Копія :

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 

22 лютого   2010 р.                                                                            Справа № 2а – 28/10/2270/15

Хмельницький окружний адміністративний суд в складі

головуючого судді:  Майстер П.М.,

при секретарі судового засідання:   Ковальчук О.А., 

За участю представників сторін:

позивача  : ОСОБА_1,

відповідача : представника  факультету військової підготовки Кам’янець – Подільського Національного університету- Сосни О.М.- за довіреністю,

розглянувши матеріали справи,

за позовом: громадянина ОСОБА_1,

до: факультету військової підготовки Кам’янець – Подільського Національного університету,

про: визнання дій посадових осіб незаконними та стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення та стягнення невиплаченої вартості не отриманого під час служби речового майна,-

                                                                             ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся громадянин ОСОБА_1 до факультету військової підготовки Кам’янець – Подільського Національного університету, про визнання дій посадових осіб незаконними і стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення та стягнення невиплаченої вартості не отриманого під час служби речового майна.

Позивач прибувши на судове засідання позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що згідно довідки № 1208 від 17.12.07р. виданої факультетом військової підготовки на одержання грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі  йому належить грошова компенсація за недоотримане речове майно в сумі 4374,64 грн., а також компенсація за продовольчі пайки в сумі 47319 грн. за період проходження дійсної військової служби у Військовому інженерному інституті Подільського державного аграрно – технічного університету з 21.02.02р. по 05.07.04р., а також 14.07.05р. по 17.12.07р.

Представник відповідача позов не визнав та надав суду заперечення, посилаючись на призупинення дії ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», щодо грошової компенсації за належне до видачі речове майно та продукти харчування військовослужбовцями Збройних Сил України.

Представник відповідача заявив клопотання про відмову судом в задоволенні позову , так як позивач пропустив термін звернення до адміністративного суду.

Вислухавши пояснення позивача , представника відповідача , дослідивши матеріали справи,  оцінивши належність та допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів  в їх сукупності , суд прийшов до висновку, що  в позові слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ч.2.ст.99 КАС для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який , якщо не встановлено інше, обчислюється з дня , коли особа дізналась або повинна дізнатися про порушення своїх прав , свобод чи інтересів.

Ч.1 ст.100 КАС передбачає, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Позивач надав на судове засідання в якості доказів причини пропущення  строку звернення до адміністративного суду копії документів про вирішення ним проблем щодо отримання житла, копію документів про хворобу та смерть матері, копію документів про знаходження періодично на лікуванні.

ОСОБА_1 стало відомо про порушення його прав та інтересів із отриманих довідок   від 01.12.07р. та № 1208 від 17.12.07р. виданих факультетом військової підготовки Подільського державного аграрно – технічного університету.

Із наданих довідок медичних закладів ОСОБА_1 знаходився на лікуванні з 05.05.08р. по 12.05.08р., з 14.07.08р. по 25.07.08р.,з 01.12.08р. по10.12.08р., з 21.01.09р. по 10.01.09р., з 13.03.09р. по 20.03.09р., з 12.05.09р. по 22.05.09р., з 10.08.09р. по27.08.09р., з 09.11.09р. по 20.11.09р.

Позивач не навів поважних причин пропуску строку звернення до суду з 17.12.07р. по 20.11.09 року на протязі якого він мав можливість звернутися до суду з позовом.

Встановлено, що позивач проходив дійсну військову службу з 05.08.81р. по 17.12.07р., в тому числі у Військовому інженерному інституті  Подільського державного аграрно – технічного університету м. Кам’янець –Подільський Хмельницької області  з 12.02.02р. по 05.07.04р., а також 03.06.05р. по 17.12.07р.

Відповідно до Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками ( мічманами) Збройних Сил України ОСОБА_1 звільнений у запас за п.63 пп. «в»  (за станом здоров’я) з правом носіння військової форми одягу наказом начальника Генерального штабу – Головнокомандувача Збройних Сил України від 07.12.07р. №538. ОСОБА_1 виключений із списків особового складу інституту наказом начальника факультету військової підготовки Подільського державного аграрно – технічного університету № 100 від 17.12.07р.

На підставі наказу начальника факультету військової підготовки від 17.12.07р. № 100 підполковнику ОСОБА_1 видано довідку № 1208 від 17.12.07р. на одержання грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі на суму 4374,64 грн. Позивачем самостійно проведено розрахунок компенсації за не отриманий продовольчий пайок з урахуванням індексу інфляції, який становить в сумі 47319,00 грн.

Як видно із довідок від 01.12.07р. та № 1208 від 17.12.07р. виданих факультетом військової підготовки Подільського державного аграрно – технічного університету відповідач не здійснив розрахунок з позивачем за не отримане речове майно на загальну суму 4374,64 грн. та за не отримані продовольчі пайки.

Суд вважає, що дії відповідача щодо невиплати грошової компенсації за не отримані продовольчі пайки та речове майно позивачу не порушують вимог чинного законодавства , враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Дія частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» згідно із Законом  України «Про деякі заходи  щодо економії бюджетних коштів» від 17.02.2000 року № 1459-111 призупинено в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна ( за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України , Управління державної охорони  та Головного управління військ Міністерства внутрішніх справ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців).

Позивач до винятку військовослужбовців наведеного в Законі, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність не відноситься, а тому до спірних правовідносин не могла бути застосована норма  ч.2.ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка передбачала можливість отримання  грошової компенсації замість не отриманих продовольчих пайків та речового майна, оскільки у зазначений період вона не діяла.

Таким чином, суд прийшов до висновку , що з врахуванням пропущеного строку звернення до суду позивачем,  а також відсутності порушень вимог чинного законодавства щодо невиплати грошової компенсації за не отримані продовольчі пайки та речове майно, в  задоволенні позову слід відмовити.

               Керуючись ст.ст. 7, 8, 9, 11, 71, 86, 99, 100,158, 159, 161, 162, 163, 167, 255 КАС України, суд,-

                                                            ПОСТАНОВИВ :

В позові громадянина ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1) до Факультету військової підготовки Кам’янець – Подільського Національного університету, про визнання дій посадових осіб незаконними та стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення та стягнення невиплаченої вартості не отриманого під час служби речового майна в сумі 51693,64 гривень, відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова  набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 24.02.10р.

Суддя        підпис

  З оригіналом згідно :

Суддя                                                                                      П.М.Майстер