Справа № 2-а-898/10

П О С Т А Н О В А

І м е н е м  У к р а ї н и

12 лютого 2010 року                                                                                                     м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі судді Харечко Л.К., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі міста Чернігова про визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

18.01.2010 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання дій протиправними, щодо відмови виплати щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, зобов’язання відповідача нарахувати і виплатити на його користь щомісячну соціальну допомогу до пенсії за 2009 рік. Посилаючись на похилий вік та незадовільний стан здоров’я просив розглянути справу за його відсутності в порядку письмового провадження.

    Відповідач у поданих запереченнях позов не визнав та зазначив, що вказана доплата здійснюється лише за рахунок коштів Державного бюджету, а за відсутності відповідного фінансування відсутні підстави для збільшення її розміру і за відсутності акту,  який би врегульовував спірні правовідносини, протягом 2009 року розмір підвищення не змінювався. Відповідач наполягав на застосування річного строку звернення до адміністративного суду і за викладених у сукупності обставин просив у задоволенні позову відмовити.

    Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Позивач народився 04.01.1942 року і є громадянином України. Відповідно до статей 1, 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-ІV (далі по тексту – Закон № 2195) він має право на підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком, яка виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України.

У 2008 році відповідач виплачував позивачу зазначене підвищення в значно меншому розмірі.

Відповідно до статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В силу статті 100 цього Кодексу пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Позивач не надав суду переконливих доказів наявності поважних причин для пропуску річного строку звернення до адміністративного суду, а відповідач наполягав  на застосуванні річного строку звернення до адміністративного суду, а тому його вимоги про визнання дій незаконними та зобов’язання відповідача нарахувати і виплатити заборгованість до 18.01.2009 року, не підлягають задоволенню.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року № 107-VІ (далі по тексту – Закон № 107) було внесено зміни до статті 6 Закону № 2195, у зв’язку з чим з 01.01.2008 року підвищення до пенсії виплачувалася позивачу у розмірі встановленому для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 зазначене положення Закону № 107 визнано неконституційним.

Згідно частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або окремі їх положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

    Таким чином, з 22.05.2008 року стаття 6 Закону № 2195 була поновлена в попередній редакції. Втім, у 2009 року відповідач виплачував позивачу підвищення до пенсії в розмірі встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.

Таки дії відповідача суд вважає неправомірними, оскільки у спірних правовідносинах підлягав застосуванню саме Закон № 2195, який має вищу юридичну силу. При цьому, суд не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність відповідного фінансування з Державного бюджету України, оскільки в силу положень викладених в абзаці 2 частини 3 статті 113 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» із змінами, внесеними підпунктом 11 пункту 35 розділу ІІ Закону № 107, в разі недостатності виділених з Державного бюджету України коштів по бюджетних програмах, пов’язаних з розмежуванням джерел виплати пенсій між Державним бюджетом та Пенсійним фондом, пенсії визначені законодавством для відповідних категорії громадян, виплачуються у повному обсязі за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду.

Зазначене є підставою для визнання неправомірними дій відповідача по виплаті позивачу підвищення до пенсії в період з 18 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, в розмірі меншому ніж встановлено статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» - 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії в період з 18 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року позивачу, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

    Керуючись статтями 99, 100, 158 – 163, 186 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково. Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі міста Чернігова по виплаті ОСОБА_1  підвищення до пенсії в період з 18 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, в розмірі меншому ніж встановлено статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі міста Чернігова провести перерахунок підвищення до пенсії ОСОБА_1 за період з 18 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та здійснити їй відповідні виплати за відрахуванням вже виплачених сум.

У задоволенні решті позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а апеляційна скарга – протягом 20 днів після подання заяви. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо подається в строк, встановлений для подання заяви.

    Суддя: