Cправа № 2-4467/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2010 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:

Головуючого – судді Нікітіної С.Й.

При секретарі – Віноградовій І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Прогрес - Риелт» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес Строй СУ №2» про визнання права власності та заборону вчиняти певні дії,  

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси із позовом до Приватного підприємства «Прогрес-Риелт» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес Строй СУ №2» про визнання права власності на майнові права на житлову квартиру за будівельним номером №197, розрахунковою площею 65,66 кв. м, що розташована на 5 (п’ятому) поверсі секції №2 житлового будинку з офісними  приміщеннями за будівельною адресою: м. Одеса, вул. Львівська, 15 та заборону Приватному підприємству «Прогрес - Риелт» і Товариству з обмеженою відповідальністю  «Прогрес Строй СУ №2» здійснювати дії щодо переоформлення, у тому числі відчуження, передачі у найм, передачі у заставу, обтяження іншим чином майнових прав на вказану житлову квартиру.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував наступним:

Між Позивачем та Приватним підприємством «Прогрес - Риелт» було укладено договір «Про інвестування» за №ЛВ/Р – 2-66 від 17 травня 2006 року. За умовами вказаного договору, ПП «Прогрес – Риелт», у порядку, передбаченому вказаним договором, зобов’язався передати у власність Позивача об’єкт інвестування, а Позивач зобов’язався прийняти об’єкт інвестування та сплатити за нього Відповідачу інвестицію. Вартість інвестиції згідно пункту 5.1 договору склала 276 998,93 грн., яка була своєчасно сплачена Позивачем на користь Відповідача 1. Повний розрахунок та відсутність фінансових порушень інвестування з боку Позивача, підтверджується довідкою від 29.12.2008 року за №229, наданою ПП «Прогрес – Риелт», яка свідчить про те, що грошові зобов’язання Позивача перед Відповідачем виконані у повному обсязі, у сумі, що встановлена договором.

 Об’єктом інвестування, за вказаним договором, виступила житлова квартира за будівельним номером №197, розрахунковою площею 65,66 кв. м,  що розташована на 5 (п’ятому) поверсі секції №2 житлового будинку з офісними приміщеннями за будівельною адресою: м. Одеса, вул. Львівська, 15.

 Право продажу об’єкту інвестування було набуто ПП «Прогрес – Риелт» згідно договору №ЛВ-15 про інвестування  від 22 грудня 2005 року, укладеного між ним та ТОВ «Прогрес – Строй СУ №2».

 Згідно пункту 4.4. договору №ЛВ/Р – 2-66 від 17 травня 2006 року орієнтовний строк закінчення будівництва та здачі об’єкту в експлуатацію – 4-й квартал 2007 року. Проте, на початок 2009 року об’єкт інвестування не був добудований, та відповідно не був придатний для введення в експлуатацію. Крім того, позивач стверджує, що термін закінчення  будівництва та введення будинку в експлуатацію чітко не визначений, що обумовено негативними наслідками світової фінансово – економічної кризи у галузі будівництва, що може спричинити порушення майнових прав позивача. Відповідач у своїх поясненнях також не надав чіткої відповіді про терміни закінчення будівництва та введення будинку в експлуатацію.

У судовому засіданні Представник позивача підтримав позов у повному обсязі.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Прогрес  Строй СУ №2», про час слухання справи повідомлене, у судове засідання представників не направило. Представник Приватного підприємства «Прогрес – Риелт» у судові засідання також не з’являвся, про дату та час судових засідань був повідомлений належним чином, у зв’язку з чим, відповідно до статті 224 ЦПК України, суд розглянув справу у заочному порядку.

Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов ОСОБА_1 обгрунтований, доказаний та підлягає задоволенню.

При цьому суд виходить з наступного.

Згідно пункту 1.2. договору №ЛВ/Р – 2-66 від 17 травня 2006 року, за своїм правовим змістом даний договір є договором купівлі – продажу майнових прав.

Статтею 177 ЦК України встановлено, що об’єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. Таким чином, продаж майнових прав не суперечить чинному законодавству. Згідно із статтею 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Статтею 656 ЦК України встановлено, що Предметом договору купівлі-продажу  можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Відповідно до статті 190 ЦК України встановлено, що майном, як особливим об'єктом, вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Пунктом 2 вказаної статті встановлено, що майнові права є не споживною річчю. Таким чином майнові права визнаються речовими правами.  

Статтею 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлено, що майновими правами,  визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у  тому  числі  права,  які є складовими частинами права власності (права  володіння,  розпорядження,  користування),  а  також  інші специфічні  права  та права вимоги. Що в свою чергу дає підстави вважати що право вимоги оформлення права власності на квартиру є саме майновим правом за своєю суттю, так як воно відмінне від права власності на нерухоме майно у вигляді квартири проте безпосередньо пов’язане з нерухомим майном у вигляді квартири.

