Головуючий суддя в суді І інстанції

Козіна С.М.

Єдиний унікальний № 374/447/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2019 року Ржищівський міський суд Київської області в складі:

головуючої - судді Козіної С.М.,

за участі:

секретаря Маламан Я.О.,

позивача - ОСОБА_1 (не з`явилась),

представника позивача - ОСОБА_2 ,

відповідачів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ;

відповідачів: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 .., ОСОБА_8 (не з`явились),

представника відповідача ОСОБА_7 - ОСОБА_9 .,

       розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ржищів Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 ., ОСОБА_8 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання майна спільною сумісною власністю  та визнання права власності на нерухоме майно,-

ВСТАНОВИВ:

       У провадженні Ржищівського міського суду Київської області перебуває вказана вище цивільна справа. Позивач ОСОБА_1 мотивувала вимоги тим, що вона з ОСОБА_10 , починаючи з вересня 1999 року проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, були пов`язані спільним побутом, бюджетом, вели спільне господарство та мали взаємні права та обов`язки. На час коли ОСОБА_1 та ОСОБА_10 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, ОСОБА_10 ще був у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8 , з якою на той час вже не проживав. Шлюбні відносини між ОСОБА_10 та ОСОБА_8 фактично припинились, їхній шлюб носив формальний характер ще з 1993 року. Проте, відразу після припинення шлюбних відносин, шлюб між ОСОБА_10 та ОСОБА_8 розірвано не було, офіційно вони розірвали шлюб 08 січня 2008 року.

       Протягом усього часу спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_10 мали намір офіційно зареєструвати шлюб. Однак не встигли цього зробити, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_10 раптово помер.

        Отже, починаючи з 1999 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_1 та ОСОБА_10 проживали однією сім`єю без укладення шлюбу. Тому, за заявою позивача суд може встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_10 без шлюбу з 08 січня 2008 року по 15 вересня 20015 року.

       Під час проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_10 було набуто наступне майно. Згідно державних актів на право власності на земельні ділянки, серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 від 14 жовтня 2004 року, позивач шляхом безоплатної приватизації отримав у власність земельні ділянки площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, а також площею 0,1902 га для ведення особистого селянського господарства, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Після припинення шлюбних відносин, приблизно у 2007 році ОСОБА_1 та ОСОБА_10 на земельній ділянці, площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, що розташована за вказаною вище адресою, спільними зусиллями розпочали будівництво житлового будинку. При цьому, ОСОБА_8 у будівництві вказаного будинку участі не приймала ні особистою працею, ні коштами, ні матеріалами. Будівництво житлового будинку здійснювалось виключно за власні кошти ОСОБА_10 та ОСОБА_1 під час їх спільного проживання. Вказане будівництво було завершено приблизно в 2011 році. та ОСОБА_10 було отримано свідоцтво про право власності від 28 липня 2015 року, яке зареєстровано реєстраційною службою Ржищівського міського управління юстиції Київської області.

       Оскільки на момент набуття ОСОБА_1 та ОСОБА_10 вказаного вище спільного житлового будинку ОСОБА_10 не перебував у шлюбі з ОСОБА_8 , тому до правовідносин щодо поділу їх майна можуть бути застосовані положення ст. 74 СК України. Виходячи з положень ч. 1 ст. 74 СК України майно набуте ОСОБА_1 та ОСОБА_10 під час проживання однією сім`єю без шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Отже, житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_1 , був спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_10 При цьому ОСОБА_1 вказувала, що відповідно до положень глави 8 СК України вона має право на 1/2 частку вказаного житлового будинку. Також, до правовідносин щодо спільного майна ОСОБА_1 та ОСОБА_10 слід застосовувати положення Цивільного кодексу України (ст. 368, 372). Таким чином, за ОСОБА_1 повинно бути визнано право власності на 1/2 частку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , як частку у спільному сумісному майні. Одночасно, виходячи з положень ст. 120 ЗК України у разі визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частку житлового будинку, до неї переходить право власності на 1/2 частку земельної ділянки, площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_2 /2 частка житлового будинку та земельної ділянки відповідно до ст. 1218 ЦК України входить до складу спадщини ОСОБА_10

       Після смерті ОСОБА_10 , відповідно до ст. 1261 ЦК України залишилися спадкоємці першої черги, а саме: мати ОСОБА_11 , сини ОСОБА_5 та ОСОБА_4 та дочка ОСОБА_6

       Позивач ОСОБА_1 просила встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_10 однією сім`єю без шлюбу з 1999 року по день смерті ОСОБА_10 15 вересня 2015 року. Визнати житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_10 Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .  Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку земельної ділянки, площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за адресою: АДРЕСА_1 .

       У березні 2018 року відповідач ОСОБА_11 померла. Ухвалою суду від 23 листопада 2018 року було залучено до участі у справі правонаступників ОСОБА_11 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , - ОСОБА_3 та ОСОБА_7

       У судове засідання позивач не з`явилась, представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримував у повному обсязі та просив їх задовольнити. Вказував, що ОСОБА_1 та ОСОБА_10 проживали спільно однією сім`єю тривалий час, тому слід застосовувати норми Сімейного кодексу України. Право власності на нерухоме майно набувається з моменту державної реєстрації, а ОСОБА_10 оформив свідоцтво про право власності на нерухоме майно, - житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , - ІНФОРМАЦІЯ_3 липня 2015 року, державна реєстрація майна - 09 липня 2015 року.

       Представник відповідача ОСОБА_7 , - ОСОБА_9 у судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала та просила відмовити у задоволенні позовних вимог. При цьому вона вважає, що слід застосовувати за період до 2004 року вимоги Кодексу законів про шлюб та сім`ю, після 2004 року, - Сімейний кодекс України. Вказувала, що до 2004 року не було передбачено встановлення факту проживання однією сім`єю. З 2004 року по 2008 рік ОСОБА_10 перебував у шлюбі з іншою особою (ст. 74 СК України). Періоди перебування у відрядженнях та на лікуванні не можуть бути включені до періоду спільного проживання. Представником позивача не доведено факт ведення спільного господарства та факт спільного проживання. Стяттями 57, 60 СК України передбачено порядок визнання майна спільною власністю. На її думку, кошти від продажу квартир трансформувалися в будівництво будинку. Позивач була держслужбовцем, а тому мала незначну заробітну плату, вона вважає, що позивач не могла приймати участь у будівництві коштами.

       Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

       Відповідачі ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у судове засідання не з`явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, заяв про відкладення розгляду справи та заяв про розгляд справи без їхньої участі не надсилали.

       Свідки ОСОБА_12 ,  ОСОБА_13 ,  ОСОБА_14 ,  ОСОБА_15 ,  ОСОБА_16 ,  ОСОБА_17 ,  ОСОБА_18 у судовому засіданні підтвердили те, що ОСОБА_1 проживала однією сім`єю без шлюбу з ОСОБА_10 з 1999 року по день смерті ОСОБА_10 , - ІНФОРМАЦІЯ_1 2015 року. За час спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_10 вели спільний побут, мали спільний бюджет, вели спільне господарство та мали взаємні права та обов`язки подружжя. Крім того, свідок ОСОБА_12 вказувала, що вона була присутня під час вінчання ОСОБА_10 з ОСОБА_1 За час, коли ОСОБА_10 хворів, ОСОБА_1 доглядала за ним, супроводжувала його на лікування та піклувалась про нього. Під час будівництва спірного будинку ОСОБА_1 приймала участь у будівництві особисто.

       Свідок ОСОБА_19 у судовому засіданні показала, що ОСОБА_10 час від часу мав різних жінок, тому стверджувати про те, що позивач спільно проживала з ним без шлюбу тривалий час, не можна.

       З матеріалів справи судом встановлено, наступне.

       Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28 липня 2015 року встановлено, що житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_10 (а.с. 40 т. 1). Право власності на вказаний житловий будинок зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 23185452 від 27 липня 2015 року (а.с. 41 т. 1). На домоволодіння виготовлений технічний паспорт (а.с. 42-44 т. 1).

       Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку, серії НОМЕР_3 від 14 жовтня 2004 року встановлено, що ОСОБА_10 належить земельна ділянка площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_4 (а.с. 45 т. 1). Нормативна грошова оцінка земельної ділянки від 15 липня 2015 року складає 95 583 грн 94 коп. (а.с. 47 т. 1).

        Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку, серії НОМЕР_5 від 14 жовтня 2004 року встановлено, що ОСОБА_10 належить земельна ділянка площею 0,1902 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_4 (а.с. 46 т. 1).

       Згідно договору дарування земельних ділянок від 25 травня 2007 року встановлено, що ОСОБА_20 подарувала ОСОБА_10 земельні ділянки, розташовані в АДРЕСА_3 : кадастровий номер НОМЕР_6 , площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку; кадастровий номер НОМЕР_6 , площею 0,0499 га для ведення особистого селянського господарства (а.с. 51 т. 1). право власності на вказані земельні ділянки зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, що підтверджується витягами з Державного реєстру № 40963700 від 21 липня 2015 року та № 40964948 від 21 липня 2015 року (а.с. 52, 53 т. 1). Вказані вище земельні ділянки внесені до Державного земельного кадастру, що підтверджується витягами № НВ-3204813082015 від 28 липня 2015 року, та № НВ-3204813132015 від 28 липня 2015 року (а.с. 54-59 т. 1).

       Відділом містобудування та архітектури Ржищівської міської ради Київської області затверджено технічну документацію на будівництво індивідуального житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_3 Ржищів ОСОБА_10 , житловому будинку в АДРЕСА_3 (а.с. 60-63 т. 1).

       Згідно з витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяжень (а.с. 65, 66 т. 1) встановлено, що 24 лютого 2015 року припинено обтяження, - заборони на нерухоме майно, на земельні ділянки, кадастровий номер НОМЕР_4 ; та кадастровий номер НОМЕР_4 , які належать ОСОБА_10

       Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу, серії НОМЕР_7 від 08 січня 2008 року встановлено, що ОСОБА_10 розірвав шлюб з ОСОБА_8 , актовий запис № 1 від 08 січня 2008 року (а.с.70 т.1).

       Згідно довідки до акта огляду МСЕК, серії КИО-1 № 0386794 від 15 липня 2013 року, ОСОБА_10 є інвалідом другої групи з серпня 2013 року, причина інвалідності - загальне захворювання (а.с.69 т.1).

        ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про смерть, серії НОМЕР_8 від 17 вересня 2015 року (а.с. 66 т. 1).

        ОСОБА_11 є мартір`ю ОСОБА_10 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до ст. 126, 133, 135 СК України (а.с. 77 т. 1).

       Згідно з випискою з медичної карти № 1491 стаціонарного хворого від 25 червня 2011 року встановлено, що ОСОБА_10 з 14 червня 2011 року по 25 червня 2011 року перебував на стаціонарному лікуванні в Київському обласному кардіологічному диспансері (а.с. 94 т. 1). Документи: направлення на МСЕК, виписка з історії хвороби стаціонарного хворого від 29 червня 2011 року та від 08 липня 2013 року, протокол обстеження пацієнта від 09 квітня 2013 року, виписка № 10059 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 24 квітня 2014 року, консультативний висновок ДУ "Національного інституту серцево-судинної хірургії" від 07 травня 2014 року, консультативний висновок спеціаліста від 20 травня 2014 року, виписка з історії хвороби № 3350 ГУ "Національний Науковий Центр Інститут кардіології імені академіка Н.Д. Стражеско" від 13 травня 2014 року, витяг з історії хвороби Центру нефрології Київської обласної клінічної лікарні від 16 липня 2014 року, виписки з історії хвороби № 3168 КЗ КОР "Київський обласний кардіологічний диспансер", виписка з історії хвороби № 400463-47 відділення нефрології та діалізу Київської обласної клінічної лікарні від 03 лютого 2015 року, виписка з карти стаціонарного хворого від 10 квітня 2015 року, з яких встановлено, що ОСОБА_10 час від часу перебував на стаціонарному лікуванні через ряд тяжких захворювань. Серед діагнозів: ЦД ІІ тип, важка форма, ВІП ХХН 4 стадія, діабетична нефропатія, нефросклероз, нефротичний синдром, азотермія, кардіоміопатія тощо. (а.с. 94-107 т. 1).

       Відповідно до свідоцтва про вінчання від 26 травня 2008 року встановлено, що ОСОБА_10 та ОСОБА_1 повінчались в храмі Святої Трійці м. Ржищів (а.с.44 т.2).

       Згідно листа КП КОР "Південне БТІ" № 42 від 11 січня 2018 року встановлено, що власниками квартири АДРЕСА_4 були ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_21 у відповідності до свідоцтва про право власності на житло від 01 жовтня 1997 року. На підставі договору купівлі продажу квартири від 07 серпня 2002 року, що посвідчений державним нотаріусом Ржищівської державної нотаріальної контори, реєстраційний № 2462, власником квартири АДРЕСА_4 став ОСОБА_22 , про що внесено запис до реєстрової книги Ржищівського надалі Південного БТІ № 15, № 3093. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 05 жовтня 2011 року, що видане державним нотаріусом Ржищівської міської державної нотаріальної контори, право власності на квартиру АДРЕСА_4 Ржищів перейшло до ОСОБА_23 (а.с. 141 т. 2).

