Справа № 1-55/10

В  И  Р  О  К

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

16 лютого 2010 року Ленінський районний суд м. Полтава в складі:

головуючого судді:   Юхно С.П.

при секретарі:            Гарест О.М., Жовтяк Н.В.

за участю прокурора: Снісаренка Г.О., Пухи ІЮ., Мандича С.М.,

          адвоката: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого:

    - 13 липня 2009 року Октябрським районним судом м. Полтава за ст. 186 ч.2 КК України до 4 років позбавлення вол, згідно ст.. 75 КК України з іспитовим строком на 2 роки.  

у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 185, ч.2 ст.186 , ч.2 ст. 190  КК України, -

В  С  Т  А  Н  О  В  И  В:

Підсудний ОСОБА_2 скоїв злочин проти охоронюваних кримінальним законом суспільних відносин проти власності за таких обставин:

12 червня 2009 року, близько 15 години,  неповнолітній ОСОБА_2, перебуваючи біля ПТУ № 31, що по вул. Степового Фронту в м. Полтава, зірвав із шиї потерпілого ОСОБА_3 золотий ланцюжок вагою 17,52 грами, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на суму 3 500 грн.   З місця вчинення злочину зник та розпорядився викраденим на власний розсуд.

Повторно, 19 червня 2009 року ОСОБА_2, близько 19 години, перебував на пляжі, який розташований на березі річки Ворскла, неподалік будинку № 140 по вул. Сакко в м. Полтава. Поряд з ним відпочивала компанія хлопців. У одязі одного з цих хлопців ОСОБА_2 побачив мобільний телефон «Нокіа № 70». Скориставшись тим, що ніхто не бачить,  він дістав з кишені брюк мобільний телефон «Нокіа № 70», який належав потерпілому ОСОБА_4, вартістю 1 120 грн., в якому знаходилась картка оператора мобільного зв’язку «Лайф», вартість 10 грн., чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на суму 1 130 грн. З місця скоєння злочину зник та розпорядився викраденим на власний розсуд.

Продовжуючи свою злочинну діяльність ОСОБА_2 29 вересня 2009 року, близько 13 години 30 хвилин, перебуваючи неподалік  школи № 28, розташованої по вул. Калініна, 53 у м. Полтава,  попросив у неповнолітнього ОСОБА_5 у борг гроші. Потерпілому пояснив, що він їх використає для справи та поверне йому у двічі більшу суму. Потерпілий відмовився позичити йому кошти, оскільки їх у нього не було. Потім ОСОБА_2  помітив на шиї у ОСОБА_5 золотий ланцюжок. Підсудний запропонував потерпілому закласти золотий ланцюжок  у ломбарді, а виручені при цьому кошти він використає  та через деякий час йому поверне більшу суму. На що потерпілий погодився. Оскільки йому та потерпілому не було 18 років, то  ОСОБА_2 попросив знайомого ОСОБА_6 на його паспорт закласти ланцюжок в ломбарді, на що той погодився. ОСОБА_6 заклав ланцюжок у ломбард «Скарбниця», а виручені кошти віддав ОСОБА_2 Підсудний не мав наміру повертати кошти потерпілому та витратив їх на власні потреби, чим спричинив йому матеріальну шкоду на суму 2 400 грн.

Вина підсудного у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 , ч.2 ст. 190   КК України, підтверджується сукупністю доказів, досліджених та перевірених в судовому засіданні:

По епізоду відкритого заволодіння майном потерпілого ОСОБА_3:

- оголошеними в судовому засіданні показаннями потерпілого ОСОБА_3 (а.с. 33-43 том1), який пояснював, що 12 червня 2009 року, близько 15 години, він вийшов із свого будинку, який знаходиться по вул. Залізна, 54 в м. Полтаві. До нього підійшов ОСОБА_2 Вони почали розмовляти. Удвох вони пішли до ПТУ № 31, що знаходиться по вул. Степного фронту в м. Полтаві. Коли вони прийшли на подвір’я ПТУ ОСОБА_2 почав вимагати у нього щоб він віддав йому золотий ланцюжок, який висів у нього на шиї.  Він йому відмовив та почав іти по вулиці. Він пройшов близько 3 метрів. ОСОБА_2  схопив його за баретку, яку він тримав у руках, зірвав у нього з шиї золотий ланцюжок та утік;

- показаннями законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_7, яка суду пояснила, що 12 червня 2009 року, вона була у відрядженні. Близько 15 години 10 хвилин, їй зателефонував син і розповів, що в нього однокласник ОСОБА_2. Золотий ланцюжок для сина вона придбала в м. Харків за 3 500 грн., він мав вагу 17, 52 грами;

