АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗО червня 2006 року                                        м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючої-судді  Варвус Ю.Д.

суддів: Баса О.Г., Гуменюк Н.І.

при секретарі Герасимчук Ю.А. з участю: представника позивачки ОСОБА_2,

відповідачки ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу №22-1265

за     апеляційною             скаргою     ОСОБА_1  на     рішення

Старокостянтинівського районного суду від 30 березня 2006 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів

встановила:

В грудні 2005 року ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 8574 грн. 36 коп. (1429,06 євро), які були відповідачкою отримані на підставі договору доручення в Українському національному фонді „Взаємопрозуміння і примирення". В обґрунтування позову вказувала, що отримавши зазначені кошти, відповідачка їй не віддала їх, а витратила на лікування своєї дитини, хоча такої домовленості між ними не було.

Рішенням Старокостянтинівського районного суду від 30 березня 2006 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 8574 грн. 36 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Судом не з'ясовано чи позивачка підтримує позовні вимоги, безпідставно не взято до уваги покази свідків щодо існування між сторонами домовленості про те, що відповідачка може витрати вказані кошти на лікування своєї дитини.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає відхиленню з наступних мотивів.

Судом вірно встановлені фактичні обставини справи, дана їм належна оцінка, його висновки підтверджуються матеріалами справи, грунтуються на нормах діючого законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що 19 липня 2004 року ОСОБА_3 нотаріально оформила довіреність, згідно якої уповноважила відповідачку отримати в банківських установах належну їй грошову компенсацію за перебування на примусових роботах в

Німеччині під час Великої Вітчизняної війни в сумі 1429,06 євро. 29 липня 2004 року______

Головуючий в у першій інстанції -Блонський В.К.                                 Справа № 22-1265

Доповідач - Варвус Ю.Д.                                                                               Категорія 44

ОСОБА_1 на підставі вказаного доручення отримала належні позивачці кошти, однак останній їх не передала, а витратила на власні потреби.

Відповідно до ст. 1003 Цивільного кодексу України повірений зобов'язаний негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення.

Оскільки ОСОБА_1 зобов'язання по передачі отриманих коштів позивачці не виконала, суд обґрунтовано задоволив позовні вимоги ОСОБА_3 про стягнення 8574 грн.36 коп., виходячи з офіційного курсу Національного Банку України щодо вартості євро.

Доводи апеляційної скарги не можна визнати переконливими, оскільки вони не містять посилань на докази, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених обставинах справи, постановлене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Старокостянтинівського районного суду від 30 березня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.