Справа №2-а-95/2010

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2010 року Суддя Балаклійський районний суд Харківської області ОСОБА_1, розглянувши в порядку письмового провадження у місті Балаклія Харківської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Балаклійському районі Харківської області про перерахунок пенсії,

встановив:

13.01.2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Балаклійському районі Харківської області про перерахунок пенсії, в якому просив визнати протиправною бездіяльність суб'єкта владних повноважень - управління Пенсійного фонду України в Балаклійському районі Харківської області; зобов'язати відповідача зробити йому перерахунок належної пенсії як інваліду ЧАЄС ІІІ групи відповідно до ч. 1 ст. 50, ч. 4. ст. 54, ч. 1 ст. 28, ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду здоров'ю - 50 % мінімальної пенсії за віком для непрацездатних. А також зобов’язати відповідача нараховувати і сплачувати, в подальші роки, пенсію як інваліду відповідно до діючого законодавства.

Позивач вимоги обґрунтовує тим, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії, його визнано інвалідом ІІІ групи. Крім того, відповідно до Закону №796-ХІІ його віднесено до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. На підставі цього Закону йому призначено пенсію та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну його здоров’ю, розмір яких повинен визначатися виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлена законами, перерахунок якої здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. Також стверджує, що ст.ст. 50,54 Закону встановлено, що він має право на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50 %  мінімальної пенсії за віком, та розмір його пенсії не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком. Відповідач усупереч цим нормам не провів відповідне нарахування цих пенсій. Крім того, не проводить їх перерахунок після встановлення нового розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, як це передбачено ч.3 ст.67 Закону. Тому він звернувся до відповідача щодо проведення відповідного визначення та перерахунку зазначених пенсій, але отримав відмову, так як відсутні правові підстави для проведення перерахунків пенсій по інвалідності, призначених у відповідності до ч.4 ст.54 Закону.

    У судове засідання позивач не з’явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, але надав заяву, згідно якої позовні вимоги підтримав, просив розглянути справу за його відсутності та не заперечував проти розгляду справи в порядку письмового провадження.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, але надав заперечення, згідно якого просив справу розглянути без участі його представника, позовні вимоги не визнав, просив залишити адміністративний позов без задоволення. В запереченнях на позов, відповідач посилається на те, що з 27.01.2007 року гр. ОСОБА_2 отримував пенсію за віком на загальних підставах згідно Закону України «Про загальнообов»язкове держане пенсійне страхування». З 04.02.2009 року гр. ОСОБА_3 встановлена ІІІ група інвалідності та призначена пенсія по ІІІ групі інвалідності внаслідок захворювання, отриманого при виконанні обов’язків військової служби під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС, за нормами Закону № 796-ХІІ. Також, відповідно до ч.7 ст.54 Закону порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, який своєю постановою від 3 січня 2002 року №1 (далі – Постанова № 1) встановив базову величину для обчислення конкретних державних пенсій та додаткових пенсій за шкоду, заподіяну особам, віднесеним до 1 категорії, відповідно 19-91 грн. Саме згідно з положенням цієї постанови відповідач визначив розмір пенсії позивачеві, а саме мінімальний розмір пенсії по ІІІ групі інвалідності становив 19,91Ч6. Відповідач не погоджується з позивачем стосовно застосування для розрахунку пенсії та додаткової пенсії згідно ст.ст.50,54 Закону № 796-ХІІ величини мінімальної пенсії за віком встановленої Законами України «Про Державний бюджет України на 2008  та  2009 роки», оскільки ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» закріплює норму, відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, застосовується виключно для розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом. Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2004 року № 894 мінімальний розмір пенсії збільшено на 12%, тобто: 19,91Ч6Ч1,12. Постановою Кабінету Міністрів України № 1293 «Про збільшення розмірів пенсій деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.01.2006 року передбачено збільшення розмірів пенсій, зокрема, учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986-1990 роках по інвалідності у 2,5 рази:  19,91Ч6Ч1,12Ч2,5.  З  01.01.2008 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік  та внесення змін до деяких законодавчих актів України» були внесені зміни до Закону № 796-ХІІ, зокрема редакція ст.50, ч.3, 4 ст.54 Закону, в яких зазначається, що розмір пенсії для інвалідів ІІІ групи не може бути нижче ніж 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, була змінена на підставі цього Закону. Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року № 10-рп \2008  ст.ст. 50, 54 Закону визнані неконституційними. З метою законодавчого врегулювання даного питання Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова № 530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», п.п. 4,6 якої передбачено щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до Закону № 796-ХІІ, виплачувати інвалідам ІІІ групи у розмірі 15 % від прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність та мінімальний розмір пенсії для інвалідів ІІІ групи  у розмірі 675 грн. Постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року № 654 «Про підвищення пенсійного забезпечення громадян», для осіб, які отримують пенсію відповідно до Закону № 796-ХІІ з 01.07.2008 року встановлено мінімальний розмір пенсії для інвалідів ІІІ групи – 760 грн. При цьому збільшився і розмір пенсії позивача. На підставі Постанови № 654, постанова Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від 03 січня 2002 року № 1 з 01.09.2008 року втратила чинність. Отже, пенсія позивачу виплачується відповідно до чинного законодавства. Крім того, звертав увагу суду, на порушення позивачем річного строку позовної давності для звернення з адміністративним позовом.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають  частковому задоволенню ,  виходячи з наступного.

  Судом встановлено, що ОСОБА_2 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби під час ліквідації наслідків  аварії на ЧАЕС 04.02.2009 року його визнано інвалідом ІІІ групи (довідка МСЕК серія ХАР - 07 № 039705). Положенням ст. 14 Закону, його віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії А № 138461 с від 26.11.2009 року та отримує пенсію по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, як інвалід ІІІ групи, та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, які йому призначено відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796–ХІІ від 28.02.1991 року. Розрахунок пенсії позивачу, відповідач провів виходячи з норми Постанови Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року №1, згідно якої встановлена базова величина для обчислення конкретних державних пенсій та додаткових пенсій за шкоду, заподіяну особам, віднесеним до 1 категорії, відповідно 19-91 грн., збільшуючи в подальшому мінімальний розмір пенсії відповідно до прийнятих Кабінетом Міністрів Постанов № 894 від 13.07.2004 року та № 1293 від 27.12.2005 року.

15 грудня 2009  року  позивач звертався  до Управління Пенсійного фонду України в Балаклійському районі Харківської області із заявою про перерахунок розміру пенсії згідно ст.ст.50,54 Закону України  № 796-ХІІ, але йому було відмовлено.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також в старості та в інших випадках, передбачених законом.

   Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, визначаються Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», за змістом абзацу 3 статті 1 якого державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.

   Відповідно до вимог Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.  Прожитковий мінімум встановлюється для встановлення мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України. Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України і щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі.

Відповідно до ч.3 ст.67 Закону України №796-ХІІ, яка набрала чинності 31.10.2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсій, визначений відповідно до ст.54 Закону України № 796-ХІІ, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

    Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.

  Статтею 49 Закону № 796 передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

 Відповідно до частини першої статті 50 Закону № 796-ХІІ, яка діяла до прийняття Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» № 107-VI від 28.12.2007, тобто до 01.01.2008 року особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, заподіяну зокрема інвалідам ІІІ групи -  у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком. Як передбачено ст.53 закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону  № 796-ХІІ, яка діяла до прийняття Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» № 107-VI від 28.12.2007, тобто до 01.01.2008 року, якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв’язку із втратою годувальника, в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів ІІІ групи, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим шести мінімальних пенсій за віком.

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу перерахунку пенсії по інвалідності та додаткової щомісячної пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю,  як інваліду другої ІІІ групи, відповідно до Закону в розмірі: державної пенсії - 6 мінімальних пенсій за віком; додаткової пенсії за шкоду здоров'ю - 50 % мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, що дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому відповідно до Закону України "Про прожитковий мінімум" -  з 01 січня 2008 року по 03 лютого 2009 року,  суд вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до довідки МСЕК серії ХАР -07 № 039705 гр. ОСОБА_2 з 04.02.2009 року встановлена ІІІ група інвалідності внаслідок захворювання,  отриманого при виконанні робіт під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

До цього часу, а саме з 27.01.2007 року по 03.02.2009 року ОСОБА_2 отримував пенсію за віком на загальних підставах згідно Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу перерахунку пенсії по інвалідності та додаткової щомісячної пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю,  як інваліду другої ІІІ групи, відповідно до Закону в розмірі: державної пенсії - 6 мінімальних пенсій за віком; додаткової пенсії за шкоду здоров'ю - 50 % мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, що дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому відповідно до Закону України "Про прожитковий мінімум" -  з 04 лютого 2009 року по 31 грудня 2009 року,  суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню, з таких підстав.

 Відповідно до підпункту 15 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року №107-VІ (далі Закон  №107-VІ) до статей 50 і 54 Закону №796–ХІІ внесені зміни, згідно яких у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими для учасників ліквідації аварії на Чорнобильський АЕС у 1987-1990 роках: по ІІІ групі інвалідності – 140% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; також, особам, віднесеним до категорії 1, додаткова щомісячна пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, призначається у розмірі: 15% прожиткового мінімуму  для осіб, які втратили працездатність.

 Рішенням Конституційного Суду України №10–рп/2008 від 22.05.2008 року у справі «щодо предмета та змісту закону про державний бюджет України» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу 1, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу ІІ Закону України №107-VІ. Пунктом 6 зазначеного Рішення визначено, що рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України №107-УІ, визнаних не конституційними.

Таким чином, положення пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №107-VI від 28.12.2007 року втратило чинність 22 травня 2008 року. Тому вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі ст.28 Закону №1058-ІV встановлюється в розмірі, визначеному законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, оскільки вказаний мінімальний розмір є певним стандартом, в порівнянні з яким визначаються розміри інших видів виплат та допомог.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані не конституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

 Виходячи з приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України УПФУ в Балаклійському районі повинно було нараховувати та сплачувати позивачу пенсію по інвалідності та додаткову щомісячну пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, передбачені ст.ст.50 та 54 Закону України «Про статус  і соціальний захист  громадян, які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 22.05.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності підпункту 15 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючих норм ст.ст.50 і 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача відповідають Закону України №796-ХІІ, і він має право на призначення пенсії в розмірі не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком та на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, як інваліду ІІІ групи в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, але не з 01.01.2008 року, а з 04.02.2009 року, тобто з моменту призначення ІІІ групи інвалідності.

Розрахунок пенсії позивачу УПФУ в Балаклійському районі з 04.02.2009 року проводило на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення пенсійного забезпечення громадян» від 16.07.2008 року №654, згідно якої для осіб, які отримують пенсію відповідно до Закону №796-ХІІ, з 01.07.2008 року встановлено мінімальний розмір пенсії для інвалідів ІІІ групи в сумі 980 гривень.

Суд не погоджується з таким розрахунком. Як зазначалось вище, порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, і додаткової пенсії визначається Кабінетом Міністрів України, і, встановлюючи такий порядок, останній не може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом.

Крім того, у ч.1 ст.67 Закону №796-ХІІ встановлено, що розміри доплат, пенсій і компенсацій, підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

 І знов, виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при вирішенні даного спору застосуванню підлягають саме статті 50 та 54 Закону №796-ХІІ і розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі «Про державний бюджет України на 2009 рік», з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком, а не Постанова КМУ, на яку посилається відповідач.

Вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІУ від 09.07.2003 року  (далі Закон №1058-ІУ) встановлюється в розмірі, визначеному законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, оскільки вказаний мінімальний розмір є певним стандартом, в порівнянні з яким визначаються розміри інших видів виплат та допомог. Тобто, мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, є відправною величиною, від якої проводиться розрахунок державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначених по Закону №796-ХІІ.

 За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача відповідають Закону України №796-ХІІ, і він має право на призначення пенсії в розмірі не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком та на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, як інваліду ІІІ групи в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.

  Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46).

           Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч.4 ст.9  КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Суд не може погодитися з таким розрахунком, проведеним відповідачем, щодо обчислення пенсії позивача та на посилання відповідача на ст.ст.50, 54 Закону №796 – ХІІ, згідно з якою порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначається Кабінетом Міністрів України, як і не погоджується з тим, що застосування щодо спірних правовідносин ст.28 Закону № 1058-ІУ суперечить вимогам частини 3 цієї статті, згідно з якою мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 тієї ж статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом.

На момент звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, були чинні норми ст.ст.50, 54 Закону №796-ХІІ в редакції 09.07.2007 року, згідно яких вихідним критерієм для обчислення пенсії по інвалідності та додаткової пенсії, за шкоду, заподіяну здоров’ю, було визнано мінімальну пенсію за віком, які і підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.92 Конституції України виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст.75 Конституції встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Закон №796-ХІІ має вищу юридичну силу і виходячи з загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, саме Закон підлягає застосуванню при вирішення даного спору.

Крім того, згідно ч.3 ст.22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання і пенсії  у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи і додаткової пенсії визначається Кабінетом Міністрів України. Проте  надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто Кабінет Міністрів України повинен був становити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.

Тому, Кабінет Міністрів України не уповноважений Законом №796-ХІІ зменшувати встановлені останнім конкретні розміри доплат, пенсій і компенсацій. Навпаки, у ч.1 ст.67 зазначеного  Закону встановлено, що ці розміри підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

У Законі №796-ХІІ викладено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Тому звуження підзаконним актом змісту та обсягу права, наданого Законом №796-ХІІ, є безпідставним.

Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при вирішенні даного спору застосуванню підлягають саме статті 50 та 54 Закону № 796-ХІІ і розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі «Про державний бюджет України» на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком, а не Постанови КМУ, на які посилається відповідач.

Згідно чинного законодавства розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання пенсії, передбаченої ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як коефіцієнт для визначення розміру пенсії, передбаченої Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки цей закон передбачає в якості критерію визначення розміру пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Згідно ч.1 ст.54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 №835-VI (далі Закон №835-VІ) у 2009 році прожитковий мінімум на одну
особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в  розмірах, що діяли у грудні 2008 року. Законом України «Про Державний бюджет на 2009 рік» ніяких змін до Закону №796-ХІІ не вносилось.

 Тобто, при нарахуванні пенсії позивачу з 04.02.2009 року по 31.12.2009 року відповідач повинен брати прожитковий мінімум в сумі станом на грудень 2008 року, тобто - 498 гривень, оскільки саме він береться для визначення мінімальної пенсії за віком при нарахуванні та виплаті пенсії по інвалідності та додаткової пенсії згідно Закону №796-ХІІ.

 Наявність такого права у позивача гарантується Конституцією України.

 З огляду на вищевикладене, дії відповідача є неправомірними та такими, що порушують законне право ОСОБА_2 на отримання пенсії по інвалідності та додаткової щомісячної пенсії, за шкоду, заподіяну здоров’ю,  в належних розмірах.

Крім того, відповідачем, в порушення ч.2 ст.71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов ' язку щодо нарахування та виплати позивачу пенсії у належному розмірі.

 Суд вважає за необхідне, визнати протиправною бездіяльність УПФУ в Балаклійському районі, по не виконанню в 2009 році приписів ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус  і соціальний захист громадян, які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне нарахування та отримання пенсії по інвалідності та додаткової пенсії.

 Що стосується позовних вимог про стягнення з управління Пенсійного фонду в Балаклійському районі Харківської області вказаних пенсій у фіксованій грошовій сумі, то вони не підлягають задоволенню, оскільки до компетенції суду не належить визначення розмірів належних до виплати грошових коштів; такі повноваження належать до компетенції відповідача.

Суд відхиляє заяву відповідача про наявність підстав для відмови в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду з позовом, через наступне.

 Судом встановлено, що позивач з 04.02.2009 року по 31.12.2009 року мав право на отримання  пенсії по інвалідності та додаткової пенсії на підставі Закону №796-ХІІ і обґрунтовано сподівався  на їх отримання в розмірах, визначених ст.ст.50, 54 зазначеного Закону.

 Ч.2 ст.99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.  

Беручи до ували період задоволення позовних вимог, суд вважає, що позивачем не пропущено річний строк звернення до адміністративного суду з зазначеним позовом.

Відповідно до п.18 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» позивача звільнено від сплати державного мита.

Керуючись статтями 8, 19, 22, 75, 92, 152  Конституції України, статтями 50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796–ХІІ від 28.02.1991 року, ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІУ від 09.07.2003 року, Закону України «Про державний бюджет України на 2007» №489-V від 19.12.2006 року, Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року №107-УІ, Рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року, Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 №835-VI, статтями 9-11, 12, 18, 71, 122, 128, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Балаклійському районі Харківської області про перерахунок пенсії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в

 Балаклійському районі Харківської області по не виконанню з 04 лютого 2009 року по 31 грудня 2009 року приписів ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка призвела до порушення прав ОСОБА_2 на своєчасне нарахування та отримання в належних розмірах пенсії по інвалідності та додаткової пенсії.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Балаклійському районі Харківської області здійснити ОСОБА_2 перерахунок пенсії по інвалідності 3 групи 1 категорії учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції відповідно до статей 50 та 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”  (в ред. Закону до 01.01.2008 р.) у розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 50 відсотків   мінімальної пенсії за віком, за період з 04 лютого 2009 року по 31 грудня 2009 року з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та провести відповідні виплати.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

    Постанова може бути оскаржена  до Харківського апеляційного адміністративного суду через Балаклійський районний суд шляхом подачі в 10 денний строк з дня винесення мотивованої постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.

СУДДЯ