Справа № 306/3460/14-ц

П О С Т А Н О В А

Іменем України

21 травня 2019 року м. Ужгород

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі:

головуючого: Собослой Г.Г.,

суддів: Фазикош Г.В., Гошовський Г.М.,

секретаря: Балаж Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Свалявського районного суду від 12 листопада 2015 року у справі №306/3460/14-ц (Головуючий: Василиха Ж.В.), -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2014 року ОСОБА_2 звернувся у суд із позовом, який було уточнено до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя, мотивуючи тим, що з 08 лютого 1997 року сторони перебували у шлюбі, який було розірвано рішенням Свалявського районного суду від 18 липня 2011 року. За час шлюбу сторонами за спільні кошти побудовано нерухоме майно, а саме кафе-магазин загальною площею 402,2 кв.м. по АДРЕСА_1 , яке через місяць після розірвання шлюбу було введено до експлуатації. Право власності на вищевказану будівлю кафе-магазину було оформлено на ім`я відповідача, яка вважаючи себе одноосібним власником цього майна, добровільно поділити його не бажає.

Посилаючись на вказані обставини ОСОБА_2 просив виділити йому та ОСОБА_1 у власність по Ѕ частині кафе-магазину по АДРЕСА_1 .

Рішенням Свалявського районного суду від 12 листопада 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Виділено у власність ОСОБА_2 Ѕ частину кафе-магазину по АДРЕСА_1 .

Виділено у власність ОСОБА_1 Ѕ частину кафе-магазину по АДРЕСА_1 .

Вжиті заходи забезпечення позову ухвалою Свалявського районного суду від 08 травня 2015 року скасовано.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмір 3 144 грн. 30 коп..

Не погоджуючись із даним рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення суду, як таке, що постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки підстави передбачені чинним законодавством для задоволення позовних вимог відсутні, так як до постановлення рішення судом про розірвання шлюбу 18.07.2011 року вони не проживали та припинили шлюбні відносини у 2005 році, вона переїхала на тимчасове проживання в Чеську Республіку і створила іншу сім`ю без укладення шлюбу із іншим чоловіком ОСОБА_3 та від їх спільного проживання народила доньку - ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження. Позивач за час окремого проживання у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин, створив також іншу сім`ю без укладення шлюбу із іншою жінкою ОСОБА_5 і від спільного проживання у них народилась спільна донька ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_1 зареєстрована, як фізична особа-підприємець з 24.05.2006 року в Чеській Республіці, а 06.10.2010 року набула статус фізична особа-підприємець в Україні. Зароблені кошти вкладала у нерухоме майно, яке є предметом спору і на протязі 2011 року за свої особисті кошти здійснила будівництво його, реєстрацію права власності, викуп земельної ділянки. Нерухоме майно використовується нею для здійснення підприємницької діяльності. Позивач не довів, що будівництво кафе-магазину здійснювалися за спільні кошти подружжя чи за його особисті кошти та не надав походження коштів, отримуваних доходів.

Заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_7 , який підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_8 , які просять рішення суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного висновку.

Встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 08 лютого 1997 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Свалявського районного суду від 18 липня 2011 року.

Згідно рішення Свалявської міської ради від 20 червня 2003 року №244 ОСОБА_2 було надано дозвіл на проектно-розшукувальні роботи для будівництва кафе-магазину по вул.Гірській та надано дозвіл на розробку проекту відведення.

Згідно довідки від 05 жовтня 2010 року №288, виданої комунальним унітарним підприємством «Свалявське районне бюро технічної інвентаризації», готовність перебудованого кафе-магазину, який знаходиться по АДРЕСА_1 складає 95%.

Стаття 57 СК України визначає перелік видів особистої приватної власності одного із подружжя та підстави її набуття.

Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя (тобто перелік юридичних фактів, які складають підстави виникнення права спільної сумісної власності на майно подружжя) визначено у ст.60 СК України.

За змістом цієї норми майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності.

ОСОБА_1 з 2006 року переїхала на тимчасове проживання до Чеської Республіки, де була зареєстрована як підприємець, а з 2010 року зареєстрована як фізична особа-підприємець в Україні.

Розпорядженням міського голови Свалявської міської ради від 17 червня 2011 року ОСОБА_1 надано дозвіл на збір матеріалів попереднього погодження для будівництва кафе-магазину по АДРЕСА_2 на орендованій земельній ділянці згідно плану, який додається.

Рішенням виконавчого комітету Свалявської міської ради від 22 червня 2011 року №137 ОСОБА_9 надано містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки на будівництво кафе-магазину по АДРЕСА_2 на орендованій земельній ділянці.

Згідно декларації про початок та закінчення будівництва будівництво кафе-магазину по АДРЕСА_1 розпочато 18 серпня 2011 року та закінчено 06 вересня 2011 року.

15 вересня 2011 року Свалявською міською радою Закарпатської області видано ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме кафе-магазин, площею 402,2 кв.м., яке розташоване по АДРЕСА_1 .

28 грудня 2011 року між ОСОБА_1 та Свалявською міською радою було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0683 га по АДРЕСА_1 .

Враховуючи дані обставини судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що спірне нерухоме майно було набуто (побудовано) сторонами у справі за спільні кошти під час перебування їх у зареєстрованому шлюбі і таке підлягало поділу між колишнім подружжям у рівних частках.

Разом з тим, ОСОБА_1 будівля кафе-магазину використовується нею як особою-підприємцем, а саме у підприємницькій діяльності.

Одним із видів розпорядження власністю є право власника використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, установлених законом; законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності (стаття 320 ЦК України).

Правовідносини щодо здійснення підприємницької діяльності фізичною особою врегульовані главою 5 ЦК України.

Згідно зі ст.52 ЦК України фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Фізична особа-підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.

Отже, майно фізичної особи-підприємця (яке використовується для господарської діяльності фізичної особи-підприємцем) вважається спільним майном подружжя, як і інше майно, набуте в період шлюбу, за умови що воно придбане за рахунок належних подружжю коштів.

Використання одним із подружжя зазначеного майна для здійснення підприємницької діяльності може бути враховано при поділі всього майна подружжя або може бути виплачена вартість цього майна.

Системний аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що майно фізичної особи-підприємця може бути об`єктом спільної власності подружжя і предметом поділу між ними з урахуванням загальних вимог законодавства щодо критеріїв визначення спільного майна подружжя та способів поділу його між ними.

У зазначених правовідносинах майно підлягає поділу із застосуванням ст.364 ЦК України, ст.71 СК України шляхом стягнення частки у спільному майні подружжя через неможливість його поділу.

Враховуючи фактичні обставини справи щодо заявлених вимог, які правовідносини сторін випливають з установлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, судова колегія вважає, що позивач обрав неналежний спосіб поділу майна подружжя, не врахувавши, що майно фізичної особи-підприємця є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, але при доведеності цього майна при поділі майна подружжя, а не на поділ майна, яке використовується у підприємницькій діяльності.

При постановленні рішення, суд першої інстанції не звернув увагу на вищезазначене і рішення суду підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення у відповідності до п.п.1, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України, яким у позові ОСОБА_2 слід відмовити із вищезазначених підстав і дана обставина не перешкоджає позивачу на право звернення із відповідним позовом шляхом стягнення частки у спільному майні подружжя через неможливість його поділу згідно ст.364 ЦК України, ст.71 СК України.

Разом з тим, судова колегія не бере до уваги посилання ОСОБА_1 на те, що будівля магазину-кафе побудовано за її особисті кошти і не є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, оскільки дані обставини спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що станом на 05 жовтня 2010 року готовність недобудованого кафе-магазину, який знаходиться по АДРЕСА_1 м.Свалява складав 95%, а шлюб між сторонами розірвано 18 липня 2011 року, і нею не надано доказів, щодо побудови спірного майна саме за її особисті кошти.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.374, 376, 381-384 ЦПК України, ст.ст.57, 60, 71 СК України, ст.364 ЦК України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргуОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Свалявського районного суду від 12 листопада 2015 року скасувати.

У позові ОСОБА_2 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 27 травня 2019 року.

Головуючий: (підпис)

Судді: (підписи)

Згідно з оригіналом:

Суддя Закарпатського

апеляційного суду Г.Г. Собослой