суддя Щавинська Ю.М., судді Степанова Л.В., Лічман Л.В.

час і місце ухвалення рішення: 13.02.2019р. о 15:42 год., м.Одеса, господарський суд Одеської області, зала судових засідань №16  

повний текст рішення складений           25.02.2019р.

Учасники справи  належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.  

У судовому засіданні  14.05.2019р. оголошувалась перерва згідно ст.216 ГПК України.

В судовому засіданні  22.05.2019р. згідно ст.ст.233,240  ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

                                                            встановив:

14.09.2018р. Державне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансгрейнтермінал" про стягнення з відповідача 76 894 846,77 грн., з яких 63 656 461,76 грн. - сума основного боргу, 10 725 677,80 грн. – пеня,  1 171 976,50 грн.- 3% річних, 1 340 730,71 грн. індекс інфляції, а також суму понесених судових витрат.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач з посиланням на норми ч.2 ст. 231, ч. 2  ст. 625,5 ст.ст.526, 530, 610 ЦК України, ч. 3 ст. 162, ст. 193,  ч. 6 ст. 231 ГК України зазначав про порушення ТОВ "Трансгрейнтермінал" умов укладеного між сторонами договору №2-П "Про пайову участь в утриманні інфраструктури ДП "Іллічівський морський торговельний порт" від 01.08.2014р. в частині перерахування мінімальної грошової суми за 2017р. у термін до 31.01.2018р..

Позивач зазначав, що в порушення умов Договору №2-П  протягом 2017 року вантаж силами та засобами відповідача не оброблявся, підтверджуючі документи  щодо обробки вантажу та акти пайової участі  в утриманні інфраструктури   до ДМ «ІМТП «Чорноморськ»  не передавалися. Рахунок з мінімальною грошовою сумою, яку відповідач зобов`язаний перерахувати  ДМ «ІМТП «Чорноморськ»  у відповідності до п. 2.6 Договору  до 31.08.2018р.  станом на 12.09.2018р.  не сплачено, у зв`язку із чим  у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 63 656 461,76 грн., на яку позивачем нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати. Відповіді ТОВ "Трансгрейнтермінал" на претензію ДМ «ІМТП «Чорноморськ» від 29.03.2018р. позивачем не отримано.

24.10.2018р. до господарського суду від ТОВ "Трансгрейнтермінал" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позову заперечував з підстав неукладеності договору, оскільки між сторонами не було досягнуто згоди з усіх істотних умов, що виключає наявність зобов`язань. Договором не встановлене будь-яке зобов`язання позивача, натомість виконання обов`язку покладене лише на відповідача і полягає виключно у перерахунку грошових коштів на користь позивача.

26.11.2018р. до господарського суду Одеської області від ТОВ "Трансгрейнтермінал" надійшла зустрічна позовна заява,  в якій ТОВ "Трансгрейнтермінал" просив суд визнати недійсним договір №2-П про пайову участь в утриманні інфраструктури Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" від 01.08.2014р., укладений між ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" та ТОВ "Трансгрейнтермінал".

В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Трансгрейнтермінал" зазначало, що Договір № 2-П про пайову участь в утриманні інфраструктури ДП “Іллічівський морський торговельний порт” від 01.08.2014р. в розумінні ч.3 п.1 ст.30 ГК України є неправомірною угодою, у зв`язку з чим підлягає визнанню недійсним на підставі ч.1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України. Для ТОВ "Трансгрейнтермінал" створені додаткові умови у вигляді обов`язкової пайової участі в утриманні інфраструктури ДП "МТП "Чорноморськ". Укладення договорів про пайову участь в утриманні інфраструктури порту створює нерівнозначні умови для суб`єктів господарювання, які здійснюють цю діяльність на території ДП "МТП “"Чорноморськ", та може призвести до обмеження конкуренції на ринку надання послуг з транспортного оброблення вантажу (стивідорна діяльність), оскільки інші портові оператори (стивідорні компанії) витрат на пайову участь в утриманні інфраструктури ДП "МТП "Чорноморськ" не несуть. Відповідні обставини встановлені рішенням Адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення АМКУ від 09.02.2017р.   

Оскільки у Договорі № 2-П про пайову участь в утриманні інфраструктури ДП "Іллічівський морський торговельний порт" від 01.08.2014р.  фактично відсутній погоджений сторонами зміст будь-якого цивільно-правового обов`язку Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ", проте визначено обов`язок ТОВ "Трансгрейнтермінал" сплачувати грошові кошти, оспорюваний договір містить елементи договору дарування.

29.11.2018р. ТОВ "Трансгрейнтермінал" подано до суду доповнення до відзиву на позовну заяву , в яких останній зазначив, що його обов`язок щодо перерахування коштів за спірним договором пов`язаний з обов`язком ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" сприяти у створенні усіх необхідних умов для здійснення ТОВ "Трансгрейнтермінал" діяльності на території ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ", що також підтверджується змістом п.п., п.п. 3.1.2., 3.1.3 п. 3.1. Договору, якими, зокрема, передбачається обов`язок ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" забезпечувати підтримання інфраструктури у належному (експлуатаційному) технічному стані, сприяти створенню належних умов для роботи ТОВ "Трансгрейнтермінал" на території ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ".

Відсутність узгоджених з дотриманням приписів ч.1 ст. 638 ЦК України, ч., ч. 1, 2, 3, 4 ст. 180 ГК України умов унеможливлює встановлення змісту обов`язку здійснення пайової участі в утриманні інфраструктури Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" з боку ТОВ "Трансгрейнтермінал" (п.1.1. та п.п. 3.2.1. Договору), забезпечувати підтримання інфраструктури з боку ДП "ІМТП" (п.п.3.1.2 Договору), і відповідно унеможливлює право кредитора вимагати виконання такого обов`язку боржником.

05.12.2018р. позивачем за зустрічним позовом подано до суду заяву про уточнення зустрічного позову в частині вірної дати договору №2-П від 01.08.2014р.

12.12.2018р. від ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" до господарського суду надійшов відзив на зустрічний позов,  в якому позивач заперечував викладені у зустрічному позові обґрунтування та просив відмовити у задоволенні зустрічного позову.

14.12.2018р. до суду від ТОВ "Трансгрейнтермінал" надійшла відповідь на відзив ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" на зустрічну позовну заяву

27.12.2018р. до суду від ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" надійшли заперечення, в яких відповідач за зустрічним позовом вказав на те, що в рішенні АМКУ відсутні будь-які посилання щодо невідповідності самого договору пайової участі законодавству про захист економічної конкуренції, оскільки зазначене виходить за межі компетенції вказаного державного органу.

Крім того, відповідач за зустрічним позовом зазначав про ненаведення позивачем тих чи інших умов договору пайової участі, які не відповідають вимогам чинного законодавства, а також не зазначення конкретних підстав, які передбачені ст. 215 ЦК України щодо недійсності спірного договору.

30.01.2019р. до суду від ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" надійшли пояснення.

Рішенням господарського суду Одеської області від 13.02.2019р. (головуючий суддя Ю.М. Щавинська, судді Л.В. Степанова, Л.В. Лічман) у задоволенні первісних позовних вимог ДП «МТП «Чорноморськ» до ТОВа “Трансгрейнтермінал” про стягнення 76 894 846,77грн. відмовлено в повному обсязі;  зустрічний позов ТОВа “Трансгрейнтермінал”  про визнання недійсним договору задоволено; визнано недійсним Договір №2-П про пайову участь в утриманні інфраструктури ДП «МТП «Чорноморськ» від 01.08.2014р., що укладений між ДП “Іллічівський морський торговельний порт” (теперішня назва: ДП «МТП «Чорноморськ») та  ТОВом        “Трансгрейнтермінал”; стягнуто з ДП «МТП «Чорноморськ» на користь ТОВа  “Трансгрейнтермінал” витрати по сплаті судового збору у сумі 1762грн.

Ухвалюючи рішення господарський суд, посилаючись на норми ст. 201, 203, 204, 215, 901 ЦК України,  п.п. 6,11 ч.1 ст. 1, п.3 ч.1 ст.4, п.6ч.1 ст.13, ч.ч.1,4 ст. 18 ЗУ «Про морські порти України», п.1 ст.27,  ч.2 п.1 ст.29, ст.30 ГК України дійшов наступних висновків:

- чинність Договору про пайову участь безпосередньо пов`язана з орендними правовідносинами за Договором оренди, що має бути укладений між ТОВ "Трансгрейнтермінал" та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області. Відповідно можливість ТОВ "Трансгрейнтермінал" здійснювати діяльність портового оператора, користуючись орендованим державним майном, безпосередньо залежить від пайової участі Товариства в утриманні інфраструктури ДП "МТП "Чорноморськ", що підтверджується наведеними умовами Договору про пайову участь в утриманні інфраструктури порту.

-ТОВ "Трансгрейнтермінал" створені додаткові нерівні умови, порівняно з іншими суб`єктами господарювання, дотримання яких є необхідною умовою для користування Товариством майном за Договором оренди, балансоутримувачем якого є ДП "МТП "Чорноморськ".

- інші портові оператори, крім ТОВ "Транс-Сервіс", витрат з пайової участі не несуть, укладання договору пайової участі з ТОВ "Трансгрейнтермінал" обмежує його конкурентоспроможність на ринку послуг з транспортного оброблення вантажів.

- за умови встановлення рішенням Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 09.02.2017 р. № 02-р/к по справі № 28-01/2016, а також судовими рішеннями у справі № 916/570/17 зловживання ДП "МТП "Чорноморськ" монопольним становищем на ринку надання стивідорних послуг,  в розумінні ст.30 ГК України договір про пайову участь в утриманні інфраструктури ДП "Іллічівський морський торговельний порт" № 2-П від 01.08.2014р. є неправомірною угодою, яка суперечить вимогам п. 3 ч.1 ст. 4, п. 6 ч. 1 ст. 13, ч.ч. 1, 4 ст. 18 ЗУ „Про морські порти України”, ч. 1 ст. 13 ЗУ “Про захист економічної конкуренції”, у зв`язку з чим підлягає визнанню недійсним на підставі ч.1 ст. 203, ч.1 ст. 215 ЦК України.

- фактично Договір №2-П не передбачає вчинення з боку ДП "МТП "Чорноморськ" на користь ТОВ "Трансгрейнтермінал" будь-якого визначеного цивільно-правого обов`язку, і відповідно якому відповідає право ТОВ "Трансгрейнтермінал", як управненої сторони (кредитора), вимагати від боржника вчинення певної дії, або утриматися від її вчинення. Сплата грошових коштів з боку ТОВ "Трансгрейнтермінал" на користь ДП "МТП "Чорноморськ" за відсутності жодних послуг не відповідає критерію справедливості. Судом встановлено, що в процесі розгляду справи, протягом спірного періоду ТОВ "Трансгрейнтермінал" взагалі не здійснювало перевантаження вантажу, з огляду на проведення реконструкції терміналу.

- ДП «МТП «Чорноморськ» всупереч положень ч. 1 ст. 74 ГПК України не надано жодних належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження того, що укладання договорів про пайову участь в утриманні інфраструктури порту взагалі, та щодо окремих суб`єктів господарювання за відсутності таких договорів з іншими суб`єктами господарювання, зокрема, передбачено нормою законодавства України, постановою по порту чи зводом звичаїв морського порту. Оскільки, як встановлено судом, інші портові оператори крім ТОВ "Транс-Сервіс" витрат з пайової участі не несуть, укладання договору пайової участі з TOB "Трансгрейнтермінал" обмежує його конкурентоспроможність на ринку послуг з транспортного оброблення вантажів.

-враховуючи визнання недійсним договору № 2-П від 01.08.2014 р., який згідно ст.236 ЦК України є недійсним з моменту його вчинення, вимоги Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансгрейнтермінал" про стягнення заборгованості за вказаним договором у сумі 76 894 846,77 грн., яка складається з суми основного боргу у розмірі 63 656 461,76 грн. та похідних вимог - пені у розмірі 10 725 677,80 грн., 3% річних у сумі 1 171 976,50 грн., індексу інфляції у сумі 1 340 730,71 грн., задоволенню не підлягають.

21.03.2019р. до Південно-західного апеляційного господарського суду через господарський суд  Одеської області  надійшла апеляційна скарга  Державного підприємства “Морський торговельний порт “Чорноморськ”, в якій скаржник просить суд скасувати  оскаржене рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити первісний позов та відмовити у задоволенні зустрічного позову, оскільки судом порушено норми ГПК України  та неправильно застосовані норми матеріального права.  

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає наступне:

- укладення договору пайової участі було умовою органу управління - Міністерства інфраструктури України - для погодження укладення договору оренди нерухомого майна, яке орендується ТОВ «Трансгрейнтермінал», що виключає висновок суду першої інстанції про те, що ініціатива щодо укладення оспорюваного Договору № 2-П надходила зі сторони ДП «МТП «Чорноморськ», виключає мету ДП «МТП «Чорноморськ» на монополізацію ринків, і свідчить про те, що укладення Договору № 2-П було вигідне виключно ТОВ «Трансгрейнтермінал» — для виконання умови Міністерства інфраструктури України для наступним погодженням ним договору оренди.

-положенням Договору чітко окреслено, що ТОВ «Трансгрейнтермінал» здійснює пайову участь в утриманні безпосередньо інфраструктури ДП «МТП « Чорноморськ», а не взагалі об`єктів портової інфраструктури, утримання, управління і використання яких здійснює Адміністрація морських портів України відповідно до ЗУ «Про морські порти». Такіб`єкти інфраструктури не були передані ТОВ «Трансгрейнтермінал» в оренду. Разом з тим, вказані об`єкти інфраструктури прямо чи опосередковано використовуються ТОВ «Трансгрейнтермінал» у своїй діяльності, (наприклад, шляхом проїзду автошляхами, що знаходяться на балансі ДП «МТП «Чорноморськ», що освітлюються та прибираються від снігу силами ДП «МТП «Чорноморськ», тощо).

- матеріали справи не містять доказів того, що ДП «МТП «Чорноморськ» зверталось саме до ТОВ «Трансгрейтермінал» з пропозицією однієї укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) ТОВ «Трансгрейтермінал». Твердження про те, що ініціатива про укладення договору пайової участі виходила від балансоутримувача, яким і було Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт" є недоведеним.

- на сторінці 6-7 рішення Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 09.02.2017 р. № 02-р/к по справі № 28-01/2016,  АМКУ визначено товарні межі ринку:          товарними межами ринку за показниками

взаємозамінності, подібності призначення, споживчих властивостей та умов використання товару, є послуги з надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого рухомого майна, в межах території, підпорядкованій ДП «МТП «Чорноморськ». Вказані межі ринку є виключними, не містять посилань на можливе включення до їх складу послуг з утримання інфраструктури та розширеному тлумаченню підлягати не можуть.

- суд першої інстанції, характеризуючи договір про пайову участь в утриманні інфраструктури ДП "Іллічівський морський торговельний порт" № 2-П від 01.08.2014р. як неправомірну угоду яка суперечить вимогам п. З ч.І ст. 4, п. 6 ч. 1 ст. 13, ч.ч. 1, 4 ст. 18 ЗУ „Про морські порти України", ч. 1 ст. 13 ЗУ "Про захист економічної конкуренції", у зв`язку з чим підлягає визнанню недійсним на підставі ч.І ст. 203, ч.І ст. 215 ЦК України, виходив з помилкового висновку про те. що ДП "МТП "Чорноморськ" зловживало монопольним становищем на ринку надання стивідорних послуг.

-  суд першої інстанції також не взяв до уваги заперечення відповідача за зустрічним позовом, які останній висловлював у відзиві на зустрічну позовну заяву та запереченнях, підкреслюючи розбіжності між справами №916/1985/18 та №916/2723/16, щодо того, що ТОВ "Трансгрейнтермінал", на відміну від ТОВ "Транс-Сервіс" не надавались послуги щодо взяття в оренду рухомого майна в період  2014-2016р.р., а саме перевантажувальної техніки (портових кранів), тоді як рішенням АМК було встановлено наявність антимонопольного становища саме з приводу надання суб`єктам господарювання послуг з надання в оренду та експлуатацію рухомого майна, а саме перевантажувальної техніки,

- визнання договору неукладеним може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками його виконання сторонами; якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону.  В даному випадку має місце факт виконання ТОВ «Трансгрейнтермінал» умов Договору № 2-П.  ДП «МТП «Чорноморськ» направлялися на адресу ТОВ «Трансгрейнтермінал» рахунки щодо сплати пайового внеску в утримання інфраструктури Підприємства, які в наступному були сплачені Відповідачем у повному обсязі.

- вказаний договір пайової участі є змішаним і його укладення не протирічить вимогам діючого законодавства. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від ЗО травня 2017 року у справі № 916/2723/16.

- Договір про пайову участь містить елементи різних договорів (змішаний договір - ч.2 ст.628 ЦК України), а діюче законодавство дозволяє існування зазначених договорів, оскільки немає прямої заборони на їх укладання, у силу вимог ч.І ст.204 ЦК України.

- Висновок суду про відшкодування витрат балансоутримувача щодо утримання майна є помилковим, оскільки здійснення витрат, пов`язаних з утриманням орендованого майна, та укладення окремих договорів про відшкодування витрат балансоутримувача щодо утримання майна є іншими правовідношеннями, що жодним чином не співставляються з пайовою участю в утриманні інфраструктури ДП «МТП «Чорноморськ» за змістом оспорюваного договору № 2-П.

- оспорюваним рішеним суду не встановлено спрямованості оспорюваної угоди на розподіл ринків за територіальним принципом, обсягом реалізації чи закупівлі товарів, їх асортиментом або за колом споживачів чи за іншими ознаками, та мету таких дій - монополізацію, що виключає застосування положень статті 30 Господарського кодексу України до првовідносин, що виникли між сторонами з приводу оспорювагого договору

- судом допущено порушення  щодо незастосування положень ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» ( в контексті п.6 ч.І ст.13 ЗУ "Про морські порти України", ч.ч.І, 4 ст.18 ЗУ "Про морські порти України")  та безпідставне застосування положень ст.13 ЗУ «Про захист економічної конкуренції» та ст. 30 ГК України.

.- є незрозумілим мотив призначення справи до колегіального розгляду для «запобігання будь-яких сумнівів щодо об`єктивного та неупередженого здійснення провадження у даній справі». Єдиним мотивом призначити справу до колегіального розгляду стала необхідність зміни складу суду для можливості розпочати справу № 916/1985/18 спочатку відповідно до ч. 14 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України з метою наслідків порушень норм Господарського процесуального кодексу України, допущених головуючою суддею Ю.М. Щавинською при прийнятті процесуальних рішень, позбавлення сторони позивача за первісним позовом посилатися на такі порушення при оскарженні винесеного рішення по суті, та повторне штучне створення правової можливості для подання відповідачем - ТОВ «Трансгрейнтермінал» - відзиву на первісний позов, а, отже, і процесуальної можливості вважати зустрічний позов таким, що подано у встановлений процесуальний законом строк без порушень.

- в порушення вимог ч. 3 ст. 56, ч.1 ст. 74, ч. 2 ст. 119, ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 216 ГПК України судом продовжено строк підготовчого провадження до 19.12.2018; відкладено підготовче засідання у справі на 03.12.2018; продовжено ТОВ «Трансгрейнтермінал» строк для подання відзиву (доповнень до відзиву) до 28.11.2018р., чим штучно створено можливість ТОВ «Трансгрейнтермінал» подати зустрічний позов.

Ухвалою  Південно-західного апеляційного господарського суду   від  26.03.2019р.    відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою  ДП “Морський торговельний порт “Чорноморськ” на рішення господарського суду Одеської області від  13.02.2019р.у справі №916/1985/18; встановлено іншим учасникам справи строк для подання суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу та будь-яких заяв з процесуальних питань  до 11.04.2019р. .

           11.04.2019р. від ТОВ «Трансгрейнтермінал» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить апеляційну скаргу Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 13.02.2019 р. у справі № 916/1985/18 залишити без змін.

          В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає наступне:

- твердження апелянта про те, що у Договорі №2-П наявні цивільно-правові обов`язки ДП «МТП «Чорноморськ» перед ТОВ «Трансгрейнтермінал», є такими, що не відповідають обставинам справи.

- судом першої інстанції вірно встановлено, що Договір №2-П не передбачає вчинення з боку ДП «МТП «Чорноморськ» на користь ТОВ «Трансгрейнтермінал» будь-якого визначеного цивільно-правого обов`язку, і відповідно якому відповідає право ТОВ «Трансгрейнтермінал», як управненої сторони (кредитора) вимагати від боржника вчинення певної дії, або утриматися від її вчинення. За оскаржуваним Договором про пайову участь фактично відсутні визначеність і зміст будь-якого зустрічного зобов`язання ДП «ІМТП», на вчинення якого здійснюється оплата за Договором, відповідно у ТОВ «Трансгрейнтермінал» відсутнє право вимагати від Апелянта виконання будь-якого цивільно-правового обов`язку.

- зі змісту Договору чітко вбачається, що відсутнє погоджене сторонами Договору № 2-П визначення, зміст та склад терміну «інфраструктура Державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт», виходячи з чого обов`язок ТОВ «Трансгрейнтермінал» брати пайову участь в утриманні інфраструктури фактично зводиться до перерахування грошових коштів на користь ДП «МТП «Чорноморськ» без будь-яких визначених зобов`язань отримувача коштів щодо утримання такої інфраструктури. Відповідно, платник коштів позбавлений права вимагати від отримувача коштів їх цільового використання за призначенням, визначеним у Договорі як утримання інфраструктури. Сплата грошових коштів з боку ТОВ «Трансгрейнтермінал» на користь ДП «МТП «Чорноморськ» за відсутності встановленого договором будь-якого обов`язку останнього не відповідає критерію справедливості.

- з огляду на встановлення рішенням Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 09.02.2017р. № 02-р/к по справі № 28-01/2016 (яке було переглядалося судами у справі №916/570/17), зловживання ДП «МТП «Чорноморськ» монопольним становищем на ринку надання стивідорних послуг, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що в розумінні ст. 30 ГК України Договір № 2-П про пайову участь в утриманні інфраструктури ДП «Іллічівський морський торговельний порт» від 01.08.14 р. є неправомірною угодою, яка суперечить вимогам п. З ч.І ст. 4, п. 6 ч. 1 ст. 13, ч.ч. 1,4 ст. 18 ЗУ «Про морські порти України», ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про захист економічної конкуренції», у зв`язку з чим він підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 1 ст. 203, ч.1 ст. 215 ЦК України.

-є безпідставними доводи апелянта про те, що сприяння ДП «МТП «Чорноморськ» за оспорюваним договором створенню усіх необхідних умов для здійснення ТОВ «Трансгрейнтермінал» діяльності на території порту полягає у наданні доступу до інфраструктури, зокрема, користування інфраструктурою, оскільки відповідно до п. 5.12. Договору оренди (в редакції договору про внесення змін та доповнень від 01.08.2016р.) передбачено необхідність здійснення витрат, пов`язаних з утриманням орендованого майна, та укладення окремих договорів про відшкодування витрат балансоутримувача щодо утримання майна;

                    -апелянт невірно трактує п. З ст. 9 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна».

                    -апелянт намагається ввести в оману суд, оскільки неповно висвітлює обставин справи, які в даному випадку мають значення, а саме: апелянт не зазначив, що причиною призначення справи до колегіального розгляду була заява ДП «МТП «Чорноморськ» від 05.12.2018 р., згідно якої саме він просив суд відвести суддю Щавинську Ю.М. від розгляду справи №916/1985/18.

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник скаржника підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

Представник ТОВ «Трансгрейнтермінал» заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги з мотивів викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази стосовно фактів, наведених скаржником та відповідачем, колегія суддів  дійшла висновку про відсутність підстав для   задоволення скарги виходячи із наступного.

          Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом, 01.08.2014р. між Державним підприємством  "Іллічівський морський торговельний порт"  (в подальшому перейменовано на Державне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансгрейнтермінал" (Компанія) було укладено Договір № 2-П про пайову участь в утриманні інфраструктури Державного підприємства        "Іллічівський морський торговельний порт" (т.1 а.с.15-20), відповідно до умов якого Компанія здійснює пайову участь в утриманні інфраструктури ДП "ІМТП" шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ДП "ІМТП", а ДП "ІМТП" приймає дані грошові кошти на свій поточний рахунок та сприяє створенню усіх необхідних умов для здійснення Компанією діяльності на території ДП "ІМТП".

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2, 2.3 Договору ціною даного договору є грошова сума, яка перераховується Компанією ДП "ІМТП" протягом строку дії договору та розраховується за наступною формулою, надалі – "Формула-1": "Т1х1,26 дол. США = Х1", де "Т1"- це кількість тонн перевантаженого (обробленого) вантажу силами та/або засобами Компанії через причали №№14, 15 в Іллічівському морському порту за звітний місяць, 1,26 доларів США – визначена за взаємною згодою Сторін ставка, "Х1"- грошова сума, яку Компанія зобов`язана перерахувати ДП "ІМТП" за результатами обробки вантажу у звітному місяці за даним договором. В цілях оплати ціна Розраховану за формулою-1 грошову суму „Х1” (п.2.1.) Компанія зобов`язана оплачувати ДП „ІМТП” щомісячно, за результатами роботи за попередній (звітний) місяць, не пізніше 10 числа кожного місяця, наступного за звітним .

Відповідно до пункту 2.4. Договору сторони домовились, що розрахована за формулою-1 грошова сума "Х1", яка підлягає перерахуванню на поточний рахунок ДП "ІМТП" щомісячно (п.п.2.1., 2.3. договору), сумарно за результатами роботи компанії за період з дати набрання чинності цим договором і по 31.12.2015р. включно не повинна бути менше грошової суми, розрахованої за наступною формулою, надалі – "Формула-2": "Т2 х 1,26 доларів США = Х2", де Т2 – 500 000,00 тонн вантажу, 1,26 доларів США – визначена за взаємною згодою сторін ставка, "Х2" – мінімальна грошова сума, яку Компанія зобов`язана перерахувати ДП "ІМТП" сумарно за період з дати набрання чинності цим договором і по 31.12.2015р. включно. Якщо розрахована за "Формулою-1" грошова сума "Х1", яка підлягає перерахуванню на поточний рахунок ДП "ІМТП" щомісячно (п.п.2.1.,2.3.договору), сумарно за результатами роботи компанії за період з дати набрання чинності цим договором і по 31.12.2015р. включно є меншою, ніж передбачено цим пунктом договору, компанія зобов`язана до 31.01.2016р. перерахувати (доплатити) ДП "ІМТП" грошову різницю, яка розраховується за наступною формулою, надалі – "Формула-3": "Х2 - (Т3 х 1,26 доларів США) = Х3", де "Т3" це кількість тонн перевантаженого (обробленого) вантажу силами та/або засобами Компанії через причали №№ 14, 15 в Іллічівському морському порту за період з дати набрання чинності цим договором і по 31.12.2015р. включно, 1,26 доларів США – визначена за взаємною згодою сторін ставка, "Х3" – грошова сума, яку Компанія повинна перерахувати (доплатити) ДП "ІМТП" за результатами обробки вантажу за період з дати набрання чинності цим договором і по 31 грудня 2015р. включно.

У пункті 2.5. Договору сторони домовились, що розрахована за формулою-1 грошова сума "Х1", яка підлягає перерахуванню на поточний рахунок ДП "ІМТП" щомісячно (п.п.2.1., 2.3. договору), сумарно за результатами роботи компанії за період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р. включно не повинна бути менше грошової суми, розрахованої за наступною формулою, надалі – "Формула-4": "Т4 х 1,26 доларів США = Х4", де Т4 – 500 000,00 тонн вантажу, 1,26 доларів США – визначена за взаємною згодою сторін ставка, "Х4" – мінімальна грошова сума, яку Компанія зобов`язана перерахувати ДП "ІМТП" сумарно за період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р. включно.Якщо розрахована за "Формулою-1" грошова сума "Х1", яка підлягає перерахуванню на поточний рахунок ДП "ІМТП" щомісячно (п.п.2.1., 2.3. договору), сумарно за результатами роботи компанії за період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р. включно є меншою, ніж передбачено цим пунктом договору, компанія зобов`язана до 31.01.2017р. перерахувати (доплатити) ДП "ІМТП" грошову різницю, яка розраховується за наступною формулою, надалі – "Формула-5": "Х4 - (Т5 х 1,26 доларів США) = Х5", де "Т5" - кількість тонн перевантаженого (обробленого) вантажу силами та/або засобами Компанії через причали №№ 14, 15 в Іллічівському морському порту за період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р. включно, 1,26 доларів США – визначена за взаємною згодою сторін ставка, "Х5" – грошова сума, яку Компанія повинна перерахувати (доплатити) ДП "ІМТП" за результатами обробки вантажу за період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р. включно.

Згідно п.2.6.  Договору сторони домовились про те, що розрахована за формулою-1 грошова сума "Х1", яка підлягає перерахуванню на поточний рахунок ДП "ІМТП" щомісячно (п.п.2.1., 2.3. договору), сумарно за результатами роботи компанії за період з 01.01.2017р. по 31.12.2017. включно не повинна бути менше грошової суми, розрахованої за наступною формулою, надалі – "Формула-6": "Т6 х 1,26 доларів США х N/365 = Х6, де Т6 – 1 500 000,00 тонн вантажу, 1,26 доларів США – визначена за взаємною згодою сторін ставка, "N" – кількість днів дії договору протягом 2017року, "Х6" – мінімальна грошова сума, яку компанія зобов`язана перераховувати ДП "ІМТП" сумарно за підсумками 2017р. Якщо розрахована за "Формулою-1" грошова сума "Х1", яка підлягає перерахуванню на поточний рахунок ДП "ІМТП" щомісячно (п.п.2.1., 2.3. договору), сумарно за результатами роботи компанії за період з 01.01.2017р. по 31.12.2017р. включно є меншою, ніж передбачено цим пунктом договору, компанія зобов`язана до 31.01.2018р. перерахувати (доплатити) ДП "ІМТП" грошову різницю, яка розраховується за наступною формулою, надалі – "Формула-7": "Х6 - (Т7 х 1,26 доларів США) = Х7", де "Т7" - кількість тонн перевантаженого (обробленого) вантажу силами та/або засобами Компанії через причали №№ 14, 15 в Іллічівському морському порту за період з 01.01.2017р. по 31.12.2017р. включно, 1,26 доларів США – визначена за взаємною згодою сторін ставка, "Х7" – грошова сума, яку Компанія повинна перерахувати (доплатити) ДП "ІМТП" за результатами обробки вантажу за період з 01.01.2017р. по 31.12.2017р. включно.

У відповідності до п. п.  2.7. ,2.8 Договору сторони домовились, що мінімальна грошова сума, яку Компанія зобов`язана перераховувати ДП "ІМТП" сумарно за підсумками кожного календарного року, починаючи з 01.01.2018р., визначається та перераховується (доплачується) компанією на користь ДП "ІМТП" за правилами, передбаченими пунктом 2.6 цього договору. Зазначена в договорі ставка наведена без урахування ПДВ, ПДВ нараховується відповідно до чинного законодавства України

Згідно до п.3.2 договору Компанія зобов`язується, зокрема, здійснювати пайову участь в утриманні інфраструктури підприємства шляхом перерахування ДП "ІМТП" грошових коштів на умовах цього договору; не пізніше 5 числа кожного місяця, наступного за звітним, надавати ДП „ІМТП” акт пайової участі в утримані інфраструктури ДП „ІМТП” за формулою, що додається до даного договору (додаток №1); вручати ДП "ІМТП" щомісячно до 5 числа кожного місяця, наступного за звітним, завірені Компанією належним чином копії документів, що підтверджують кількість обробленого силами та/або засобами Компанією вантажу, а саме: у митних режимах: експорт, експорт-транзит – коносамент; імпорт, імпорт-транзит – відвантажувальне повідомлення. Дата вказаних документів є датою виконаних робіт/наданих послуг. У митному режимі транзит – ВМД, СМR, TIR Carnet. Крім того, згідно з п.п.3.2.6 протягом 30 днів з дня набрання чинності договором компанія зобов`язується врегулювати правовідносини щодо користування причалами №14,15 ІМТП.

Відповідно до п. 3.1.2, 3.2.2. ДП "ІМТП" зобов`язано  забезпечувати підтримання інфраструктури ДП у належному технічному стані та сприяти створенню належних умов для роботи Компанії на території та має право: вимагати від Компанії надання інформації щодо планових обсягів перевантаження вантажів для складання фінансового плату ДП "ІМТП" та інших аналітичних матеріалів; своєчасної та у повному обсязі сплати пайової участі в утриманні інфраструктури ДП"ІМТП" та своєчасного надання документів, передбачених цим договором, а також

Згідно п. 3.2.6. ТОВ "Трансгрейнтермінал" зобов`язується протягом 30 календарних днів з дня набрання чинності даним Договором врегулювати правовідносини  щодо користування Компанією причалами  №14 , 15 Іллічівського морського порту самостійно, без участі ДП "ІМТП", за власний рахунок оплачувати  вартість користування  вказаними причалами.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що за несвоєчасну або неповну сплату коштів пайової участі Компанія сплачує ДП "ІМТП" пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на дату нарахування пені, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. При цьому, якщо на дату нарахування пені діяло декілька розмірів облікової ставки Національного банку України, застосовується найвища ставка.

Відповідно до пунктів 5.1., 5.2. Договору про пайову участь Договір набирає чинності з дати укладання ТОВ "Трансгрейнтермінал" договору оренди державного нерухомого майна, за яким ДП "ІМТП" є балансоутримувачем (з переліком орендованого майна відповідно до першої заявки орендаря (у разі наявності декількох заявок на оренду одного або декількох об`єктів нерухомого майна), підтвердженою довідкою балансоутримувача), та діє до моменту припинення дії зазначеного договору оренди державного нерухомого майна.

Сторони досягли згоди, що припинення дії даного договору з будь-яких підстав, окрім взаємної згоди Сторін та окрім розірвання Договору в порядку та на підставах, передбачених п.6.3. цього Договору, є достатньою підставою для дострокового припинення дії договорів оренди державного рухомого та нерухомого майна, за якими ДП "ІМТП" є орендодавцем або балансоутримувачем, в судовому порядку за зверненням ДП "ІМТП".

Згідно пунктів 6.1, 6.3., 6.4  Договору внесення змін  та/або доповнень  до Договору  здійснюється у письмовій формі  за взаємною згодою сторін. Даний Договір  не може бути розірвано в односторонньому порядку, крім випадків передбачених законом, а також окрім випадку розірвання цього Договору за наявності хоча б однієї  з наступних підстав: - з підстав централізованого введення органами державної влади платежу  у вигляді пайової участі  в утриманні інфраструктури, зокрема ДП «Іллічівський морський торговельний порт», з розміром платежу не меншим, ніж передбачено цим Договором, та за умови стягнення цього платежу безпосередньо з ДП «ІМТП»; -  у разі неможливості з незалежних  від Компанії причин  (та не з вини Компанії) фактичного здійснення господарської діяльності  з обробки зернових вантажів  на третьому терміналі  ДП «ІМТП», що підтверджено рішенням суду(п.п. 6.3.1, 6.3.2 ).Право на одностороннє розірвання  з підстав, передбачених пп. 6.3.1, 6.3.2 Договору, реалізується Компанією в односторонньому порядку.

Додатком № 1 до договору № 2-П сторони визначили форму та зміст акту пайової участі в утриманні інфраструктури ДП "ІМТП" до договору від 01.08.14р.

22.01.2015 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та Товариством з обмеженою діяльністю "Трансгрейнтермінал" укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, згідно п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно загальною площею 73 369,00 кв.м., а саме: будівлі та споруди, інв. № 3739, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 456818251108, загальною площею 12 155,00 кв.м., з яких під допоміжними будівлями та спорудами - 350,00 кв.м. (що складаються з літ. “5И” - будівля туалету (вбиральня), загальною площею 42.9 кв.м.; літ.”5І” - будівля мийки та насосної, загальною площею 20,3 кв.м.; 21а - підкранова колія; 130а- огорожа; 315а-підземний резервуар, загальною площею 176,8 кв.м.; 316а – естакада, загальною площею 110 кв.м.), під покриттям (складським майданчиком) - 11 805,00 кв.м., за адресою: Одеська обл., м. Іллічівськ, вул. Сухолиманська, 42, що належить до державної власності на підставі Свідоцтва на право власності серії НОМЕР_1 № НОМЕР_2 від 06.12.2014 року та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 30579470 від 06.12.2014 року.

Майно передається в оренду з метою використання орендарем у господарський діяльності, що включає, в тому числі, розміщення та користування вантажно - складським комплексом (п.1.2. договору).

Відповідно до п. 3.6. Договору оренди орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. Договір укладено строком на сорок дев`ять років (п.10.1. Договору оренди).

В пункті 5.12. договору, з урахуванням договору про внесення змін та доповнень до договору оренди від 22.01.2015р., встановлено обов`язок орендаря здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна; протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з балансоутримувачем майна договори про відшкодування його витрат щодо утримання майна, надання комунальних послуг, сплати податку на землю. Обов`язок щодо відшкодування витрат зі сплати податку на землю є чинним лише в період, коли Балансоутримувач є користувачем відповідної земельної ділянки.

Рішенням Адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №02-р/к від  09.02.2017р. по справі №28-01/2016  "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" визнано, що відповідно до ч.1 ст. 12 ЗУ "Про захист економічної конкуренції” та відповідно до п.10.1.2. "Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання на ринку", затвердженої Розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05 березня 2002 року № 49-р, ДП "МТП "Чорноморськ” (вул. Праці, 6, м. Чорноморськ, Одеська область, 68001, код ЄДРПОУ 01125672) за результатами господарської діяльності за період червень 2014 р. – грудень 2016 р. займало монопольне (домінуюче) становище на ринку надання суб`єктам господарювання, що здійснюють свою діяльність на території ДП "МТП "Чорноморськ", послуг з надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого рухомого майна, а саме перевантажувальної техніки (портальних кранів), необхідної для здійснення відповідної діяльності юридичними особами (портовими операторами) в межах території, підпорядкованій ДП "МТП "Чорноморськ", з часткою більше 35 відсотків (п.1Рішення);

- визнано дії ДП "МТП "Чорноморськ" у вигляді створення нерівнозначних умов для деяких суб`єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність на території морського торговельного порту "Чорноморськ", шляхом укладання з ними договорів про пайову участь в утриманні інфраструктури ДП "МТП "Чорноморськ", порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого ч. 1 ст. 13 ЗУ “Про захист економічної конкуренції” у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем, що можуть призвести до обмеження конкуренції таких суб`єктів господарювання (п.2 Рішення);

за вчинення порушення, на Державне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ" (вул. Праці, 6, м. Чорноморськ, Одеська область, 68001, код ЄДРПОУ 01125672) накладено штраф у розмірі 68000 грн.  (п.3 Рішення).

Вважаючи рішення Адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №02-р/к від  09.02.2017р. по справі №28-01/2016 незаконним та необґрунтованим, ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ"  звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про визнання  його незаконним та скасування .

Рішенням господарського суду Одеської області від 22.05.2017р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.09.2017р. та постановою Верховного Суду від 20.02.2018р. у справі №916/570/17 за позовом ДП "МТП "Чорноморськ" до Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ "Транс-Сервіс", про визнання незаконним та скасування рішення Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 02-р/к від 09.02.17 р. по справі № 28-01/2016 у задоволенні позову відмовлено з підстав відповідності оскарженого рішення АМК чинному законодавству.

Судом першої інстанції встановлено та не заперечується учасниками справи, що на виконання умов договору №2-П ТОВ "Трансгрейнтермінал" було сплачено на користь ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" пайовий внесок в утриманні інфраструктури останнього за 2015 та 2016р. у загальному розмірі 33701044,9 грн., а також сплачено 5411872,76 грн. заборгованості згідно претензії №174/06-23  від 25.10.2017р., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

31.12.2017р. ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" виставлено ТОВ «Трансгрейнтермінал» рахунок  №Пр/13272 від 31.12.2017р. на суму 63656461,76грн.  (53041051,47грн. – пайова участь  в утриманні інфраструктури порту, 10609410,29рн. – ПДВ 20%), який 05.01.2018р. направлено відповідачеві.

03.04.2018р.  ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" направлено на адресу ТОВ «Трансгрейнтермінал» претензію від 29.03.2018р. №32/6-24     870 щодо необхідності сплати 63656461,76грн., в якій повідомлено, що у разі невиконання вимог  щодо сплати заборгованості ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" буде вимушене звернутися до суду.

Водночас ТОВ “Трансгрейнтермінал” рахунок про сплату пайової участі за 2017 рік у розмірі 63656461,76 грн. сплачено не було, що і стало підставою для звернення ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ"  з позовом про стягнення з ТОВ “Трансгрейнтермінал”  63 656 461,76 грн. основного боргу та нарахованих на неї суми пені у розмірі 10 725 677,80 грн., 3% річних у сумі 1 171 976,50 грн. та індексу інфляції у сумі 1 340 730,71 грн.

ТОВ “Трансгрейнтермінал”  вважає Договір  №2-П  про пайову участь в утриманні інфраструктури ДП "Іллічівський морський торговельний порт" від 01.08.2014р.  недійсним, у зв`язку з чим звернулося із зустрічним позовом в межах даної справи.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про відмову у задоволенні первісних позовних вимог та задоволення зустрічних позовних вимог, з огляду на таке.

Згідно частини першої статі 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У відповідності до частини першої статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, згідно з якими зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам     цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою     статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється (ст.236 ЦК України).

Відповідно до ч. 1     ст.207 ГК України     господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Статтею 30 ГК України визначено, що неправомірними угодами між суб`єктами господарювання визнаються угоди або погоджені дії, спрямовані на встановлення (підтримання) монопольних цін (тарифів), знижок, надбавок (доплат), націнок; розподіл ринків за територіальним принципом, обсягом реалізації чи закупівлі товарів, їх асортиментом або за колом споживачів чи за іншими ознаками - з метою їх монополізації; усунення з ринку або обмеження доступу до нього продавців, покупців, інших суб`єктів господарювання.

Господарським судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №02-р/к від  09.02.2017р. по справі №28-01/2016  "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" визнано, що відповідно до ч.1 ст. 12 ЗУ "Про захист економічної конкуренції” та відповідно до п.10.1.2. "Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання на ринку", затвердженої Розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05 березня 2002 року № 49-р, ДП "МТП "Чорноморськ” за результатами господарської діяльності за період червень 2014 р. – грудень 2016 р. займало монопольне (домінуюче) становище на ринку надання суб`єктам господарювання, що здійснюють свою діяльність на території ДП "МТП "Чорноморськ", послуг з надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого рухомого майна, а саме перевантажувальної техніки (портальних кранів), необхідної для здійснення відповідної діяльності юридичними особами (портовими операторами) в межах території, підпорядкованій ДП "МТП "Чорноморськ", з часткою більше 35 відсотків (п.1Рішення); визнано дії ДП "МТП "Чорноморськ" у вигляді створення нерівнозначних умов для деяких суб`єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність на території морського торговельного порту "Чорноморськ", шляхом укладання з ними договорів про пайову участь в утриманні інфраструктури ДП "МТП "Чорноморськ", порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого ч. 1 ст. 13 ЗУ “Про захист економічної конкуренції” у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем, що можуть призвести до обмеження конкуренції таких суб`єктів господарювання (п.2 Рішення); за вчинення порушення, на Державне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ" накладено штраф у розмірі 68000 грн.  (п.3 Рішення).

У рішенні АМКУ встановлено, що аналогічною діяльністю (стивідорна діяльність) крім ТОВ «Транс-Сервіс» на території ДП «МТП «Чорноморськ» займаються також наступні суб`єкти підприємницької діяльності:ТОВ «Міленіум 2003», ТОВ «Трансгрейнтермінал», ТОВ «Трансбалктермінал», ТОВ «СП «Рисоіл Термінал», ТОВ «Гамма Трансбан», ТОВ «Сокомак Україна». Однак лише з двома з них (ТОВ «Транс-Сервіс» та ТОВ «Трансгрейнтермінал») укладені договори про пайову участь в утриманні інфраструктури ДП «МТП «Чорноморськ».

Вказане рішення АМКУ було предметом перегляду в межах господарської справи №916/570/17  та рішенням господарського суду Одеської області від 22.05.2017р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.09.2017р. та постановою Верховного Суду від 20.02.2018р., встановлено обгрунтованість цього рішення та  вчинення ДП "МТП "Чорноморськ" дій у вигляді створення нерівнозначних умов для деяких суб`єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність на території морського торговельного порту "Чорноморськ", шляхом укладання з ними договорів про пайову участь в утриманні інфраструктури Підприємства

Відповідно до п.4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Колегія суддів зазначає, що преюдиціальні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

З матеріалів справи вбачається, що згаданими рішеннями судів у справі № 916/570/17 встановлена правомірність рішення Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 02-р/к від 09.02.2017р., яким визнано, що дії ДП "МТП "Чорноморськ" щодо укладення договорів про пайову участь в утриманні інфраструктури порту створюють нерівнозначні умови для суб`єктів господарювання, які здійснюють цю діяльність на території ДП "МТП "Чорноморськ", та призводять до обмеження конкуренції на ринку надання послуг з транспортного оброблення вантажу (стивідорна діяльність), оскільки інші портові оператори (стивідорні компанії), окрім ТОВ "Транс-Сервіс" та ТОВ "Трансгрейнтермінал", витрат на пайову участь в утриманні інфраструктури ДП "МТП "Чорноморськ" не несуть, що є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого, ч-1 ст.13 ЗУ «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем, що може призвести до обмеження конкуренції таких суб`єктів господарювання.

Доводи скаржника про те, що згаданим рішенням Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до нього застосовано санкції за зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання суб`єктам господарювання, що здійснюють свою діяльність на території ДП "МТП "Чорноморськ", послуг з надання в оренду й експлуатації власного чи орендованого майна, а саме перевантажувальної техніки (портальних кранів), необхідної для здійснення відповідної діяльності юридичними особами (портовими операторами) в межах території, підпорядкованій ДП "МТП "Чорноморськ", з часткою більше 35 відсотків, а не на ринку надання послуг з транспортного оброблення вантажу (стивідорна діяльність), колегією суддів відхиляються з огляду на наступне.

Відповідно до п. п.6, 11 ч.1 ст.1 ЗУ "Про морські порти України" портовий оператор (стивідорна компанія) - суб`єкт господарювання, що здійснює експлуатацію морського терміналу, проводить вантажно- розвантажувальні роботи, обслуговування та зберігання вантажів, обслуговування суден і пасажирів, а також інші пов`язані з цим види   господарської діяльності.          

У відповідності до ч. 2 ст. 18 ЗУ «Про морські порти України» у межах морського порту функціонують суб`єкти господарювання усіх форм власності, діяльність яких пов`язана з обслуговуванням суден, пасажирів, вантажів, та ч підприємства, продукція та/або сировина яких транспортується територією та акваторією порту.

Рішенням Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 02-р/к від 09.02.2017р. встановлено, що дії ДП "МТП "Чорноморськ" щодо укладення договорів про пайову участь в утриманні інфраструктури порту саме з ТОВ «Трансгрейнтермінал» та ТОВ «Транс- Сервіс», як портовими операторами (стивідорні компанії), призводять до ( порушення законодавства про захист економічної конкуренції.          

Відповідно до Реєстру портових операторів, що розміщений на офіційному веб-сайті Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», за посиланням http://www.port.odessa.ua/ua/partneri/ctividomikompaniji, ТОВ «Трансгрейнтермінал» є портовим оператором.

З матеріалів справи вбачається, що 29.06.2016р. між ТОВ «Трансгрейнтермінал» та Одеською обласною адміністрацією було укладено договір оренди земельних ділянок, відповідно до умов якого ТОВ «Трансгрейнтермінал» прийняв в строкове платне користування земельні ділянки, що знаходяться на території морського порту Чорноморськ, із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту. На орендованих земельних ділянках розміщені об`єкти нерухомого майна, балансоутримувачем яких є ДП «МТП «Чорноморськ», та які перебувають в оренді ТОВ «Трансгрейнтермінал» на підставі Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 22.01.2015р., укладеного з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області. За вказаним договором оренди майно передається в оренду ТОВ «Трансгрейнтермінал» з метою використання орендарем у господарській діяльності, що включає розміщення та користування вантажно - складського комплексу.

Також з пояснень ТОВ «Трансгрейнтермінал», наведених у відзиві на апеляційну скаргу, вбачається, що товариство знаходиться в стадії реалізації проекту, в результаті якого буде створено складський комплекс з одночасного зберігання зернових та продуктів їх переробки, Товариство має на меті здійснювати в подальшому вантажно-розвантажувальні роботи, обслуговування та зберігання вантажів на території ДП «МТП «Чорноморськ», що є діяльністю портового оператора (стивідорна компанія).

Відповідно до п. З ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про морські порти України» функціонування та розвиток морських портів здійснюються, серед іншого за принципом забезпечення конкуренції серед суб`єктів господарювання, що виробляють однакову продукцію (товари, роботи, послуги) у морському порту.

Положення п.п.6, 11 ч.1 ст.1 ЗУ «Про морські порти України» визначають, що у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: морський порт - визначені межами територія та акваторія, обладнані для обслуговування суден і пасажирів, проведення вантажних, транспортних та експедиційних робіт, а також інших пов`язаних з цим видів господарської | діяльності; портовий оператор (стивідорна компанія) - суб`єкт господарювання, ) що здійснює експлуатацію морського терміналу, проводить вантажно- розвантажувальні роботи,          обслуговування та зберігання          вантажів,

обслуговування суден і пасажирів, а також інші пов`язані з цим види господарської діяльності.

Згідно з п.6 ч.І ст.13 ЗУ "Про морські порти України" державне регулювання діяльності в морському порту здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту, національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади в межах їх і повноважень з метою забезпечення створення рівних умов для провадження господарської діяльності у морському порту.

Положеннями ч.ч. 1, 4 ст.18 ЗУ «Про морські порти України» встановлено, що господарська діяльність у морському порту провадиться відповідно до законодавства, обов`язкових постанов по порту та зводу звичаїв морського порту. Портові оператори зобов`язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти дій, які можуть справляти негативний вплив на конкурентне середовище в морському порту.

Поняття монопольного становища наведено в п. 1 ст.27 ГК України, де зазначено, що монопольним визнається домінуюче становище суб`єкта господарювання, яке дає йому можливість самостійно або разом з іншими суб`єктами обмежувати конкуренцію на ринку певного товару (робіт, послуг).

Зловживанням монопольним становищем вважаються: нав`язування таких умов договору, які становлять контрагентів у нерівне становище, або додаткових умов, що не стосуються предмета договору, включаючи нав`язування товару, не потрібного контрагенту (ч.2 п.1 ст.29 ГК України).

У відповідності до ст. 30 ГК України неправомірними угодами між суб`єктами господарювання визнаються угоди або погоджені дії, спрямовані на: встановлення (підтримання) монопольних цін (тарифів), знижок, надбавок (доплат), націнок; розподіл ринків за територіальним принципом, обсягом реалізації чи закупівлі товарів, їх асортиментом або за колом споживачів чи за іншими ознаками - з метою їх монополізації; усунення з ринку або обмеження доступу до нього продавців, покупців, інших суб`єктів господарювання.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЗУ «Про захист економічної конкуренції» зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб`єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Колегія суддів звертає увагу на те, що  судовим рішенням  у справі №916/570/17 саме стосовно ДП «Іллічівський морський торгівельний порт» встановлено факт укладення ним договору пайової участі тільки з деякими суб`єктами  господарювання, у тому числі  ТОВ "Трансгрейнтермінал", та встановлено, що ці дії (укладення договорів пайової участі в утриманні інфраструктури порту) обґрунтовано та законно визнані порушенням  законодавства про захист  економічної конкуренції, передбаченого  ч.1 ст. 13 ЗУ «Про захист економічної конкуренції», рішенням Адмінколегії ООТВ АМК України №02-р/к від 09.02.2017р., оскільки укладенням таких договорів створюються нерівнозначні умови, у тому числі для ТОВ "Трансгрейнтермінал",  серед об`єктів господарювання, що здійснюють стивідорну діяльність в межах території порту.

Пункт 2 рішення Адмінколегії ООТВ АМК України не виокремлює суб`єктів господарювання, яких це стосується, за їх найменуванням, проте мотивувальна та описова частина рішення №02-р/к від 09.02.2017р.  чітко вказує на суб`єктів діяльності на території  порта, стосовно яких  укладенням договорів про пайову участь  створюються нерівнозначні умови господарювання, що можуть призвести до обмеження конкуренції.

З огляду викладеного, колегія суддів погоджується із висновками місцевого господарського суду про недійсність договору про пайову участь в утриманні інфраструктури порту  №2-П від 01.08.2014р. відповідно до ст. 30 ГК України як неправомірної угоди  та його визнання недійсним на підставі ч.1 ст. 203, ст. 215 ЦК України.

При цьому колегією суддів не приймаються аргументи скаржника стосовно того, що рішення Антимонопольного комітету України від 09.02.2017р. №02-р/к не може в даному випадку свідчити про те, що позивач займав монопольне становище  на ринку надання стивідорних послуг по відношенню до ТОВ "Трансгрейнтермінал", оскільки ОСОБА_1 "Трансгрейнтермінал" не надавались послуги щодо надання в оренду рухомого майна в період  2014-2016р.р., а саме перевантажувальної техніки.

З означеному рішенні АМКУ зазначено, зокрема, наступне: «бар`єрами вступу на ринку послуг з надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого рухомого майна, в межах території, підпорядкованій ДП «МТП «Чорноморськ», є адміністративні, економічні та організаційні обмеження, пов`язані із необхідністю отримання дозвільних документів, проектної документації, побудови (модернізації) відповідної інфраструктури, що потребує значних капіталовкладень та тривалого часу.

Між ДП «ІМТП» (нині ДП «МТП «Чорноморськ») та ТОВ «Транс-Сервіс» 03.06.14 р. укладено Договір №1-П про пайову участь вутриманні інфраструктури ДП «МТП «Чорноморськ». Аналогічний Договір укладено між ДП «ІМТП» (нині ДП «МТП «Чорноморськ») та ТОВ «Трансгрейнтермінал» (договір від 01.08.14 р. № 2-П).

Укладання договорів про пайову участь в утриманні інфраструктури ДП «МТП «Чорноморськ» тільки з деякими суб`єктами господарювання, що здійснюють свою діяльність на території морського торговельного порту «Чорноморськ», створює нерівнозначні умови для таких суб`єктів господарювання та може призвести до обмеження конкуренції на ринку надання послуг з транспортного оброблення вантажів, оскільки інші портові оператори (стивідорні компанії) витрат на пайову участь в утриманні інфраструктури ДП «МТП «Чорноморськ» не несуть,  та результати їх господарської діяльності не спричиняють для них понесення додаткових витрат у вигляді сплати коштів пайової участі, у тому числі залежно від результатів фактичних операцій з обробки вантажу (пунктом 2.7 Договору №2-П передбачена сплата мінімальної грошової суми на рахунок ДП "ІМТП" за підсумками кожного календарного року  у розмірі, передбаченому п.2.6 Договору №2-П ).

Як вже зазначалось вище  по тексту постанови, рішення Адмінколегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України не може сприйматись виключно у сенсі встановлення монопольного становища ДП «МТП «Чорноморськ»  на ринку послуг з надання в оренду рухомого майна, оскільки недвозначно вказує на порушення ст. 13 ЗУ «Про захист економічної конкуренції» стосовно тих суб`єктів, з якими укладені договори про пайову участь, у тому числі стосовно ТОВ «Трансгрейнтермінал».

Скаржник вважає, що господарським судом безпідставно не застосований п. З ст. 9 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна», яка за його твердженням надає ДП "МТП "Чорноморськ" законне право укладати договори про пайову участь в утриманні інфраструктури порту з орендарями майна, балансоутримувачем якого є ДП «МТП «Чорноморськ».

Статтею 9 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» встановлений порядок укладення договорів оренди, який передбачає, що фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України (далі - матеріали), відповідному орендодавцеві, зазначеному у статті 5 цього Закону.

Відповідно до п. 3 ст. 9 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» орган, уповноважений управляти державним майном, розглядає подані йому матеріали і протягом п`ятнадцяти днів після їх надходження надсилає орендодавцеві висновки про умови договору оренди або про відмову в укладенні договору оренди.

Зі змісту наведеної норми ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» вбачається, що вона не регулює правовідносини пов`язані з укладенням договорів про надання послуг, до яких належить спірний договір, а встановлює порядок укладення договорів оренди державного та комунального майна.-

Згідно до Наказу Фонду державного майна України № 201 від 15.02.2013 р. «Про затвердження Переліку документів, які подаються орендодавцеві для укладення договору оренди майна, що належить до державної власності» не передбачена необхідність попереднього укладення орендарями майна, що належить до державної власності, договорів про пайову участь в утриманні інфраструктури балансоутримувача.

При цьому, п. 5.1. спірного Договору передбачено, що він набирає чинність з дати укладання ТОВ «Трансгрейнтермінал» Договору оренди державного нерухомого майна, за яким ДП «ІМТП» є балансоутримувачем (з переліком орендованого майна відповідно до першої заявки орендаря (у разі наявності декількох заявок на оренду одного або декількох об`єктів нерухомого майна), підтвердженою довідкою балансоутримувача), та діє до моменту припинення дії зазначеного договору оренди державного нерухомого майна.

Пунктом 5.2. спірного договору про участь в утриманні інфраструктури порту встановлено, що припинення дії даного договору з будь-яких підстав, окрім взаємної згоди Сторін та окрім розірвання Договору в порядку та на підставах, передбачених п.6.3. цього Договору, є достатньою підставою для дострокового припинення дії договорів оренди державного рухомого та нерухомого майна, за якими ДП «ІМТП» є орендодавцем або балансоутримувачем, в судовому порядку за зверненням ДП «ІМТП».

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про те, що зі змісту Договору про участь в утриманні інфраструктури порту вбачається, що чинність договору оренди від 22.01.2015р., який укладено між ТОВ «Трансгрейнтермінал» та Регіональним Відділенням Фонду державного майна України по Одеській області, безпосередньо залежить від чинності спірного договору, у зв`язку з чим ТОВ «Трансгрейнтермінал» може діяти на території ДП «МТП «Чорноморськ» як портовий оператор, користуючись орендованим державним нерухомим та рухомим майном, лише у разі чинності спірного договору та виконання ТОВ «Трансгрейнтермінал» обов`язку по утриманню інфраструктури порту шляхом сплати коштів пайової участі  незалежно від наявності операцій з обробки вантажів.

Наведені обставини додатково свідчать про створення ДП «МТП «Чорноморськ» нерівнозначних умов для ТОВ «Трансгрейнтермінал» порівняно з іншими суб`єктами господарювання, що здійснюють свою діяльність на території ДП «МТП «Чорноморськ», та дотримання яких є необхідною умовою для здійснення товариством діяльності портового оператора.

У зв`язку з чим, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок господарського суду першої інстанції про відсутність у матеріалах справи доказів, які б надавали ДП «МТП «Чорноморськ» передбачене нормами діючого законодавства або зводом звичаїв морського порту право на укладання договорів про пайову участь в утриманні інфраструктури порту взагалі, та щодо окремих суб`єктів господарювання за відсутності таких договорів з іншими суб`єктами господарювання, зокрема.

За таких обставин, оскільки, як встановлено судом, інші портові оператори (крім ТОВ "Транс-Сервіс") витрат з пайової участі не несуть, укладання договору пайової участі з ТОВ "Трансгрейнтермінал" обмежує його конкурентоспроможність на ринку послуг з транспортного оброблення вантажів.

Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на те, що у спірному договорі визначено, що ТОВ «Трансгрейнтермінал» здійснює пайову участь в утриманні безпосередньо інфраструктури ДП «МТП «Чорноморськ», а не взагалі об`єктів портової інфраструктури, утримання, управління і використання яких здійснює Адміністрація морських портів України відповідно до ЗУ «Про морські порти».          

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про морські порти України» до об`єктів портової інфраструктури загального користування - акваторія, залізничні та автомобільні під`їзні шляхи (до першого розгалуження за межами території порту), лінії зв`язку, засоби тепло-, газо-, водо- та електропостачання, інженерні комунікації, інші об`єкти, що забезпечують діяльність двох і більше суб`єктів господарювання у морському порту.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з Протоколом засідання постійно діючої комісії з напрацювання тарифних умов основної діяльності ДП «ІМТП» від 21.05.2014р. ставка пайової участі включає витрати на утримання портової території та витрати на утримання технічних підрозділів порту, що не передбачає всі перелічені скаржником об`єкти інфраструктури.

Умовами спірного договору про пайову участь в утриманні інфраструктури порту не визначено змісту інфраструктури, на утримання якої ТОВ «Трансгрейнтермінал» має здійснювати внески.

Колегія суддів критично ставиться до доводів скаржника про те, що за договором пайової участі створенню усіх необхідних умов для здійснення ТОВ "Трансгрейнтермінал" діяльності на території виражається у наданні доступу до інфраструктури, зокрема, користування інфраструктурою, оскільки п. 5.12. договору оренди (в редакції договору про внесення змін та доповнень від 1.08.2016р.) (т.2 а.с.171) передбачено необхідність здійснення витрат, пов`язаних з утриманням орендованого майна, та укладення окремих договорів про відшкодування витрат балансоутримувача щодо утримання майна.

Відповідно до інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті ДП «Адміністрація Іллічівського морського порту» за посиланням:http:uspa.gov.ua/ilk/?show=uslugi-svobodnye-tarify&doc=stavki-tarifov-na-uslugi-po-polzovaniyu-obektami-obscheportovoy-infrastruktury-i-drugie-uslugi-1513, адміністрацією порту затверджуються ставки тарифів на послуги за користування об`єктами загальнопортової інфраструктури та інші послуги, що пов`язані з експлуатаційною діяльністю, в які входять користування автошляхами.

У відзиві ТОВ «Трансгрейнтермінал» на апеляційну скаргу зазначається, що серед переданих в оренду за Договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 22.01.2015 р. об`єктів нерухомого майна відсутні автобусні зупинки та на земельних ділянках, що були передачі товариству в оренду такі об`єкти також відсутні. ТОВ «Трансгрейнтермінал» має чинний договір про надання послуг з перевезення працівників, тому працівники підприємства не користуються автобусними зупинками порту. Товариству були передані підкранові колії в оренду за Договором оренди нерухомого майна від 22.01.2015р., відповідно до якого товариству сплачує орендну плату. Також ТОВ «Трансгрейнтермінал» надало пояснення щодо участі в утриманні водовідведення та водовідних споруд в тилу причалів та зливних каналізацій, відшкодування вартості послуг орендарю з постачання комунальних послуг, користування контейнери для сміття та здійснює вивезення такого сміття за власний кошт, утримання зелених насаджень, що знаходяться на орендованих земельних ділянках; облаштування пожежних щитів та засобів пожежогасіння за власний рахунок; сплати вартості наданих послуг щодо підключення до технологічних електричних мереж. З наданих ТОВ «Трансгрейнтермінал» пояснень вбачається, що товариство компенсує витрати ДП «МТП «Чорноморськ» щодо утримання об`єктів інфраструктури, перелічених вище, за окремими договорами, рахунками, тощо.

          Також колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що з аналізу змісту договору вбачається, що він фактично не передбачає вчинення з боку ДП "МТП "Чорноморськ" на користь ТОВ "Трансгрейнтермінал" будь-якого конкретно визначеного цивільно-правого обов`язку, якому відповідає право ТОВ «Трансгрейнтермінал», як управненої сторони (кредитора), вимагати від боржника вчинення певної дії, або утриматися від її вчинення, що є порушенням принципу справедливості та суперечить поняттю договору (ст. 626 ЦК України).

          Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.   Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

          Судом в процесі розгляду справи встановлено, що протягом спірного періоду ТОВ "Трансгрейнтермінал" взагалі не здійснювало перевантаження вантажу з огляду на проведення реконструкції терміналу, проте  за спірним договором мало сплачувати пайову участь незалежно від результатів своєї діяльності.

Доводи скаржника, що господарським судом невірно встановлено, що ініціатором укладення спірного договору було ДП «МТП  «Чорноморськ», оскільки забезпечення ТОВ «Трансгрейнтермінал» пайової участі на умовах, визначених ДП «МТП «Чорноморську», вказує на те, що ініціатива укладення договору надійшла від балансоутримувача, не підтверджується матеріалами справи.

З приводу аргументів скаржника, що судом надано ТОВ «Трансгрейнтермінал» строк для подання доповнень до відзиву з порушенням процесуального строку та без встановлення причин поважності пропуску такого строку, чим продовжено строк для подання зустрічного позову, судова колегія зазначає, що не вбачає обставини проведення господарським судом таких дій з порушенням процесуальних строків з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Частиною 2 статті 119 ГПК України визначено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

При цьому, Господарським процесуальним кодексом України передбачена можливість оскарження процесуальних дій суду саме у випадку прийняття судом рішення про відмову у поновленні чи продовженні процесуальних строків, оскільки, відповідно до норм чинного процесуального законодавства заяви, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, тобто не поновлення судом процесуального строку, фактично, позбавляє сторін можливості скористатись своїми процесуальними правами.

Згідно до ч. 2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь- якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Пунктом 4 частини 5 ст. 13 ГПК України передбачено, що суд сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Суд бере до уваги, що відзив є значущою для сторін заявою по суті справи, з огляду на зазначені у ст. 165 ГПК України положення, згідно яких „якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті”.

При цьому, сприяння суду у реалізації учасником справи свого процесуального права, зокрема, шляхом поновлення строків, не може розглядатись як порушення права іншої сторони, оскільки забезпечує змагальність сторін та їх рівність у судовому процесі.

Тому колегія суду вважає обгрунтованим рішення суду першої інстанції щодо продовження Товариству з обмеженою відповідальністю "Трансгрейнтермінал" строк для подання відзиву (доповнень до відзиву), встановивши строк для їх подання до суду та направлення позивачу до 28.11.2018р.

Відповідно до приписів п. З ч. 1 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Згідно ч.З ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Інші доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки не є суттєвими аргументами по справі, які б могли вплинути на висновок про законність ухваленого рішення господарського суду з огляду на наведене нижче.

Відповідно до п.п.в) п.З ч. 1 ст. 282 ГПК України мотивувальна частина постанови суду апеляційної інстанції складається з мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

При цьому, у п.58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р., заява №4909/04, у справі «Серявін та інші проти України Суд зазначив, що «Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення може бути різною в залежності від характеру рішення ...»

Твердження апелянта щодо того, що судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваного судового рішення господарським судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, має місце порушення норм процесуального права та недоведеність обставин, які господарський суд вважає встановленими, колегією суддів апеляційної інстанції до уваги не приймаються, оскільки з матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції в повному обсязі було досліджено всі фактичні обставини справи та на законних підставах було прийнято рішення про відмову у задоволенні позовних вимог та про задоволення зустрічного позову.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття ЗУ від 23.02.2006 № 3477-ІУ (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України по. 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен доводів сторін.

Щодо  позовних вимог за позовом ДП «МТП «Чорноморськ», то колегія суддів погоджується з висновком  господарського суду про те, що у зв`язку із визнанням недійсним договору № 2-П від 01.08.2014р., який згідно з ст.236 ЦК України є недійсним з моменту його вчинення, не підлягають виконанню зобов`язання ТОВ “Трансгрейнтермінал” за недійсним договором щодо оплати пайової участі за 2017р. у термін до 31.01.2018р., оскільки згідно  ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин даної справи та правових норм, які регулюють виниклі між сторонами правовідносини, висновок місцевого суду про відмову у задоволенні первісного позову та  задоволення зустрічного позову є правомірним та обґрунтованим.

Інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок у спорі.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справи «Гарсія Руїз проти Іспанії», «Красуля проти Росії», «Ільяді проти Росії», «Трофимчук проти України», «Хіро Балані проти Іспанії», «Суомінен проти Фінляндії», «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Поряд з тим, вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Судом першої інстанції наведені достатні мотиви прийняття та/або відхилення аргументів сторін, які дійсно є вагомими та заслуговують на увагу в аспекті предмету спору  за зустрічним та первісним позовами.

Решта аргументів скаржника, зокрема, стосовно безпідставного призначення справи до колегіального розгляду та мети вчинення таких процесуальних дій є суб`єктивним судженням апелянта, що ґрунтується на припущеннях та  помилковій уяві про порушення цим вимог процесуального законодавства.

Так, відповідно до ч.1 ст. 33 ГПК України справи у судах першої інстанції розглядаються суддею одноособово, крім випадків, визначених цим Кодексом. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності суду першої інстанції, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів, крім справ, які розглядаються в порядку наказного і спрощеного позовного провадження.

В силу приписів ч.1 ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З наведених вище підстав рішення господарського суду Одеської області від  13.02.2019р.   залишається без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Відповідно до п.“в” ч.4 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

В даному випадку витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги), покладаються на скаржника, оскільки вимоги апеляційної скарги відхилені у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 235, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284  ГПК України,

                                                            колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.          

Рішення господарського суду Одеської області від 13.02.2019р. у справі №916/1985/18 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору  за подання апеляційної скарги  покласти на ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ».

Постанова в порядку ст..282 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття згідно ст.284 ГПК України.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення  згідно положень ст.ст. 286, 287 ГПК України.

Повна постанова складена 27 травня  2019 року.

Головуючий суддя                                                                  М.А. Мишкіна

Суддя                                                                                             Л.О. Будішевська

Суддя                                                                                                      С.В. Таран