Оскільки частиною  2 ст. 190 ЦК України розповсюджено правовий режим речі на майнові права, до них можуть бути застосовані норми Книги III ЦК України. Таким чином, майнові права у тому числі право вимоги оформлення права власності на квартиру є неспоживаною річчю, визначеною індивідуальними ознаками, і можуть бути об'єктом права власності.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Відповідно до статті 202 ЦК України встановлено, що дво - або багатосторонній правочин є тотожнім з поняттям договір. Так, вказаний вище  договір є двостороннім правочином, спрямованим на набуття цивільних прав та обов’язків між сторонами.

Статтею 202 ЦК України зокрема встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Підписання вищезгаданого договору було, на думку позивача спрямованою на набуття цивільних прав та обов’язків. Таким чином, у позивача виникло майнове право вимоги оформлення права власності на квартиру та обов’язок сплати вартості вказаної квартири, а у відповідача 1 виникло право на отримання вартості квартири та кореспондуючий обов’язок оформлення права власності на вказану квартиру за позивачем.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вказаний правочин не був визнаний судом недійсним та його недійсність не встановлена законом, що дає підстави для визнання його правомірним.

Статтею  331 ЦК України встановлено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).  Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.  До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).  При цьому пунктом 3 вказаної статті вказано, що у разі необхідності особа, яка є власником матеріалів, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.  Таким чином, договір між позивачем та відповідачем було укладено за фактичної відсутності об’єкту нерухомості, який на момент укладення договору перебував у стадії будівництва, а позивачу було передано право вимоги за оплатним договором.

Так, за договором  було відчужено майнові права, проте  реєстрація вказаних прав у КП «ОМБТІ  та РОН» не може бути здійсненна, що свідчить про те, що вказані майнові права можуть бути повторно передані, відчужені на користь інших осіб.

Статтею 325 ЦК України встановлено, що суб’єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Пунктом 2 вказаної статті зокрема встановлено, що фізичні  особи  можуть бути власниками  будь – якого майна, за вийнятком окремих видів майна, які не можуть їм належати. Законодавчих обмежень щодо володіння майновими правами не встановлено. Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Статтею 317 ЦК України встановлено, що  власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Статтею 386  ЦК України зокрема встановлено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності  іншою особою, може звернутися до суду із вимогою про заборонення вчинення нею дій, які можуть порушити  її право, або з вимогою  про вчинення певних дій, для запобігання такому порушенню.

Враховуючи той факт, що  термін закінчення  будівництва та введення будинку в експлуатацію чітко не визначений, що обумовено негативними наслідками світової фінансово – економічної кризи у галузі будівництва, суд дійшов висновку про правомірність вимоги позивача про визнання за ним права власності на майнові права.

Враховуючи, що право продажу  об?єкту інвестування було набуто ПП «Прогрес – Риелт»  згідно договору №ЛВ-15 про інвестування  від 22 грудня 2005 року, укладеного між ним та ТОВ «Прогрес – Строй СУ №2,  та майнові права не підлягають окремій реєстрації, суд вважає, що існує реальна можливість розпорядження спірним майном не лише ПП «Прогрес – Риелт» та ТОВ «Прогрес Строй СУ №2».

Статтею 386 ЦК України встановлено, що власник, який передбачає можливість порушення права власності іншою особою може звернутися  до суду із вимогою  про заборонення вчинення нею дій які можуть порушити його право.

У зв’язку з чим суд прийшов до висновку про необхідність задоволення вимог і в частині заборони відповідачам вчиняти певні дії щодо майна, на яке визнаються майнові права позивача.

Враховуючи вищевикладене, та керуючись ст.ст. 177, 317, 328, 386, 655, 656, ЦК України, ст.ст. 107, 114, 118, 119, 120, 213-215, 226 ЦПК України, суд

ВИРІ ШИВ:

Визнати за ОСОБА_1 право власності на майнові права на житлову квартиру за будівельним номером №197, розрахунковою площею 65,66 кв. м,  що розташована на 5 поверсі секції №2 житлового будинку  з офісними приміщеннями за адресою: м. Одеса, вул. Львівська, 15.

Заборонити Приватному Підприємству «Прогрес –  Риелт»  (ЄДРПОУ 33567663, юридична адреса: Вул. Приморська, 49, м. Одеса, 65026) здійснювати дії щодо переоформлення (у тому числі відчуження, передачі у найм, передачі у заставу, обтяження іншим чином)  майнових прав на житлову квартиру за будівельним номером №197, розрахунковою площею 65,66 кв. м,  що розташована на 5 поверсі секції №2 житлового будинку  з офісними приміщеннями за адресою: м. Одеса, вул. Львівська, 15.

Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Прогрес Строй СУ №2» (ЕДРПОУ 32146048, юридична адреса:вул. Приморська, 49, м. Одеса, 65026) здійснювати дії щодо переоформлення (утому числі відчуження, передачі у найм, передання у заставу, обтяження іншим чином) майнових прав на житлову квартиру за будівельним номером №197, розрахунковою площею 65,66 кв. м,  що розташована на 5 поверсі секції №2 житлового будинку  з офісними приміщеннями за адресою: м. Одеса, вул. Львівська, 15.

Судові витрати покласти на відповідачів у рівних частинах.

Суддя: