ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2019 р.Справа № 524/4512/17

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Григорова А.М.,

Суддів: Бартош Н.С. , Подобайло З.Г. ,

за участю секретаря судового засідання Мороз М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05.03.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Андрієць Д.Д., м. Кременчук, повний текст складено 05.03.19 року по справі № 524/4512/17

за позовом ОСОБА_1

до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області

про стягнення середнього заробітку,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Автозаводської районного районної ради м. Кременчука, в якому просила суд стягнути з Виконавчого комітету Автозаводської районного районної ради м. Кременчука на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в період з 01.03.2016 по 12.04.2017 в сумі (день проведення остаточного розрахунку) 35811,18 грн.

В обґрунтування вимог зазначає, що з 10.10.2000 по 13.04.2011 р.р. вона працювала у Виконавчому комітеті Автозаводської районної ради міста Кременчука. Постановою по справі №524/3430/14-а було зобов`язано Виконавчий комітет Автозаводської районної ради міста Кременчука нарахувати та виплатити їй матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2009 рік, яка була виплачена лише 29.02.2016. 14.07.2016 Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області було винесено постанову по справі №524/2612/16-а, якою стягнуто з Виконавчого комітету Автозаводської районної ради міста Кременчука на її користь грошову компенсацію втрати частини грошових доходів в зв`язку із порушенням термінів виплати заробітної плати в сумі 1455,41 грн. за період з січня 2010 по січень 2016 року. На виконання вказаного рішення Виконавчий комітет Автозаводської районної ради міста Кременчука здійснив виплату коштів лише 12.04.2017. Грошова компенсація, є частиною заробітної плати, яка підлягала виплаті на дату звільнення, а тому оскільки постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області по справі №524/1727/16-а, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні було обраховано за період з 13.04.2011 по 29.02.2016 р.р., вважає, що на її користь підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не охоплений судовим рішенням, а саме з 01.03.2016 по 12.04.2017 (день проведення остаточного розрахунку).

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14.02.2018 року замінено відповідача по справі №524/4512/17 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Автозаводської районного районної ради м. Кременчука про стягнення середнього заробітку на належного - Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05.03.2019 року позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області про стягнення середнього заробітку - залишено без задоволення.

Позивач, ОСОБА_1 , не погодившись з вищевказаним рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05.03.2019 року по справі №524/4512/17 та прийняти нове про задоволення позову.

В обґрунтуванням вимог скарги посилається на те, що 10.10.2000 року по 13.04.2011 року перебувала в трудових правовідносинах з Виконавчим комітетом Автозаводської районної ради міста Кременчука. Вказує, що під час звільнення та розрахунку відповідач не розрахувався з нею в повному обсязі, оскільки останній допускав порушення її трудових прав, зокрема права на отримання належної їй заробітної плати, що змусило її захищати свої інтереси в судовому порядку. Зазначає, що 13.05.2015 року Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області розглянувши справу №524/3430/14-а за її позовом до Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука, також встановив, що виплата їй матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових проблем мала обов`язковий характер та повинна була проводитися у розмірі середньомісячної заробітної плати, а тому суд виніс постанову, якою зобов`язав Виконавчий комітет Автозаводської районної ради м. Кременчука нарахувати та виплатити їй матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2009 рік в розмірі середньомісячної заробітної плати. На виконання вказаного судового рішення відповідач нарахував їй 1764 грн. 66 коп., які виплатив 29.02.2016 року. Зазначає, що вищевказаним судовим рішенням було підтверджено факт невиплати їй Виконавчим комітетом Автозаводської районної ради м. Кременчука всіх сум заробітної плати на дату звільнення. Посилається, що непроведення повного розрахунку на дату звільнення, стали підставою для прийняття 07.09.2016 року Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області постанови по справі № 524/1727/16-а за її позовом до Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука про стягнення з останнього на її користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13.04.2011 року по 29.02.2016 року в сумі 155562.75 грн. 14.07.2016 року постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області по справі № 524/2612/16-а за її позовом до Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука, суд встановив протиправну бездіяльність відповідача в частині невиплати їй грошової компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати заробітної плати (матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2009 рік), а тому суд стягнув з Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області на її користь грошову компенсацію втрати частини доходів за несвоєчасне нарахування та виплату заробітної плати (матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2009 рік) в сумі 1455 грн. 41 коп., за період з січня 2010 по січень 2016 року. На виконання вказаного судового рішення відповідач здійснив виплату їй коштів лише 12.04.2017 року. Вищевказаним судовим рішенням в чергове було підтверджено факт не виплати їй Виконавчим комітетом Автозаводської районної ради м. Кременчука всіх сум заробітної плати на дату звільнення, в результаті протиправної бездіяльності останнього. Посилається , крім того на приписи ст. ст. 1,2 Закону України "Про оплату праці".

13.04.2019 р. відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність апеляційної скарги, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Сторони про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення, які містяться в матеріалах справи .

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст.229 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 19 лютого 2015 р. Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області було видано виконавчий лист по справі №524/3430/14-а про зобов`язання Виконавчого комітету Автозаводської районної ради міста Кременчука нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2009 р. в розмірі середньомісячної заробітної плати.

Вказане судове рішення було виконано 29.02.2016 р., що було встановлено постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області по справі №524/1727/16-а від 07.09.2016 р.