       Відповідно до свідоцтва про право власності на житло встановлено, що квартира, що за адресою: АДРЕСА_5 , належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_21 у рівних долях (а.с. 142 т. 2).

       Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 07 серпня 2002 року встановлено, що ОСОБА_10 , що діяв від свого імені та від імені ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_21 по дорученню, та ОСОБА_22 уклали договір про купівлю продаж квартири; АДРЕСА_4 (а.с. 143 т. 2). 05 жовтня 2011 року право власності на вказану вище квартиру перейшло від ОСОБА_22 до його сина ОСОБА_23 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом (а.с. 144-145 т. 2).

               Відповідно до договору купівлі-продажу від 11 листопада 2006 року ОСОБА_10 продав ОСОБА_24 квартиру, що за адресою: АДРЕСА_6 . Вказана квартира належала продавцю на підставі договору дарування, посвідченого Ржищівською міською державною нотаріальною конторою 29 грудня 2004 року за реєстром № 5500, та зареєстрованого в Ржищівському БТІ 27 січня 2005 року за реєстром № 2963 в кн.14 (а.с. 175 т. 2).

       З оглянутої у судовому засіданні матеріалів спадкової справи № 1/2016 до майна померлого ОСОБА_10 встановлено наступне. ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 подали до нотаріальних контор заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_10 Також заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_10 подавала ОСОБА_1 , вказавши, що на час відкриття спадщини вона проживала однією сім`єю з ОСОБА_10 більше п`яти років. ОСОБА_21 є дочкою ОСОБА_10 ОСОБА_21 після укладення шлюбу з ОСОБА_25 змінила своє прізвище на - ОСОБА_26 . ОСОБА_5 заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори не подавав.

       Відповідно до листа завідувача Ржищівської міської нотаріальної контори Отькало С.В. № 52/01-06 від 26 березня 2019 року встановлено, що вона не може впевнено стверджувати, що ОСОБА_10 особисто звертався з приводу дарування майна на користь ОСОБА_1 ОСОБА_1 зверталась за консультацією з цього питання влітку 2015 року.

       Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини щодо спільного сумісного майна, що передбачені Сімейним кодексом України, Цивільним кодексом України та Земельним кодексом України.

       Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.        

       Стаття 3 СК України визначає, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

       Обов`язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин (рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99).

       Як встановлено з показань свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , всі підтвердили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_10 спільно проживали однією сім`єю без шлюбу з 1999 року по час смерті ОСОБА_10 15 вересня 2015 року. За час спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_10 вели спільний побут, мали спільний бюджет, вели спільне господарство та мали взаємні права та обов`язки. свідок ОСОБА_12 підтвердила, що була присутня під час вінчання ОСОБА_10 з ОСОБА_1 За час, коли ОСОБА_10 хворів, ОСОБА_1 доглядала за ним, супроводжувала його на лікування та піклувалась про нього. Під час будівництва спірного будинку ОСОБА_1 приймала участь у будівництві особисто.

       Незважаючи на те, що релігійний обряд шлюбу не є підставою для виникнення у жінки та чоловіка прав та обов`язків подружжя, суд приймає на підтвердження спільного проживання ОСОБА_10 та ОСОБА_27 свідоцтво про вінчання (а.с. 44) беручи до уваги взаємний зв`язок доказів по справі у їх сукупності.

       Отже, вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту проживання її з ОСОБА_10 однією сім`єю без шлюбу з 1999 року по день смерті ОСОБА_10 15 вересня 2015 року, підлягають задоволенню.

       Щодо твердження представника відповідача ОСОБА_9 про те, що не можна зараховувати у строк проживання однією сім`єю ОСОБА_10 та ОСОБА_27 термін перебування ОСОБА_10 на лікуванні, про що нею надані виписки з історій хвороб останнього, то воно не може бути прийняте судом до уваги, оскільки дане твердження суперечить нормам Сімейного Кодексу України, згідно з яким не передбачено виключення періоду тяжкого захворювання особи з часу спільного проживання.

       Крім того, чинним законодавством при вирішенні справ щодо встановлення факту проживання чоловіка і жінки однією сім`єю без шлюбу не визначено вимоги щодо тривалості такого проживання по часу, а також порядку обрахунку цих термінів.

       Проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

       Відповідно до п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" при застосуванні ст. 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюються на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

       Оскільки на момент набуття ОСОБА_1 та ОСОБА_10 спірного житлового будинку (державної реєстрації права власності - 28 липня 2015 року) ОСОБА_10 не перебував у шлюбі з ОСОБА_8 , тому до правовідносин щодо поділу спільного майна слід застосовувати положення Сімейного кодексу України.

       Відповідно до ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

       Відповідно до ч. 1 ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

       Отже, майно, набуте ОСОБА_1 та ОСОБА_10 під час проживання однією сім`єю без шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності, тобто спільною сумісною власністю ОСОБА_10 та ОСОБА_1 був житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

       Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

       Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

       Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

       Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі (частина четверта статті 368 ЦК України).

       Відповідно до ч. 1, 2 ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

       Відповідно до ч.1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

       Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

       Аналізуючи норми вказаних статей позивач ОСОБА_1 має право на 1/2 частку житлового будинку, що був спільною сумісною власністю, а саме який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

       Згідно з ч.1 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

       Відповідно до ч.4 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

       Аналізуючи норми вказаних статей Земельного кодексу України, суд приходить до висновку що у разі визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частку житлового будинку, розміщений на земельній ділянці, до неї переходить право власності на частку земельної ділянки, пропорційно до частки у праві власності на житловий будинок, буз зміни її цільового призначення, тобто на 1/2 частку земельної ділянки, площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер НОМЕР_4 , за адресою: АДРЕСА_1

       Крім того, слід роз`яснити наступне.

       Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.

       Право власності та інші речові права на нерухомі речі (земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення), обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (частина перша статті 182 ЦК України, пункт 1 частини першої статті 4, частина перша статті 5 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

       Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_10 зареєстрував право власності на будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у липні 2015 року, право власності на земельну ділянку, площею 0,1000 га, що за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер НОМЕР_4 , за цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування жилого будинку.

       За загальним правилом власник самостійно розпоряджається своїм майном.

       Розпорядження об`єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.

       Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

       У статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.

       Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

       Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

       Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц.

       Отже, спірний будинок набутий ОСОБА_10 за час спільного проживання з ОСОБА_1 . Відсутність судового рішення про визнання спірного будинку особистою приватною власністю ОСОБА_10 підтверджує, що відсутні підстави вважати, що таке майно належало виключно йому, оскільки докази на спростування презумпції спільності майна, набутого подружжям у шлюбі, - відсутні.

       Така ж правова позиція висловлена в постанові Великої палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року (справа № 372/504/17

       Крім того, суд не приймає до уваги твердження представника відповідача ОСОБА_9 про те, що на побудову спірного будинку ОСОБА_10 використав кошти, які отримав від продажу квартир. Такі твердження є припущеннями та не відповідають дійсності, оскільки квартира, що за адресою: АДРЕСА_5 , яка належала ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_21 на праві спільної сумісної власності у рівних долях, то ця квартира була продана власниками особисто або за довіреністю ІНФОРМАЦІЯ_4 2002 року (а.с. 143 т.2). Інша квартира, що за адресою: АДРЕСА_6 , що належала особисто ОСОБА_10 на підставі договору дарування, посвідченого Ржищівською державною нотаріальною конторою 29 грудня 2004 року, була продана ним особисто 11 листопада 2006 року (а.с.175 т.2). Твердження представника відповідача ОСОБА_9 про те, що час перебування ОСОБА_10 на лікуванні не можна зараховувати до часу спільного проживання однією сім`єю з ОСОБА_1 суд не приймає до уваги, оскільки це суперечить нормам Сімейного кодексу України.

       Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

       Відповідно до ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

       Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності підлягають до задоволення у повному обсязі.

       Керуючись ст. 61, 62, 69, 70, 74 СК України, ст. 15,16,120, 368, 372, 392, 1218, 1261, 1278 ЦК України, ст. 2, 4, 12, 81-84, 128, 141, 258, 259, 263-265, 268, 353, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

       Позовні вимоги  ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 ., ОСОБА_8 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання майна спільною сумісною власністю  та визнання права власності на нерухоме майно, -  задовольнити в повному обсязі.

       Встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_10 однією сім`єю без шлюбу з 1999 року по день смерті ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

       Визнати житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_10 .

       Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

       Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку земельної ділянки, площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер НОМЕР_4 , за адресою: АДРЕСА_1 .

         Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.  Відповідно до пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 15.12.2017) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, тобто до Київського апеляційного суду через Ржищівський міський суд Київської області.

       Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

         Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

       У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

       Повне рішення суду складено 08 квітня 2019 року.

Суддя