Придніпровський районний суд м.Черкаси

                              Справа №711/916/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2019 року                                                                 м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого – судді Позарецької С.М.

при секретарі Семиволос І.М.,

за участю представника

позивача адвоката Гриценко Л.О.

представника відповідача

за довіреністю Власенко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Черкаської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення, -

                                        в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом (в останній редакції від 04.03.2019р., а.с.63) до Черкаської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення. Свої позовні вимоги мотивує тим, що у 1995 році позивач та члени його сім`ї отримали ордер на вселення до кімнати №23 по бульв. Шевченка, 276 у м.Черкаси. Протягом 30 днів ОСОБА_1 та члени його сім`ї зареєструвалися за вказаною адресою, що підтверджується відміткою у паспорті позивача.

19.08.1999 року в порядку поліпшення житлових умов позивачу видано ордер №9 на кімнати №22-23 в гуртожитку №276, по бульв. Шевченка у м АДРЕСА_1 . Протягом тридцяти днів сім`я ОСОБА_1 почала проживати у двох кімнатах: раніше займаною - №23, та кімнаті №22. Відразу після вселення до двох кімнат, родина позивача здійснила перепланування двох окремих кімнат в одне житлове приміщення.

Також, після вселення, працівникам житлово-експлуатаційної організації було здано ордер разом з паспортами усіх членів сім`ї, включених до ордера, для здійснення перереєстрації нового місця проживання. Працівники житлово-експлуатаційної організації запевняли, що позивачеві немає необхідності проставляти нові відмітки в паспорті, оскільки він скористався ордером. При цьому, працівники внесли зміни до житлової площі, займаної родиною позивача, зокрема, - площі кімнат 22 та 23 було додано: 17,6 кв.м. та 17,9 кв.м, разом - 35,5 кв.м. Житлу присвоєно один особовий рахунок - НОМЕР_1 та номер - кв. НОМЕР_2 , що підтверджується даними довідок КП «Придніпровська СУБ» ЧМР. При цьому, різними органами, з невідомих підстав, зазначено різну житлову площу, займаного сім`єю позивача житла. Так, в ордері №9 від 19.08.1999 року зазначено дві кімнати та їх площі: 22,23 та площі: 17,6 кв.м., 17,9 кв.м. Тобто, позивач вважає, що житлова площа займаного приміщення становить 35,5 кв.м. Загальна площа, якою користується позивач та його родина становить 49,4 кв.м. з урахуванням частини коридору, кухні, душової та санвузла.

З 1999 року комунальні платежі нараховувалися за одне житлове приміщення, загальною площею 49,4 кв.м. під одним особовим рахунком. Таким же чином, позивач сплачував вартість комунальних послуг, тобто за одне житлове приміщення.

Після вселення до двох кімнат на основі ордеру №9 від 19.08.1999 року, позивач повторно звертався до працівників житлово-експлуатаційної організації з метою проставити в паспорти подвійну нумерацію займаного житла, а саме: НОМЕР_3 22-23, на що отримував усну відповідь про те, що відмітка в паспорті про проживання в двох кімнатах (№22-23) не має значення, адже ордером сім`я позивача скористалася - вселилася (почали проживати) до двох кімнат.

У зв`язку із об`єднанням кімнат в одне житлове приміщення було внесено зміни до документів, необхідних для надання комунальних послуг. З 1999 року позивач та члени його сім`ї, включені до ордеру, проживають у квартирі, що складається з двох житлових кімнат, сплачують комунальні послуги за одну житлову площу.

У 2014 році позивач виявив бажання реалізувати право на приватизацію житла і звернувся за консультацією до органу приватизації. Працівники органу приватизації пояснили , що останній може приватизувати лише одну кімнату - №23, оскільки позивач та члени його сім`ї зареєстровані в кімнаті №23  АДРЕСА_2 ,  АДРЕСА_1 . У березні 2014 року ОСОБА_1  звернувся до КП «Придніпровська СУБ» із письмовою заявою щодо приведення відміток реєстрації місця проживання у паспорті у відповідність до ордеру. У відповіді за підписом Директора вих.№728 від 26.03.2014 року зазначено, що протягом тридцяти днів з моменту видачі ордеру позивач мав право вселитися та зареєструвати місце проживання у кімнатах 22 та 23. Також вказано, що у разі прострочення строку для вселення та реєстрації в житлове приміщення, ордер може бути продовжений органом, яким він був виданий.

У січні 2015 року позивач звернувся до Управління житлово-комунального господарства Черкаської обласної адміністрації із заявою про продовження дії ордеру №9 від 19.08.1999 року, що виданий на вселення до кімнат №22-23 в гуртожитку №276, АДРЕСА_3 бульв АДРЕСА_2 у м.Черкаси, з метою проставлення відмітки в паспорті про місце проживання у кім.№22-23.

У відповіді від 24.02.2015 року повідомлено, що чинним законодавством не передбачено продовження терміну дії ордеру. Додатково повідомлено, що згідно із рішенням Черкаської міської ради №3-1131 від 06.09.2012 року гуртожиток та зовнішні інженерні мережі тепло-, газо-, водопостачання і водовідведення по бульв. Шевченка, 276 передано на баланс КП «Придніпровська служба утримання будинків».

Також, позивач звертався до Придніпровського РВ у місті Черкаси управління державної міграційної служби України в Черкаській області і заявою проставити у паспорті відмітку про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_4 . Начальником відділу позивачу надано письмове роз`яснення, що відповідно до чинного законодавства управління ДМС передали повноваження по реєстрації місця проживання та картотеки органам місцевого самоврядування.

16.08.2016 року позивач звернувся до Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради із відповідною заявою. У відповіді від 21.09.2016 року повідомлено, що у заявника немає необхідних документів, які особа подає для реєстрації місця проживання (згідно пункту 18 Правил реєстрації місця проживання). Оскільки у позивача відсутній документ, що підтверджує право на проживання в житлі (ордер дійсний 30 днів з моменту видачі, відповідно до п.69 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР).

Потім із письмовою заявою позивач через свого представника - ОСОБА_2 звернувся до Комунального підприємства «Придніпровська служба утримання будинків» і просив надати згоду на реєстрацію місця його проживання у кімнатах №22-23 у гуртожитку, що знаходиться по бульв. Шевченка АДРЕСА_5 м АДРЕСА_1 , оскільки КП «Придніпровська СУБ» є балансоутримувачем зазначеного гуртожитку. На що директор підприємства повідомив, що власником гуртожитку є територіальна громада міста Черкаси в особі Черкаської міської ради.

До Черкаської міської ради позивач звертався з відповідною заявою, але йому було відмовлено в реєстрації місця проживання, оскільки у останнього відсутні всі необхідні для цього документи.

У січні 2017 року представник позивача адвокат ОСОБА_3 . звернулася з адвокатським запитом до КП «Придніпровська СУБ» з метою отримання копії поквартирної картки кімнат НОМЕР_2 гуртожитку АДРЕСА_2 , АДРЕСА_1 . У відповідь на запит було надано Довідку №163 від 18.01.2017 року, в якій зазначено адресу реєстрації ОСОБА_1 та членів його сім`ї: АДРЕСА_4 . Також, у довідці зазначено, що вона видана на підставі електронних даних ПК «МІРЦ», внесених відділом реєстрації місця проживання управління з питань державної реєстрації департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради. Повідомлено, що поквартирна картка знаходиться в департаменті організаційного забезпечення Черкаської міської ради.

З метою отримання копії поквартирної картки представник позивача звернулася із запитом до Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради. У відповідь на запит отримано завірену копію поквартирної картки кімнат НОМЕР_3 22-23 по бульв. Шевченка, 276 у м. АДРЕСА_1 та картку реєстрації особи ОСОБА_1 Із поквартирної картки та картки реєстрації особи вбачається, що позивач та члени його родини зареєстровані за адресою: АДРЕСА_6 .

Таким чином, жоден компетентний орган державної влади не зміг здійснити реєстрацію місця проживання позивача в займаному ним житловому приміщенні.

За захистом своїх прав позивач звернувся до суду з адміністративним позовом. Постановою Придніпровського районного суду міста Черкаси від 19.05.2017 року (вступила в законну силу 30.05.2017 року) суд зобов`язав Департамент організаційного забезпечення Черкаської міської ради здійснити реєстрацію місця проживання  ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою:  АДРЕСА_7 . Оскільки, реєстрацію місця проживання ОСОБА_1  у кім.№ АДРЕСА_8 ,  АДРЕСА_2 , у АДРЕСА_1 , було здійснено на підставі ордеру, тобто на відповідній правовій підставі, це право на момент ухвалення рішення не оспорювалося. В постанові суду зазначено: «... відтак позивач має право на реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 як в кімнаті 23, так і в кімнаті 22».

У позові зазначено, що ОСОБА_1 декілька разів звертався, особисто та через уповноважених представників, із заявою про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 22-23 до компетентного органу з метою виконання рішення суду, що вступило в законну силу та є обов`язковим для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Між тим, з відповідей Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради вих.№4562-2 від 10.07.2017 року; вих.№5721-2 від 22.08.2017 року, вих.№4161-01-21 від 19.03.2018 року; вих.№3853-01-21 від 04.04.2018 року вбачається, що для виконання Департаментом постанови Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19.05.2017 року, ОСОБА_1 необхідно подати документи для зняття з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_6 та документи для реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_7 .

16.11.2018 року позивач через уповноваженого представника вкотре звернувся до Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради з метою виконання постанови Придніпровського районного суду міста Черкаси від 19.05.2017 року та додав копію технічного паспорту. Із відповіді на заяву вих.№8417-2 від 10.12.2018 року вбачається, що уповноважені особи Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради знову пропонують позивачу знятися із зареєстрованого місця проживання та зареєструватися у неіснуючому житловому приміщенні, незважаючи на судове рішення від 19.05.2017р.

Також, у позові заявлено вимогу щодо встановлення факту проживання позивача у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_4 з 1999 року по момент звернення з позовом. Оскільки, Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян передбачено, що право на приватизацію займаного житла, наймач набуває за декількох умов, однією з яких є постійне проживання (не менше п`яти років) за вказаною адресою. Якщо у паспорті позивача буде відмітка про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , 276, АДРЕСА_9 , датована 2019 роком - приватизувати позивач її не зможе.

Позивач вказує, що вирішити це питання іншим чином ніж звернення до суду, не має можливості.

Крім того, як зазначає позивач, відповідач не визнає право позивача на користування та реєстрацію місця проживання в жилому приміщенні НОМЕР_3 22-23, АДРЕСА_10 по АДРЕСА_2 , хоча з 1999 року він проживає у жилому приміщенні, яке складається з двох жилих кімнат та має один вхід. ОСОБА_1 не може реалізувати право приватизації займаного ним жилого приміщення, оскільки відповідач заперечує існуванні жилого приміщення №22-23, що по бульв. Шевченка, 276 в м. Черкаси. Встановлення вказаних фактів необхідне позивачеві для визнання права користування жилим приміщенням за вказаною адресою к АДРЕСА_11 22-23, що тягне за собою право реєстрації місця проживання в даному житлі та право приватизації займаного житла.

Таким чином, посилаючись на ст. 16 ЦК України, ст.ст. 315 ч.2, ч.1 ст.4 ЦПК України, позивач просить суд, - встановити  юридичний  факт, а саме, що кімнати  НОМЕР_2  та НОМЕР_2 , що по  АДРЕСА_2 , на вселення до яких  ОСОБА_1  було видано ордер №9,  є одним житловим приміщенням під номером 22-23, житловою площею 35,5кв.м., загальною площею 49,4кв.м, в якому  ОСОБА_1  проживає з 1999 року;  встановити юридичний факт, а саме, що ОСОБА_1  постійно та на відповідній правовій підставі проживає у житловому приміщенні за адресою:  АДРЕСА_4 , житловою площею 35,5кв.м., загальною площею 49,4кв.м. і користується ним з 1999 року.        

Ухвалою суду від 25.03.2019 року прийнято, відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, будучи належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Гриценко Л.О. повністю підтримала викладені у позові обставини та просила задовольнити позовні вимоги в редакції від 04.03.2019 року. Крім того, зазначила, що існує спір між сторонами по справі щодо права користування позивачем к.22-23. Станом на 1999 рік позивач здійснив перепланування кімнат і на даний час це одне приміщення, але дозвільних документів на таке відсутні. За даними паспорту, позивач зареєстрований у кім. № АДРЕСА_8 , хоча з 1999р. сплачує комунальні послуги за загальну площу жилого приміщення 49,4кв.м.; мається один особовий рахунок. Між тим, у поквартирній картці вказано лише кімнату за №22, а за кімнату № АДРЕСА_8 дані відсутні, хоча площа вказана двох кімнат. З 2014 року має намір позивач приватизувати кімнати №22-23, оскільки в них проживає, але йому відмовлено у реєстрації в кімнаті №23, незважаючи на судове рішення. Департамент пропонує знятися з реєстраційного обліку з кімнати НОМЕР_2 та зареєструватись в кімнаті №23, з чим він не згоден. Крім того, позивач не погоджується з тим, щоб одні члени його сім`ї приватизували одну кімнату, а інші – другу кімнату. Позивач вважає, що відповдіач не визнає його право на одночасне користування та реєстрацію у двох кімнатах. Будинок, в яких розміщені кімнати має статус гуртожитку. Підтверджуючі дані про те, що дві кімнати НОМЕР_2 стали однією квартирою, відсутні. Також, вважає, що способом захисту позивач обрав – визнання права користування двома кімнатами, які становлять одну квартиру за №22-23, оскільки відповідач не визнає за ним право користування кімнатою 22. При цьому, жодних позовів до ОСОБА_1 ні міська рада, ні департаменти міської ради не пред`являли. Оскільки відповідач не реєструє позивача в кімнаті №22, то вважає, що є спір і відповідачем не визнається його право користування.

В судовому засіданні представник відповідача Черкаської міської ради за довіреністю ОСОБА_4  А.В. заперечувала проти задоволення позову в редакції від 04.03.2019 року. Зазначила, що на даний час будинок, де розташовані кімнати, має статус гуртожитку, власником якого є територіальна громада в особі Черкаської міської ради. Статус кімнат №22,23 не змінювався і це не єдине жиле приміщення, а окремі кімнати, на які видавалися окремі ордери. Черкаська міська рада не зверталася до суду з будь-якими позовами до ОСОБА_1 і не оспорює факт двох виданих ордерів та надання у користування двох окремих кімнат, оскільки у позивача були діти різної статі. На даний час позивач зареєстрований у кімнаті №23 і може бути зареєстрований у кімнаті №22 лише після зняття з реєстраційного обліку з першої кімнати, оскільки особа може бути зареєстрована лише за однією адресою. Зазначила, що відсутній спір з позивачем щодо його права проживання у кімнатах №22 та №23. Перепланування у кімнатах здійснене позивачем незаконно, окремого номеру кімнат 22-23 як однієї квартири, немає, а є дві окремі кімнати. Балансоутримувачем будинку є КП «Придніпровська СУБ» Черкаської міської ради. Судових спорів щодо приватизації кімнат з позивачем ОСОБА_1 немає. Просила відмовити у задоволенні позову. Відзив на позов подано не було.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги в редакції від 04.03.2019 року, не підлягають до задоволення за таких підстав:

       встановлено, що за даними паспорту серія НОМЕР_4 ОСОБА_1 , 1962 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 з 11.01.1995р.

Відповідно до ордеру №9, виданого управлінням ЖКГ облдержадміністрації ОСОБА_1 та членам його сім`ї – дружина, дочка та син, надано право на заняття кімнат 22, 23, розміром 17,6кв.м. та 17,9кв.м. Зазначено, що ордер дійсний на протязі 30 днів.

За даними довідки, виданої КП «Придніпровська СУБ» ЧМР №2832 від 23.11.2013р. ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 49,4кв.м., в якій зареєстровано 4 особи.

       На звернення ОСОБА_1 від 15.03.2014р., директором КП «Придніпровська СУБ» ЧМР 26.03.2014р. дана відповідь про те, що відповідно до ордеру №9 від 19.08.1999р. позивач отримав право вселення та реєстрації місця проживання в кімнатах 22,23 з 19.08.1999р. протягом 30 днів, проте він не звернувся в паспортну службу для перереєстрації згідно вказаного ордеру.

       На звернення ОСОБА_1 від 19.01.2015р. управлінням ЖКГ Черкаської облдержадміністрації від 24.02.2015р. дана відповідь-роз`яснення про те, що відповідно до рішення Черкаської міської ради від 06.09.2012р. №3-1131 ЧМР вирішила дати згоду на безоплатну передачу у власність територіальної громади міста гуртожитку та зовнішніх інженерних мереж по бульв. Шевченка, 276, що належить до об`єктів обласної комунальної власності та перебувають на балансі КП «Черкасижитлосервіс» ЧОДА та передати на баланс КП «Придніпровська СУБ» ЧМР. Відповідно, управління ЖКГ не має підстав для втручання у господарську діяльність органів місцевого самоврядування у власності та на балансі яких знаходиться вказаний гуртожиток.

       Особовий рахунок НОМЕР_1 відкрито на ОСОБА_1 за вище вказаною адресою, що вбачається з даних довідки №85 від 14.01.2016р., виданої КП «Придніпровська СУБ» ЧМР.

       На звернення ОСОБА_1 від 39.11.2016р., КП «Придніпровська СУБ» ЧМР 13.12.2016р. надана відповідь про те, що підприємство, як балансоутримувач, не має повноважень щодо погодження реєстрації місця проживання фізичних осіб в житлових приміщеннях, що знаходяться в комунальній власності.

       З поквартирної картки, наданої Департаментом організаційного забезпечення ЧМР від 20.02.2017р., вбачається, що у кВ.23, що по бульв. Шевченка, 276 ОСОБА_1 зареєстрований з 11.01.1995р., його дружина ОСОБА_5 – з 11.01.1995р., дочка ОСОБА_6 – з 14.09.2005р. (згодом з 22.12.2010р., знята 06.08.2014р. та 06.08.2014р. зареєстрована), син ОСОБА_2 – з 14.04.2010р. (знятий 09.06.2010р.) та онук ОСОБА_7 з 17.10.2012 року.

       Постановою Придніпровського райсуду м. Черкаси від 19.05.2017р. (справа №711/2829/17) зобов`язано Департамент організаційного забезпечення ЧМР здійснити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_7 , яке набрало законної сили. Встановлено, що дане судове рішення не зверталося до примусового виконання.

       На звернення ОСОБА_1 щодо виконання даного рішення, Департаментом організаційного забезпечення ЧМР 10.07.2017р. та 22.08.2017р. надано відповіді, що відповідно до п.7 Правил реєстрації місця проживання №207, затверджених постановою КМУ 02.03.2016р., реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі, коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес на власний вибір. Постанова суду буде виконана після подання заявником документів до Центру надання адміністративних послуг, документів для зняття з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_6 та документів для реєстрації місця проживання у кімнаті № НОМЕР_2 .

       Аналогічні відповіді надані 19.03.2018р. за №4161-01-21 та 10.12.2018р. №8417-2 на запити адвоката Гриценко Л.О.

       За даними технічного паспорту КП «ЧООБТІ» від 10.09.2018р. на кімнати 22-23, по бульв. Шевченка, 276 в м. Черкаси: кімнати посімейного заселення складаються з: коридору, 6,9кв.м., кімнати, 10,5кв.м., кімнати, 17,3кв.м., загальною площею 34,7кв.м., житловою – 27,8кв.м.

       Крім того, слід зазначити, що первісним позовом, який надійшов до суду 04.02.2019р. позивач просив суд, - встановити юридичний факт, а саме, що кімнати №22 та АДРЕСА_12 , на вселення до яких ОСОБА_1 19.08.1999 року було видано ордер №9, є одним житловим приміщенням під номером 22-23, (житлова площа 35,5 кв.м., загальна - 49,4 кв.м.), в якому ОСОБА_1 проживає разом з сім`єю з 1999 року; встановити юридичний факт, а саме, що ОСОБА_1 постійно та на відповідній правовій підставі проживає у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_4 , (житлова площа 35,5 кв.м., загальна - 49,4 кв.м.), користується ним, з 1999 року по момент ухвалення судового рішення по справі.

       Ухвалою суду від 11.02.2019р. позовна заява залишена без руху, надано термін для усунення недоліків позовної заяви і зазначено про необхідність виконання вимог ст.175 ч.3 п.4 ЦПК України, тобто визначити спосіб захисту прав або інтересів позивача, враховуючи, що встановлення факту, як вказує позивач, пов`язане з необхідністю вирішення судом спору про право, враховуючи положення ст. 16 ЦК України та прохальну частину позову.

       На виконання вказаного судового рішення, позивачем через адвоката Гриценко Л.О. 05.03.2019р. надано позовну заяву в новій редакції від 04.03.2019р., в якій зазначено, що позивач обрав спосіб захисту своїх прав та інтересів, передбачений п.1 ч.2 ст. 16 ЦК України та абз.12 ч.2 ст.16 ЦК України, оскільки таким чином він має намір вирішити спір про право – право позивача на реєстрацію місця проживання в займаному ним житловому приміщенні, що в свою чергу, є однією умовою для приватизації житла.

       Згідно з приписами частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі.

       Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Отже, суду слід вирішити, за захистом якого порушеного права позивач звернувся до суду.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондується зі способами захисту права.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

       Зокрема,  кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10)визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

       Тобто, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається договором, спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини чи судом у визначених законом випадках.                

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.  

Як передбачено ч.ч.1, 2, 3 ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

       Встановивши за результатами розгляду справи фактичні обставини, суд прийшов до висновку, що позивачем ОСОБА_1 не доведено, які ж його права та/чи інтереси порушені, не визнаються, оспорюються відповідачем, враховуючи, що Черкаська міська рада не оспорює факт користування позивачем двома окремими кімнатами №22 та №23. При цьому, в окрему кімнату №23 гуртожитку за ордером ОСОБА_1 вселився, проживає та зареєстрований з 11.01.1995р. На іншу окрему кімнату № АДРЕСА_8 ОСОБА_1 отримав право користування 19.08.1999р., де й проживає фактично до цього часу.

Жодних підтверджуючих даних про те, що у законний спосіб та порядку було змінено статус окремих кімнат №22 та №23 в одне єдине жиле приміщення, - судом не встановлено. Крім того, встановлено, що те перепланування двох кімнат в одне жиле приміщення, яке здійснене ОСОБА_1 , відбулось без будь-яких дозвільних документів, без дозволу/згоди/відому власника нерухомого майна. Посилання позивача на необхідність застосування способу захисту прав позивача – на п.1 ч.2 ст. 16 та абз. 12 ч.2 ст. 16 ЦК України, є безпідставними. Наявність судового рішення від 19.05.2017р. (справа №711/2829/17) не дає підстав, при вирішенні даної цивільної справи, встановлювати факт, що кімнати №22 та №23 є одним жилим приміщенням під номером 22-23. Отже, обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом і не встановлений судом.

Крім того, встановлення юридичного факту, як вказано у позові в редакції від 04.03.2019р. та підтримано представником позивача в судовому засіданні, як таке, що необхідне ОСОБА_1 для вирішення спору про право в подальшому (в майбутньому) – для реєстрації місця проживання в займаному ним жилому приміщенні, тобто для приватизації житла двох кімнат, як єдиного жилого приміщення, - не може бути задоволено, оскільки захисту підлягає лише порушене право, а у даному випадку таке не мало місце.

       Таким чином, враховуючи норми частини 1 статті 13 ЦПК України про те, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, - у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в редакції, викладеній в заяві від 04.03.2019р. та поданій на виконання ухвали суду від 11.02.2019 року, слід відмовити, оскільки вони є безпідставними.

       На підставі викладеного та, керуючись Конституцією України, ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 19, 76-84, 43, 95, 141, 258, 259, 263-268, 274, 275, 279, 353, 354 ЦПК України, суд, -

                                               в и р і ш и в :

       Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту, а саме, що кімнати НОМЕР_2 та НОМЕР_5 є одним житловим приміщенням під номером 22-23, житловою площею 35,5кв.м., загальною площею 49,4кв.м.

       Відмовити у задоволенні позову  ОСОБА_1 про встановлення факту, а саме, що ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 (код  НОМЕР_6 ) постійно та на відповідній правовій підставі проживає у житловому приміщенні за адресою:  АДРЕСА_4 , житловою площею 35,5кв.м., загальною площею 49,4кв.м. і користується ним з 1999 року.        

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через суд першої інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 14.05.2019 року.

Головуючий: С. М. Позарецька