ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2019 року м. Чернівці

Справа № 725/5795/18

провадження № 22ц/822/424/19

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого Кулянди М.І.,

суддів: Височанської Н.К., Одинака О.О.,

за участю секретаря Вовкун Н.Ю.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 19 лютого 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини (головуючий суддя у першій інстанції - Галичанський О.І.),

встановив:

У жовтні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вищевказаним позовом.

Посилалася на те, що перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 15 травня 2018 року розірвано. Від шлюбу у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач у добровільному порядку не надає матеріальну допомогу на утримання сина.

Просила суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі ј частки заробітку (доходу) щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівці від 19 лютого 2019 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 30 жовтня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.

На вказане рішення ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.

Зокрема, зазначає, що суд першої інстанції не врахував ту обставину, що заявник добровільно бере участь в утриманні дитини.

Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із положень сімейного законодавства щодо обов`язку батьків утримувати неповнолітніх дітей.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Відповідно до частин 1,2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 15 травня 2018 року розірвано (а.с.5).

Від шлюбу у сторін є син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якого в свідоцтві про народження зазначено відповідача ОСОБА_1

Відповідно до ст.18, ч.ч.1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).

Частинами 2, 3 статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року передбачено, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Частиною 2 статті 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до статті 141 СК України та зазначеної Конвенції з прав дитини, батько та мати мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того чи перебувають вони у шлюбі між собою, що в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів своєї дитини.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частиною 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до положень статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Висновок суду про наявність у відповідача можливості надавати сину матеріальну допомогу у розмірі ј частини з усіх видів доходу (заробітку) щомісячно є обгрунтованим та не спростований заявником.

Посилання заявника на те, що суд першої інстанції не врахував те, що він добровільно бере участь в утриманні дитини є безпідставними. Заявлення позовних вимог про стягнення аліментів свідчить про існування між сторонами спору щодо утримання дитини.

Добровільні щомісячні грошові перекази не знімають з батька обов`язок по сплаті аліментів на утримання сина.

Надання заявником самостійно визначеної ним допомоги на утримання сина не є підставою для відмови в позові про стягнення законодавчо визначеного розміру аліментів на утримання дитини.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не свідчать про порушення судом норм сімейного, цивільного або цивільно-процесуального законодавства.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду без змін.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 19 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складено - 25 травня 2019 року.

Головуючий (підпис) М.І.Кулянда

Судді (підпис) Н.К.Височанська

(підпис) О.О.Одинак

З оригіналом згідно: