ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2019 р. Справа№ 911/1544/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Жук Г.А.

Мальченко А.О.

секретар судового засідання Реуцька Т.О.

за відсутності представників сторін

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Хім-Агро-Сервіс»

на рішення Господарського суду Київської області

від 29.10.2018 (повний текст рішення складено 16.11.2018)

у справі № 911/1544/18 (суддя Карпечкін Т.П.)

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою

відповідальністю «Агрокряж»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хім-Агро-Сервіс»

про стягнення 16 198, 26 грн

В С Т А Н О В И В:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агрокряж» (далі - СТОВ, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хім-Агро-Сервіс» (далі - ТОВ «Хім-Агро-Сервіс», відповідач) про стягнення 35 594,50 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначило про неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки № 30-МС-17 від 04.12.2017 щодо повернення сплачених позивачем грошових коштів в якості попередньої оплати, відтак просило стягнути з відповідача 21 559,36 грн. передоплати за товар, 7 186,45 грн. пені, 3 593,23 грн. штрафу та 3 255,46 грн. процентів за користування грошовими коштами.

У наданій суду першої інстанції заяві про усунення недоліків позовної заяви, позивач змінив ціну позову в зв`язку зі сплатою відповідачем основного боргу в сумі 21 559,36 грн. та просив стягнути з останнього 16 198,26 грн., з яких 7 186,45 грн. пені, 3 593,23 грн. штрафу та 5 418,58 грн. процентів за користування грошовими коштами.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.10.2018 у справі №911/1544/18 позовні вимоги СТОВ «Агрокряж» до ТОВ «Хім-Агро-Сервіс» про стягнення 16 198,26 грн. задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Хім-Агро-Сервіс» на користь СТОВ «Агрокряж» 7 186, 45 грн. пені, 3 593, 23 грн. штрафу, 1 185, 76 грн. за користування чужими грошовими коштами та 1301, 56 грн. судового збору. В задоволенні решти позову СТОВ «Агрокряж» до ТОВ «Хім-Агро-Сервіс» про стягнення 16 198,26 грн. відмовлено.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, ТОВ «Хім-Агро-Сервіс» оскаржило його в апеляційному порядку, просило рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. За твердженнями апелянта, відповідно до чинного законодавства пеня стягується лише у випадку несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання, а оскільки поставка товару не є грошовим зобов`язанням, вимоги позивача про стягнення пені є такими, що не відповідають приписам Закону. Крім цього, оскільки в подальшому позивач в односторонньому порядку розірвав Договір та відмовився від поставленого товару, вимоги про стягнення пені за його несвоєчасну поставку є безпідставними. За твердженнями апелянта, відсутні й правові підстави для вимог щодо сплати штрафу за поставку неякісного товару, адже сплата штрафу за поставку неякісного товару, у випадку його повернення та відмови від подальшої поставки товару, укладеним Договором не передбачена. Посилаючись на положення ст. 678 ЦК України, апелянт зазначав, що у вищезгаданій статті передбачено виключний перелік вимог, які може пред`явити покупець товару у випадку поставки неякісного товару, в якому сплата штрафних санкцій та відсотків за користування чужими грошовими коштами відсутня. Крім цього, на думку апелянта, немає підстав для стягнення з нього відсотків за користування чужими грошовими коштами тощо.

Оскільки в судове засідання апеляційної інстанції 14.05.2019 представники сторін не з`явились, хоча про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини своєї неявки апеляційний суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не надіслали, апеляційний суд вважав за доцільне справу розглядати за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції вимог процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено матеріалами справи, 04.12.2017 між СТОВ «Агрокряж» (позивач, МХП за договором) та ТОВ «Хім-Агро-Сервіс» (відповідач, контрагент за договором) укладено Договір поставки № 30-МС-17 (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого контрагент зобов`язався у встановлені строки передати у власність МХП для подальшого використання в господарській діяльності товар (далі - товар), який зазначено в Додатку до Договору, а МХП -прийняти та сплатити певну грошову суму за товар.

Додаток № 1 - Предмет, строки та порядок оплати товару, застереження про зміну ціни, максимальну суму Договору, строк його дії, строки поставки товару, відповідальність (п. 1.2.1 Договору).

