Справа № 524/378/17

Провадження №2/524/295/19

                                        РІШЕННЯ

                                ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                

       15.05.2019 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі: головуючого – судді – Нестеренка С.Г., при секретарі – Бельченко Н.Л., за участі: - позивача ОСОБА_1 ; - представника відповідача ОСОБА_2 . – Гонтара В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

                                В С Т А Н О В И В:

У січні 2017 року до суду звернулося Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (далі – Банк) з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову Банк зазначав, що 15 жовтня 2007 року між Банком та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір за № 1/KVN7-10-07, згідно якого позивач надав відповідачеві кошти у сумі 29 025 доларів США строком до 08 жовтня 2022 року зі сплатою 15% річних.

У забезпечення виконання зобов`язань по кредитному договору між Банком та відповідачем ОСОБА_2 08 жовтня 2007 року було укладено іпотечний договір, за яким ОСОБА_2 передав в іпотеку банку нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 .

15 жовтня 2007 року між Банком та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 1KVN7-Р, згідно якого ОСОБА_3 зобов`язувалася перед позивачем відповідати за виконання ОСОБА_2 зобов`язань, що виникли з кредитного договору в повному обсязі.

Відповідно до умов договору відповідач ОСОБА_2 взяв на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту, сплати відсотків за користування у встановлені строки.

Однак, взяті на себе зобов`язання відповідач не виконував, загальний розмір заборгованості станом на 21 вересня 2016 року становив 156 796 грн., з них: строкова заборгованість по основному боргу кредиту – 3192,29 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ гривні до долара США – 82377,87 грн.; - прострочена заборгованість за кредитним договором – 398,23 доларі США, що еквівалентно по курсу НБУ гривні до долара США – 10276,52 грн.; - заборгованість по відсоткам – 31,42 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ гривні до долара США – 810,81 грн.; - нараховані по простроченим відсоткам – 562,58 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ гривні до долара США – 14517,66 грн.; - загальна сума пені – 48813,14 грн.

Банк просив стягнути у солідарному порядку з відповідачів заборгованість за кредитним договором, яка станом на 21 вересня 2016 року становила - 156 796 грн. та судові витрати в розмірі 2 352, 94 грн.

Ухвалою судді від 24 лютого 2017 року у справі відкрито провадження та залучено сторони до участі у справі (т. 1 а.с. 46).

27 березня 2017 року судом було постановлено ухвалу про проведення заочного розгляду справи (т. 1 а.с. 61).

27 березня 2017 року судом було ухвалено заочне рішення по справі. Позов Банку було задоволено у повному обсязі (т. 1 а.с. 62).

16 травня 2017 року до суду надійшла заява ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про видачу рішення суду та виконавчих листів по справі (т. 1 а.с. 63).

11 квітня 2018 року до суду від ОСОБА_2 надійшла заява про перегляд заочного рішення суду від 27 березня 2017 року (т. 1 а.с. 74-75).

25 липня 2017 року до суду від представника ОСОБА_2 – адвоката Гонтара О.І. надійшла заява про поновлення строку на подання заявником заяви про скасування заочного рішення як такий, що пропущений з поважних причин та розгляд заяви про перегляд заочного рішення суду без участі заявника та його представника (т. 1 а.с. 103).

Ухвалою суду від 25 липня 2018 року було поновлено відповідачу ОСОБА_2 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду від 27 березня 2017 року. Скасовано заочне рішення по справі та призначено справу до судового розгляду (т. 1 а.с. 107).

28 серпня 2018 року до суду від представника Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит» Пархоменко Н.В. надійшла заява з повідомленням про відступлення права вимоги за кредитним договором, укладеного між Банком з Ганжою О.І., новому кредитору – Стрижаку ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 118).

05 вересня 2018 року до суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про залучення його як правонаступника ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до участі у справі та заміну позивача (т. 1 а.с. 124-125).

Ухвалою суду від 10 вересня 2018 року було замінено позивача ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», як кредитора, його правонаступником ОСОБА_1 та визнано його позивачем по справі. Одночасно, було залучено до участі у справі третьою особою - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та призначено розгляд справи (т. 1 а.с. 135).

20 вересня 2018 року до суду від представника відповідача ОСОБА_2 . – адвоката Гонтара В.М. було подане клопотання про витребування доказів від позивача ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 143-144).

20 вересня 2018 року до суду від позивача ОСОБА_1 були подані копії доказів по справі (т. 1 а.с.150-173).

20 вересня 2018 року до суду від позивача ОСОБА_1 було подане клопотання про витребування доказів від ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» (т. 1 а.с. 174-175).

Ухвалою суду від 20 вересня 2018 року було задоволено частково клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 та задоволено у повному обсязі клопотання представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_6 . Витребувано від третьої особи ПАТ «Банк «Фінанси та Кредиту» документи в оригіналах та їх копіях (т. 1 а.с. 180).

21 грудня 2018 року до суду від позивача ОСОБА_1 було подано заяву про зміну позовних вимог (т. 1 а.с. 214-215).

Вказував, що відповідно до договору про відступлення прав вимоги за кредитним договором йому банком було передано право вимоги від ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованості на суму 5 078,21 доларів США та 355 201, 99 грн. Станом на 12 грудня 2018 року загальна сума заборгованості складає 454 694, 46 грн.

20 вересня 2018 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О.В. було прийнято рішення про державну реєстрацію права та зареєстровано за ним, ОСОБА_1 , право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до звіту про незалежну оцінку майна, оціночна вартість кв АДРЕСА_1 у АДРЕСА_2 Кременчуці становить 244 000,00 грн.

Враховуючи, що загальна сума заборгованості складає 454 694, 46 грн., а вартість майна на яке було звернуто стягнення в якості способу задоволення вимог кредитора становить 244 000,00 грн., звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ним права власності на квартиру у повному обсязі не задовольняє відступлені йому банком вимоги.

Позивач ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у солідарному порядку на його користь заборгованість за кредитним договором в сумі 210 694, 46 грн.

19 лютого 2019 року до суду від представника відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_5 було подано відзив на заяву про уточнення позовних вимог (т. 1 а.с. 245-246).

У своєму відзиві представник відповідача зазначає про незгоду із заявою позивача ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог із посиланням на п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, якою передбачено збільшення або зменшення позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження.

Вважає, що така заява не може бути прийнята судом та має бути повернута позивачу.

Звертає увагу, на існування підстав для відмови у задоволенні позову по суті позовних вимог. Вказує, що за первісним позовом сума позовних вимог становила 156 796 грн. Вартість предмета іпотеки, квартири АДРЕСА_1 у м. Кременчуці складала 29 029 доларів США, що станом на даний час становить приблизно 783 783 грн. Отже, після отримання квартири у власність позивач мав сплатити відповідачу ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 626 990 грн. (783 783-156 796 грн.)., однак, цього так і не зробив. Посилання в заяві на те, що він, нібито, придбав у третьої особи іншу суму нічим не підтверджено.

Крім того, неналежним є доказом і висновок експерта-оцінювача, оскільки, як передбачено п. 8.4.5. іпотечного договору, переоцінка майна може бути здійснена лише за згодою іпотекодавця, а докази надання ОСОБА_2 дозволу позивачу на проведення переоцінки майна в матеріалах справи відсутні.

Окремо, до всіх позовних вимог заявив про застосування строку позовної давності, у задоволенні позову просив відмовити.

20 березня 2019 року до суду від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про уточнення позовних вимог (т. 2 а.с. 4-5).

Позивач вказує, що у поданій раніше заяві про збільшення позовних вимог ним була допущена арифметична помилка при обрахуванні суми заборгованості відповідачів, а саме неправильно було обраховано гривневий еквівалент заборгованості у сумі 5078, 21 доларів США. Загальна сума заборгованості станом на 19 квітня 2018 року, дату відступлення йому банком права вимоги за кредитним договором складає 487 986,01 грн. (5078,21 доларів США за офіційним курсом НБУ 26, 1478 становить 132 784,02 грн. та пеня у розмірі 355 201,99 грн.). Із врахуванням часткового задоволення його вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки вартістю 244 000 грн., вважає, що остаточна сума заборгованості відповідачів перед ним становить 243 986,01 грн.

Просив остаточно стягнути з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у солідарному порядку на його користь заборгованість за кредитним договором в сумі 243 986,01 грн. та судові витрати.

02 квітня 2019 року до суду від ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» надійшло клопотання про надання банку додаткового часу для подання витребуваних ухвалою суду від 20 березня 2019 року доказів (т. 2 а.с. 6).

Ухвалою суду від 03 квітня 2019 року було задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_5 та повторно витребувано від третьої особи ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» документи в копіях та оригіналах (т. 2 а.с. 194).

23 квітня 2019 року до суду від третьої особи ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» надійшла заява та витребуваний судом розрахунок заборгованості відповідача ОСОБА_2 за кредитним договором (т. 2 а.с. 210-220).

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 первісний позов, з урахуванням поданих змін, підтримав у повному обсязі, просив задовольнити, посилаючи на обставини та підстави, викладені у позовній заяві Банку та у його заявах про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_5 проти позову заперечував, посилаючись на поданий відзив на позов. Просив у задоволенні позову відмовити.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засідання не прибули з невідомих причин. Про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином шляхом направлення судових викликів засобами рекомендованого поштового звязку та шляхом надання оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті «Судова влада». Про причини своєї неявки у судове засідання відповідачі суду не повідомили.

Представник третьої особи ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» у судове засідання не прибув з невідомих причин. Про час, дату та місце розгляду справи керівництво третьої особи повідомлялося належним чином засобами рекомендованого поштового зв`язку за адресою місце знаходження юридичної особи у м. Києві. Про причини неявки у судові засідання свого представника адміністрація не повідомляла. Свого відношення до позову не висловили.

Суд, вислухавши пояснення позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_5 , вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12,13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно, зокрема, для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо який у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині 1 ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію [про захист прав людини і основоположних свобод] та практику Європейського Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтується. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа «Серявін та інші проти України», N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

       Судом достовірно встановлено, що 15 жовтня 2007 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір за № 1/KVN7-10-07, згідно якого банк надав відповідачу ОСОБА_2 кошти у сумі 29 025 доларів США строком до 08 жовтня 2022 року зі сплатою 15% річних (т. 1 а.с. 4-5).

У забезпечення виконання зобов`язань по кредитному договору між банком та відповідачем ОСОБА_2 08 жовтня 2007 року було укладено Іпотечний договір, за яким він передав в іпотеку банку нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 10-11).

15 жовтня 2007 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 1KVN7-Р, згідно якого остання зобов`язувалася перед Банком відповідати за виконання ОСОБА_2 зобов`язань, що виникли з кредитного договору в повному обсязі (т. 1 а.с. 12-13).

Відповідно до умов кредитного договору відповідач ОСОБА_2 взяв на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту, сплати відсотків за користування у встановлені строки.

Зі статті 1046 ЦК України постає, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

У частині першій статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Однак, взяті на себе зобов`язання відповідач ОСОБА_2 не виконував, загальний розмір заборгованості станом на 21 вересня 2016 року становив 156 796 грн., з них: строкова заборгованість по основному боргу кредиту – 3192,29 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ гривні до долара США – 82377,87 грн.; - прострочена заборгованість за кредитним договором – 398,23 доларі США, що еквівалентно по курсу НБУ гривні до долара США – 10276,52 грн.; - заборгованість по відсоткам – 31,42 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ гривні до долара США – 810,81 грн.; - нараховані по простроченим відсоткам – 562,58 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ гривні до долара США – 14517,66 грн.; - загальна сума пені – 48813,14 грн.

Згідно Інформаційної довідки ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» перебуває в стані припинення (т. 1 а.с. 29-30).

Відповідно до Протоколу електронного аукціону від 23 березня 2018 року № UA-EA-2018-02-01-000024-a, Стрижака Сергія ОСОБА_7 було визнано переможцем електронних торгів, номер лоту F07GL11150, власник активів (майна) ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», найменування активів (майна) лоту – право вимоги за кредитним договором № 1/KVN7-10-07 від 15 жовтня 2007 року, що укладено з фізичною особою з забезпеченням: квартири АДРЕСА_1 . Ціна продажу лоту – 83 152,00 грн. (т. 1 а.с. 121).

19 квітня 2019 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (банк) та ОСОБА_1 (новий кредитор) було укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги (т. 1 а.с. 119-120).

Відповідно до даного договору Банк відступив новому кредитору ОСОБА_1 шляхом продажу права вимоги до позичальника, іпотекодавця ОСОБА_2 , поручителя ОСОБА_3 , включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників та/або інших осіб.

Продаж відступлення майнових прав було вчинено за 83 152,00 грн. (п. 4.1. Договору).

Частиною 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

З Витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20 вересня 2018 року за № 138443449 постає, що 14 вересня 2018 року об 09:54:31 приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О.В. було здійснено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 217).

Як підставу виникнення права власності зазначено іпотечний договір, виданий 08 жовтня 2007 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Веселовським А.Г., договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, виданий 19 квітня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ярощук В.Ю., вимогу про усунення порушень, виданого 03 серпня 2018 року ОСОБА_1 , рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, виданого 03 серпня 2018 року ПАТ «Укрпошта».

Суд вважає, що укладаючи із ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» 19 квітня 2018 року договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, ОСОБА_1 набув при цьому, статусу Іпотекодержателя за договором іпотеки від 08 жовтня 2007 року.

Відповідно до п. 10 Іпотечного договору звернення стягнення на заставлене майно здійснюється на розсуд Іпотекодержателя: або за рішенням суду, або за виконавчим написом нотаріуса, або Іпотекодержателем самостійно на умовах іпотечного договору.

За п. 11 цього ж договору за вибором Іпотекодержателя застосовується один із способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог Іпотекодержателя: за рішенням суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, згідно із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, що містяться в п.п. 11.3.1 та 11.3.2. пункту цього договору.

Так, за п. 11.3.1. задоволення вимог здійснюється шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до частини 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на час укладення іпотечного договору) сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.

Отже, положення статті 36 Закону України «Про іпотеку» передбачають таку підставу припинення зобов`язання, як позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки з метою забезпечення вимог кредитора - іпотекодержателя. У разі завершення такого позасудового врегулювання, тобто звернення стягнення на предмет іпотеки у способи, визначені статтею 37 Закону України «Про іпотеку», зобов`язання припиняється, оскільки за положеннями Закону усі наступні вимоги є недійсними.

Таким чином, суд констатує, що позивач ОСОБА_1 фактично скористався своїм правом, передбаченим договором іпотеки, та зареєстрував на своє ім`я право власності на предмет іпотеки – квартиру АДРЕСА_1 у АДРЕСА_3 в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону, тобто вирішив питання шляхом позасудового врегулювання спору на підставі договору, а тому правові підстави для стягнення суми заборгованості за договором позики, яка залишилася після реалізації предмета іпотеки, відсутні, оскільки такі вимоги є недійсними.

За таких обставин, позов ОСОБА_1 є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

При цьому, суд врахував правову позицію ВС, яка була висловлена у постанові від 17 квітня 2019 року у справі за № 204/7148/16-ц.

Вирішуючи питання щодо судових витрат, суд виходить з того, що сторони у справі не заявляли вимоги щодо стягнення сплачених судових витрат, крім сплаченого Банком судового збору, однак враховуючи те, що судом було відмовлено позивачу у задоволенні позову, судові витрати, у тому числі сплачений судовий збір Банком при поданні позову, покладаються на позивача, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 2, 3, 11-16, 525, 526, 536, 553-559, 598, 625,626, 1046-1052 ЦК України, ст.ст. ст.ст. 4, 5, 10-13, 18, 76-81, 83, 133, 141, 258, 264, 265, 273, 352, 354, 430 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_6 ; АДРЕСА_7 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_6 .

Третя особа: ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. № 60; м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. № 48; код ЄДРПОУ: 09807856.

Повне рішення виготовлено 24 травня 2019 року.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Автозаводський районний суд м. Кременчука протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Рішення набирає законної сили у випадку закінчення строку подання апеляційної скарги  або якщо рішення залишено в силі за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: