ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Постанова

Іменем України

Справа № 641/4250/18

Провадження № 22-ц/818/2548/19

21 травня 2019 року

м. Харків

Харківський апеляційний суд в складі колегії:

головуючого - Сащенко І.С.

суддів - Коваленко І.П.,Овсяннікової А.І.,

за участю секретаря Іманвердізаде А.А.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Харківська міська рада,

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу Харківської міської ради

на рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 27 лютого 2019 року ( Боговський Д.Є.)

по справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про встановлення факту спільного проживання, визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

встановив:

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила встановити факт її спільного проживання із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_1 , з 2000 року до дня його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги посилалась на те, що з 1979 року вона разом із ОСОБА_3 працювала на ДП «Завод ім. В.О. Малишева». У 2001 році ОСОБА_3 отримав квартиру та запропонував їй жити разом та вести спільне господарство, на що позивач погодилась. Починаючи з 2001 року позивач мешкала із ОСОБА_3 однією сім`єю у належній йому квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, разом проводили вільний час та відпочивали. В грудні 2017 року ОСОБА_3 помер, позивач самостійно несла витрати на його поховання, продовжує мешкати у спірній квартирі, в якій залишились усі особисті речі ОСОБА_3 , оскільки інших родичів в останнього не було. При зверненні до нотаріальної контори з метою оформлення спадщини після ОСОБА_3 , позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва, оскільки нею не надано підтвердження спільного проживання разом із спадкодавцем більше п`яти років та роз`ясненої її право вирішити це питання у судовому порядку.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 підтримали заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача - Харківської міської ради у судове засідання не з`явився.

Рішенням Комінтернівського районного суду міста Харкова від 27 лютого 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Встановлено факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім`єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року по день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Не погодившись з вказаним рішенням суду Харківська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Скарга мотивована неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи; порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження факту сумісного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю на протязі 5 років, а також того, що спірна квартира належала спадкодавцю на праві приватної власності.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач посилався на ті самі обставини, що і під час подання позову.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з`явилися, вивчивши апеляційну скаргу та матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 частково, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем надано достатньо доказів, що підтверджують факт її проживання однією сім`єю із ОСОБА_3 як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу фактично з 2001 року по день смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому зазначив, що оскільки ст. 1264 ЦК України та ст.74 СК України, які були підставою для звернення до суду із вказаним позовом набули чинності з 01.01.2004 року, її вимоги підлягають задоволенню саме з цієї дати.

Погодитися з такими висновками колегія суддів не може, оскільки вони не відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Судовим розглядом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_3 помер від хронічної ішемічної хвороби серця, про що Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області 08.12.2017 року складено відповідний актовий запис № 17521.

ОСОБА_1 звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_3

Постановою Сьомої Харківської державної нотаріальної контори від 12.06.2018 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, що залишилось після ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки не надано рішення суду про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем, запропоновано вирішувати ці питання у позовному провадженні.

ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , з 28.06.1988 року, що підтверджується копією паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 та не заперечується позивачем.

Згідно інформації КП «Жилкомсервіс» ОСОБА_3 зареєстрований та мешкав за адресою: АДРЕСА_1 , з 31.05.2005 року.

Квартира АДРЕСА_2 зареєстрована за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 17.02.2006 року Відділом приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради, реєстраційний № 3-06-267506.

Відповідно до статті 1264 Цивільного кодексу України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.

За приписами ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.

До числа спадкоємців четвертої черги не входить особа, яка хоча і проживала спільно зі спадкодавцем, але перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю необхідні докази ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших взаємних прав та обов`язків та обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Встановлюючи факт проживання ОСОБА_1 однією сім`єю із ОСОБА_3 як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу фактично з 2001 року по день смерті ОСОБА_3 , суд спирався на докази, надані позивачем, зокрема покази свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які підтвердили, що позивач ОСОБА_1 мешкала разом із ОСОБА_3 однією сім`ю з 2001 року, спільно мешкали, вели всі фінансові та господарські справи, мали спільний бюджет, спільно проводили вільний час, тобто були пов`язані спільним побутом та мали взаємні права та обов`язки.

Проте інших доказів спільного проживання та ведення спільного господарства ОСОБА_1 з ОСОБА_3 суду надано не було, що ставить під сумнів покази свідків.

Як зазначалось раніше, позивачка та померлий були зареєстровані за різними адресами.

Крім того, із копій квитанцій про сплату комунальних послуг вбачається, що витрати по утриманню спірної квартири несли як сам ОСОБА_3 , так і ОСОБА_9 , який судячи із спільного з померлим прізвища був його родичем та міг бути його спадкоємцем.

Проте жодної квитанції, яка б свідчила про несення позивачем витрат на утримання житла самим позивачем суду не надано.

Коло спадкоємців померлого ОСОБА_3 судом перевірено не було, а лише зазначено про відсутність даних про наявність заповіту останнього.

Також не перевірено, чи перебували ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 01.01.2004 року по 05.12.2017 року в зареєстрованому шлюбі з іншими особами, що виключає можливість встановлення факту їх проживання однією сім`єю.

Копія свідоцтва про розірвання шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_10 у 1980 року не виключає можливість реєстрації шлюбу ОСОБА_1 з іншими особами після цієї дати.

Таких відомостей органами РАЦС суду не надано.

Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст. 76, ч.1, 2 ст.77, ч.1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин, які свідчать про проживання позивача з особою, яка померла, однією сім`єю щонайменше п`ять років, що давало б підстави для визнання позивача спадкоємцем четвертої черги після смерті ОСОБА_11 І

Рішення суду першої інстанції прийнято по неповно з`ясованимним обставинам, які мають значення для вирішення справи, що є підставою для його скасування.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити позовні вимоги ОСОБА_1 без задоволення, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що вона проживала з померлим однією сім`єю, була пов`язана спільним бюджетом, побутом, що вони мали взаємні права та обов`язки, спільно несли витрати по утриманню житла, покупок речей домашнього вжитку, тощо.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд -

постановив:

Апеляційну скаргу Харківської міської ради - задовольнити.

Рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 27 лютого 2019 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Харківської міської ради про встановлення факту спільного проживання, визнання права власності в порядку спадкування за законом - залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23 травня 2019 року.

Головуючий І.С. Сащенко

Судді А.І. Овсяннікова

І.П. Коваленко