Додаток № 2 - Специфікація та/або видаткова накладна, яка містить найменування (вид товару), вартість, кількість, одиницю виміру, термін, умови та місце поставки (п. 1.2.2 Договору).

За змістом п. 4.1 Договору контрагент гарантує, що поставлений товар є якісним, сертифікованим (визнаним), відповідає всім санітарним, гігієнічним, технічним та іншим нормам, стандартам та правилам, встановленим чинним законодавством України для товарів даного виду.

Відповідно до п. 4.3 Договору якість товару, що постачається за Договором, повинна відповідати сертифікатам якості заводу виробника товару та іншим документам щодо якості товару, які передбачено діючим законодавством України.

Положеннями п. 5.2 Договору сторони погодили, що разом із товаром контрагент повинен передавати МХП документи на підтвердження його якості і безпеки, комплектності, включаючи сертифікати якості заводу виробника на кожну партію, посвідчення про державну реєстрацію товару, якісні посвідчення, довідки/свідоцтва (оригінали або копії завірені печаткою контрагента) та всі інші необхідні документи, які за умовами Договору та згідно діючого законодавства України повинні бути передані разом із товаром.

МХП здійснює перевірку якості поставленого товару шляхом відбору зразків протягом 10 календарних днів з дати поставки товару контрагентом МХП. Відібрані зразки передаються для проведення лабораторного дослідження. Якщо за висновками лабораторного дослідження виявиться невідповідність якості товару, МХП направляє контрагенту претензію з додаванням висновків лабораторії. Контрагент протягом 5 календарних днів з моменту отримання претензії МХП має право на перевірку та підтвердження обґрунтованості претензії по якості товару, поставленого МХП, в незалежній лабораторії. У цьому випадку випробування проводяться над контрольним зразком, який відбирається та опломбовується в присутності виключно обох сторін (п. 4.5 Договору).

За умовами п. 8.2 Договору в разі поставки контрагентом товару/партії товару, яка не відповідає вимогам діючого законодавства України та умовам Договору щодо якості або маркування, контрагент зобов`язаний протягом 7 (семи) календарних днів з дати виявлення замінити товар/партію товару з недоліками на таку ж кількість товару/партії товару без недоліків. МХП має право стягнути з контрагента штраф в розмірі, який зазначено в Додатку № 1 у відсотковому розмірі від вартості товару/партії товару, що поставлений з недоліками. При цьому, МХП має право відстрочити оплату товару/партії товару пропорційно до кількості днів, протягом яких здійснювалась така заміна товару/партії товару. Якщо контрагент не замінить товар/партію товару протягом вищезазначеного в цьому пункті строку, то з 8-го календарного дня МХП має право відмовитися від отримання товару/партію товару з недоліками, що не звільняє контрагента від оплати штрафних санкцій. Контрагент протягом 3 календарних днів з дати отримання (або з дати отримання МХП повідомлення відділення поштового зв`язку про неможливість вручення) повідомлення від МХП про відмову від отримання товару/партії товару зобов`язаний забрати неякісний товар/партію товару за свій рахунок та повернути отримані суми грошових коштів, які було сплачено за поставку товару/партії товару з недоліками на рахунок МХП (якщо така оплата була здійснена МХП до моменту повернення товару/партії товару з недоліками контрагенту) та відшкодувати понесені збитки МХП.

Положеннями п. 3 Додатку № 1 до Договору сторони погодили наступні умови оплати товару: шляхом перерахування грошової суми на поточний банківський рахунок контрагента в розмірі 30 % від вартості товару зазначеної у відповідній Специфікації протягом 5 банківських днів з дати підписання відповідної Специфікації до Договору, а 70 % від вартості товару зазначеної у відповідній Специфікації не пізніше першого платіжного дня по закінченню строку 15 (п`ятнадцяти) банківських днів з дати отримання товару та підписання сторонами видаткової накладної з урахуванням п. 2.3 Договору. Платіжним днем МХП є четвер.

Специфікацією № 1 (Додаток № 2 до Договору) сторони погодили поставку мікрогранульованого мінерального добрива Супер Старт (ИР 10:35+2% МgO + 5% S+2% Zn) (далі - товар) в кількості 1,5 тон на загальну суму 71 864,52 грн. з ПДВ зі строком оплати до 20.03.2018 (при умові внесення покупцем попередньої оплати).

Первинний строк дії Договору згідно п. 10.1 встановлюється як 1 рік від дати підписання його сторонами. Договір автоматично продовжується на кожен наступний строк в один рік, поки одна із сторін, не менше ніж за 30 календарних днів до дати закінчення поточного строку Договору, не надішле іншій стороні письмове повідомлення про небажання продовжувати його дію.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України ( п. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, ст.173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу приписів ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 655 ЦК України) одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин згідно ст. ст. 193 ГК України, 525, 526 ЦК України повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Продавець згідно ст. 663 ЦК України зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно згідно п. 1 ст. 530 ЦК України, підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ч.ч. 1-2 ст. 693 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу.

Як встановлено матеріалами справи, 14.12.2017 позивачем було проведено попередню оплату в розмірі 30 % від вартості товару в сумі 21 559,36 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4816900224 від 14.12.2017 на підставі п. 3 Додатку № 1 до Договору.

22.03.2018 відповідачем було проведено поставку товару в загальній кількості 1,5 тон на загальну суму 71 864,52 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН -0000009 від 22.03.2018 та товарно-транспортною накладною № 17 від 22.03.2018.

Разом із поставленим товаром відповідачем на виконання п. 5.2 Договору було надано позивачу сертифікат заводу виробника товару (Certificate of Analysis) та посвідчення про державну реєстрацію серії А № 05633 від 25.12.2016.

За змістом ч. 1ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ГК України у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, вимагати повернення сплаченої суми.

За умовами п. 4.5 Договору позивачем після отримання товару за участю відповідача були відібрані зразки для перевірки якості поставленого товару, що підтверджується Актом відбору добрив для проведення аналізу, які в подальшому було передано для проведення лабораторного дослідження.

Про висновки лабораторного дослідження спірного товару, проведеного державною установою «Інститутом охорони ґрунтів України» Міністерства аграрної політики та продовольства України, замовника - позивача було повідомлено листом № 158-08.01/1056 від 16.04.2018, до якого додано результати аналізу мінерального добрива та пояснювальна записка до визначення фізико-хімічних показників.

Згідно наведених висновків розбіжність у гранулометричному складі товару, зокрема, за результатами аналізу мінерального добрива гранулометричний склад, масова частка гранул розміром: менше 0,5 мм - 4,14 %; від 0,5 до 1,1 мм - 13,49 %; від 1,1 мм до 1,4 мм - 43,29 %; від 1,4 мм до 1,6 мм - 16,33 %; від 1,6 до 2,0 мм - 6,42 %; більше 2,0 мм - 16,33 %; а згідно сертифікату заводу виробника товару (Certificate of Analysis) 0,5 - 1,2 мм мінімум 90 %, що в свою чергу свідчить про поставку відповідачем неякісного товару.

На виконання п. 8.2 Договору позивач направив відповідачу претензію вих. № 129 від 18.04.2018 з вимогою про заміну неякісного товару, поставленого згідно спірної видаткової накладної, на таку ж кількість товару без недоліків, але вже іншого виробника, погодженого сторонами, в строк до 25.04.2018, та вивезення неякісного добрива за власний рахунок.

У відповідь на згаданого листа, відповідач листом вих. № 38 від 19.04.2018 запропонував позивачу на підставі п. 4.5 Договору провести випробування над контрольним зразком в незалежній лабораторії.

Проте, в передбачений п. 4.5 Договору строк відповідач на підприємство позивача, де знаходився товар, не прибув, контрольних зразків для проведення випробування на підтвердження обґрунтованості своїх заперечень проти претензії по якості товару, не відібрав.

За змістом п. 8.4 Договору у випадку якщо оплата за товар була здійснена МХП до моменту виявлення недоліків щодо кількості та не було здійснено допоставки контрагентом, контрагент зобов`язаний повернути отриману грошову суму за цей товар протягом 5-ти календарних днів з моменту отримання письмової вимоги на повернення коштів від МХП. У разі неповернення коштів у зазначений термін контрагент сплачує МХП проценти та штрафні санкції, які передбачено Договором.

Як встановлено матеріалами справи, листом вих. № 156 від 07.05.2018 позивач відмовився від товару та просив відповідача згідно п. 8.2 Договору забрати неякісний товар за свій рахунок та повернути отриману суму грошових коштів в розмірі 21 559,36 грн., які було сплачено за поставку товару з недоліками.

Листом вих. № 56 від 15.05.2018 відповідач повідомив позивача про готовність забрати поставлений товар за власний рахунок та повернути сплачені в якості попередньої оплати кошти (авансу). Крім цього, зазначив, що виявлені відхилення вважає незначними та такими, що не впливають на результат дії препарату.

Гарантійним листом № 59 від 08.06.2018 відповідач зобов`язався вирішити всі питання, пов`язані із поверненням грошових коштів та відвантаженням товару в строк до 06.07.2018. Однак, відповідачем наведені домовленості порушено, в погоджений строк неякісного товару не забрано, кошти не повернуто і продовжують безпідставно утримуватись відповідачем.

Таким чином, звертаючись з даним позовом до суду в зв`язку із несвоєчасною поставкою товару, поставкою неякісного товару та несвоєчасним поверненням сплачених грошових коштів (авансу), позивач просив стягнути з відповідача 7 186,45 грн. пені за несвоєчасну поставку товару на підставі п. 8.1 Договору за період з 20.03.2018 по 21.03.2018, нарахованої від загальної вартості несвоєчасно поставленого товару на суму 71 864,52 грн., 3 593,23 грн. штрафу за поставку неякісного товару, нарахованого згідно п. 8.2 Договору на суму 71 864,52 грн., а також 5 418,58 грн. процентів за користування грошовими коштами за несвоєчасне повернення сплачених грошових коштів (авансу), нарахованих на підставі п. 8.7 Договору за період з 14.12.2017 по 13.07.2018 на суму 21 559,36 грн.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказував, що згідно чинного законодавства пеня стягується лише у випадку несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання, а оскільки поставка товару не є грошовим зобов`язанням, вимога про стягнення пені в сумі 7 186,45 грн. є такою, що не відповідає вимогам законодавства. Крім цього, оскільки позивач в односторонньому порядку розірвав Договір та відмовився від поставленого товару, вимога про стягнення пені за його несвоєчасну поставку є безпідставною. За твердженнями відповідача, немає жодних правових підстав вимагати сплати штрафу за поставку неякісного товару, адже сплата штрафу за поставку неякісного товару у випадку його повернення та відмови від подальшої поставки товару, укладеним Договором не передбачена. Посилаючись на приписи ст. 678 ЦК України відповідач зазначав, що цією нормою закону передбачено виключний перелік вимог, які може пред`явити покупець товару у випадку поставки неякісного товару, в якому сплата штрафних санкцій та відсотків за користування чужими грошовими коштами відсутня. Поміж того, відповідач визнав, що порушив строк повернення грошових коштів позивачу, але вважав, що відповідальність у вигляді сплати процентів п. 8.4 Договору не передбачено.

За приписами ч. 3 ст. 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

За змістом ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Як встановлено матеріалами справи, в даному випадку позивачем було сплачено попередню оплату за товар неналежної якості, що надає йому право вимагати повернення передплачених коштів та відмовитись від подальших правовідносин з відповідачем за Договором.

Повернення позивачу суми попередньої оплати відповідач здійснив лише 13.07.2018, що підтверджується наданою позивачем випискою свого рахунку від 13.07.2018.

Учасники господарських відносин в силу положень ст. 216 ГК України несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (п. 1 ст. 218 ГК України).

Порушенням зобов`язання на підставі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

За змістом ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання (ст. 546 ЦК України).

Відповідно до п. 8.1 Договору у разі несвоєчасної поставки товару/партії товару, контрагент зобов`язаний сплатити пеню у погодженому сторонами в Додатку № 1 відсотковому розмірі від загальної вартості несвоєчасно поставленого/партії Товару за кожен день затримки поставки.

Положеннями п. 8 Додатку сторони погодили, що за умовами п. 8.1 Договору встановлюється відсоток пені в розмірі 5 %.

Специфікацією до Договору встановлено термін поставки до 20.03.2018 (при умові внесення покупцем попередньої оплати).

Оскільки, як вище згадувалось, попередня оплата була внесена позивачем, товар повинен був бути поставленим до 20.03.2018, як це передбачено Специфікацією. Проте, в порушення вищезазначеного, відповідачем товар поставлено лише 22.03.2018, про що свідчить підписана сторонами видаткова накладна.

Верховний суд України у постанові від 03.12.2013 року № 3-35гс13 зазначив, що «до відповідальності відповідача за поставку товарів з порушенням передбачених Договором строків не застосовуються приписи ч. 3 ст. 549 ЦК України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», які передбачають застосування відповідальності за невиконання грошових зобов`язань. Та обставина, що за порушення передбаченого строку поставки товару постачальник сплачує покупцю неустойку у вигляді пені у розмірі 2 % від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення товару, не перетворює цю неустойку в пеню за порушення грошового зобов`язання, так само, як і обов`язок постачальника поставити товар не стає грошовим зобов`язанням».

Враховуючи положення п. 8.1 Договору сторони погодили розмір пені за порушення негрошового зобов`язання - термінів поставки товару, що відповідає нормам чинного законодавства, відтак суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача пені згідно наданого позивачем розрахунку, який є арифметично вірним. Відповідно доводи відповідача (апелянта) в цій частині як безпідставні та необґрунтовані відхиляються судом апеляційної інстанції.

Не заслуговують на увагу твердження відповідача (апелянта) про розірвання позивачем Договору, й як наслідок відсутність підстав для нарахування пені, адже матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів розірвання цього Договору,а в надісланих відповідачеві листах позивач лише відмовлявся від поставленого товару неналежної якості, просив його забрати та повернути сплачені ним кошти.

Підстав для зменшення розміру нарахованої та заявленої до стягнення пені апеляційний суд також не вбачає.

Крім цього, п. 8.2 Договору сторони погодили, що МХП має право стягнути з контрагента за поставку неякісного товару штраф в розмірі, який зазначено в Додатку № 1 у відсотковому розмірі від вартості товару/партії товару, що поставлений з недоліками.

За змістом п. 9 Додатку до Договору згідно п. 8.2 Договору встановлюється штраф в розмірі 5%.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку штрафу, апеляційний суд визнав обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо правомірності нарахування штрафу в розмірі 5% від вартості поставленого з недоліками товару, що відповідає 8.2 Договору, відповідно й задоволення позову в цій частині.

Вимоги позивача про стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами ґрунтуються на приписах ч. 6 ст. 231 ГК України, адже штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Положеннями п. 8.7 Договору сторони погодили, що повернення контрагентом сплачених МХП грошових коштів здійснюється протягом трьох днів з моменту отримання письмової вимоги від МХП, а також сплати процентів за користування такими грошовими коштами у визначеному в Додатку № 1 розмірі (відсотку) за кожен день користування.

За змістом п. 12 Додатку до Договору відсотки встановлюється в розмірі 0,1 % ( п. 8.7 Договору ).

Як встановлено матеріалами справи, зобов`язання з повернення суми попередньої оплати в розмірі 21 559,36 грн. виникло у відповідача на 4-й день після отримання письмової вимоги про її повернення, а саме 19.05.2018, оскільки вказані грошові кошти було повернуто позивачу лише 13.07.2018, вимога про стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами є правомірною та обґрунтованою.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку відсотків за користування чужими грошовими коштами, судом встановлено помилкове нарахування цих відсотків з моменту перерахування попередньої оплати, а саме, з 14.12.2017, що суперечить п. 8.7 Договору, адже вимога про повернення попередньої оплати була надіслана 07.05.2018 та отримана відповідачем 15.05.2018. Відтак, станом на 14.12.2017 грошові кошти в сумі 21 559,36 грн. перебували у відповідача правомірно, обов`язок з повернення цих коштів виник лише з 19.05.2018.

За розрахунком суду, здійсненим за період з 19.05.2018 по 12.07.2018 на заявлену суму в розмірі 21 559,36 грн., вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків за користування чужими грошовими коштами підлягають задоволенню в розмірі 1 185,76 грн., відповідно в іншій частині цих вимог слід відмовити.

Доводи апелянта з приводу порушення судом першої інстанції вимог матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Крім цього, враховуючи приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України та ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим та апеляційним судами, інші доводи апелянта за текстом його апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 269-270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хім-Агро-Сервіс» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 29.10.2018 у справі № 911/1544/18 - без змін.

Матеріали справи № 911/1544/18 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 21.05.2019

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді Г.А. Жук

А.О. Мальченко