2/130/104/2019

130/2604/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2019 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Порощука П.П.,

при секретарі Маліщук Н.А.,

за участю: представника позивача Волошенка О.В.,

представника відповідачів ОСОБА_1 .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жмеринка за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», в інтересах якого діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

02.11.2018 року позивач ТОВ «Порше Мобіліті», в інтересах якого діє Волошенко О.В. звернувся до суду з цим позовом і просив стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором, яка станом на 10.10.2016 року становить 356314,81 грн. та вирішити питання про розподіл судових витрат. Свої вимоги обґрунтував тим, що 04.03.2013 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та відповідачем ОСОБА_3 укладено кредитний договір №50007835 де зазначено, що договір між сторонами складають цей кредитний договір, загальні умови кредитування графік погашення кредиту, а також додаткові угоди та інші документи, що можуть бути укладені або підписані сторонами у відношенні кредиту. умов укладеного кредитного договору. Позивач надав відповідачу суму кредиту у розмірі 99699,36 грн. - еквівалент суми кредиту в іноземній валюті становить 12225,55 доларів США 55 центів та суму додаткового кредиту у розмірі 29333,40 грн. - еквівалент суми кредиту в доларах США: 3204,52 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 9,9 % на рік, які відповідно до п.2.3. загальних умов є змінними, з кінцевим терміном повернення кредиту - 15.03.2018 року, для купівлі автомобіля марки VW, модель Polo Sedan, 2013 року виробництва, кузов № НОМЕР_1 з об`ємом двигуна 1598 куб. см. Окрім того, відповідно до п. 1.6. загальних умов зобов`язання відповідача перед ТОВ «Порше Мобіліті» за Кредитним договором №50007835 від 04.03.2013 року забезпечено договором застави від 05.03.2013 року, посвідченим приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу згідно з умовами якого відповідач надав в заставу автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель POLO, 2013 року виробництва, кузов № НОМЕР_1 з об`ємом двигуна 1 598 куб. см., державний номер НОМЕР_2 , що належить йому на праві власності. Позивачем, відповідно до п. 1.4.3. загальних умов, виставлено відповідачу відповідні рахунки на оплату чергових (щомісячних) платежів за квітень - травень 2016 року, які, в порушення положень укладеного кредитного договору, залишилися несплаченими відповідачем, внаслідок чого виникла заборгованість по їх сплаті в сумі 16644,75 коп. Позивачем, 18.05.2016 року було надіслано ОСОБА_3 вимогу (повідомлення) щодо дострокового повернення Кредиту та сплати заборгованості за Кредитним договором за № 50007835, яка станом на день направлення складала 132172,89 грн. Зазначеною вимогою позивач також повідомив відповідача, що заборгованість по сумі кредиту визначено в еквіваленті іноземної валюти, її розмір підлягає зміні відповідно до показників обмінного курсу та буде перераховано на дату подання позову. Крім того, у вимозі зазначено, що від дати її формування, направлення Відповідачу рахунків для сплати платежів за Договором буде припинено, при цьому, до моменту повного виконання зобов`язань за Договором, Відповідачеві щомісяця будуть нараховуватись відсотки за користування неповернутою сумою кредиту з урахуванням обмінного курсу валют, який буде діяти на дату розрахунку відсотків. В зв`язку з чим, у випадку невиконання відповідачем вимоги, сума заборгованості за договором буде збільшуватись щомісяця на суму нарахованих відсотків. 02.04.2018 позивачем надісланий рахунок, відповідно до якого сума боргу за дострокове повернення сум кредиту складає 136504,89 грн. Позивачем нараховані 3% річних за час прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачем в розмірі 1997,09 грн та інфляційних витрат в розмірі 1638,06 грн, нарахована пеня на загальну суму 6656,95 грн за дострокове повернення кредиту.

Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 10.10.2018 року сума заборгованості за кредитом становить 16644,75 грн, та 16987,75 грн. за додатковим кредитом. Таким чином, вимога Позивача щодо дострокового повернення Кредиту у встановлені Вимогою строки лишилася проігнорована Відповідачем, внаслідок чого ТОВ «Порше Мобіліті» вимушене було звернутися з даним позовом до суду для захисту своїх порушених прав. Позивачем нараховані 3% річних за час прострочення виконання грошового зобов`язання Відповідачем в розмірі 1221,98 грн та інфляційних витрат в розмірі 4319,98 грн. Відповідно до кредитного договору між ПАТ «Страхова компанія «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА ГРУПА» як страховиком та ОСОБА_3 як страхувальником укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами. Вигодонабувачем за договором виступає ТОВ «Порше Мобіліті». Невиконання Позичальником своїх обов`язків з оплати чергових платежів з повернення одаткового кредиту та процентів за користування ним за кредитним договором у строки, погоджені Сторонами в Графіку погашення кредиту, призвело до виникнення заборгованості по їх сплаті в сумі 16987,75 грн. Позивачем нараховані 3% річних за час прострочення виконання грошового зобов`язання Відповідачем в розмірі 1202,17 грн. Окрім того, сума підрахованих інфляційних втрат на суму простроченої заборгованості по сплаті чергових платежів, що підлягають стягненню з відповідача на користь ТОВ «Порте Мобіліті» складає 4807,53 грн. В зв`язку невиконанням відповідачем зобов`язання за договором страхування щодо сплати страхового платежу, оплата страхових платежів здійснювалась позивачем, що підтверджується відповідними рахунками-фактурою, та платіжними дорученнями. Позивачем виставлялись Відповідачу відповідні рахунки на оплату страхових платежів які, в порушення норм чинного законодавства та положень укладеного Кредитного договору, залишилися несплаченими відповідачем, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 27797,94 грн. Позивачем нараховано 3% річних від суми простроченої заборгованості по сплаті страхових платежів за час прострочення виконання грошового зобов`язання Відповідачем в розмірі 831,34 грн. Позивачем підраховано інфляційні витрати на суму простроченої заборгованості по сплаті страхових платежів за час прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачем в розмірі 1863,88 грн. та нарахована пеня в розмірі 1133 грн., 71 коп. Таким чином заборгованість відповідача із сплати страхових платежів з урахуванням 3% річних, індексу інфляції та пені складає 31626,87 грн.

Крім того, за п. 8.2 Загальних умов передбачено, що у разі порушення Позичальником терміну повернення кредиту та/або додаткового кредиту, визначеного у ст.3.3 позичальник сплачує компанії штраф у розмірі 20% від суми кредиту. На підставі зазначено пункту Кредитного договору відповідачу нараховано штраф в розмірі 19939,87 грн. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем передбачених Кредитним договором обов`язків йому неодноразово направлялись вимоги про сплату заборгованості, за договором. Відповідно до положень Кредитного договору за направлення вимог Відповідачу нараховано штрафні санкції в розмірі 1663,12 грн.

Додатково позивачем були понесені витрати за договором про надання юридично- консультаційних послуг від 21.06.2012 року, відповідно до якого ТОВ Юридична компанія «Тріпл Сі» надало ТОВ «Порше Мобіліті» послуги щодо повернення боржником ОСОБА_3 сум боргу які згідно рахунків-фактури становлять 65 560 ,50 грн. Також, позивачем були понесені витрати за Договором доручення від 12.06.2012 року, відповідно до якого ТОВ «Кредитекспрес Юкрейн Ел. Ел. Сі» надало ТОВ «Порше Мобіліті» послуги щодо повернення боржником ОСОБА_3 сум заборгованості на суму 1152 грн. Таким чином, збитки, заподіяні позивачу у зв`язку з порушення умов Кредитного договору та Договору застави, підлягають стягненню з відповідача та становлять загалом 66712,50 грн.

Позивачем було укладено зоговір від 10.04.2018 з Адвокатським Об`єднанням «КПД Консалтинг» про надання юридичних послуг в сумі всього 15000,00 грн. Крім того, для належного захисту своїх прав та інтересів, для отримання та подальшого подання до суду усіх необхідних доказів та заяв по суті справи, при підготовці справи позивачем були понесені витрати пов`язані з послугами поштового зв`язку, орієнтовна сума яким складає 500 грн.

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду від 19.11.2018 року відкрито провадження та призначено розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

В судовому засіданні представник позивача Волошенко О.В. підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги визнав частково, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Просив стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» заборгованість за кредитним договором №50007835 від 04.03.2013 року в сумі 168415,92 грн., з якої: тіло кредиту - 136504,89 грн., пеня згідно п.8.1 Договору - 6656,95 грн., несплачена сума процентів за користування кредитом - 24823,83 грн., пеня, згідно п. 8.1 Договору - 430,25 грн. та стягнути понесені судові витрати в частині сплати судового збору в сумі 2511,68 грн. В задоволенні решти позовних вимог просив відмовити.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов належить задовольнити частково враховуючи таке.

При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

04.03.2013 між ТОВ «Порше Мобіліті» та відповідачем ОСОБА_3 укладено кредитний договір №50007835, відповідно до якого позивач зобов`язався надати відповідачу кредит в сумі 99699,36 грн. для придбання автомобіля. Відповідач, в свою чергу, зобов`язався прийняти, належним чином використати і повернути позивачу кредит у повному обсязі, а також сплатити проценти за використання кредиту та інші платежі відповідно до умов договору. Сторони вищевказаного кредитного договору погодили графік погашення кредиту (т.1 а.с.23-36).

На виконання умов зазначеного кредитного договору №50007835 позивачем 04.03.2013 року було видано відповідачу кредит, який використавши його за цільовим призначенням, придбав вказаний у цьому кредитному договорі автомобіль (т.1 а.с.44-46).

В забезпечення вимог за кредитним договором №50007835, між позивачем та відповідачем 05.03.2013 було укладено договір застави вищевказаного транспортного засобу (т.1 а.с.38-43) та укладено договір добровільного страхування (а.с.47-55).

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується п.3. ч.1 ст.3 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 і ч.2 ст.524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Грошове зобов`язання має бути виконано у гривнях, якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ч. 1 і ч. 2 ст. 533 ЦК України).

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що національна валюта України є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Ст.627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно якого сторони вільні в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що положеннями кредитного договору підтверджується надання кредиту відповідачу у національній валюті України, що станом на день укладення кредитного договору становило певний еквівалент грошових коштів в іноземній валюті та коригування суми процентів не відповідає вимогам законодавства України про те, що національна валюта України є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абз.2 ч.1 ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Позивач у зв`язку із неналежним виконанням умов кредитного договору №50007835 від 04.03.2013 року звернувся до відповідача із вимогою від 16.05.2016 про дострокове погашення кредиту. (т.1 а.с.56-57), однак вищевказана вимога була не була отримана відповідачем (т1 а.с.58). Вимога позивача про дострокове погашення кредиту від залишена відповідачем без належного реагування.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, відповідно до ст.611 ЦК України.

Вищевказана позиція узгоджується із правовими позиціями висловленими Верховним Судом 14.02.2018 у справі № 564/2199/15-ц, 28.03.2018 у справі № 444/9519/12.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), відповідно до ст.610 ЦК України.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, відповідно до ст.611 ЦК України.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Ст.8 загальних умов кредитування передбачена відповідальність, зокрема, позичальника за порушення умов кредитного договору.

Судом встановлено, що відповідачем перед позивачем заборгованість по кредитному договору №50007835 від 04.03.2013 не погашена. Належних розрахунків відповідач не веде, відповідно ухиляється від виконання зобов`язань, взятих на себе згідно з цим кредитним договором.

Під час перевірки розрахунку заборгованості відповідача перед позивачем, зокрема, встановлено його невідповідність вимогам чинного законодавства України та умовам кредитного договору в частині нарахування неустойки.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч.2 ст.549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Судом встановлено, що на виконання умов кредитного договору та договору застави транспортного засобу із ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» укладений договір добровільного страхування (т.1 а.с.48-54). Даний договір укладено до 04.03.2018. Однак, як встановлено судом, договір страхування був укладений безпосередньо відповідачем, а не позивачем. Сплата страхових внесків здійснена позивачем не у зв`язку із самостійним укладення договору страхування, а з власної ініціативи, право на що, а не обов`язок, передбачено договором страхування та договором застави транспортного засобу.

Судом встановлено, що відповідачем дійсно було порушено терміни сплати щомісячних платежів, визначені графіком погашення кредиту. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 4 393, 69 гривень на підставі п. 8.1. загальних умов кредитування.

Досліджуючи нарахування неустойки, судом враховано, що хоча відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно - правової відповідальності, однак в даному випадку, їх застосовано позивачем за різні порушення, тому одночасне застосування такої відповідальності - відсутнє, а тому - правомірне.

Щодо вимоги позивача в частині стягнення з відповідача збитків, суд прийшов до висновку, що вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Згідно із ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно із п. 2.3.9. договору застави транспортного засобу № 50010702 від 30.09.2013, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ «Порше Мобіліті» в забезпечення виконання умов кредитного договору № 50010702 від 27.09.2013, в тому випадку, якщо заставодавець не сплатить страховій компанії страхові платежі у строки, обумовлені договором страхування, які будуть укладені згідно з п. 2.3.7. цього договору, заставодавець дає згоду та доручає заставодержателю здійснити від імені і за рахунок заставодавця сплату страхових платежів, передбачених таким договором страхування, на користь страхової компанії. Заставодавець компенсує заставодержателю витрати понесені останнім у зв`язку із виконанням даного доручення, в порядку передбаченому кредитним договором.(т. 1 а.с. 24-29)

В результаті невиконання відповідачем умов договору страхування № 28-0199-13-00883 від 27.09.2018 щодо сплати страхових платежів, позивач, скориставшись своїм правом, передбаченим п.10.1.2. цього договору страхування та п.2.3.9. договору застави транспортного засобу № 50010702 від 30.09.2013, здійснив оплату страхових платежів на суму 15 559, 66 гривень, що підтверджується рахунками - фактурою, додатками до них та платіжними дорученнями. (т. 2 а.с. 185 - т. 3 а.с. 25)

В зв`язку з вищевказаним позивач дійсно зазнав збитків, які підлягають відшкодуванню відповідачем позивачу, однак в сумі без врахуванням ПДВ. Таким чином з відповідача на користь позивача підлягають сятгненню збитки в розмірі 15 559, 66 гривень, а не 18 671, 64 гривень.

Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.2 ст.509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.11 ЦК України, однією з підстава виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

За змістом ст.ст. 524, 533 - 535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки на підставі кредитного договору між сторонами виникло саме грошове зобов`язання, то його невиконання зумовлює застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експерті; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ч. 1, ч. 5 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч.1 ст.12 ЦК України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.

Відповідно до ч.2 і ч.3 ст.12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 2, п. 4, п. 6 - п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч.1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача в судовому засіданні, дослідивши письмові пояснення, викладені представником позивача у позові та оцінивши, відповідно до ст.89 ЦПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, прийшов до переконання в тому, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по кредиту в сумі 168415,92 грн, з якої: тіло кредиту - 136504,89 грн., пеня згідно п.8.1 Договору - 6656,95 грн., несплачена сума процентів за користування кредитом - 24823,83 грн., пеня, згідно п. 8.1 Договору - 430,25 грн., в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити, оскільки такі вимоги є необґрунтованими і недоведеними належними й допустимими доказами.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено сплату позивачем судового збору при зверненні до суду в сумі 5344,73 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 22.10.2018 (т.1 а.с. 1).

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи положення ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі гривень пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (47 %). Решту судового збору в сумі слід залишити за позивачем.

Згідно вимог ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивач не надав детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, за відсутності чого судом не вбачається підстав для компенсації позивачеві цього виду судових витрат.

Доказів понесення учасниками справи інших судових витрат суду не надано.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.3,525,526,530,536,546,549,550,610,611, ч.1 ст.612, ст.ст.627,629, ч.1 ст.1046, ст.1049, ч.2 ст.1050, ч.1 та ч.2 ст.1054 ЦК України, ст.ст.2,4,10,13,76-81,89, п.1 ч.2, ч.3 ст.141, ст.ст.223,258,259,263-265,268,280-283,284,354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровану по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 36422974, адреса 02152, м.Київ, проспект Павла Тичини,1- В, тел.3809444986601, індивідуальний податковий номер 364229726513 , банк Філія «КІБ» ПАТ «Креді Агріколь Банк», рахунок № НОМЕР_5 , МФО банку: 300379) заборгованість за кредитним договором №50007835 в сумі 168415 (сто шістдесят вісім тисяч чотириста п`ятнадцять) грн. 92 коп. та 2511(дві тисячі п`ятсот одинадцять) грн. 68 коп. судових витрат.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення буде проголошений 21.05.2019 року о 16:30 год.

Суддя Порощук П.П.