Справа № 1-21/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

15 лютого 2010 року                                 м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді:      Юхно С.П.,

при секретарі:               Кожедуб М.В., Зубовіч  М.Ю., Жовтяк Н.В., Гарест О.М.,

за участю прокурора:   Мандича С.М., Снісаренка Г.О., Бутенка О.Л., Омельченка Ю.Є.,

та адвоката            ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, одруженого, військовозобов’язаного, освіти вищої, працюючого директором  ПП «Справа», зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого,

    у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3  ст. 212, ч.2 ст. 366 КК України, -

В  С  Т  А  Н  О  В  И  В:

Органами досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що він, будучи засновником Приватного підприємства «Справа», зареєстрованого розпорядженням від 3 жовтня 2001 року №740-р виконавчого комітету Полтавської міської ради, та, обіймаючи згідно наказу по підприємству №1-к від 8 січня 2002 року посаду директора Приватного підприємства «Справа», з 1 січня 2007 року по 30 вересня 2008 року при здійсненні фінансово-господарської діяльності підприємства, пов’язаної з виконанням будівельних робіт на території м. Полтави та Полтавського району, вчинив умисне ухилення від сплати податків та службове підроблення за наступних обставин: Так, ОСОБА_2, як засновник та директор підприємства, з 1 січня 2007 року по 30 вересня 2008 року, уклав договори на виконання будівельних робіт з підприємствами-замовниками, а саме: ЗАТ «Полтавський завод ЗБК», ФК «Ворскла», ТОВ «Спарта ОСОБА_3К.», ПП «Міні-Максі», Полтавська районна міжгосподарська будівельна організація «Полтавський райагробуд», ПП «Укрінтербуд», ВАТ «Полтаватрансбуд», ЗАТ «Цивільбуд», Управлінням капітального будівництва Полтавського міськвиконкому. Будівельні роботи по вказаних договорах виконувалися як безпосередньо працівниками ПП «Справа», так і підприємствами ЗАТ «Спецбуд», МПП «Чік», ТОВ «Акватерм», ПП «Будзабезпечення», СПЕЦ РБУ «Полтававодоканал», ВГФ «СПМК-516 ЛТД», ЗАТ «МБУ №8», КП «МШЕД Полтавської міської ради», філія «Полтавська господарська розрахункова дільниця «ЗАТ «КУМБ», ПП «Техномет», ДП «Мекомсервіс», ПП «Кратон», ТОВ «Фундаментбуд-3», ПП «Фундаментспецбуд», МПП «Талісман», з якими ПП «Справа» уклало відповідні договори підряду.

ОСОБА_2, як директор ПП «Справа», з метою особистого збагачення за рахунок ухилення від сплати податків вказаного підприємства, будучи обізнаний про існування в м. Полтаві Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Технологічна комплектація та будівництво», яка надає послуги по мінімізації податкових зобов’язань реально діючих підприємств шляхом конвертації для них готівкових коштів, а також, що дане Товариство не має виробничих потужностей та необхідного штату інженерно-технічних працівників для виконання будівельно-монтажних та ремонтних робіт, дійшов усної домовленості з директором ТОВ ПК «Технологічна комплектація та будівництво» ОСОБА_4 про складання документів бухгалтерського та податкового обліку про нібито виконання ремонтних та будівельних робіт на об’єктах замовників: ЗАТ «Полтавський завод ЗБК», ФК «Ворскла», ТОВ «Спарта ОСОБА_3К.», ПП «Міні-Максі», Полтавська районна міжгосподарська будівельна організація «Полтавський райагробуд», ПП «Укрінтербуд», ВАТ «Полтаватрансбуд», ЗАТ «Цивільбуд», Управлінням капітального будівництва Полтавського міськвиконкому. Потім ОСОБА_2, як засновник та директор ПП «Справа», уклав з директором ТОВ ПК «Технологічна комплектація та будівництво» ОСОБА_4 договори підряду на виконання ремонтно-будівельних робіт на вказаних об’єктах замовників.

У наступному ОСОБА_2, з метою збільшення валових витрат та податкового кредиту ПП «Справа», за усної домовленості з ОСОБА_4, склав і видав завідомо неправдиві документи бухгалтерського обліку, а саме, довідки про вартість виконаних підрядних робіт ТОВ ПК «Технологічна комплектація та будівництво» та акти приймання виконаних підрядних робіт Товариства на об’єктах замовників. Також він перерахував з розрахункового рахунку ПП «Справа» грошові кошти, отримані від замовників, на розрахунковий рахунок ТОВ ПК «Технологічна комплектація та будівництво» з призначенням платежу за нібито виконанні субпідрядні роботи на об’єктах замовників. У подальшому він, з метою ухилення від сплати податків на прибуток та на додану вартість, з 1 січня 2007 року по 30 вересня 2008 року вніс неправдиві відомості щодо сум валових витрат та податкового кредиту підприємства та посвідчив офіційні документи, а саме податкові декларації з податку на прибуток підприємства на загальну суму 950 тис. 230 грн. та з податку на додану вартість на загальну суму 995  тис. 927 грн.

Суд, вислухавши думку учасників процесу, об’єктивно та повно дослідивши матеріали справи, вважає, що справа підлягає поверненню на додаткове розслідування з мотивів неповноти та неправильності досудового слідства.

Відповідно до вимог ст. 22 КПК України прокурор, слідчий, особа, яка проводить дізнання, зобов’язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого.

Згідно ст. 64 КПК України при провадженні досудового слідства, дізнання і розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину), винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотив злочину.

Частина 1 статті 281 КПК України передбачає, що повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.

Не зважаючи на ці вимоги закону, органи досудового слідства їх не виконали, розслідування по справі провели однобічно, неповно і необ’єктивно.

Неповнота досудового слідства полягає в наступному:

За змістом ст. 212 КК України відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів, що входять у систему оподаткування, введені в установленому законом порядку і зараховуються до бюджетів чи державних цільових фондів, настає лише в разі, коли це діяння вчинено умисно . Мотив для кваліфікації останнього значення не має. Зазначеною статтею передбачено кримінальну відповідальність не за сам факт несплати в установлений строк податків, зборів, інших обов’язкових платежів, а за умисне ухилення від їх сплати.

У зв’язку з цим суд має встановити, що особа мала намір не сплачувати належні до сплати податки, збори, інші обов’язкові платежі в повному обсязі чи певну їх частину.

Про наявність умислу на ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів можуть свідчити: відсутність податкового обліку чи ведення його з порушенням установленого порядку; перекручування в обліковій або звітній документації; неоприбуткування готівкових коштів, одержаних за виконання робіт чи надання послуг; ведення подвійного (офіційного та неофіційного ) обліку; використання банківських рахунків, про які не повідомлено органи державної податкової служби; завищення фактичних затрат, що включаються до собівартості реалізованої продукції, тощо (п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 8 жовтня 2004 року «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів»).

У постанові про притягнення як обвинуваченого та в обвинувальному висновку на обґрунтування умислу ОСОБА_2 на ухилення від сплати податків зазначено, що він, будучи обізнаний про існування в м. Полтаві ТОВ ПК «Технологічна комплектація та будівництво», яка надає послуги по мінімізації податкових зобов’язань реально діючих підприємств шляхом конвертації для них готівкових коштів, а також, що дане Товариство не має виробничих потужностей та необхідного штату інженерно-технічних працівників для виконання будівельно-монтажних та ремонтних робіт, дійшов усної домовленості з директором ТОВ ПК «Технологічна комплектація та будівництво» ОСОБА_4 про складання документів бухгалтерського та податкового обліку про нібито виконання ремонтних та будівельних робіт на об’єктах замовників.

Підсудний ОСОБА_2 як під час досудового так і судового слідства стверджує, що він не мав наміру ухилитися від сплати податків. Допитаний в судовому засіданні він пояснив, що на момент укладення з ТОВ ПК «Технологічна комплектація та будівництво» договорів підряду у вказаного Товариства ліцензія на виконання будівельних робіт була, а те, що у Товариства не має виробничих потужностей та необхідного штату інженерно-технічних працівників для виконання будівельно-монтажних та ремонтних робіт – він не знав.

Його покази підтверджуються поясненнями допитаного як свідка директора ТОВ ПК «Технологічна комплектація та будівництво» ОСОБА_4, який суду вказав, що ОСОБА_2 не знав, що будівельні роботи по договорах субпідряду виконувалися не працівниками його Товариства. Він для виконання цих робіт наймав працівників.

Згідно акту від 16 січня 2009 року № 52/23-1/31684432 «Про результати планової виїзної перевірки Приватного підприємства «Справа» (код ЄДРПОУ 31684432) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 січня 2007 року по 30 вересня 2008 року та іншого законодавства за період з 1 січня 2007 року по 30 вересня 2008 року» (а.с. 25 – 97 том 1) та висновку № 10 судово-економічної експертизи від 12 травня 2009 року (а.с. 124 – 132 том 22) при перевірці бухгалтерських та податкових документів не встановлено порушення ведення податкового обліку.

Допитані в якості свідків по справі головний державний податковий ревізор – інспектор Воробйова О.Ю. та судовий експерт ОСОБА_5 в судовому засіданні підтвердили, що порушень документального бухгалтерського та податкового обліку під час проведення ними перевірки та експертного дослідження (відповідно) не виявлено.

Інших доказів наявності у ОСОБА_6 умислу на завищення валових затрат, понесених ПП «Справа» при виконанні  будівельно-монтажних і ремонтних робіт, а також податкового кредиту підприємства, та ухилення від сплати податків як під час досудового так і судового слідства не виявлено.

За вказаних обставин суд приходить до висновку, що органом досудового слідства не перевірялося чи був умисел підсудного на ухилення від сплати податків, а пред’явлене обвинувачення не відповідає обставинам, що встановлені на досудовому слідстві, і що в свою чергу знайшло підтвердження під час судового слідства, проведеного по даній справі.

Така неповнота досудового слідства не може бути усунута судовим слідством, оскільки для цього необхідно виконати комплекс слідчих та оперативно-розшукових дій по збиранню та закріпленню доказів, що не притаманно функціям суду.

Крім того, досудовим слідством встановлено, що вина ОСОБА_2 достатньо і повно підтверджується зібраними у справі доказами, зокрема, актом «Про результати планової виїзної перевірки ПП «Справа» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 січня 2007 року по 30 вересня 2008 року та іншого законодавства». За даним актом податковий орган визнав договори підряду, які укладені ПП «Справа» та ТОВ ПК «Технологічна комплектація та будівництво», такими, що порушують моральні засади суспільства; укладені з метою заволодіння державним майном; та визнав їх нікчемними. (а.с. 62 том 1).

Однак такий висновок податкового органу, який покладений досудовим слідством в основу обвинувачення, не відповідає нормам закону.

Стаття 228 ЦК України передбачає, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної чи юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» наведено перелік правочинів, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема до них віднесено: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об’єктами права власності українського народу – землею як основним національним багатством, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об’єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об’єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Однак досудовим слідством не враховано, що договори підряду, укладені ПП «Справа» та ТОВ ПК «Технологічна комплектація та будівництво» не входять до вказаного вище переліку, а отже не можуть бути визнані на підставі ст. 228 ЦК України нікчемними.

Крім того, у матеріалах кримінальної справи відсутні докази, того, що договори підряду між двома приватними юридичними особами посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, що вони укладені сторонами з метою порушити публічний порядок.

Частини 1, 5 статті 216 ЦК України передбачають, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред’явлена будь-якою заінтересованою стороною.

Податковий орган, визнаючи договори підряду нікчемними, як наслідок їх нікчемності, в порушення вимог вказаної статті ЦК України – без відповідного рішення суду, все ж застосував наслідки недійсності нікчемного правочину (донарахував суми податків), чим порушив вищевказану правову норму.

Орган досудового слідства не дослідив ці обставини, що є ознакою неповноти досудового слідства, яка не може бути усунута судовим слідством.

Також у постанові про притягнення як обвинуваченого та в обвинувальному висновку вказано, що на виконання умов договорів підряду ПП «Справа» фактично виконувало будівельно-монтажні та ремонтні роботи на об’єктах замовників; ОСОБА_2 з метою особистого збагачення  за рахунок ухилення від сплати податків вказаного підприємства, знаючи про те, що у ТОВ ПК «Технологічна комплектація та будівництво» не має виробничих потужностей та необхідного штату інженерно-технічних працівників для виконання будівельно-монтажних та ремонтних робіт, уклав з директором ТОВ ПК «Технологічна комплектація та будівництво» договори субпідряду та склав неправдиві документи бухгалтерського та податкового обліку.

Однак досудовим слідством не виявлено працівників ПП «Справа», які фактично виконували будівельно-монтажні та ремонтні роботи, що за даними бухгалтерського обліку виконані працівниками ТОВ ПК «Технологічна комплектація та будівництво» на об’єктах замовників, а також не встановлено, чи оплачена робота цих працівників ПП «Справа», не приєднано до матеріалів справи відповідні платіжні та бухгалтерські документи.

Вказані недоліки свідчать, що досудове слідство проведено неповно і потребує додаткового дорозслідування, яке неможливо провести під час судового слідства.

Також підставою повернення справи на додаткове розслідування є неповнота досудового слідства, яка полягає в невідповідності висновків, які покладено в основу обвинувачення, фактичним обставинам справи.

Згідно абзацу 3 п. 15 Пленуму Верховного Суду України № 2 від 11 лютого 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування», в разі оскарження до суду платником податків рішення податкового органу обвинувачення особи в ухиленні від сплати податків не може ґрунтуватися на такому рішенні до остаточного вирішення справи судом, за винятком випадків, коли обвинувачення не тільки базується на оскаржуваному рішенні, а й доведено на підставі додатково зібраних доказах відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства України.

Органом досудового слідства в основу обвинувачення ОСОБА_2 в ухиленні від сплати податків покладені податкові повідомлення – рішення щодо донарахування несплачених податків та штрафних санкцій (а.с. 100, 101 том 1).

Як встановлено судовим слідством ПП «Справа» оскаржило податкові повідомлення - рішення до Полтавського окружного адміністративного суду. На час розгляду даної кримінальної справи Полтавський окружний адміністративний суд 18 січня 2010 року ухвалив постанову, якою  визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення – рішення № 000212301/0 від 27 січня 2009 року в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 972 644 грн. та відповідно нарахованих штрафних (фінансових) санкцій та податкове повідомлення – рішення № 0000222301/0 від 27 січня 2009 року в частині визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 994 839 грн. та відповідно нарахованих штрафних (фінансових) санкцій. Таким чином, суд не може оцінювати ці документи як доказ наявності у підсудного умислу на ухилення від сплати податків.

Як уже зазначалось, згідно акту перевірки (а.с. 25-97 том 1) та висновку судово-економічної експертизи (а.с.124-132 том 22), пояснень судового експерта ОСОБА_5 та податкового ревізора - інспектора Воробйової О.Ю., порушень документального бухгалтерського та податкового обліку у ПП «Справа» немає.

Крім того суд бере до уваги, що склад злочину, передбачений статтею 212 ч. 3 КК України, є матеріальним. За змістом вказаної статті відповідальність за ухилення від сплати податків наступає в разі встановлення певних суспільно небезпечних наслідків, які виражаються у ненадходженні до бюджетів чи державних цільових фондів коштів  в особливо великих розмірах.

Доказом настання суспільно небезпечних наслідків - ненадходження до бюджету податків з вини ОСОБА_2, були податкові повідомлення – рішення (а.с. 100, 101 том 1). На даний час вони за постановою суду скасовані.

Таким чином, висновок органів досудового слідства щодо порушення ОСОБА_2 податкового законодавства не відповідають обставинам кримінальної справи, що свідчить про неповноту досудового слідства, яка не може бути усунута в судовому засіданні.

Неправильність досудового слідства також полягає у наступному:

Згідно ч. 1 ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод к ожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Частини 1, 2 ст. 30 Конституції України передбачають, що кожному гарантується недоторканість житла. Не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Відповідно до ч. 5 ст. 177 КПК України, п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання застосування судами України законодавства при дачі дозволів на тимчасове обмеження окремих конституційних прав і свобод людини і громадянина під час здійснення оперативно-розшукової діяльності, дізнання і досудового слідства» обшук житла чи іншого володіння особи, за винятком невідкладних випадків, проводиться лише за вмотивованою постановою суду. У абзаці 2 п. 11 вказаної постанови зазначено, що згідно з вимогами ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та відповідно до практики Європейського суду з прав людини поняття «житло»  у п. 1 ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод охоплює не лише житло фізичних осіб, а й може поширюватися на офісні приміщення, які належать фізичним особам, а також офіси юридичних осіб, їх філій та інші приміщення.

Як вбачається з постанови про проведення обшуку від 18 листопада 2008 року, яка санкціонована заступником прокурора Полтавської області, по кримінальній справі № 08238019, порушеної 12 серпня 2008 року за ознаками злочину,  передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, (а.с. 1- 2 том 2) на досудовому слідстві проведено обшук нежитлового приміщення за адресою: м. Полтава, вул. Леніна, 91, яке належить на праві власності ПП «Справа».

Таким чином суд приходить до висновку, що обшук офісного приміщення ПП «Справа» за постановою слідчого, санкціонованою заступником прокурора Полтавської області, проведений з порушенням вимог ч. 5 ст. 177 КПК України.

Крім того, суд бере до уваги, що, відповідно до ч. 1, 2 ст. 186 КПК України, при обшуку можуть бути вилучені лише предмети і документи, які мають значення для справи. Всі документи і предмети, які підлягають вилученню, слідчий повинен пред’явити понятим та іншим присутнім особам і перелічити в протоколі обшуку чи в доданому до нього опису з зазначенням їх назви, кількості, міри, ваги, матеріалу, з якого вони виготовлені, та індивідуальних ознак.

У порушення вимог вказаної статті КПК України слідчий в протоколі обшуку від 20 листопада 2008 року (а.с. 3 – 7 том 2) не зазначив кількість, назви та не вказав інші індивідуальні ознаки документів, які вилучені під час обшуку.

Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних  незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що докази під час проведення обшуку вилучені з порушенням вимог статей 177, 186 КПК України, тобто, одержані незаконним шляхом, тому  їх використання як доказів по справі є недопустимим.

Крім того суд бере до уваги, що згідно ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судову експертизу» в иключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов’язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз. Почеркознавча експертиза, згідно підпункту 2.1. пункту 2 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз, затвердженої наказом Міністерства юстиції Українеи від 8 жовтня 1998 року № 53/5, зареєстрованої в Мінінстерстві юстиції України 3 листопада 1998 року за № 705/3145, входить до криміналістичних експертиз.

Як вбачається з матеріалів справи судово-почеркознавча експертиза за постановою слідчого проведена Міжрегіональним науково-дослідним експертно-консультативним центром «Експол» (а.с. 107-114 том 22), який не віднесений до державних спеціалізованих установ, тому дана експертиза є неналежним доказом по справі та згідно ст. 62 Конституції України не може бути покладена в основу обвинувачення.

Зважаючи на викладене суд приходить до висновку, що органи досудового слідства при вчиненні процесуальних дій та прийнятті процесуальних рішень – при проведенні обшуку, призначенні експертизи, неправильно застосували норми кримінально-процесуального закону. Без усунення вказаних порушень справа не може бути розглянута в суді.

Приймаючи до уваги, що по справі необхідно виконати значний об’єм слідчих, оперативно-розшукових дій по збиранню та закріпленню доказів, що не притаманно функціям суду, справа підлягає поверненню на додаткове розслідування.

Під час проведення додаткового розслідування необхідно встановити докази, які б свідчили про наявність у підсудного умислу на ухилення від сплати податків, зборів; встановити та допитати осіб, які фактично виконували роботи за працівників ТОВ ПК «Технологічна комплектація та будівництво»; встановити та долучити до матеріалів кримінальної справи документи щодо оплати праці цих осіб; встановити та долучити до матеріалів справи докази узгодження податкових повідомлень – рішень про донарахування податків на додану вартість та на прибуток, а також  докази того, що договори підряду укладені між ПП «Справа» та ТОВ ПК «Технологічна комплектація та будівництво», згідно ст. 228 ЦК України є нікчемними та судові рішення про застосування наслідків недійсності цих нікчемних правочинів, як цього вимагає ст. 216 ЦК України.

При проведенні додаткового розслідування органу досудового слідства необхідно усунути зазначені недоліки, повно, всебічно провести розслідування по справі і в залежності від встановленого прийняти обґрунтоване рішення з дотриманням всіх вимог кримінально-процесуального законодавства.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 22, 64, 186, 273, ч. 3 ст. 277, ст. 281 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Кримінальну справу № 1-21/10  по обвинуваченню ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_4, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366 КК України та речові докази по справі – господарсько-бухгалтерські документи», для організації додаткового розслідування направити до прокуратури Полтавської області.

Запобіжний захід ОСОБА_6 – заставу – залишити без змін.

На постанову може бути внесено апеляцію до Апеляційного суду Полтавської області протягом 7 діб.

Суддя Ленінського районного

суду м. Полтави                                 С.П. Юхно