ЛАДИЖИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1-15/2010 рік

В  И  Р  О  К

І  М  Е  Н  Е  М    У  К  Р  А  Ї  Н  И

05 лютого 2010р.           Ладижинський міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді   ОСОБА_1,

при секретарі                         ОСОБА_2,

за участю:

прокурора ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ладижин кримінальну справу про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця  та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, маючого на утриманні трьох неповнолітніх дітей, приватного підприємця, раніше не судимого, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 172, ч.1 ст. 364 КК України,

В  С  Т  А  Н  О  В  И  В  :

    ОСОБА_4, будучи підприємцем, тобто виключно особою, яка має право прийому на роботу  чи звільнення з роботи та яка несе  відповідальність за додержання вимог законодавства про працю, на протязі травня 2007 – березня 2008 років грубо порушив норми вказаного законодавства встановлені Конституцією України, Кодексом законів про працю України та іншими нормативними актами.

    Так, у приватного підприємця працювали з травня по грудень 2009 року ОСОБА_5 та з вересня по грудень 2009 року ОСОБА_6. Вказані особи, ОСОБА_4, всупереч вимогам ст.ст. 21, 24 КЗпПУ, були прийняті на роботу без додержання письмової форми укладення трудового договору, що унеможливило в подальшому ведення обліку їх робочого часу, режиму праці та відпочинку, дотримання встановленого законом розміру заробітної плати, тривалості щорічної відпустки, нарахування робочого стажу.

        Так, ОСОБА_4, в порушення вимог ст.48 Кодексу законів про працю України та п.1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, прийнявши на роботу працівників ОСОБА_5 та ОСОБА_6, трудові книжки на вказаних працівників не вів, відомості про їхню роботу у трудові книжки не вніс; в порушення вимог ст.ст.110,115 Кодексу законів про працю України  дані при виплаті заробітної плати вищевказаним громадянам не повідомляв, виплачував їм заробітну плату нерегулярно.

     Крім того, ОСОБА_4, являючись підприємцем, тобто будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов’язками, протягом травня-грудня 2009року в м.Ладижин Вінницької області, умисно, з корисливих мотивів та в інших особистих інтересах, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, вчинив зловживання своїм службовим становищем.

   Так, в період часу з травня по грудень 2009року, прийнявши на роботу ОСОБА_5, та в період часу з вересня по грудень 2009 року, прийнявши на роботу ОСОБА_6, в порушення вимог ст.ст.24, 24-1 Кодексу законів про працю України, умисно не уклав з вказаними працівниками трудовий договір у державній службі зайнятості за місцем свого проживання, не вжив, з корисливих мотивів, з метою несплати коштів до відповідних фондів соціального спрямування, заходів для забезпечення загальнообов’язкового державного соціального страхування вищевказаних найманих працівників, які згідно ст.253 Кодексу законів про працю України підлягають загальнообов’язковому державному страхуванню. Зокрема, відповідно до ст.1 п.10 Закону України «Про загальнообов’язкове  державне соціальне страхування на випадок безробіття», ОСОБА_4, будучи роботодавцем-фізичною особою, яка використовує найману працю, прийнявши на роботу вищевказаних працівників, не надав виконавчій дирекції Фонду відомості про прийняття їх на роботу, відомості про заробітну плату, використання робочого часу, сплату страхових внесків. Також, до територіальних органів Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом, звітність не подавав та не сплачував відповідні страхові внески, чим порушив положення ст.17 ч.2 п.п.4,6 Закону України» Про загальнообов’язкове пенсійне страхування». Крім того, ОСОБА_4, всупереч вимогам ст.ст.8 п.1, 45 ч.2 п.2 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», прийнявши на роботу вищевказаних працівників, не зареєстрував їх від нещасного випадку на виробництві і не зареєструвався у фонді соціального страхування від нещасних випадків як страхувальник і, як наслідок, не сплачував відповідні страхові внески.

     Вказаними незаконними діями, ОСОБА_4 спричинив істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, яка полягає в обмеженні конституційних прав і свобод громадян, що передбачені ст. ст.43,46 Конституції України.

    В судовому засіданні підсудний визнав себе винним, і показав, що злочин вчинив за вищевказаними обставинами.

          Потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в судовому засіданні заявили, що ОСОБА_4, при прийнятті їх на роботу трудовий договір з ними не укладав, не оформляв на них трудових книжок та не вносив до них відповідних записів, заробітну плату виплачував неофіційно та не завжди вчасно.

    Відповідно до ст. 299 КПК України суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом підсудного та потерпілих.

    Суд кваліфікує дії підсудного ОСОБА_4 за ч. 1 ст.172 КК України – грубе порушення законодавства про працю; за ч.1 ст.364 КК України- так як він, будучи службовою особою, зловживав службовим становищем, тобто, умисно, з корисливих мотивів, чи в інших особистих інтересах, використав службове становище всупереч інтересам служби, чим заподіяв істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян.

    Призначаючи міру покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного і обставини справи.

    Обставинами, що пом’якшують покарання ОСОБА_4 є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів, позитивна характеристика за місцем проживання, має на утриманні двох неповнолітніх дітей.

    Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 судом не встановлено.

           Враховуючи вказані обставини, які пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи підсудного, суд вважає за можливе при призначенні покарання ОСОБА_4 застосувати до нього вимоги ст. 69 КК України та призначити покарання, більш м’якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті Особливої частини цього Кодексу, за вчинений злочин, та нижче від найнижчої межі, без позбавлення прав обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

    При таких обставинах виправлення і перевиховання підсудного можливе в умовах не пов’язаних з ізоляцією від суспільства з призначенням покарання у вигляді штрафу.

    Керуючись ст. ст. 299, 323, 324 КПК України, суд –

З  А  С  У  Д  И  В  :

    ОСОБА_4  визнати винним та засудити за ч. 1 ст. 172 та ч. 1 ст. 364 КК України, і призначити йому покарання:

-   за ч. 1 ст. 172 КК України у вигляді штрафу в розмірі 850 грн.;

-   за ч. 1 ст. 364 КК України із застосуванням положень ст. 69 КК України у вигляді штрафу у розмірі 1 000 грн., без позбавлення прав обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

     Відповідно до ст. 70 КК України остаточне покарання призначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, з застосуванням ст. 69 КК України, та засудити ОСОБА_4 до 1500 грн. штрафу, без позбавлення прав обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

    Запобіжний захід ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу залишити без змін – підписку про невиїзд.

На вирок протягом п'ятнадцяти діб з дня його проголошення може бути подана апеляція до апеляційного суду Вінницької області через Ладижинський міський суд.

Суддя : (підпис)

З оригіналом вірно.

Суддя Ладижинського міського суду                                                     І.О.Патраманський