УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2006р. м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Девляшевського В.А.,
суддів Беркій О.Ю., Вакарук В.М.,
секретаря Пилипчук Н.Б.,
з участю: представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2,
представника Калуської міської ради -Гуменюк Н.В., третьої особи - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на рішення Калуського міськрайонного суду від 23 травня 2006 року, -
встановила:
Рішенням Калуського міськрайонного суду від 23.05.2006 року відмовлено в позові ОСОБА_1 до виконавчого комітету Калуської міської ради про визнання недійсним рішення міськвиконкому №НОМЕР_1 про передачу ОСОБА_4 у приватну власність 1000 кв. м присадибної ділянки і 334 кв. м у тимчасове користування. Місцевий суд дійшов до висновку про те, що проїзд до присадибної ділянки позивача повинен бути з АДРЕСА_1, а не через сусідню ділянку, зазначену в оскарженому рішенні. Тому суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 безпідставними.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 посилається на те, що оскаржене рішення №НОМЕР_1 прийнято неповноважним органом.
Вважає, що ця обставина залишилась поза увагою суду. Представник апелянта вказала, що ОСОБА_1 в липні 2000 року підписав акт узгодження меж земельних ділянок помилково. Вважає, що суд не врахував також те, що ОСОБА_1 і члени його сім"ї протягом 40 років користувались заїздом біля старого будинку, який в даний час належить ОСОБА_3 Іншого заїзду до будинку ОСОБА_1, зазначає скаржник, немає. Крім того, на думку апелянта, судом І інстанції допущено порушення норм цивільного процесуального законодавства: не було притягнуто до участі в справі в якості третьої особи ОСОБА_4, не розглянуто справу у визначеному Кодексом адміністративного судочинства України порядку. У зв'язку із викладеним, представник ОСОБА_1 просить оскаржене судове рішення скасувати, направивши справу на новий розгляд.
В засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу з наведених мотивів.
Представник Калуської міської ради доводи апеляційної скарги заперечив, зазначивши, що міськвиконкомом у 1999 році було передано присадибні ділянки ОСОБА_4 і ОСОБА_1 з дотриманням норм чинного законодавства та законних інтересів межівників ділянок.
Справа № 22-ц-891/2006р. Головуючий у інстанції Гавриленко В.Г.
Категорія 31 Доповідач Девляшевський В.А.
Третя особа - ОСОБА_3 апеляційну скаргу не визнав, пояснивши, що він придбав присадибну ділянку і будинок у ОСОБА_4 На належній йому ділянці не передбачено проїзд до присадиби ОСОБА_1 Вважає, що позивач має можливість влаштувати проїзд до свого будинку з АДРЕСА_1 або з іншої сторони.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Твердження апелянта про те, що міськвиконком, передаючи ОСОБА_4 у власність та тимчасове користування ділянки землі, діяв без належних повноважень, спростовується наданою представником відповідача копією рішення сесії Калуської міської ради від 24.12.1998р. №79.
Приймаючи рішення від 20.05.1999 року, міськвиконком Калуської міської ради врахував, що між присадибними ділянками ОСОБА_4 ОСОБА_1 встановлені зовнішні межі землекористування, з якими вони погоджувались. Ця обставина підтверджена актом від 23.04.1999р. (копія - а.с. 46). Посилання скаржника на те, що ОСОБА_1 підписав названий акт помилково, є необгрунтованими.
Ніякими об'єктивними документальними доказами не підтверджено надання ОСОБА_1 ділянки землі для проїзду до належного йому будинку через присадибну ділянку ОСОБА_4 Та обставина, що він протягом тривалого часу користувався для проїзду землею, яка була присадибною ділянкою ОСОБА_4 не має правового значення, і не могла бути підставою для задоволення позову ОСОБА_1 про визнання незаконним оскарженого рішення міськвиконкому.
З матеріалів справи вбачається, що існує два варіанта влаштування проїзду до жилого будинку ОСОБА_1 Крім того, рішенням Калуського міського суду від 14.08.2003р. у задоволення позову ОСОБА_2 ОСОБА_3 зобов'язано не чинити перешкоди у користуванні дорогою загального користування по АДРЕСА_1, тобто у місці можливого влаштування проїзду (копія рішення - а.с. 36-37).
З наведеного вище випливає, що висновок місцевого суду про безпідставність вимог ОСОБА_1 є правильним, оскільки відповідає дійсним обставинам справи.
Посилання апелянта на те, що судом допущено порушення норм процесуального права, не може бути прийнято до уваги, оскільки непритягнення до участі в справі ОСОБА_4, яка відчужила згадану вище ділянку, не ущімлює її прав та законних інтересів.
На думку колегії суддів, рішення, яке постановлено по даній справі є законним, обгрунтованим і справедливим. Доводи апелянта не спростовують висновків суду I-інстанції.
Тому підстав для скасування оскарженого рішення немає.
Керуючись ст. ст. 307 ч.1; ст. 308; 313; 319; 324; 325 ЦПК України, колегія суддів -
ухвалила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 відхилити, а рішення від 23 травня 2006 року по даній справі залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня її проголошення.
Головуючий: В.А. Девляшевський
Судді: О.Ю. Беркій
В.М. Вакарук