Справа № 2-222

2009 рік

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

03 грудня 2009 року Замостянський районний суд м. Вінниці

в складі: головуючого – судді Ковальської І.А.,

при секретарі Мантак О.Л.,

за участю прокурора Стецюк Н.Д.,

позивачки-відповідачки ОСОБА_1,

представників позивачки-відповідачки ОСОБА_2 та ОСОБА_3,

відповідача-позивача ОСОБА_4,

представника відповідача-позивача ОСОБА_5,

представника відповідача ОСОБА_6,

представника третьої особи Зіберштейна Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, виконкому Вінницької міської ради за участю третьої особи ВАТ «Вінницький завод тракторних агрегатів» про визнання рішення виконавчого комітету № 167 від 25.02.1999 року недійсним, визнання недійсним свідоцтва № 55 про право власності на квартиру АДРЕСА_1 від 02.03.1999 року та визнання права власності на 2/3 частини квартири, встановлення порядку користування квартирою, вселення, розподіл майна та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про втрату права на користування житлом, -

ВСТАНОВИВ:

В січні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання права власності на 2/3 частини квартири. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до свідоцтва на право власності на житло № 55 від 02.03.1999 року, виданого на підставі рішення виконкому № 167 25.02.1999 року відповідач являється власником квартири АДРЕСА_1. Вказане житло надане відповідачу як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС на склад сім’ї з трьох осіб. Квартира будувалася за рахунок коштів державного підприємства «Вінницький завод тракторних агрегатів». Вона з сином зареєстровані в даній квартирі.

Відповідач ОСОБА_4 в жовтні 2008 року звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про втрату права на користування житлом. Вимоги мотивовані тим, що Головне управління праці та соціального захисту населення перерахувало кошти на рахунок ВАТ «ВЗТА» для придбання квартири для нього як потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи. 02.03.1999 року він отримав свідоцтво про право власності на квартиру відповідно до рішення виконкому. Після отримання свідоцтва і реєстрації в квартирі ОСОБА_1 в квартиру не вселялася і не використала свого права на вселення більше дев’яти років, тому її слід визнати втратившою право на житло.

В ході судового розгляду ОСОБА_1 збільшила позовні вимоги та просила суд визнати рішення виконавчого комітету № 167 від 25.02.1999 року недійсним, визнати недійсним свідоцтво № 55 про право власності на квартиру АДРЕСА_1 від 02.03.1999 року, визнати за нею права власності на 1/3 частини квартири та на 1/3 за дитиною, встановити порядок користування вказаною квартирою та вселити її разом з сином в спірну квартиру. Крім того просить поділити майно та кошти ТОВ «Паллада-Він».

В судовому засіданні позивачка-відповідачка ОСОБА_1 та її представники підтримали збільшені позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві. Позов ОСОБА_4 про втрату нею права користування житлом не визнали.

Прокурор Стецюк Н.Д. позовні вимоги ОСОБА_8 підтримала та просила задоволити в повній мірі. Проти зустрічного позову ОСОБА_4 заперечила.

Відповідач-позивач ОСОБА_4 та його представник підтримали свій позов, пославшись на обставини, викладені в позовній заяві. Позов ОСОБА_1 не визнали та просили суд відмовити в його задоволенні.

Представник виконкому позов ОСОБА_1 не визнала, суду пояснила, що рішення виконавчого комітету № 167 від 25.02.1999 року щодо видачі свідоцтва № 55 про право власності на квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_4 та свідоцтво № 55 про право власності на квартиру були видані відповідно до чинного законодавства. В іншій частині позовних вимог поклалася на розсуд суду.

Представник третьої особи ВАТ «Вінницький завод тракторних агрегатів» суду пояснив, що документи, які були подані до виконкому на отримання житла для сім’ї ОСОБА_4 були подані на склад сім’ї з трьох осіб.

Судом встановлено, що сторони по справі зареєстрували шлюб 10.06.1994 року. Від шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_9, 1995 року народження. 17.10.2007 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 розірвано.

ОСОБА_4 працював на ВАТ «ВЗТА» з 02.09.1991 року. ОСОБА_1 працювала на цьому підприємстві з 01.09.1992 року. Сторони перебували на квартирному обліку на покращення житлових умов.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1, виданого 12.02.1993 року ОСОБА_4 має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії. Внаслідок чого має право на позачергове забезпечення житловою площею, а також надання житлової площі у вигляді додаткової кімнати. В зв’язку з цим Головне управління праці та соціального захисту населення в 1996-1997 роках перерахувало на рахунок ВАТ «ВЗТА» для ОСОБА_4 кошти в сумі 11 720 грн. для придбання квартири.

