П О С Т А Н О В А

Іменем України

16 травня 2019 року

Справа № П/9901/832/18

Провадження № 11-163заі19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

Головуючого судді Князєва В. С.,

судді-доповідача Саприкіної І. В.,

суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П. , Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

за участю:

секретаря судового засідання - Ключник А. Ю.,

представника відповідача - Склярук Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (головуючий суддя Данилевич Н. А., судді: Бевзенко В. М., Шарапа В. М., Білоус О. В., Стрелець Т. Г.) від 17 січня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Вищої ради правосуддя, третя особа Вища кваліфікаційна комісія суддів України, про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИЛА:

У жовтні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 27 вересня 2018 року № 3012/0/15-18 «Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Шполянського районного суду Черкаської області на підставі підп. 4 п. 161 розд. ХV «Перехідні положення» Конституції України».

Рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 січня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із таким судовим рішенням з підстави порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду не було досліджено всі докази та неповно встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відмовляючи у задоволені позову, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що приймаючи оскаржувані рішення, ВРП діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому відсутні підстави для їх скасування.

ВРП у відзиві на апеляційну скаргу проситьу її задоволені відмовити, оскільки вважає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду прийняв оскаржуване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

Дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду встановила таке.

Президент України Указом від 02 березня 2011 року № 250/2011 призначив ОСОБА_2 на посаду судді Шполянського районного суду Черкаської області строком на 5 років.

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) від 20 жовтня 2017 року № 106/зп-17 призначено кваліфікаційне оцінювання 999 суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Шполянського районного суду Черкаської області ОСОБА_2 .

29 січня 2018 року рішенням Комісії № 7/зп-18 призначено на 15 березня 2018 року проведення іспиту під час кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді, в тому числі щодо позивача.

12 квітня 2018 року рішенням ВККС затверджено кодовані результати складених суддями 15 березня 2018 року анонімного письмового тестування та практичного завдання в межах процедури кваліфікаційного оцінювання суддів, відповідно до яких ОСОБА_2 набрав 69,75 балів та 27 балів відповідно.

За результатами кваліфікаційного оцінювання 26 квітня 2018 року Комісія прийняла рішення № 556/ко-18, яким визначила, що суддя Шполянського районного суду Черкаської області ОСОБА_2 не склав іспиту для суддів місцевих та апеляційних судів, призначеного рішенням Комісії від 29 січня 2018 року № 7/зп-18; відмовила судді Шполянського районного суду Черкаської області ОСОБА_2 . у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди», призначеного рішенням Комісії від 20 жовтня 2017 року № 106/зп-17, за результатами іспиту суддів місцевих та апеляційних судів; визнала ОСОБА_2 таким, що не відповідає займаній посаді; рекомендувала ВРП розглянути питання про звільнення позивача з посади судді Шполянського районного суду Черкаської області.

27 квітня 2018 року Комісією прийнято рішення № 579/ко-18, яким вирішено внести до ВРП подання з рекомендацією про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Шполянського районного суду Черкаської області.

Листом ВРП від 13 червня 2018 року № 19734/0/9-18 запрошено ОСОБА_2 на засідання ВРП 26 червня 2018 року для розгляду питання про його звільнення з посади судді відповідно до подання ВККС від 27 квітня 2018 року № 579/ко-18.

22 червня 2018 року до ВРП від позивача надійшло клопотання про зупинення розгляду питання про звільнення його з посади судді у зв`язку з відкриттям провадження у справі № 9901/567/18 за його позовом до ВККС про скасування рішення Комісії від 26 квітня 2018 року № 556/ко-18.

Листом ВРП від 16 липня 2018 року № 23789/0/9-18 повторно запрошено ОСОБА_2 на засідання ВРП, призначене на 26 липня 2018 року, для розгляду питання про його звільнення з посади судді. Однак, таке засідання не відбулося у зв`язку з неявкою позивача, а тому було відкладено на 27 вересня 2018 року.

25 вересня 2018 року на адресу відповідача надійшло клопотання ОСОБА_2 про відкладення розгляду питання про звільнення його з посади судді з приводу участі останнього у розгляді справи № 2340/2705/18 за його позовом до територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області та посадових осіб Шполянського районного суду Черкаської області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення суддівської винагороди.

26 вересня 2018 року позивачем на адресу ВРП також надіслано клопотання про відкладення розгляду питання про його звільнення через необхідність надання правової допомоги позивачу адвокатом.

27 вересня 2018 року ВРП прийняла рішення № 3012/0/15-18, яким вирішила звільнити ОСОБА_2 з посади судді Шполянського районного суду Черкаської області на підставі підп. 4 п. 161 розд. ХV «Перехідні положення» Конституції України.

Вважаючи таке рішення ВРП протиправним, ОСОБА_2 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з адміністративним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та надані на противагу їм аргументи ВРП, перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до підп. 4 п. 161 розд. XV «Перехідні положення» Конституції України з дня набрання чинності Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом.

Згідно з п. 20 розд. ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон

№ 1402-VIII) відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями ВККС в порядку, визначеному цим Законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення його з посади за рішенням ВРП на підставі подання відповідної колегії ВККС.

За приписами п. 12 розд. ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII (далі - Закон № 1798-VIII) питання про звільнення судді з підстави, визначеної підп. 4 п. 161 розд. XV «Перехідні положення» Конституції України, розглядаються на засіданні ВРП в пленарному складі на підставі подання ВККС в порядку, визначеному ст. 56 цього Закону. Оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання відбувається в порядку, встановленому ст. 57 згаданого Закону.

Стаття 56 Закону № 1798-VIII визначає порядок розгляду питання про звільнення судді з посади за особливими обставинами. Зокрема, питання про звільнення судді з підстав, визначених п. 2, 3, 5 та 6 ч. 6 ст. 126 Конституції України, розглядається на засіданні ВРП.

Суддя, стосовно якого розглядається питання про звільнення, повідомляється про засідання ВРП у порядку, визначеному цим Законом. Неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності.

За результатами розгляду питання про звільнення судді з підстав, визначених п. 2, 3, 5 та 6 ч. 6 ст. 126 Конституції України, ВРП ухвалює вмотивоване рішення.

У відповідності до положень ст. 57 Закону № 1798-VIII рішення ВРП про звільнення судді з посади з підстав, визначених п. 1, 2 та 4 ч. 6 ст. 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване з підстав, визначених законом.

Рішення ВРП про звільнення судді з підстав, визначених п. 3 та 6 ч. 6 ст. 126 Основного Закону України, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано будь-ким із складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні; 3) рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

Рішення ВРП про звільнення судді з підстави, визначеної п. 5 ч. 6 ст. 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване з підстав, визначених ч. 2 цієї статті, або у випадку, якщо суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП, на якому було ухвалене рішення.

Як убачається з матеріалів справи, ані у своєму позові, ані в апеляційній скарзі ОСОБА_2 не наводить жодного доводу для оскарження рішення ВРП від 27 вересня 2018 року № 3012/0/15-18 з підстав, передбачених ст. 57 Закону

№ 1798-VIII, а тому це рішення не може бути скасоване за таких обставин.

При цьому, зі змісту позовних вимог ОСОБА_2 вбачається, що обґрунтуванням подання позову була його незгода з результатами проведеного відносно нього кваліфікаційного оцінювання, на підставі яких ВККС прийнято рішення від 26 квітня 2018 року № 556/ко-18 про його невідповідність займаній посаді судді, яке, в свою чергу, стало підставою прийняття ВРП оскаржуваного рішення про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Шполянського районного суду Черкаської області.

Обґрунтовуючи свою позицію, скаржник стверджує про необ`єктивність і неповноту (внаслідок недопуску його до наступного етапу) проведеного відносно нього кваліфікаційного оцінювання, а також недотримання ВККС процедури прийняття рішень щодо результатів складення позивачем іспиту.

Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність вказаних доводів у зв`язку з фактичним неоскарженням прийнятого ВККС рішення від 26 квітня 2018 року № 556/ко-18 щодо невідповідності ОСОБА_2 займаній посаді.

Зокрема, судом установлено, що ОСОБА_2 звертався до Верховного Суду з позовом щодо визнання протиправним та скасування даного рішення ВККС, проте ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02 серпня 2018 року адміністративний позов ОСОБА_2 залишено без розгляду (справа № 9901/567/18) у зв`язку з повторним неприбуттям позивача в судове засідання і неповідомленням ним про причини такої неявки.

При повторному зверненні ОСОБА_2 до суду із зазначеним адміністративним позовом Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 09 листопада 2018 року повернув позовну заяву позивачеві у зв`язку з неусуненням виявлених судом недоліків цієї заяви в частині пропуску строку звернення до суду (справа № 9901/772/18).

Таким чином, на час розгляду даної справи наведене рішення ВККС в судовому порядку не переглядалося, не скасовано, а тому є чинним.

Що стосується посилання позивача на відсутність у ст. 126 Конституції України такої підстави звільнення судді, як виявлення за результатами кваліфікаційного оцінювання його невідповідності займаній посаді чи відмова останнього від оцінювання, Велика Палата Верховного Суду погоджується з твердженням суду першої інстанції, що підп. 4 п. 161 розд. XV «Перехідні положення» Конституції України є самостійною окремою, відмінною від наведених в ст. 126 Конституції України підставою звільнення судді безпосередньо за результатами виявлення під час проведення оцінювання судді невідповідності його займаній посаді за критеріями компетентності, а тому зазначені доводи позивача є необґрунтованими.

Також Велика Палата Верховного Суду погоджується й з висновками Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про безпідставність аргументів скаржника щодо порушення принципу верховенства права при ухвалені спірного рішення ВРП від 27 вересня 2018 року № 3012/0/15-18, враховуючи слідуюче.

Пунктом 41 звіту Венеціанської Комісії від 25-26 березня 2011 року визначено, що наразі можливий консенсус щодо обов`язкових елементів (як формальних, так і матеріальних або субстантивних) поняття «верховенство права», зокрема, таких, як законність, в тому числі прозорий, підзвітний і демократичний порядок введення законів у дію; правова визначеність; заборона свавілля; доступ до правосуддя у незалежних і неупереджених судах, в тому числі судовий контроль за адміністративними актами; дотримання прав людини; недискримінація та рівність перед законом. Тобто принцип верховенства права вимагає дотримання вимог «якості» закону, яким передбачається втручання у права особи, основоположні свободи.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі ) від 10 грудня 2009 року у справі «Михайлюк та Петров проти України» зазначено, що (…) вираз «згідно із законом» насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві, він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступно відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права (…).

Мета, процедура та правові наслідки кваліфікаційного оцінювання суддів чітко визначені та врегульовані Конституцією України, Законами № 1402-VIII та № 1798-VIII. Положення цих законів, що регулюють спірні правовідносини, є зрозумілими, точними і передбачуваними. Цим законодавством, зокрема, передбачена можливість звільнення судді в тому випадку, коли об`єктивні результати його оцінювання прямо підтверджують нездатність чи небажання судді виконувати свої обов`язки на мінімально прийнятному рівні.

Так, позивач був не тільки ознайомлений з вимогами законодавства, а й виявив бажання пройти відповідну процедуру оцінювання та міг передбачити, що наслідки такого оцінювання могли бути як позитивні, так і негативні.

З оскаржуваного рішення ВРП вбачається, що у зв`язку з ненабранням ОСОБА_2 за результатами анонімного письмового тестування та виконанням практичного завдання мінімально допустимого балу, який би надавав останньому право допуску до наступного етапу оцінювання «Дослідження досьє та співбесіда», рішенням ВККС від 26 квітня 2018 року № 556/ко-18 позивача визнано таким, що не відповідає займаній посаді, та рекомендовано ВРП розглянути питання про його звільнення з посади судді. На підставі цього рішення Комісії, ВРП, керуючись підп. 4 п. 161 розд. XV «Перехідні положення» Конституції України, абз. 2 п. 20 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII, ст. 3, 30, 34, 56, п. 12 розд. III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1798-VIII, прийняла рішення про звільнення позивача з посади судді.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду знаходить встановленим, що ВРП, приймаючи спірне рішення, діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом № 1798-VIII, з дотриманням принципів пропорційності та законності. Оспорюване рішення містить обґрунтовані мотиви, з яких відповідач дійшов вірного висновку про наявність підстав для звільнення ОСОБА_2 з посади судді Шполянського районного суду Черкаської області.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду вважає вірними висновки суду першої інстанції про помилковість твердження ОСОБА_2 стосовно порушення ВРП процедури прийняття оспорюваного рішення внаслідок розгляду питання про звільнення без його участі, оскільки відповідно до матеріалів справи запрошення на участь у засіданні ВРП з цього питання позивачу надсилалися 13 червня, 16 липня та 17 вересня 2018 року. Проте, в кожному випадку після отримання ОСОБА_2 вказаних запрошень останнім на адресу ВРП направлялись клопотання про відкладення розгляду питання про його звільнення.

При цьому, приписами ст. 56 Закону № 1798-VIII встановлено, що неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності, а тому Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов вірного висновку про відсутність порушень з боку ВРП з приводу прийняття оскаржуваного рішення без участі ОСОБА_2

З огляду на зазначене вище, Велика Палата Верховного Суду не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правові висновки Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду скаржником не спростовані.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, ч. 1 ст. 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 241-243, 250, 266, 316, 321, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: В. С. Князєв

Суддя-доповідач: І. В. Саприкіна

Судді:

Н. О. Антонюк Н. О. Лященко

С. В. Бакуліна О. Б. Прокопенко

В. В. Британчук Л. І. Рогач

О. С. Золотніков О . М. Ситнік

О . Р. Кібенко В . Ю. Уркевич

Л. М. Лобойко О. Г. Яновська