- показаннями свідка ОСОБА_8, який суду пояснив, що у червні 2009 року він зустрів ОСОБА_2, який запропонував йому здати в ломбард золотий ланцюжок на його паспорт, на що він погодився. Після чого вони зайшли до ломбарду «Скарбниця», здали золотий ланцюжок за 780 грн. Коли ланцюжок у касі зважили його вага була 7, 03 грам. ОСОБА_2 за те, що він заклав на свій паспорт ланцюжок дав йому 20 грн., а інші кошти ОСОБА_2 забрав собі. Через декілька днів він запропонував ОСОБА_9 викупити даний ланцюжок, на що той погодився. ОСОБА_9 дав йому кошти для викупу ланцюжка. Він викупив ланцюжок та віддав його ОСОБА_9, який за це йому дав 150 грн. Він не знав, що ланцюжок крадений;

- показаннями свідка ОСОБА_9, який суду пояснив, що влітку 2009 року в ломбарді, який розташований по вул. Калініна, він купив золотий ланцюжок, масою 7,03 грами за 900 грн. Цей ланцюжок був закладений на паспорт його знайомого ОСОБА_8, прізвище якого він не знає. Вова йому повідомив, що заклав ланцюжок в ломбарді та попросив його викупити на що він погодився. Через деякий час він загубив викуплений у ломбарді ланцюжок;

- показаннями свідка ОСОБА_10, яка суду пояснила, що вона працює експертом у ломбарді «Скарбничка». ОСОБА_11 здавав у ломбард золотий ланцюжок. А потім через деякий час викупив його. При прийомі в ломбард золоті вироби зважуються. Якщо в документах зазначено, що вага золотого ланцюжка 7, 03 грам, то помилки при зважуванні не може бути;

- протоколом огляду від 19 червня 2009 року  та фототаблицею до нього (а.с. 15-18 том 1),  згідно якого оглянуто майданчик біля до будинку № 36 по вул. С. Фронту в м. Полтава;

- протоколом огляду від 23 червня 2009 року та фототаблицею до нього (а.с. 17-18 том1), згідно якого оглянуто бірки на золотий виріб;

- довідкою Ломбарду «Скарбниця» від 24 червня 2009 року (а.с. 20 том 1), в якій вказано, що ОСОБА_11 12 червня 2009 року здав у ломбард золотий ланцюжок 585 проби, вагою 7,03 грами, який 14 червня 2009 року ними викуплено;

Зважаючи на те, що за даними Ломбарду «Скарбниця» вага золотого ланцюжка, який 12 червня 2009 року здав ОСОБА_11 становить 7, 03 грами, тому суд приходить до висновку, що підсудний ОСОБА_2 викрав у потерпілого ОСОБА_3 золотий ланцюжок вагою 7, 03 грами, а не 15, 52 як вказує потерпілий.

По епізоду заволодіння майно потерпілого ОСОБА_5 шляхом обману та зловживання довірою:

- показаннями потерпілого ОСОБА_5, який суду пояснив, що   29 вересня 2009 року вранці він був у четвертій поліклініці. Він пішов на зупинку «4-та поліклініка» щоб придбати для себе їжу. Там  до нього підійшов незнайомий хлопець та попросив у нього сигарету та грошей. Він йому відмовив та пішов далі. Хлопець пішов за ним та почав з ним знайомитися і розповідати про себе. Хлопець говорив, що йому потрібні гроші для бізнесу і якщо він йому їх позиче, то він віддасть йому в два рази більше. Його зацікавила ідея, але грошей у нього не було. Потім ОСОБА_2 побачив у нього золотий ланцюжок. ОСОБА_2 зняв у нього з шиї ланцюжок. Потім ОСОБА_2 сказав, що поверне ланцюжок за умови, якщо він погодиться його закласти в ломбард. Він не погоджувався. ОСОБА_2 почав погрожувати йому фізичною розправою. Він злякався за своє життя і пішов за ним. ОСОБА_2 знайшов двох хлопців, один з яких погодився закласти в ломбард його ланцюжок. Так вони і зробили.  ОСОБА_2 цьому хлопцю заплатив 50 грн. Він з ОСОБА_2 пішли в школу № 34. Потім ОСОБА_2 від нього утік.

- показаннями законного представника потерпілого ОСОБА_12, який не заперечував той факт, що у його сина ОСОБА_2 забрав золотий ланцюжок;

- показаннями свідка ОСОБА_13, який суду пояснив, що він разом з своїм товаришем ОСОБА_6 зустріли ОСОБА_2, який ішов разом з незнайомим їм хлопцем. ОСОБА_2  запропонував ОСОБА_6 закласти на його паспорт золотий ланцюжок. Денис погодився. Вони в чотирьох пішли до Ломбарду «Скарбниця». Він вийшов з ломбарду та пішов купити сигарет. Коли він повернувся, то хлопці вже вийшли з приміщення ломбарду. Незнайомий йому хлопець, що прийшов з ОСОБА_2, вів себе спокійно та не просив, щоб ОСОБА_2 повернув йому ланцюжок;

- показаннями свідка ОСОБА_14, який суду пояснив, що ввосени 2009 року він перебував на спортмайданчику 28-ї школи в м. Полтава. Там до нього підійшов ОСОБА_15  з незнайомим хлопцем і запропонував йому закласти під його паспорт золотий ланцюжок. Він йому відмовив. Хлопець, який був поряд з ОСОБА_2 поводив себе спокійно і не заперечував щоб ОСОБА_2 заклав золотий ланцюжок;

- показаннями свідка ОСОБА_6, який суду пояснив, що він у  вересні 2009 року  разом з своїм товаришем ОСОБА_13  зустріли ОСОБА_2, який ішов разом з незнайомим йому хлопцем. ОСОБА_2 запропонував йому  закласти в ломбард золотий ланцюжок на його паспорт, на що він погодився. Вони в чотирьох зайшли до ломбарду та заклали золотий ланцюжок. Хлопець, який був поряд з ОСОБА_2 поводив себе спокійно і не заперечував щоб ОСОБА_2 заклав золотий ланцюжок;

- протоколом огляду від 8 жовтня 2009 року та фототаблицею до нього (а.с. 9- 10 том 2), згідно якого оглянуто бірки до золотих виробів;

- протоколом огляду місця події від 9 жовтня 2009 року  та фототаблицею до нього (а.с. 11-17 том  2), згідно якого оглянута ділянка, що розташована на території Полтавської гімназії № 28;

- довідкою Ломбарду «Скарбниця» від 05 листопада 2009 року (а.с. 20 том 2) в якій вказано, що ОСОБА_6 29 вересня 2009 року здав у ломбард золотий ланцюжок 585 проби, вагою 10,35 грами;

- протоколом очної ставки від 5 жовтня 2009 року (а.с. 57-58 том  2), згідно якого ОСОБА_2 частково підтримав показання ОСОБА_5, не погоджуючись з тим, що він сам зняв з нього ланцюжок та з тим, що він погрожував йому фізичним насильством. Крім того, ОСОБА_5 пояснив, що він повірив ОСОБА_2, що той викупить ланцюжок з ломбарду.

Твердження потерпілого ОСОБА_5 про те, що він не хотів віддавати ОСОБА_2 свій золотий ланцюжок та вносити його в заклад до Ломбарду спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами,  а саме показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_13, ОСОБА_16, які суду пояснили, що потерпілий ОСОБА_5 не висловлював заперечень з приводу того, що ОСОБА_2 заклав його ланцюжок, а в свою чергу ОСОБА_2 не погрожував потерпілому.

По епізоду крадіжки мобільного телефону у потерпілого ОСОБА_4:

- показаннями потерпілого ОСОБА_4, який суду пояснив, що він з друзями відпочивав на річці поблизу с. Дублянщини. До них підійшло 10 чоловік і зайняли місце поблизу. Телефон він залишив в кишені брюк і разом з друзями пішов купатися. Коли повернувся до речей, то телефону вже не було;

- показаннями законного представник потерпілого ОСОБА_17, яка не заперечувала факт викрадення у її сина мобільного телефону;

- протоколом огляду від 12 липня 2009 року та планом – схемою і фототаблицею до нього, згідно яких оглянута ділянка місцевості на третьому пляжі м. Полтава, де у  ОСОБА_18 був викрадений мобільний телефон «Нокіа №70»;

- протоколом огляду від 12 серпня 2009 року та фототаблицею до нього (а.с. 17 - 18 том  3), згідно якого оглянуто мобільний телефон «Нокіа 70»;

- консультативним висновком від 11 серпня 2009 року (а.с.19 том  3), згідно яких вартість мобільного телефону «Нокіа №70» з урахуванням зносу становить 1 120 грн.;

- явкою з повинною від 12 серпня 2009 року (а.с.20 том  20), згідно якої ОСОБА_2 повідомляє про крадіжку мобільного телефону «Нокіа № 70»;

- висновком експерта № В-3175/4 від 20 серпня 2009 року (а.с.24 том 3), згідно якого вартість мобільного телефону «Нокіа № 70»  з урахуванням зносу становить 1 120 грн.;

- протоколом пред’явлення предметів для впізнання від 20 серпня 2009 року  та фототаблицею до нього (а.с. 37 – 38 том 3), згідно якого потерпілий ОСОБА_4 серед пред’явлених йому для впізнання мобільних телефонів, впізнав свій мобільний телефон «Нокіа № 70» під номером 2;

- протоколом огляду предметів від 20 вересня 2009 року (а.с.39 том 3), згідно якого оглянуто мобільний телефон «Нокіа 70».

Враховуючи показання підсудного, потерпілих, та досліджені в судовому засіданні письмові докази, суд приходить до висновку, що підсудний ОСОБА_2 винний у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190  КК України , його дії суд кваліфікує за   ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190  КК України , оскільки він здійснив таємне викрадення чужого майна (крадіжку ), вчинену повторно, відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно та заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно.

Призначаючи підсудному покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених злочинів, що підсудний вчинив злочини середньої тяжкості та тяжкий злочин, особу ОСОБА_2, який по місцю проживання характеризується позитивно ( а.с. 113 том 1, а.с. 91 том 2, а.с.76 том 3 ), по місцю навчання характеризується негативно ( а.с. 77 том 3).

Обставинами, які пом’якшують покарання ОСОБА_2, суд визнає з’явлення зі зізнанням, щире каяття, вчинення злочину неповнолітнім.

Обставину, яка обтяжує покарання ОСОБА_2, вмінену на досудовому слідстві – вчинення злочину повторно, суд виключає як зайво вмінену.

Враховуючи вказані обставини, дані про особу підсудного ОСОБА_2,  який вчинив злочини будучи неповнолітнім, його щире каяття та конкретні обставини скоєного злочину, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання підсудного можливе  в ізоляції від суспільства.

Згідно медичного висновку підсудний ОСОБА_2 лікування від залежності від психоактивних речовин не потребує ( а.с. 90 том 2).

Речові докази:

•   бірки до виробів з золота, а саме ланцюжка масою 10, 37 г., довжиною масою 50 см., 585 проби та підвіски 585 проби масою 1,7 грами (а.с. 25 том  2)  – зберігати в матеріалах кримінальної справи;

•   мобільний телефон «Нокіа № 70» (а.с.41 том № 3) - повернути власнику ОСОБА_19;

•   бірку до золотого ланцюжка масою 17,52 грами (а.с.99 том  1)– зберігати в матеріалах кримінальної справи.  

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, -

З  А  С  У  Д  И  В:

Визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні  злочинів, передбачених ч.2 ст. 185, ч.2 ст.186 , ч.2 ст. 190   КК України  і призначити йому покарання у вигляді:

- за ст. 185 ч. 2, КК України – 2 роки позбавлення волі;

- за ст. 186 ч. 2 КК України –  4 роки позбавлення волі;

- за ст. 190 ч.2 КК України –  1 рік позбавлення волі.

У відповідності до ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, за ст. 186 ч. 2 та ст. 185 ч. 2 КК України призначити ОСОБА_2 покарання у виді 4   (чотирьох)  років позбавлення волі.

У порядку ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, призначених за  ч. 2 ст. 185 КК України, ч. 2 ст. 186 КК України по даному вироку та вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 13 липня 2009 року, призначити ОСОБА_2  покарання у вигляді 4 (чотирьох) років 1 місяця позбавлення волі.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового складання покарань за ст. 190 ч. 2 КК України по даному вироку та покарання, призначеного за сукупністю злочинів в порядку ч. 4 ст. 70 КК України ( ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України та вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 13 липня 2009 року) призначити ОСОБА_2 остаточно покарання у вигляді 4 (чотирьох) років 2  місяців позбавлення волі.

Строк відбуття покарання рахувати з моменту затримання, тобто з 13 жовтня  2009 року.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили, залишити тримання під вартою.

Речові докази –

•   бірки до виробів з золота, а саме ланцюжка масою 10, 37 г., довжиною масою 50 см., 585 проби та підвіски 585 проби масою 1,7 грами (а.с. 25 том  2)  – зберігати в матеріалах кримінальної справи;

•   мобільний телефон «Нокіа № 70» (а.с. 41 том  3) - повернути власнику ОСОБА_19;

•   бірка до золотого ланцюжка масою 17,52 грами (а.с. 99 том  1)– зберігати в матеріалах кримінальної справи.  

На вирок може бути принесено скаргу до Апеляційного суду Полтавської області через Ленінський районний суд м. Полтави протягом 15 діб.

Суддя Ленінського районного суду

м. Полтави                                                                                               С.П. Юхно