Ухвала

Іменем України

20 травня 2019 року

місто Київ

справа № 761/8473/18

провадження № 61-8935ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усик Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

третя особа - ОСОБА_6,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06 грудня 2018 року у складі судді Піхур О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Фінагеєва В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа - ОСОБА_6 , в якому просила зобов`язати відповідачів не чинити перешкод у користуванні та розпорядженні частиною квартири, а саме не перешкоджати укладати договори оренди та виконувати їх умови, зокрема, забезпечувати можливість орендарю заселитись та проживати у квартирі.

Позов обґрунтовувався тим, що ОСОБА_1 є власником 45/100 частин квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу частини квартири від 27 вересня 2006 року. Зазначає, що, не проживаючи в квартирі та сплачуючи за комунальні послуги, позивач не може реалізувати своє право на здачу кімнат в оренду, втрачає матеріальну вигоду, оскільки орендар фактично не зміг заселитись і, відповідно, не сплачує за договором оренди. Категорична позиція щодо здачі кімнат в оренду в цілому порушує права позивача та створює перешкоди у користуванні та розпорядженні майном.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 06 грудня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій обґрунтовувались тим, що, здійснюючи своє прав на розпорядження та користування частиною квартири, а саме укладаючи договір оренди частини квартири, позивач повинна отримати згоду інших співвласників.

У касаційній скарзі, поданій у травні 2019 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку, ОСОБА_1 , просила скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06 грудня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Касаційна скарга обґрунтовувалась тим, що підписання позивачем договору оренди без згоди відповідачів, не порушують їхні права та інтереси як співвласників, оскільки предметом договору оренди є дві окремо виділені кімнати, власником яких є позивач, між співвласниками встановлено порядок користування квартирою, кухня, ванна кімната (поєднана), вбиральня та коридори є приміщеннями загального користування; крім того зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а саме застосовано статтю 369 ЦК України, яка не підлягає застосуванню та не застосовано статтю 150 ЖК УРСР, яка підлягає застосуванню.

Верховний Суд, дослідивши подану касаційну скаргу, оскаржуване судове рішення, зробив висновок, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За правилом пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п`ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до частини п`ятої статті 394 ЦПК України у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач.

За правилом частини п`ятої статті 394 ЦПК України, якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

Зі змісту оскаржуваного судового рішення Верховний Суд встановив, що касаційна скарга є очевидно необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо її незаконності та неправильності.

Такий висновок суд зробив з огляду на таке.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 є власником 45/100 частин квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу частини квартири від 27 вересня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мармазовою О.М., зареєстровано в реєстрі за №10946.

Згідно з інформаційною довідкою КМБТІ №КВ-2013 №27328 від 20 вересня 2013 року 55/100 частин квартири АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована за: ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 в рівних частках на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 03 серпня 1994 року Фондом комунального майна Радянського району міста Києва.

06 вересня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 укладено договір оренди, предметом якого є частина комунальної квартири, розташованої на АДРЕСА_1 , яка складається з двох кімнат, загальною площею 36,00 кв. м.

10 жовтня 2017 року ОСОБА_1 направила відповідачам лист з проханням надати доступ орендарю до квартири.

Відповідно до частини 1 статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з частиною 1 статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до частини 1 статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Стаття 391 ЦК України надає власнику майна право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до статті 150 ЖК УРСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатись цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Згідно із частиною першою статті 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.

Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

З урахуванням неведеного, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що право спільної часткової власності відповідно до положень статті 358 Цивільного кодексу України здійснюється співвласниками за їхньою згодою, а тому укладаючи договір оренди частини квартири, позивач повинна отримати згоду інших співвласників.

Доводи касаційної скарги були предметом розгляду суду апеляційної інстанції, яким суд надав належне обґрунтування, а тому Верховний Суд не встановив підстав для їх повторної оцінки, оскільки судом апеляційної інстанції їм вже надана належна оцінка, вони не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій.

Враховуючи, що зазначені у касаційній скарзі доводи щодо неправильного застування норм матеріального та порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій не знайшли свого підтвердження, правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що свідчить про необґрунтованість скарги, а отже відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.

Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою, п`ятою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06 грудня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття судом та оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Погрібний

О. В. Ступак

Г. І. Усик