ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2019 р. Справа №914/520/18

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Скрипчук О.С.

суддів Зварич О.В.

Кравчук Н.М.

при секретарі судового засідання Лагутіні В.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сюрприз» б/н від 08.02.2018

на рішення Господарського суду Львівської області від 21.01.2019 (м. Львів, повний текст рішення складено 30.01.2019, суддя Манюк П.Т.)

у справі № 914/520/18

за позовом: Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сюрприз», м. Львів

до відповідача-2: Державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Душека Ігора Михайловича, м.Львів

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів

за участю третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Територіального управління державної судової адміністрації у Львівській області, м. Львів

про витребування майна із чужого незаконного володіння та скасування рішення державного реєстратора.

за участю представників:

від позивача: Павлова З.П. - довіреність № 2901-вих-72 від 08.01.2019 довіреність № 01 від 02.01.19

від відповідача-1: Бойко В.В. - ордер серії ЛВ № 119050 від 06.02.2019 довіреність № 01 від 02.01.19

від відповідача-2: не з`явився довіреність № 01 від 02.01.19

від третьої особи-1 з боку позивача: Чижович І.З . - довіреність № 2302-вих-41 від 03.01.2019 довіреність № 01 від 02.01.19

від третьої особи-2 з боку відповідача-1: не з`явився

від третьої особи-3 з боку позивача: Злепко І.І . - довіреність № 01 від 02.01.2019 довіреність № 01 від 02.01.19.

ВСТАНОВИВ:

Львівська міська рада звернулась до ТзОВ «Сюрприз» та Державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Душека Ігора Михайловича, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та Територіального управління державної судової адміністрації у Львівській області та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області про витребування майна із чужого незаконного володіння нежитлових приміщень загальною площею 98,5 кв.м., що знаходяться у м . Львові по вул. Б.Лепкого,16 та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав власності на ці приміщення.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.01.2019 у справі № 914/520/18 позов Львівської міської ради задоволено. Суд виніс рішення, яким:

- витребував з чужого незаконного володіння ТзОВ «Сюрприз» нежитлові приміщення загальною площею 98, 5 кв. м, за адресою: м. Львів, вул. Б. Лепкого, 16 та зобов`язав повернути вказане майно за актом приймання-передачі територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради.

- скасував рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради - Душека Ігора Михайловича від 02.11.2017 № 37989442 про державну реєстрацію права власності ТзОВ «Сюрприз» на об`єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення загальною площею 98, 5 кв. м. за адресою: м. Львів , вул. Б. Лепкого, 16 .

Рішення суду мотивоване тим, що в ході вирішення даного спору судом було встановлено, що власником нежитлових приміщень площею 98, 5 кв. м. за адресою: м. Львів, вул. Б. Лепкого, 16 є Львівська міська рада, а ТзОВ «Сюрприз» користується спірними приміщеннями, створює перешкоди власнику у володінні та користуванні його майном.

Не погоджуючись з даним рішенням суду ТзОВ «Сюрприз» подало апеляційну скаргу б/н від 08.02.2018, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 21.10.2019 у справі № 914/520/18, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Апелянт зазначає, що суд вказуючи те, що товариство не надало доказів сплати відповідачем коштів за придбане спірне майно, не врахував та не надав оцінки поясненням представника відповідача - 1 що оплата здійснювалася у 1996 році, шляхом перерахування коштів з банківського рахунку покупця (ТзОВ «Сюрприз»), що був відкритий у Львівській Філії Києво-Печерського банку м. Львова, який станом на даний час ліквідований.

Крім цього апелянт зазначає, що судом першої інстанції безпідставно не було взято до уваги той факт, що у 2001 році ТзОВ «Сюрприз» були виготовлені всі необхідні документи на реконструкцію спірних приміщень під офіс. В процесі виготовлення цих документів ТзОВ «Сюрприз» отримано необхідні погодження проекту реконструкції, в тому числі і від комунальних підприємств. Скаржник стверджує, що отримання ТзОВ «Сюрприз» вказаних погоджень на реконструкцію спірних приміщень підтверджує факт тривалого володіння цими приміщеннями.

Також, апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не застосував строк позовної давності у даній справі.

Львівською міською радою подано до суду відзив на апеляційну скаргу б/н і дати (вх. № 02-04/1452/19 від 05.03.2019), в якому просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення Господарського суду Львівської області залишити без змін.

Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не спростовує висновки суду першої інстанції.

Територіальним управлінням державної судової адміністрації у Львівській області було подано до суду пояснення б/н від 13.03.2019, в яких зазначається, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими і такими що не відповідають обставинам справи.

Відповідачем 1 було подано до суду письмові пояснення б/н від 22.04.2019, копію свідоцтва про державну переатестацію Торгового кооперативу «Сюрприз» від 20.06.1988; копію поверхневого плану вул. Б. Лепкого, 14-16 підвалу кооперативу «Сюрприз»; копію листа Департаменту землеустрою та планування забудови міста Управління охорони історичного середовища № 1620/259 від 27.04.2000.

Управлінням комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради було подано до суду додаткові пояснення у справі б/н і дати (вх. № 01-04/3246/19 від 22.05.2019), в яких стверджує, що рішення Господарського суду Львівської області від 21.01.2019 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. До зазначених пояснень Управлінням комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради було додано наступні документи: копію листа Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради № 2302-вих-2321 від 14.05.2019, копії інвентаризаційної справи щодо приміщень, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Гребінки,10/ 8.

Крім того, відповідачем 1 подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи таких документів: копії довідки Роздрібного об`єднання «Дитячий світ» № 07/11п від 10.03.1993, копії розпорядження міської адміністрації Львівської міської ради народних депутатів № 650 від 28.05.1991, копії довідки кооперативу «Сюрприз»; копії довідки виконавчого комітету Львівської міської ради № 28/789 від 02.03.1993, копії договору оренди нежитлових приміщень від 01.06.1991.

Враховуючи те, що зазначені документи були подані через канцелярію суду, останні долучаються до матеріалів справи, однак, судом не надається їм правова оцінка. Адже, відповідно до п. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відповідач 1 та третя особа1 не обґрунтували виняткових обставин щодо неможливості подання зазначених документів до суду першої інстанції.

Відповідач 2 та третя особа 2 у судове засідання не з`явились, хоча про час, дату та місце розгляду справи були належним чином повідомлені.

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи на підставі ухвали Львівської міської ради від 27.12.2001 № 1404 «Про впорядкування окремих питань права власності на об`єкти нерухомого майна» до власності територіальної громади м. Львова було зараховано будинок на вул. Б. Лепкого, 16 у місті Львові .

Виконавчим комітетом Львівської міської ради 17.06.2011 було прийнято рішення № 614 «Про оформлення права комунальної власності на нежитлові приміщення», яким вирішено оформити територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради право комунальної власності на нежитлові приміщення загальною площею 92,8 кв.м. та 127,1 кв.м. на вул. Б. Лепкого, 16, у м. Львові .

Згідно інформаційної довідки № 112895939 від 05.02.2018 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно:

- 16.07.2004 було зареєстровано за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради право комунальної власності на будинок, загальною площею 2 502,0 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Б.Лепкого,16 (підстава ухвала Львівської міської ради № 1404 від 27.12.2001).

- 22.07.2011 було зареєстровано за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради право комунальної власності на нежитлові приміщення площею 92,8 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Б.Лепкого,16 (підстава: свідоцтво про право власності № Г-03960 від 17.06.2011 видане Виконавчим комітетом Львівської міської ради, згідно рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 17.06.2011 № 614).

- 25.07.2011 було зареєстровано за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради право комунальної власності на нежитлове приміщення площею 127,1 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Б.Лепкого,16 (підстава: свідоцтво про право власності № Г-03960 від 17.06.2011 видане Виконавчим комітетом Львівської міської ради, згідно рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 17.06.2011 № 614).

- 11.07.2016 було зареєстровано право комунальної власності за Львівською міською радою на будинок, об`єкт нежитлової нерухомості, загальною площею 2533,4 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Б.Лепкого ,16 (підстава: ухвала Львівської міської ради № 1404 від 27.12.2001; додаткові відомості: загальна площа будинку змінилась з 2502,0 кв.м. на 2533,4 кв.м внаслідок переобмірів та перерахунку площ згідно довідки ОКП БТІ та ЕО № 202 вих.-2250 від 26.01.2016).

- 02.11.2017 було зареєстровано право приватної власності за ТзОВ «Сюрприз» на нежитлові приміщення загальною площею 98,5 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Б.Лепкого ,16 (підстава: Акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер 159-А від 28.04.1997, свідоцтво на власність серія та номер 159-А від 25.04.1997, видане Представництвом Фонду державного майна України).

Позивач при зверненні до суду першої інстанції стверджує, що власником нежитлових приміщень площею 98, 5 кв. м. за адресою: м. Львів, вул. Б. Лепкого, 16 є Львівська міська рада.

Крім цього позивач зазначає, що надані ТзОВ «Сюрприз» документи для реєстрації права власності не підтверджують набуття ним права власності на спірні приміщення, а відтак, вважає, що державний реєстратор Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Душек І.М. не мав права реєструвати право власності на спірні приміщення за відповідачем 1

Також, судом встановлено, що спірні приміщення є частиною нежитлового будинку за адресою: м. Львів, вул. Б. Лепкого, 16 , які Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради надавались у користування Територіальному управлінню державної судової адміністрації у Львівській області, згідно договору позички № Г-8003-11від 02.11.2011 (даний договір пройшов державну реєстрацію 02.11.2011, що підтверджується витягом про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів № 10593310).

ТзОВ «Сюрприз» користується нежитловим приміщення загальною площею 33,9 кв.м. за адресою: м. Львів, вул. Б. Лепкого , 16 (яке не відносяться до спірних приміщень) на підставі договору оренди № Г-10341-16 від 22.12.2016, укладеного між відповідачем 1 та Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.

За змістом пункту 13 частини першої статті 20 ГПК України вимоги щодо скасування реєстраційних дій можуть розглядатись господарськими судами у випадку, коли такі дії є похідними від спору щодо майна або майнових прав.

Отже, спір у даній справі про витребування майна та скасування рішення державного реєєстратора підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження державного реєстратора та порядок їх реалізації у спірних правовідносинах визначаються, зокрема, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з частинами другою, третьою статті 3 зазначеного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Відповідно до ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:

1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;

4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);

6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав;

7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;

8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам. (частина четверта статті 18 Закону).

Частиною 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державний реєстратор:

- встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;

відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;

відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;

наявність обтяжень прав на нерухоме майно;

наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов`язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі;

4) під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень;

5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав;

6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна у випадках, передбачених цим Законом;

7) виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав);

8) формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав;

9) формує реєстраційні справи у паперовій формі.

9-1) надає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", інформацію органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю;

10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Із системного аналізу законодавчо закріпленої компетенції державного реєстратора вбачається, що одним із його обов`язків є встановлення відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. І для перевірки цієї інформації з метою недопущення одночасного існування подвійної державної реєстрації прав державний реєстратор не лише вправі, а й повинен, зокрема, запитувати від відповідних органів інформацію, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, вимагати у разі потреби подання додаткових документів тощо.

Такий обов`язок узгоджується із закріпленими частиною першою ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» засадами державної реєстрації прав, зокрема гарантуванням державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження (пункт 1).

В ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено перелік підстав для відмови у проведенні державної реєстрації прав. Зокрема, у державній реєстрації прав відмовляється, якщо наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення державного реєстратора від 11.07.2016 щодо реєстрації права комунальної власності за Львівською міською радою на увесь будинок, об`єкт нежитлової нерухомості, загальною площею 2533,4 кв.м., що знаходиться за адресою:м. Львів, вул. Б. Лепкого ,16 є чинним та у судовому порядку не оскаржувалось.

Наявність такої суперечності між заявленим ТзОВ «Сюрприз» правом щодо частини будинку площею 98,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Б.Лепкого, 16 та вже зареєстрованим правом Львівської міської ради на увесь будинок, що знаходиться за зазначеною адресою, у розумінні п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для відмови в державній реєстрації прав.

Однак через неналежне виконання державним реєстратором його обов`язків під час розгляду заяви ТзОВ «Сюрприз» про державну реєстрацію права власності на частину будинку, площею 98,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Б.Лепкого, 16 та прийняття відповідного рішення, державний реєстратор залишив поза увагою факт існування реєстрації права власності Львівської міської ради на увесь будинок, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Б.Лепкого, 16 , що призвело до подвійної державної реєстрації права.

Одночасне існування державної реєстрації кількох прав власності на один об`єкт нерухомого майна суперечить засадам офіційного визнання і підтвердження державою фактів виникнення прав на нерухоме майно, є порушенням чинного законодавства та інтересів позивача, за яким право власності на будинок зареєстровано первинно та не припинялося.

Дана правова позиція відображена в постанові Великої Палати Верховного суду від 12.06.2018 у справі № 823/378/16.

Відповідно до ч.5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Водночас колегією суддів встановлено, що державний реєстратор розглядаючи заяву про державну реєстрацію права власності, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації.

Так, судом встановлено, що ТзОВ «Сюрприз» зверталось до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію права власності на частину будинку, нерухомого майна, площею 98,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Б.Лепкого, 16 , зазначивши, як підставу права власності - свідоцтво про право власності серія та номер 159-А від 25.04.1997, видане Представництвом Фонду державного майна України м. Львова та Акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер 159-А від 28.04.1997.

Представництво Фонду державного майна України було ліквідоване 01.05.1998, згідно наказу РВ ФДМ по Львівській області № 29 від 10.04.1998. В п. 2 зазначено наказу вказано, що РВ ФДМ України є правонаступником ліквідованих представництв в частині майна, коштів, а також договорів купівлі-продажу, по яких договірні зобов`язання не припинені.

Згідно пояснень РВ ФДМ України по Львівській області № 14-11-03837 від 19.06.2018, при ліквідації Представництва Фонду державного майна України у м. Львові всі завершені документи постійного терміну зберігання підлягали передачі до Державного архіву Львівської області.

В матеріалах справи міститься лист Державного архіву Львівської області від 12.12.2017 № 647/01-22(а), надісланий у відповідь на запит Управління комунальної власності Львівської міської ради, в якому зазначено про те, що справи про приватизацію приміщення площею 98, 5 кв. м, стороною договору купівлі-продажу якого виступало б ТзОВ «Сюрприз», в документах Представництва Фонду державного майна України у м. Львові не виявлено.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги про скасування рішення Державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради - Душека Ігора Михайловича від 02.11.2017 № 37989442 про державну реєстрацію права власності ТзОВ «Сюрприз» на частину будинку, об`єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення загальною площею 98, 5 кв. м. за адресою: м. Львів, вул. Б. Лепкого, 16 , є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

За змістом статей 317, 318 ЦК України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (частина 1 статті 387 ЦК України).

Віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна або особи, яка має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу правомочностей.

Відповідно до частини першої статті 181 Цивільного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності на нерухоме майно підлягає обов`язковій державній реєстрації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (абзац третій частини другої статті 331 Цивільного кодексу України).

Факт користування ТзОВ «Сюрприз» спірним приміщенням не заперечується.

Враховуючи те, що позивач є власником будинку загальною площею 2533,4 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Б.Лепкого ,16 , що підтверджується рішенням державного реєстратора № 15446605 від 11.07.2016, а ТзОВ «Сюрприз» без правових підстав користується нежитловими приміщеннями, площею 98,5 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Б.Лепкого, 16 , позовні вимоги про витребування з чужого незаконного володіння відповідача 1 нежитлові приміщення загальною площею 98, 5 кв. м, за адресою: м. Львів, вул. Б. Лепкого, 16 на користь позивача є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Відповідач-1 стверджує, що набув у приватну власність нежитлові приміщення площею 98, 5 кв. м, за адресою: м. Львів, вул. Б. Лепкого, 16 , за результатами проведення процедури їх приватизації, на підставі Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)». ТзОВ «Сюрприз» долучено до матеріалів справи копію договору купівлі-продажу спірного майна між уповноваженим представником Представництва Фонду державного майна України у м. Львові та ТзОВ «Сюрприз» від 29.12.1995 № 159-А, засвідчену представником ОКП ЛОР Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, який не містить підписів сторін, відмітки про його державну реєстрацію, а перша сторінка вказаного договору викладена на нотаріальному бланку АВО № 974944. Представник відповідача-1 повідомив, що оригінал вказаного договору було втрачено внаслідок пожежі яка сталася у 2007 році в офісі ТзОВ «Сюрприз».

Суд першої інстанції оглядав матеріли інвентаризаційної справи на будівлю за адресою: м. Львів, вул. Б. Лепкого, 16 , яку в процесі розгляду даної справи було надано Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки». Суд першої інстанції встановив, що в інвентаризаційній справі оригінал договору купівлі-продажу від 29.12.1995 № 159-А відсутній, а копія вказаного договору, засвідчена невідомою особою, долучена до матеріалів інвентаризаційної справи в період після 20.12.2016 (згідно з хронологічним порядком формування документів інвентаризаційної справи - а.с. 286-289).

Згідно з Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" в редакції станом на 29.12.1995 року, який втратив чинність 07.03.2018, (надалі - Закон), цей Закон встановлював правовий механізм приватизації цілісних майнових комплексів невеликих державних підприємств шляхом їх відчуження на користь одного покупця одним актом купівлі-продажу. Статтею 7 Закону, яка встановлювала порядок визначення переліків об`єктів, що підлягають приватизації відповідно до цього Закону, було передбачено що місцеві Ради народних депутатів затверджують за поданням органів приватизації переліки об`єктів, які перебувають відповідно у комунальній власності і підлягають приватизації передбаченим Законом способом.

Приписами статті 23 Закону було встановлено, що право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації. Договір купівлі-продажу державного майна підлягає нотаріальному посвідченню.

Договір включає: назву підприємства, його адресу; відомості про продавця та покупця; остаточну ціну продажу об`єкта на аукціоні, за конкурсом або розмір викупу; взаємні зобов`язання продавця і покупця; номери їх розрахункових рахунків; назви і адреси банківських установ; умови внесення платежів.

До договору включаються зобов`язання сторін, які були визначені умовами аукціону, конкурсу чи викупу.

Договір купівлі-продажу є підставою для внесення коштів у банківську установу на обумовлений договором рахунок як плату за придбаний об`єкт приватизації.

Покупець зобов`язаний внести зазначені платежі протягом 30 календарних днів з моменту переходу до нього права власності на об`єкт приватизації. Термін оплати може бути продовжено ще на 30 календарних днів за умови сплати не менше 50 відсотків ціни продажу.

Після виплати повної ціни продажу об`єкта або передбаченого договором першочергового внеску уповноважений представник органу приватизації і новий власник підписують акт передачі майна державного підприємства.

Договір купівлі-продажу підлягає реєстрації місцевою Радою народних депутатів.

З матеріалів справи вбачається, що акт приймання-передачі приміщення площею 98, 5 кв. м, за адресою: м. Львів , вул . Б . Лепкого, 16 , від 28.04.1997 № 159-А було складено відповідно до свідоцтва на власність від 25.04.1997 № 159-А, а не відповідно до договору купівлі-продажу від 29.12.1995, на який посилається відповідач-1. Слід зазначити, що такий порядок отримання документів не відповідає Закону, яким передбачено, що акт приймання-передачі майна підписується після укладення договору купівлі-продажу та оплати коштів за майно. Докази сплати відповідачем-1 коштів за придбане спірне майно до матеріалів справи не подано.

Суд звертає увагу, що з долученої відповідачем-1 копії договору купівлі-продажу будівлі від 29.12.1995 № 159-А вбачається, що він виготовлений на нотаріальному бланку серії АВО № 974944. Однак, в матеріалах справи міститься лист приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Попович Галини Іванівни від 04.10.2018, у якому нотаріус повідомила, що на нотаріальному бланку серії АВО № 974944 нею видавався дублікат договору купівлі-продажу приміщення на вулиці Гребінки, буд. 10 у м. Львові , який було посвідчено нею 05.01.1996 за р. за № 175 (договір від 05.01.1996 № 159-А), в підтвердження чого надано інформаційну довідку з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів.

