№2-150/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

20 січня 2010 року                                 Дніпровський суд м.Дніпродзержинська у складі:

головуючого                                             Гнєзділова В.Є.

при секретарі                   Лепетуха Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди від ДТП,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідач в судове засідання з’явилися, позов не визнав.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про   відшкодування матеріальної та моральної шкоди від ДТП. На обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що 05 лютого 2008 року в 21.45 ОСОБА_2, в порушення вимог п.16.11 ПДР України, керуючи автомобілем НОМЕР_1, на перехресті пр.Металургів – бульв.Будівельників в м.Дніпродзержинську не надав переваги в русі автомобілю, який рухався по головній дорозі, та скоїв зіткнення з автомобілем НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 Внаслідок ДТП автомобілю позивача були завдані механічні ушкодження. Позивач на момент ДТП знаходився в тверезому стані. За скоєння ДТП ОСОБА_2 був притягнений до адміністративної відповідальності Дніпровським районним судом м.Дніпродзержинська за ст.124 КпАП України. Відповідач свою вину визнав в повному обсязі і надав ОСОБА_1 поліс №ВВ/1378607 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховиком якого є страхова компанія “ВУСО”. До цієї страхової компанії Відповідач звернувся за відшкодуванням матеріальної шкоди Позивачеві. Згідно ч.1 ст.34 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, страхувальник негайно повинен направити експерта для визначення причин страхового випадку та розміру збитків. Експерт страхової компанії був направлений лише через 7 днів з моменту заступлення страхового випадку, тому Позивач вирішив запросити експерта з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агентство незалежних експертиз”, який оцінив розмір матеріального збитку, завданого автомобілю позивача, в 18188 грн. 04 коп. Експерт страхової компанії оцінив збиток приблизно в такій же сумі. Для отримання грошей від страхової компанії “ВУСО”, позивач відкрив поточний рахунок в Центральному Дніпродзержинському відділенні “ОСОБА_3 Аваль”, за що ним було сплачено 50 грн. 13 травня 2008 року страховою компанією “ВУСО” було перераховано на поточний рахунок ОСОБА_1 10 000 грн., за що позивачем було сплачено банку 70 грн. 29 серпня 2008 року ОСОБА_1 також отримав 3829 грн., за що сплатив банку 38 грн. 29 коп. Частину матеріального збитку, що залишилася несплаченою, - в сумі 4359 грн. 04 коп., страхова компанія виплатити відмовилася.  Згідно ст.1194 ЦК України, особа, що застрахувала свою цивільну відповідальність, у випадку недостатності страхової виплати для  повного відшкодування спричиненої ним шкоди зобов’язано виплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою. ОСОБА_1 було витрачено: 50 грн. за відкриття поточного рахунку, 70 грн. та 38 грн. 29 коп. комісія Банку при перерахуванні коштів на поточний рахунок, 600 грн за проведення експертизи. Всього: 758 грн. 29 коп. Після ДТП ОСОБА_1 на 8 місяців був позбавлений автомобіля, оскільки в звьязку з несвоєчасним перерахуванням коштів ремонт автомобіля не виконувався. В результаті Позивач вимушений був змінити місце роботи на менш оплачувану, в той час як його жінка була вагітна. Також позивачем докладено багато зусиль для відвідування страхової компанії, ведення переговорів, відкриття банківського рахунку. Свої моральні страждання ОСОБА_1 оцінює в 10 000 грн.  Просить суд стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду в розмірі 5117 грн.33 коп., моральну шкоду в розмірі 10000 грн.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, наполягав на задоволенні позову.

Представник позивача ОСОБА_4 в судовому засіданні вимоги позивача підтримала в повному обсязі, наполягала на задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання з’явився, позов не визнав, заперечував щодо задоволення позовних вимог як безпідставних, оскільки вважає, що кошти повинні бути стягнені з страхової компанії “ВУСО”; своєї вини щодо скоєння ДТП 05 лютого 2008 року о 21.45 год. не заперечував.

Судом досліджені докази по справі:

•   вислухані пояснення позивача, представника позивача, відповідача по справі;

•   досліджені письмові докази по справі шляхом оголошення їх  у судовому засіданні.

