У х в а л а

15 травня 2019 року

м. Київ

справа № 509/349/13-ц

провадження № 61-23260св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О., Пророка В. В., Сімоненко В. М., Штелик С. П. (суддя-доповідач)

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_5 ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 25 червня 2013 року у складі судді Кириченка П. Л. та рішення апеляційного суду Одеської області від 30 жовтня 2013 року у складі суддів: Суворова В. О., Черевко П. М., Артеменко І. А.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про розірвання шлюбу та поділ спільного майна подружжя.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що з 19 вересня 1998 року вони перебувають у зареєстрованому шлюбі. Сімейне життя з відповідачем не склалося, сімейні відносини між ними погіршились, у зв`язку з чим з серпня 2012 року вони припинили вести спільнегосподарство та разом не проживають. Вказував, що в період шлюбу вони придбали рухоме та нерухоме майно, а саме: земельну ділянку площею 0,100га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; будівельні матеріали у вигляді незавершеного будівництвом житлового будинку, ступінь готовності якого складає 69 %, щорозташовані на земельній ділянці площею 0,100 га за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлове приміщення № 11 загальною площею 72,7 кв. м та основною площею 52,1 кв. м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 ; транспортний засіб марки «RENAULT 9-ї моделі», 1988 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Зазначав, що вказане майно придбане за час шлюбу за спільні кошти і належить сторонам на праві спільної сумісної власності.

Посилаючись на викладені обставини та уточнивши позов, позивач просив судрозірвати шлюб та провести поділ майна, виділивши йому та відповідачу майно у рівних частках.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 25 червня 2013 року позов задоволено частково. Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , зареєстрований у Відділі РАЦС Суворовської районної державної адміністрації за № 800 від 19 вересня 1998 року, розірвано.

Виділено ОСОБА_1 у приватну власність 1/2 частини земельної ділянки площею, 0100 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 828 тис. грн.

Виділено ОСОБА_1 у приватну власність 1/2 частини нежитлового приміщення, загальною площею 72,7 кв. м.та основною площею 52,1 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , вартістю 383 800 грн.

Виділено ОСОБА_1 у приватну власність 1/2 частини транспортного засобу марки «RENAULT 9-ї моделі», 1988 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартістю 11 170 грн.

Виділено ОСОБА_5 у приватну власність 1/2 частиниземельної ділянки площею, 0100 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 828 тис. грн.

Виділено ОСОБА_5 у приватну власність 1/2 частини нежитлового приміщення, загальною площею 72,7 кв. м. та основною площею 52,1 кв. м., що розташованеза адресою: АДРЕСА_3 , вартістю 383 800 грн.

Виділено ОСОБА_5 у приватну власність 1/2 частини транспортного засобу марки «RENAULT 9-ї моделі», 1988 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартістю 11 170 грн. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що об`єкти рухомого та нерухомого майна, а саме: земельна ділянка, нежитлове приміщення та автомобіль, придбані сторонами в період шлюбу, тому відповідно до статей 60, 69, 70, 71 СК України є спільним сумісним майном подружжя та підлягають поділу між ними в рівних частках. Будівельні матеріали не підлягають поділу, оскільки не можуть бути відокремлені від побудованого будинку без їх пошкодження. Крім того, незавершений будівництвом житловий будинок, ступінь готовності якого складає 69 %, побудований сторонами самочинно без належного дозволу компетентних органів.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 30 жовтня 2013 року апеляційні скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області в частині відмови в задоволенні позову щодо визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину незавершеного будівництвом житлового будинку, ступінь готовності якого складає 69 %, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та в частині задоволення позову ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на 1/2 частину нежитлового приміщення АДРЕСА_3 скасовано.

В скасованій частині ухвалено нове рішення, яким визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_5 право власності по 1/2 частині на будівельні матеріали, використані для будівництва незавершеного будівництвом житлового будинку, ступінь готовності якого складає 69%, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

В задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2частину нежитлового приміщення АДРЕСА_3 відмовлено.

В решті рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 25 червня 2013 року залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції всупереч вимогам статей 212, 214 ЦПК України не звернув уваги на те, що відповідач купувала нежитлове приміщення № 11, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 як фізична особа-підприємець, є платником єдиного податку та використовує нежитлове приміщення в своїй підприємницькій діяльності, а тому дійшов помилкового висновку про належність спірного майна подружжю та його поділ за правилами глави 8 СК України. На вказане майно не розповсюджується режим спільного сумісного майна подружжя. Крім того, сторонамипід час шлюбу зведено незакінчений будівництвом будинок, ступінь готовності якого складає 69%, у зв`язку з чим вони є власниками будівельних матеріалів в рівних частках відповідно до статті 331 ЦК України.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 березня 2014 року рішення апеляційного суду Одеської області від 30 жовтня 2013 року залишено без змін.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи касаційної скарги ОСОБА_3

У касаційній скарзі, поданій у березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позову ОСОБА_1 щодо виділення йому у приватну власність 1/2 частини земельної ділянки площею 0,100 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог в цій частині.

В іншій частині ухвалені у справі судові рішення в касаційному порядку не оскаржено.

Касаційна скарга мотивована тим, що 24 грудня 2007 року між ПАТ АКІН «УкрСиббанк» та ОСОБА_5 укладений договір про надання споживчого кредиту № 11275859000, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 100 тис. доларів США. В забезпечення виконання зобов`язань 24 грудня 2007 року між ПАТ АКІН «УкрСиббанк» та ОСОБА_5 укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого банку передано в іпотеку нерухоме майно, а саме - земельну ділянку площею 0,100 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

11 червня 2012 року на підставі договору факторингу № 4 права вимоги за вказаним кредитним договором відступлені ТОВ «Кей-Колект». За договором факторингу № Ф-16/15 від 30 червня 2015 року права вимоги ТОВ «Кей-Колект» відступлені ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку», а за договором відступлення права вимоги № В-14/15 від 30 червня 2015 року - ОСОБА_3 . Суди першої та апеляційної інстанцій не взяли до уваги ту обставину, що земельна ділянка передана в іпотеку банку та знаходиться під забороною відчуження, а також не вирішили питання про залучення до участі у розгляді справи ПАТ АКІН «УкрСиббанк» як кредитора та іпотекодержателя в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Скаржник зазначає, що вказане порушення вплинуло на її права та обов`язки, оскільки в подальшому вона набула права іпотекодержателя за договором іпотеки від 24 грудня 2007 року. Суди першої та апеляційної інстанцій не в повному обсязі дослідили обставини справи, що мають значення для її вирішення, та не надали правильної оцінки доказам, які містяться у матеріалах справи.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 509/349/13-ц, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 25 червня 2013 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 30 жовтня 2013 року.

(2) Позиція ОСОБА_1 . - відповідача у справі

У червні 2017 року ОСОБА_3 через представника ОСОБА_2 подав заперечення на касаційну скаргу, у яких не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає її необґрунтованою, безпідставною та просить її відхилити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - залишити без змін.

У січні 2019 року від ОСОБА_3 надійшло клопотання про відмову від касаційної скарги, у зв`язку з чим їй було направлено лист з роз`ясненням наслідків закриття касаційного провадження та з проханням надати нотаріально посвідчену заяву.

Лист повернувся на адресу суду 04 березня 2019 року з відміткою «за закінченням терміну зберігання», відповіді на нього до Верховного Суду не надійшло.

З урахуванням викладеного, відмова від касаційної скарги не приймається, а справа підлягає розгляду по суті.

Обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 19 вересня 1998 року, від шлюбу неповнолітніх дітей не мають, з серпня 2012 року спільно не проживають та не підтримують сімейні відносини.

В період шлюбу сторонами було придбане наступне рухоме та нерухоме майно:

- земельна ділянка площею 0,100 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_5 на підставі Державного акту серії НОМЕР_3 , вартістю 828 тис. грн;

- будівельні матеріали у вигляді незавершеного будівництвом житлового будинку, ступінь готовності якого складає 69 %, який розташований на земельній ділянці площею 0,100 га, щознаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 1 038 774 грн;

- нежитлові приміщення, загальною площею 72,7 кв. м. та основною площею 52,1 кв. м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , які належить ОСОБА_5 на підставі Свідоцтва про право власності серії НОМЕР_4 , вартістю 383 800 грн;

- транспортний засіб марки «RENAULT 9-ї моделі», 1988 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про реєстрацію ТЗ серія НОМЕР_5 , що видане МРЕВ № 2 УДАІ ГУМВС України в Одеській області 22 березня 2002 року, вартістю 11 170 грн.

Встановлено, що земельна ділянка площею 0,100 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , передана ОСОБА_5 в іпотеку ПАТ АКІН «УкрСиббанк» для забезпечення виконання зобов`язань за укладеним з банком кредитним договором № 11275859000 від 24 грудня 2007 року.

Згідно з договором факторингу № 4 від 11 червня 2012 року права вимоги за вказаним кредитним договором відступлені ТОВ «Кей-Колект».

В подальшому,на підставі договору факторингу № Ф-16/15 від 30 червня 2015 року права вимоги ТОВ «Кей-Колект» відступлені ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку», а за договором № В-14/15 від 30 червня 2015 року - ОСОБА_3

Мотивувальна частина

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

14 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційне провадження у справі підлягає закриттю з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема шляхом оскарження судових рішень у судах касаційної інстанції.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.

За змістом статті 324 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, рішення і ухвали апеляційного суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_3 зводяться до того, що визнання за ОСОБА_1 права власності на передану в іпотеку 1/2 частину зазначеної земельної ділянки призвело до порушення її прав як іпотекодержателя, які вона набула за договором відступлення права вимоги № В-14/15 від 30 червня 2015 року.

Однак, з такими твердженнями скаржника погодитись не можна з огляду на таке.

Частиною другою статті 3 Закону України «Про іпотеку» визначено, що взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

З доданої до касаційної скарги копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки, державна реєстрація іпотеки була проведена 30 червня 2015 року і з того часу ОСОБА_3 набула прав і обов`язків іпотекодержателя на спірне нерухоме майно, тобто після ухвалення оскаржуваних судових рішень у справі.

Статтею 23 Закону України «Про іпотеку» закріплено принцип збереження дійсності іпотеки у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи.

Вказаною нормою закону передбачено, що у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Таким чином, після визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину земельної ділянки площею, 0100 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , іпотека продовжує бути дійсною, позивач набув статусу іпотекодавця і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Отже, зміна іпотекодавця за загальним правилом не впливає на іпотечні права іпотекодержателя.

Таким чином, оскаржуваними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій питання про права, інтереси та обов`язки скаржника ОСОБА_3 не вирішувалися.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Враховуючи те, що з касаційною скаргою звернулася особа, права, свободи, інтереси та (або) обов`язки якої оскаржуваними судовими рішеннями не вирішувалися, касаційне провадження у справі підлягає закриттю.

З урахуванням викладеного та керуючись статтею 396 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

У Х В А Л И В:

Відмовити у прийнятті клопотання про відмову від касаційної скарги.

Закрити касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про розірвання шлюбу та поділ спільного майна подружжя за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 25 червня 2013 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 30 жовтня 2013 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. О. Лесько

В. В. Пророк

В. М. Сімоненко

С. П. Штелик