Ухвала

22 травня 2019 року

м. Київ

справа № 296/3979/18

провадження № 61-9572ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Фаловської І. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 26 жовтня 2018 року

та постанову Житомирського апеляційного суду від 25 березня 2019 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до постанови Корольовського районного суду міста Житомира від 31 березня 2003 року у справі 2-3437 з ОСОБА_1 стягуються аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини всіх видів заробітку відповідача, починаючи з 19 березня 2003 року і до її повноліття,

до ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

На підставі вищевказаного ОСОБА_2 просила суд збільшити розмір аліментів та стягувати з відповідача на її користь на утримання дитини аліменти в твердій грошовій сумі у розмірі 2 000 грн щомісяця, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Корольовського районного суду міста Житомира від 26 жовтня 2018 року (у складі судді Галасюка Р. А.) позов ОСОБА_2 задоволено.

Збільшено розмір аліментів, визначених постановою Корольовського районного суду міста Житомира від 31 березня 2003 року у справі № 2-3437, та ухвалено стягувати з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі 2 000 грн щомісяця, але не менше 50 % від пожиточного мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили до досягнення дитиною повноліття.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 25 березня 2019 року

у складі колегії суддів: Коломієць О. С., Шевчук А. М., Талько О. Б.) рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 26 жовтня 2018 року змінено.

Збільшено розмір аліментів, визначених постановою Корольовського районного суду міста Житомира від 31 березня 2003 року у справі № 2-3437, та ухвалено стягувати з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

у твердій грошовій сумі 1 500 грн. щомісяця, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

07 травня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 26 жовтня 2018 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 25 березня 2019 року, в якій заявник просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України передбачено, що Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом

на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення аліментів - сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців.

Предметом позову у цій даній справі є збільшення розміру аліментів, тобто ціна позову становить 12 000 грн (2 000 грн х 6 міс.), яка станом на 01 січня

2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921 грн х 100 = 192 100 грн).

Апеляційним судом вказану справу не визнано малозначною, однак малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розташована серед Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Вказівка в резолютивній частині постанови Житомирського апеляційного суду від 25 березня 2019 року про можливість її оскарження до Верховного Суду, не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржувані судові рішення ухвалені у малозначній справі.

Отже, зазначена справа є малозначною відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України, тому підстав для відкриття провадження у вказаній справі на підставі частини третьої статті 389 ЦПК України не вбачається.

При цьому, Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, доводи касаційної скарги, а також значення справи для сторін і суспільства, практику розгляду справ з даної категорії.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України

суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції», від 23 жовтня 1996 року; «Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії», від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 26 жовтня 2018 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 25 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментіввідмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя І. М. Фаловська