УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 липня 2006 р. м.Івано-Франківськ
Колегія судців судової палати в цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Меленко О.Є.
суддів: Горблянського Я.Д., Соколовського В.М.
секретаря Сем"янчук С.Й.
з участю сторін: представників апелянта- ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представників ТзОВ „КГД"- Попадинця Р.Д., Селяніна В.О., відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, що також діє в інтересах ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ТзОВ „КГД", УЖКГ Івано-Франківського міськвиконкому, Івано-Франківського обласного бюро технічної інвентаризації, Групи з питань приватизації міськвиконкому, Виконкому Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання свідоцтва про право власності недійсним, визнання права власності на квартиру, виселення, стягнення пені, штрафу та збитків з апеляційною скаргою ОСОБА_1, що діє в інтересах ОСОБА_6 на рішення Івано-Франківського міського суду від 7 березня 2006 року, -
встановила:
ОСОБА_1, що діє в інтересах ОСОБА_6 оскаржує рішення Івано-Франківського міського суду від 7 березня 2006 року, яким відмовлено ОСОБА_6 до ТзОВ „КГД", УЖКГ Івано-Франківського міськвиконкому, Івано-Франківського обласного бюро технічної інвентаризації, Групи з питань приватизації міськвиконкому, Виконкому Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 від 11.10.1999р., виданого ОСОБА_4; визнання права власності ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_1; виселення ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 із займаної квартири, стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „КГД" на користь ОСОБА_6 пені у розмірі 29 382 гривень 50 коп., штрафу в розмірі 201 гривень 25 коп., збитків в розмірі 4 794 гривень 79 коп.
В апеляційній скарзі на зазначене судове рішення ОСОБА_1 просить про його скасування, ухвалення нового рішення по суті позовних вимог.
Зазначає, що судом неповно з"ясовано фактичні обставини справи, та невірно витлумачено їх з правової точки . Крім цього, суд допустив порушення вимог процесуального закону щодо справедливого , неупередженого вирішення спору та змісту судового рішення. На думку апелянта, висновки суду не відповідають фактичним
Справа № 22-Ц-591/2006 р. Головуючий у 1 інстанції Перегінець Л.В.
Категорія 2/5, 9/10 Доповідач Меленко О.Є.
обставинам справи, судом невірно застосовано матеріальний закон до правовідносин, що склалися.
Зокрема, не враховано того, що у 1996 року ОСОБА_6 інвестувала в будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 100% вартості квартири НОМЕР_1 площею 140 кв.м, та гаража № 2 . При цьому, за змістом угоди розмір інвестованих коштів перегляду не підлягав.
Зважаючи на збіг боржника та кредитора ви одній особі ( фірма „КГД" як санатор ПП „Скорпіон") єдиною особою, яка могла претендувати на спірну квартиру, є ОСОБА_6 Майнові вимоги ОСОБА_6 визнані також ухвалою Арбітражного суду Івано-Франківської області від 22.04.1997 року, а 2.09.1997 року між сторонами укладено угоду про перевід боргу.
Вважає, що в договорі № НОМЕР_2 сторони помилково вказали на передачу квартири НОМЕР_3, оскільки предметом угоди була квартира НОМЕР_1. Про таку помилку свідчить той факт, що в подальшому боржник не здійснював жодних дій по передачі квартири НОМЕР_3 ОСОБА_6, як то підписання акту приймання-передачі квартири, необхідність доплати та встановлення строку такої, повідомлення про продаж третім особам...
Цим фактам суд оцінки не дав, як і не виконав вказівок Верховного Суду України, що дані в ухвалі від 11.03.2004 року. Суд не розібрався в тому, що при підписанні договору № НОМЕР_2 відбулася лише зміна боржника без зміни змісту зобов"язання.
ТзОВ „КГД" не вправі було розпоряджатися квартирою НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_1, оскільки така належним чином не була передана йому у заставу. Зважаючи на це, є обґрунтованими і вимоги позивача до ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_3
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як представники ОСОБА_1 ( вона ж ОСОБА_8) вимоги апеляційної скарги підтримали з підстав, викладених у скарзі.
Представники ТзОВ „ГКД", відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_4 доводи апелянтів не визнали, вважають що рішення суді першої інстанції ухвалено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що такі є безпідставними, оскільки відповідач в особі ТзОВ „КГД" не брав на себе зобов'язань щодо передачі інвестору ( ОСОБА_6) у власність НОМЕР_1 в багатоквартирному будинку по АДРЕСА_1.
Вислухавши пояснення сторін , дослідивши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.
Як встановив суд першої інстанції (і зазначеного жодна з сторін не спростовує) 02 вересня 1997 року ОСОБА_6, як кредитор у справі про банкрутство ПП „Скорпіон", та ТПФ „КГД", як санатор, уклали договір про перевід боргу № НОМЕР_2, згідно з умовами якого ТПФ „КГД" визнало майнові вимоги ОСОБА_6 на суму 40250 грн. 00 коп. та зобов'язалось діяти по належному виконанню договірних умов, які випливають з договору від 08 жовтня 1996 року № НОМЕР_4 ( між ОСОБА_6 та ПП. „Скорпіон"). Пунктом 2.6. цього договору санатор визнав Договір про інвестування в будівництво за № НОМЕР_4 від 08.10.96р. між боржником і кредитором і зобов'язався дотримуватись його умов про будівництво квартири НОМЕР_3 по АДРЕСА_2 в 16-ти квартирному будинку, поверх 3 , площею 120 кв.м, та гаража .
За змістом ст. 220 ЦК України ( в редакції 1963 року, що діяла на момент укладення угоди) зобов'язання припиняються угодою сторін, зокрема угодою про заміну одного зобов'язання іншим між тими ж особами.
У зв"язку з наведеним, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що укладенням угоди про перевід боргу від 2 вересня 1997 року № НОМЕР_2 та визначенням сторонами її предмету ( квартира НОМЕР_3) обов'язок ТзОВ „КГД" щодо передачі позивачу квартири № 4 припинився, а тому ОСОБА_6 не має правових підстав вимагати у ТзОВ „КГД" передати їй цю квартиру.
У встановленому законом порядку договір про перевід боргу від 2 вересня 1997 року № НОМЕР_2 не розривався, не змінювався, недійсним не визнавався.
Посилання апелянта на помилкове зазначення в угоді квартири НОМЕР_3 (замість квартири НОМЕР_1) не заслуговують на увагу, оскільки в численних зверненнях до суду з цього приводу сама позивач вказувала на своє право щодо отримання у власність квартири НОМЕР_3 у будинку АДРЕСА_1 у м. Івано-Франківську та на понесені затрати щодо її ( квартири НОМЕР_3) перепланування, часткове виконання ремонтних робіт.
Вирішуючи питання в частині позовних вимог ОСОБА_6 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 від 11.10.1999р., виданого ОСОБА_4; визнання права власності ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_1; виселення ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 із займаної квартири, суд першої інстанції правильно виходив з того, що 19.11.98 року між ОСОБА_4 та ПТФ „КГД" було укладено договір про участь у частковому будівництві 3-кімнатної квартири -НОМЕР_1 в будинку по АДРЕСА_1. Даний договір у встановленому порядку недійсним не визнаний а тому на його підставі та рішення МВК від 23.09.99р. ОСОБА_4 правомірно видано Свідоцтво про право власності на кв. НОМЕР_1 в будинку НОМЕР_3 а по АДРЕСА_1, що в м. Івано-Франківську.
Судом підставно відмовлено у вимогах позивача про стягнення штрафу та пені, оскільки порядок їх нарахування було визначено договором № НОМЕР_4 від 08.10.96р., а за умовами санації та на підставі ухвал арбітражного суду ТЗоВ „КГД" приймало на себе лише майнову вимогу в сумі 40250 грн.
Виходячи з встановленого судом предмету спору, суд також обгрунтовано відмовив ОСОБА_6 у вимозі про стягнення 4794,79 - затрат на ремонт квартири НОМЕР_3.
Судом першої інстанції всебічно та повно з"ясовано фактичні обставини справи та дано їм правильну правову оцінку. Порушень у застосовані норм матеріального права та процесуального права не встановлено, а тому підстав для скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не знаходить.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд,-
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, що діє в інтересах ОСОБА_6 відхилити, а рішення Івано-Франківського міського суду від 7 березня 2006 року в даній справі, - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно, хоч може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.
Головуючий: О.Є. Меленко
Судді: Я.Д. Горблянський
В.М. Соколовський