Відповідно до свідоцтва на право власності № 55 від 02.03.1999 року, виданого на підставі рішення виконкому № 167 від 25.02.1999 року ОСОБА_4 являється власником квартири АДРЕСА_1. Вказане житло надане ОСОБА_4 як учаснику ліквідації на ЧАЕС.

Після отримання свідоцтва і реєстрації в квартирі позивачка-відповідачка ОСОБА_1 в спірну квартиру не вселялася, а проживала в будинку своїх батьків по АДРЕСА_2, де і проживає по теперішній час.

Факт не проживання ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_1 підтверджується наступними документами, зокрема: актом від 29.10.2008 року, завіреним начальником МКП ЖЕК № 11, довідкою з лікарні про те, що син сторін ОСОБА_9 перебуває на диспансерному обліку в міській дитячій поліклініці № 1 та спостерігається лікарями за адресою: АДРЕСА_2; довідкою зі школи № 26 про те, що ОСОБА_9 з 2001 року, тобто з першого класу, навчається в даній школі, та в особовій справі його домашня адреса значиться : АДРЕСА_2. Також факт не проживання ОСОБА_1 в спірній квартирі підтверджується показами свідка ОСОБА_11 Крім того сама позивачка-відповідачка ОСОБА_1 в своїх поясненнях вказує на те, що дійсно в квартирі не проживала, оскільки після отримання квартири в ній не було належних умов для проживання, а згодом її чоловік чинив перешкоди, проте доказів на підтвердження даного факту позивачка не надала.

Суд вважає, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання недійним рішення виконкому № 167 від 25.02.1999 року та свідоцтва на право власності № 55 від 02.03.1999 року слід відмовити, оскільки виконавчий комітет Вінницької міської ради під час прийняття рішення та видачу свідоцтва діяв в межах своїх повноважень та відповідно до чинного законодавства. Сама позивачка-відповідачка ОСОБА_1 суду пояснила, що свідоцтво на право власності на спірну квартиру було видано на ОСОБА_4 з її відому, оскільки так було вирішено на сімейній раді. Термін позовної давності ОСОБА_1 пропущено. Підстав для його поновлення суд не вбачає.

Щодо розподілу майна та грошових коштів, які належать ОСОБА_4 як засновнику ТОВ «Паллада-Він», суд вважає, що позовні вимоги в цій частині необґрунтовані та безпідставні, оскільки доказів що це майно належить ОСОБА_4 суду надано не було. Крім того позивачка-відповідачка ОСОБА_1 та її представники не підтримали позовні вимоги в цій частині.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 підлягають до задоволення, як такі що знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду справи, тому ОСОБА_1 слід визнати такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1.

В позові ОСОБА_1 слід відмовити, оскільки її позовні вимоги не знайшли свого підтвердження, повністю спростовуються доказами по справі. Крім того нею пропущено строк позовної давності.

Суд вважає, що інтереси неповнолітнього ОСОБА_9 його батьком відповідачем-позивачем ОСОБА_4 ніяким чином не порушуються. ОСОБА_4 не чинить йому перешкоди в користуванні спірною квартирою та не позбавляє його можливості проживати в ній.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 10, 11, 57-60, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 71, 72 ЖК України, ст.ст. 257, 267, 316, 319, 321, 325 ЦК України, суд –

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_4, виконкому Вінницької міської ради за участю третьої особи ВАТ «Вінницький завод тракторних агрегатів» про визнання рішення виконавчого комітету № 167 від 25.02.1999 року недійсним, визнання недійсним свідоцтва № 55 про право власності на квартиру АДРЕСА_1 від 02.03.1999 року та визнання права власності на 2/3 частини квартири, встановлення порядку користування квартирою, вселення, розподіл майна – відмовити.

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про втрату права на користування житлом – задоволити.

Визнати ОСОБА_1 втратившою право користування квартирою АДРЕСА_1 шляхом зняття її з реєстрації.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Вінницької області шляхом подачі протягом 20 днів апеляційної скарги після подання заяви про апеляційне оскарження через Замостянський районний суд м. Вінниці на протязі 10 днів з дня проголошення рішення.

Головуючий: