Копія

                                                    Справа № 2-110/09

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

про задоволення позову про стягнення заборгованості, процентів та пені у зв’язку з його визнанням у попередньому судовому засіданні

16 лютого 2010 року                                                                 м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області в складі: головуючого – судді Карпушина Г.Л.;  при секретарі – Пільщиковій І.І., розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі суду справу за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, процентів та пені, -

В С Т А Н О В И В:

ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, процентів та пені. Вказували, що згідно кредитного договору № 196-Х від 14 серпня 2008 року позивачем було надано кредит ОСОБА_1 в сумі 15000 грн. з оплатою за процентною ставкою 0,0001 % річних та 2 % від суми кредиту щомісячної комісійної винагороди з кінцевим терміном погашення 13 серпня 2011 року.

Згідно п. 3.3 даного договору ОСОБА_1 зобов’язалася щомісячно в строк до 10 числа кожного місяця здійснювати погашення заборгованості за кредитними ресурсами в складі щомісячного платежу, що складає 716,67 грн. відповідно до графіку зниження розміру заборгованості, а згідно п. 4.7. щомісячно в строк з 1 по 10 число кожного місяця здійснювати погашення комісійної винагороди в розмірі 300 грн.

Для належного забезпечення виконання ОСОБА_1 своїх зобов’язань перед позичальником між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір поруки за № 196-Х/П від 14.08.2008 року.

За умовами п. 1.1 договору поруки ОСОБА_2 зобов’язалася в повному обсязі відповідати за невиконання відповідачем своїх зобов’язань по погашенню кредиту.

Відповідачі порушують умови кредитного договору, а саме: не сплачують кредит та щомісячну комісійну винагороду за користування кредитом.

Відповідно до п. 6.1 кредитного договору позичальник сплачує банку пеню за прострочення сплати кредиту в сумі 28,66 грн. за день.

26.11.2009 року відповідачам направлено претензії з вимогою погасити заборгованість за кредитом, процентами, щомісячною комісійною винагородою, а також сплатити пеню, які ними залишена без задоволення.

Загальна заборгованість відповідачів перед позивачем згідно кредитного договору № 196-Х від 14.08.2008 року та договору поруки з врахуванням процентів, щомісячних комісій та пені, складає 12533 грн. 03 коп.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_3 не з’явився, але подав письмову заяву з проханням справу слухати у його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та прохав стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість по кредиту в повному обсязі в сумі 12533,03 грн., витрати по оплаті судового збору в сумі 125,33 грн. та витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу в сумі 120 грн.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилися, але подали письмові заяви з проханням справу слухати у їх відсутність, позовні вимоги визнали в повному обсязі та не заперечували проти їх задоволення.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання. Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, врахувавши позицію сторін, дослідивши матеріали справи, належно оцінивши всі зібрані по справі докази, прийшов до висновку, що позов ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, процентів та пені підлягає до задоволення в повному обсязі, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.  Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення передбачені для договорів позики.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Обов’язок боржника сплачувати проценти, передбачено ст. 536 ЦК України.

Судом встановлено, що між сторонами мається зобов’язання, яке виникло з кредитного договору № 196-Х від 14 серпня 2008 року. Згідно даного договору позивач надав відповідачці ОСОБА_1 в кредит грошові кошти в сумі 15000 грн. з оплатою за процентною ставкою 0,0001 % річних та 2 % від суми кредиту щомісячної комісійної винагороди з кінцевим терміном погашення 13 серпня 2011 року.

Згідно договору поруки № 196-Х/П від 14.08.2008 року ОСОБА_2 є поручителем ОСОБА_1, тобто прийняла на себе зобов’язання при невиконанні ОСОБА_1 своїх зобов’язань перед позивачем.

Перевіркою законності кредитного договору та договору поруки укладених між сторонами встановлено, що вони укладені з додержанням вимог чинного законодавства, а тому є законними та можуть бути підставою для виникнення зобов’язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язані встановлений (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що згідно п. п. 3.3., 4.3. та 4.7. кредитного договору відповідач повинен погашення кредиту, сплату процентів та комісій проводити щомісячно згідно графіку зниження розміру заборгованості.

Відповідно до ст. ст. 546, 547 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчинюється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. ст. 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Судом встановлено, що пунктом 5.1. кредитного договору передбачено забезпечення виконання зобов’язання порукою. На підтвердження забезпечення виконання зобов’язання у вигляді поруки між сторонами 14 серпня 2008 року укладено договір поруки № 196-Х/П. Згідно даного договору ОСОБА_2 на добровільних засадах бере на себе зобов’язання перед кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов’язань позичальником ОСОБА_1, які виникають з умов кредитного договору № 196-Х від 14.08.2008 року в повному обсязі цих зобов’язань.

Пунктом 6.1. кредитного договору передбачено сплату відповідачами пені на користь позивача в разі несвоєчасного виконання зобов’язання.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: - припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; - зміна умов зобов’язання; - сплата неустойки; - відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов’язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Судом встановлено, що відповідачами допущено порушення зобов’язання з їх вини, так як   останні погашення кредиту та сплату інших платежів не здійснюють. Позивач відповідно до кредитного договору та закону правомірно звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості по кредиту, процентів та пені.

Зважаючи на наявність вини відповідачів в порушенні зобов’язання, правові наслідки передбачені ст. 611 ЦК України підлягають виконанню в частині, що передбачена договором та законом. Вимоги позивача про стягнення боргу за кредитним договором, який включає суму не погашеного кредиту, проценти, комісії та пеню підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Зважаючи на вищевикладене та вимоги Закону, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача з відповідачів витрати по оплаті судового збору в сумі 125,33 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 130, 174, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 11, 509, 526, 530, 536, 546-559, 610-611, 614, 624-625, 1048-1050, 1054-1055 ЦК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, процентів та пені задовольнити в повному обсязі.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та мешканки ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_4, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором грошові кошти в сумі 12533 грн. 03 коп.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» витрати по оплаті судового збору в сумі 125 грн. 33 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції  або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Г о л о в у ю ч и й: (підпис)

З оригіналом вірно:
Суддя Хорольського районного суду

Полтавської області                                 ОСОБА_4