Вислухавши позивача, представника позивача, відповідача по справі, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази по справі, з’ясувавши обставини справи та дослідивши їх доказами, суд вважає, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

 Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грошами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.1166 ЦК України, майнова шкода,  завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю  особистим  немайновим правам фізичної або юридичної особи,  а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа,    яка   завдала   шкоди,   звільняється   від   її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Згідно зі ст.1167 ЦК України моральна  шкода,  завдана  фізичній  або  юридичній особі неправомірними рішеннями,  діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою,  яка її завдала,  за наявності  її  вини...

Згідно зі ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є  діяльність,  пов'язана  з використанням,  зберіганням  або  утриманням транспортних засобів, механізмів та  обладнання,  використанням,  зберіганням  хімічних, радіоактивних,  вибухо-  і  вогненебезпечних  та  інших  речовин, утриманням диких звірів,  службових  собак  та  собак  бійцівських порід  тощо,  що  створює  підвищену  небезпеку для особи,  яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода,    завдана    джерелом    підвищеної     небезпеки, відшкодовується  особою,  яка  на  відповідній  правовій  підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє   транспортним   засобом,   механізмом,   іншим  об'єктом, використання,  зберігання або утримання  якого  створює  підвищену небезпеку.

Згідно з п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України  N 6 від 27 березня 1992 року „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” розглядаючи  позови про відшкодування шкоди,  суди повинні мати на увазі,  що шкода,  заподіяна  особі  і  майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи,  підлягає відшкодуванню в повному обсязі  особою, яка її заподіяла,  за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній  причинний  зв'язок  та  є  вина зазначеної особи,  а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки,  незалежно  від наявності вини.

Згідно з п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України  N 6 від 27 березня 1992 року „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” під володільцем джерела  підвищеної   небезпеки   розуміється юридична особа або громадянин,  що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки   в    силу    права    власності, повного господарського  відання,    оперативного    управління    або    з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Згідно ст.1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно зі ст.57 ЦПК України  докази встановлюються на підставі...пояснень сторін, …, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.

У судовому засіданні встановлені наступні обставини та визначені до них правовідносини.

Згідно постанови Дніпровського районного суду про притягнення до адміністративної відповідальності від 06 лютого 2008 року, 05 лютого 2008 року в 21.45 ОСОБА_2, в порушення вимог п.16.11 ПДР України, керуючи автомобілем НОМЕР_1, на перехресті пр.Металургів – бульв.Будівельників в м.Дніпродзержинську не надав переваги в русі автомобілю, який рухався по головній дорозі, та скоїв зіткнення з автомобілем НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 Своїми діями ОСОБА_2 скоїв правопорушення, передбачене ст.124 КпАП України. Внаслідок ДТП автомобілю позивача були завдані механічні ушкодження. Відповідач свою вину визнав в повному обсязі, і надав ОСОБА_1 поліс №ВВ/1378607 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховиком якого є страхова компанія “ВУСО”. До цієї страхової компанії Відповідач звернувся за відшкодуванням матеріальної шкоди Позивачеві. Згідно ч.1 ст.34 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, страхувальник негайно повинен направити експерта для визначення причин страхового випадку та розміру збитків. Експерт страхової компанії був направлений лише через 7 днів з моменту заступлення страхового випадку. В звьязку з цим Позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агентство незалежних експертиз”, експерт якого оцінив розмір матеріального збитку, завданого автомобілю позивача, в 18188 грн. 04 коп. Для отримання грошей від страхової компанії “ВУСО”, позивачем відкритий поточний рахунок в Центральному Дніпродзержинському відділенні “ОСОБА_3 Аваль”, за що ним було сплачено 50 грн. 13 травня 2008 року страховою компанією “ВУСО” було перераховано на поточний рахунок ОСОБА_1 10 000 грн., за що позивачем було сплачено банку 70 грн. 29 серпня 2008 року ОСОБА_1 також отримав 3829 грн., за що сплатив банку 38 грн. 29 коп. Частину матеріального збитку, що залишилася несплаченою, - в сумі 4359 грн. 04 коп., страхова компанія виплатити позивачеві відмовилася. ОСОБА_1 було витрачено: 50 грн. за відкриття поточного рахунку, 70 грн. та 38 грн. 29 коп. комісія Банку при перерахуванні коштів на поточний рахунок, 600 грн за проведення експертизи. Всього: 758 грн. 29 коп.