14.07.2016 р. Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області по справі №524/2612/16-а було винесено постанову, якою задоволено позов ОСОБА_1 та стягнуто з Виконавчого комітету Автозаводської районної ради міста Кременчука на її користь грошову компенсацію втрати частини грошових доходів в зв`язку із порушенням термінів виплати заробітної плати в сумі 1455,41 грн. за період з січня 2010 по січень 2016 р.р.

На виконання вказаного судового рішення 16.08.2016 р. був виданий виконавчий лист.

07.09.2016 р. Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області по справі №524/1727/16-а було винесено постанову, якою задоволено позов ОСОБА_1 та стягнуто з Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука на користь ОСОБА_1 , середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13.04.2011 по 29.02.2016 у сумі 15 5562,75 грн.

Постанови Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області по справі №524/2612/16-а від 14 липня 2016 року та №524/1727/16-а від 07 вересня 2016 року були виконані 12 квітня 2017 року.

ОСОБА_1 , вважаючи, що на її користь підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не охоплений постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 07.09.2016 р. по справі №524/1727/16-а в період з 01.03.2016 р. по 12.04.2017 р. (день проведення остаточного розрахунку), який складає в сумі 35 811 грн. 18 коп., звернулася до суду.

Приймаючи рішення про залишення без задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що законодавством не передбачено нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні саме за порушення строків виплати компенсації втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно зі ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Кодекс законів про працю України (далі по тексту - КЗпП України) визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Статтею 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно положень ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Тобто, вищевказана норма пов`язує вину власника чи уповноваженого ним органу безпосередньо з належними звільненому працівникові сумами.

Згідно зі ст.ст. 1, 2 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач працював у Виконавчому комітеті Автозаводської районної ради м. Кременчука.

При звільненні ОСОБА_1 , останній не було виплачено матеріальної допомоги на вирішення соціально - побутових питань за 2009 р.

Колегія суддів зауважує, що постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2015 р. по справі №524/3430/14-а було встановлено, що виплата матеріальної допомоги на вирішення соціально - побутових питань мала обов`язків характер та повинна була проводитись у розмірі середньомісячної заробітної плати, та задоволено позов ОСОБА_1 , яким визнано протиправними дії Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2009 р. в розмірі посадового окладу та зобов`язано Виконавчий комітет Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області нарахувати та виплатити позивачу матеріальну допомогу на вирішення соціально - побутових питань за 2009 р. в розмірі середньомісячної заробітної плати.

На виконання вищевказаного рішення суду, відповідачем було нараховано ОСОБА_1 1447 грн. 02 коп., які було виплачено 29.02.2016 р.

Тобто, позивачу з цього моменту повністю виплачено суми, які підлягали виплаті при звільненні.

Крім того, в квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області, в якому просила суд стягнути з Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області на її користь грошову компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати заробітної плати (матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2009 рік) в сумі 1455 грн. 41 коп.

Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14.07.2016 року по справі №524/2612/16-а позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області було задоволено та стягнуто з Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати заробітної плати (матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2009 рік) в сумі 1455 грн. 41 коп., за період з січня 2010 по січень 2016 року.

Також, постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 07.09.2016 року по справі №524/1727/16-а позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задоволено частково. Стягнуто з Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука на користь ОСОБА_1 , номер облікової картки НОМЕР_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13.04.2011 року по 29.02.2016 року у сумі 155562,75 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Колегія суддів зазначає, що постанови Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14.07.2016 року по справі №524/2612/16-а та від 07.09.2016 року по справі №524/1727/16-а були виконані 12.04.2017 р., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, які підтверджують перерахування коштів позивачу (а.с. 12-13).

З моменту прийняття постанови Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 07.09.2016 року по справі №524/1727/16-а, якою стягнуто з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13.04.2011 року по 29.02.2016 року у сумі 15 5562,75 грн. питання щодо виплатити позивачу його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, в порядку ст. 117 КЗпП України, є вирішеним, оскільки повний розрахунок з позивачем було проведено в момент виконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2015 р. по справі №524/3430/14-а і компенсацію позивачу за ст.117 КЗпП України було нараховано.

При цьому, колегія суддів зазначає, вирішуючи спір щодо нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні саме за порушення строків виплати компенсації втрати частини доходів у випадку порушення встановлення строків їх виплати законодавством не передбачено, будь - яких інших компенсаційних виплат у відповідності до приписів Закону України "Про оплату праці" також не передбачено, ст.117 КЗпП України на них не розповсюджується.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку щодо необґрунтованості та безпідставності вимог позивача про стягнення з Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в період з 01.03.2016 по 12.04.2017 в сумі 35811,18 грн..

Доводи апеляційної скарги щодо помилковості висновку суду першої інстанції, що законом не передбачено нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні саме за порушення строків виплати компенсації є хибними та такими, що спростовуються вище, оскільки відповідачем було в повному обсязі розраховано з позивачем 29.02.2016 р., а тому підстав для застосування приписів ст.117 КЗпП України та стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в період з 01.03.2016 по 12.04.2017 в сумі 35811,18 грн. не вбачається.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05.03.2019 року по справі № 524/4512/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)А.М. Григоров

Судді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош З.Г. Подобайло

Повний текст постанови складено 20.05.2019 року