Постанова

Іменем України

21 травня 2019 року

м. Київ

провадження № 22-ц/824/7574/2019

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Мазурик О.Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Кравець В.А., Махлай Л.Д.,

за участю секретаря Ратушного А.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області

в складі судді Реви О.І.

від 25 березня 2019 року

про закриття провадження

у цивільній справі №373/239/18

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська будівельно-технічна експертиза», Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопромислова група «Югенергопромтранс»

про визнання дій неправомірними та визнання експертного звіту неправомірним і його скасування,

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області з позовом про оскарження дій та бездіяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська будівельно-технічна експертиза» (далі - ТОВ «УБТЕ») та Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопромислова група «Югенергопромтранс» (далі - ТОВ «ЕГ «Югенергопромтранс»), пов`язані з виконанням експертного звіту від 02.08.2016 №7-099-16-ЕП/КО щодо розгляду проектної документації «Будівництво електростанції на біомасі встановленою потужністю 5000 кВТ в м. Переяслав-Хмельницькому Київської області» (далі - Експертний звіт).

Ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 25 березня 2019 року провадження у справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, у зв`язку з тим, що справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, позивачка звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій зазначила, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з порушенням норм процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги вказувала, що постановляючи ухвалу, суд першої інстанції безпідставно послався на висновки, висловлені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2018 у іншій справі. Судом не взято до уваги, що правовідносини у справі, яка переглядалася Верховним Судом, та правовідносини у даній справі не є подібними.

Суд дійшов помилкового висновку, що справа відноситься до компетенції адміністративного суду тоді як спір виник між фізичною особою та юридичною особою приватного права, яка не є суб`єктом владних повноважень.

За наведених обставин, просила скасувати ухвалу Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 25 березня 2019 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідач ТОВ «ЕГ «Югенергопромтранс», заперечуючи проти апеляційної скарги, подав відзив.

Вказував, що суд дійшов правильного висновку, що спір має публічно-правовий характер, а тому підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Суд обґрунтовано взяв до уваги висновки, висловлені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 11.12.2018 у іншій справі.

Також, вказував, що позивачкою на обґрунтування своїх позовних вимог не додано належного доказу про порушення її прав або прав громади міста на безпечне і здорове життя, екологічне й чисте довкілля, а докази, які позивачка просила витребувати не мають жодного відношення до предмету спору.

Інший відповідач своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався.

Позивачка в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала та просила задовольнити з підстав, наведених в ній.

Представник відповідача ТОВ «ЕГ «Югенергопромтранс» - Муравський С.П. в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити без задоволення, а ухвалу без змін.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська будівельно-технічна експертиза», належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання свого представника не направив, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська будівельно-технічна експертиза».

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, посилаючись на висновки, висловлені Великою Палатою Верховного суду в постанові від 11.12.2018 по справі №910/8122/17 дійшов висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі, оскільки справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його неправильним, враховуючи наступне.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги, що правовідносини у даній справі та справі, яка переглядалася Верховним Судом, не є подібними.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачка, як фізична особа, звернулася до суду з позовом до юридичних осіб за захистом свого порушеного права на безпечне життя та здорове довкілля.

У справі №910/8122/17, яка переглядалася Верховним Судом, правовідносини виникли між юридичними особами, а саме спір розглядався господарським судом між МБО «Екологія-Право-Людина» та ТОВ «Аквадельф» щодо припинення господарської діяльності дельфінарію в частині експлуатації дельфінів. Тобто, у справі №910/8122/17 склалися правовідносини щодо жорстокого поводження з тваринами. Також у справі №910/8122/17, яка переглядалася Верховним Судом, відсутні позовні вимоги про визнання дій юридичних осіб неправомірними.

Отже, правовідносини у даній справі, та справі, яка переглядалася Верховним Судом, не є подібними.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково послався на висновки, висловлені Верховним Судом в постанові від 11.12.2018 по справі №910/8122/17, як на підставу для закриття провадження у справі.

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для розгляду спору в порядку адміністративного судочинства.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Порядок здійснення судочинства в силу ст. 92 Конституції України визначається виключно Законами України, тому право на звернення до суду фізичні та юридичні особи мають здійснювати у порядку та спосіб, визначений законами з питань судочинства.

За приписами ст. 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених дією Конституцією межах і відповідно до законів. Повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства визначаються Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України)

Пунктом 2 ч. 1 ст. 4 КАС України передбачено, що публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. При цьому, необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним управлінських функцій саме у тих відносинах, у яких виник спір.

За визначенням пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до частини другої статті 5 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Як вбачається з позовної заяви, сторонами у справі є фізична особа (позивач ОСОБА_1 ), суб`єкт господарської діяльності ТОВ «ЕГ «Югенергопромтранс» (відповідач 1), а також юридична особа ТОВ «УБТЕ» (відповідач 2).

Матеріали справи не містять доказів, що будь-яка зі сторін здійснює публічно-владні управлінські функції і у зв`язку з виконанням чи невиконанням таких функцій виник даний спір.

Як зазначалось вище, позивачка звернулася до суду за захистом свого порушеного приватного права на безпечне довкілля.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання ТОВ «ЕГ «Югенергопромтранс» у відзиві на апеляційну скаргу, що позивачкою на обґрунтування своїх позовних вимог не додано належного доказу про порушення її прав або прав громади міста на безпечне і здорове життя, екологічне й чисте довкілля, оскільки дані обставини мають правове значення під час вирішення спору по суті та ухвалення судом рішення, тоді як наразі судом апеляційної інстанції вирішується процесуальне питання.

За приписами частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

У разі якщо позивач під час розгляду справи не доведе, що її право порушено відповідачами це підстава для відмови у задоволенні позову.

Таким чином, доводи, викладені в апеляційній скарзі, що ухвала суду першої інстанції про закриття провадження у справі перешкоджає подальшому провадженню у справі, колегія суддів вважає обґрунтованими.

Відповідно до ч. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України порушення норм процесуального права, яке призвело до помилковості ухвали є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 379, 383, 384, 389 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 25 березня 2019 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Повний текст постанови складено 23 травня 2019 року.

Головуючий О.Ф. Мазурик

Судді В.А. Кравець

Л.Д. Махлай