Крім того, з вини відповідача ОСОБА_1 зазнав певні моральні страждання, які виразилися в тому, що після пошкодження його автомобіля при ДТП він на 8 місяців був позбавлений транспортного засобу. В звьязку з несвоєчасним перерахуванням коштів ремонт автомобіля не виконувався. Позивачем були докладені значні зусилля для відвідування страхової компанії, ведення переговорів, відкриття банківського рахунку. Суд вважає встановленим факт спричинення позивачеві моральної шкоди та оцінює моральну шкоду ОСОБА_1 в сумі 1500 грн.

Встановлені судом факти і обставини справи підтверджуються:

•   свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу /а.с.10/, згідно якого підтверджується право власності ОСОБА_1 на автомобіль НОМЕР_3;

•   довідкою про ДТП /а.с.10/, згідно якої підтверджується факт ДТП та механічні ушкодження автомобіля НОМЕР_3;

•   протоколом про адміністративне правопорушення /а.с.11/, згідно якого підтверджується факт ДТП та вина ОСОБА_2 в скоєнні адмінправопорушення;

•   постановою про притягнення до адміністративної відповідальності /а.с.12/ згідно якої підтверджується притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП;

•   полісом обов’язкового страхування /а.с.12/, згідно якого підтверджується факт страхування цивільно-правової відповідальності ОСОБА_2 страховою компанією “Вусо”;

•   висновком ТОВ “Агентство незалежних експертиз” /а.с.13-22/, згідно якого підтверджується сума матеріального збитку, завданого власнику автомобіля НОМЕР_2;

•   договором на відкриття та ведення поточного рахунку /а.с.23/, згідно якого підтверджується відкриття банком “ОСОБА_3 Аваль” поточного рахунку для ОСОБА_1 щодо руху коштів у відповідності з чинним законодавством України;

•   квитанціями /а.с.23-25/, згідно яких підтверджуються перерахування та отримування ОСОБА_1 коштів;

•   трудовим договором /а.с.26-28/, згідно якого підтверджується розірвання трудового договору з працівником ОСОБА_1

Суд вважає встановленим наявність фактів, якими частково обґрунтовуються вимоги позивача, з таких мотивів .

Згідно з вимогами ст.1187 ЦК України,  з п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України  N 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» відповідальність за заподіяну шкоду позивачеві повинен нести ОСОБА_2, оскільки він на відповідній правовій основі керував транспортним засобом – автомобілем НОМЕР_4. Вина ОСОБА_2 у скоєнні ДТП  підтверджується постановою про притягнення останнього до адміністративної відповідальності. Від страхової компанії “ВУСО” ОСОБА_1 було перераховано 13829 грн. але страхова виплата виявилася недостатньою для повного відшкодування ОСОБА_1 завданої йому шкоди. Тому ОСОБА_2 як особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зобов’язаний сплатити ОСОБА_1 підтверджену документально різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою, яка складає 4359 грн. 04 коп.

Крім того, з вини відповідача ОСОБА_1 зазнав певні моральні страждання, які виразилися в тому, що після пошкодження його автомобіля при ДТП він на 8 місяців був позбавлений транспортного засобу. В звьязку з несвоєчасним перерахуванням коштів ремонт автомобіля не виконувався. Позивачем були докладені значні зусилля для відвідування страхової компанії, ведення переговорів, відкриття банківського рахунку. Суд вважає встановленим факт спричинення позивачеві моральної шкоди та оцінює моральну шкоду ОСОБА_1 в сумі 1500 грн.  

На підставі ст.23, 1166, 1167, 1187, 1194 ЦК України, керуючись ст. 8, 10, 59, 60, 213-215 ЦПК України, суд,-                                                              

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди від ДТП – задовольнити частково .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди – 4359 гривень 04 копійок, на відшкодування моральної шкоди – 1500 гривень, на повернення судового збору – 151 гривня 20 копійок, на повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи – 30 гривень, всього стягнути 6040 гривень 24 копійки

В іншій частині у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди від ДТП відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення та шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя

Дніпровського районного суду

м. Дніпродзержинска                                                                                                                     В.Є. Гнєзділов