Справа № 2а-1676/2009р.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

           30 грудня 2009 року. Суддя Полтавського районного суду Полтавської області Гальченко  О.О., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду м. Полтава адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі про визнання відмови відповідача щодо виплати щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком протиправною, стягнення невиплаченої щомісячної соціальної допомоги за період з 01.01.2006р. по 30.09.2009р. в сумі 5 940 грн. , -

в с т а н о в и в:

Позивачка ОСОБА_1 10.12.2009р.  звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі , в якому просила визнати відмову відповідача щодо виплати щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком протиправною, стягнення невиплаченої щомісячної соціальної допомоги за період з 01.01.2006р. по 30.09.2009р. в сумі 5 940 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка посилався на те, що вона належить до соціальної категорії «Дитина війни» та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01 січня 2006 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. У 2006-2007 р.р. їй така допомога не виплачувалась, а у 2008-2009 році виплачувалась в неповному обсязі.

Відповідач всупереч Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007р. та від 22.05.2008р. №10-рп2008 року, якими були визнані неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», в тому числі й щодо зупинення та внесення змін до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не здійснив нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії. 06.11.2009 року позивачем було направлено до відповідача письмове звернення з вимогою здійснити належне нарахування соціальної допомоги, але відповідачем в цьому йому було відмовлено.

Представник відповідача – УПФУ в Полтавському районі надав суду заперечення, в яких просив в задоволенні позовних вимог повністю відмовити. Свої заперечення обґрунтовує тим, що позивачка  вже має статус ветерана війни відповідно до ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Оскільки, відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» встановлено, що підвищення дітям війни виплачується за вибором заявника згідно з вимогами одного із законів - ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» або ЗУ «Про соціальний захист дітей війни». Позивачка до управління не зверталась з заявою про припинення виплат відповідно до ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а тому права на призначення та виплату соціальної допомоги передбаченої ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» він не має.

В судове засідання позивач та представник відповідача не з'явились, про час та місце слухання справи були повідомлені своєчасно та належним чином, надали до суду заяви, в яких заявили клопотання про розгляд справи без їх участі (а. с. 7,  11).

Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи у її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмово провадження.

Суд вирішив можливим розглянути справу в порядку письмового провадження у відсутність сторін, на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Статтею 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

З матеріалів справи та наявних в ній доказів, судом встановлено наступне.

Позивачка має статус «Дитини війни» та «член сім»ї померлого ветерана війни», що  підтверджується копією пенсійного посвідченням № 118976, виданого 03.10.1988 року (а. с. 4) та довідкою № 05-6512 від 18.08.2009р. Управління праці та соціального захисту населення Полтавського РДА про те, що вона зареєстрована в Єдиному державному автоматизованому реєстрі пільговиків, як особа «як член сім»ї померлого ветерана війни з 18.08.2009р.» (а. с. 5).

Крім того, позивачка має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни , що підтверджується довідкою УПСЗН Полтавської РДА (а. с. 5).

  Позивачка користується пільгами, як ветеран війни, має статус ветерана війни та їй призначено і виплачується підвищення до пенсії відповідно до ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що підтверджується запереченням УПФУ в Полтавському районі (а. с. 10).

    Таким чином, оскільки позивачка вже отримує підвищення до пенсії як ветеран війни відповідно до ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»,  із заявою про припинення виплати такого підвищення та призначення допомоги як дитині війні не зверталась, то УПФУ діє правомірно  на підставі чинного законодавства, так як підвищення особам які мають два статуса – дитини війни та ветерана війни - проводяться за їх вибором на підставі одного з законів.

На підставі викладеного, керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 6-14, 71, 122 ч.3, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

п о с т а н о в и в:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавській області про визнання відмови відповідача щодо виплати щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком протиправною, стягнення невиплаченої щомісячної соціальної допомоги за період з 01.01.2006р. по 30.09.2009р. в сумі 5 940 грн. – відмовити в повному обсязі за безпідставністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський районний суд Полтавської області суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі, і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

   Суддя (підпис)

               ВІРНО :