Таким чином, долучені до справи докази свідчать що під № 159-А (зазначений також у свідоцтві на власність від 25.04.1997 та акті приймання-передачі приміщення площею 98, 5 кв. м, за адресою: м. Львів, вул. Б. Лепкого, 16 , від 28.04.1997) було нотаріально посвідчено правочин від 05.01.2006 щодо купівлі-продажу (приватизації) відповідачем-1 приміщення на вулиці Гребінки, буд . 10 у м. Львові, а не спірних приміщень, про що також зазначено у відповіді Державного архіву Львівської області на запит Управління комунальної власності ЛМР (лист від 12.12.2017 № 647/01-22(а).

З огляду на зазначені обставини, долучена відповідачем-1 копія договору купівлі-продажу від 29.12.1995 № 195-А не може розцінюватись судом як належний доказ набуття ТзОВ "Сюрприз" права власності на спірне майно, не є належним доказом у справі до ч. 6 ст. 91 ГПК України, братися судом до уваги.

Доводи відповідача -1 про те, що ним у 2001 році були виготовлені всі необхідні документи на реконструкцію вказаного приміщення під офіс, тобто він відкрито володів спірним майном, належними доказами не підтверджені, оскільки долучене ним до матеріалів справи лише викопіювання з генплану території, де розміщений будинок № 16 на вул. Лепкого у місті Львові із погодженням експлуатаційних служб про розміщення інженерних мереж, не можна вважати доказом розробки проекту та отримання дозволу на реконструкцію спірного майна. Жодних доказів проведення робіт з реконструкції спірного майна за період з 1997 року по час розгляду справи в суді, відповідачем-1 не представлено.

Посилання апелянта на нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_3 від 20.12.2018 не може підтверджувати факт набуття у 1995 році відповідачем 1 права власності на спірне нежитлове приміщення.

Твердження апелянта про те, що ним у 1996 році здійснювалась оплата за спірні нежитлові приміщення, шляхом перерахування коштів з банківського рахунку покупця (ТзОВ «Сюрприз»), що був відкритий у Львівській Філії Києво-Печерського банку м. Львова не підтверджуються матеріалами справи.

З приводу клопотання відповідача-1 про застосування строку позовної давності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої про відсутність правових підстав для застосування строку позовної давності до заявлених позовних вимог у даній справі.

Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції спірним рішенням помилково одночасно витребував з чужого незаконного володіння ТзОВ «Сюрприз» нежитлові приміщення загальною площею 98, 5 кв. м, за адресою: м. Львів, вул. Б. Лепкого, 16 та зобов`язав повернути вказане майно за актом приймання-передачі територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради, адже, зазначені вимоги є взаємовиключними.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Львівської області від 21.01.2019 слід змінити, а саме п. 2 резолютивної частини рішення замінити на такого змісту: «Витребувати з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Сюрприз» (79007, м. Львів, вул. Б. Лепкого, б. 16, код ЄДРПОУ 06725046) нежитлові приміщення загальною площею 98, 5 кв. м, за адресою: м. Львів, вул. Б. Лепкого, 16 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1400551346101) на користь Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Ринок, 1, код ЄДРПОУ 04055896). В решті рішення залишити без змін.

Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, -

Західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1. В задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сюрприз» б/н від 08.02.2018 відмовити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 21.01.2019 змінити, а саме п. 2 резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції: «Витребувати з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Сюрприз» (79007, м. Львів, вул. Б. Лепкого, б. 16, код ЄДРПОУ 06725046) нежитлові приміщення загальною площею 98, 5 кв. м, за адресою: м. Львів, вул. Б. Лепкого, 16 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1400551346101) на користь Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Ринок, 1, код ЄДРПОУ 04055896). В решті рішення суду залишити без змін.

3.Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 24.05.2019.

Головуючий - суддя Скрипчук О.С.

суддя Зварич О.В.

суддя Кравчук Н.М.