КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-2883/08/2370 Головуючий у 1-й інстанції: Гарань С.М.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"16" лютого 2010 р.
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Кузьменка В.В., Мельничука В.П.,
при секретарі Амеліні О.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 29.01.2009 у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області та Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання протиправною бездіяльність та зобов’язання нарахувати і виплатити недоплачену щомісячну державну пенсію як дитині війни, -
встановив:
19.12.2008 ОСОБА_2 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду із позовом, якому просив подовжити пропущений термін для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006 до 31.12.2007; зобов’язати відповідачів нарахувати на його користь та виплатити недоплачену йому, як „Дитині війни”, щомісячну державну пенсію за 2006-2007 роки в сумі 2733,30 грн., як пенсіонеру по віку; судові та матеріальні витрати, пов’язані з даною справою, покласти на відповідача.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 29.01.2009 позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність УПФ України в Золотоніському районі Черкаської області;
- зобов'язано УПФ України в Золотоніському районі Черкаської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за 2007 рік з 09.07.2007 по 31.12.2007;
- стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору у розмірі 15,36 грн.;
- в іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій відповідач просить оскаржувану постанову скасувати, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є дитиною війни, що підтверджується штампом у пенсійному посвідченні НОМЕР_1, виданому 01.04.1992 (а. с. 11).
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 № 2195, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність у 2006-2007 роках встановлювалися Законом України «Про державний бюджет на 2006 рік» та Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік».
Пунктом 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Однак, Законом України від 19.01.2006 № 3367-IV «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» пункт 17 статті 77 виключено та статтею 110 (викладеною цим Законом у новій редакції) установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6 - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Цей Закон був опублікований 22.03.2006 і набрав чинності 02.04.2006.
Тобто, з 02.04.2006 стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» знову почала діяти, але підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як визначив законодавець, могло здійснюватись лише за певних умов, зокрема: поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Кабінетом Міністрів України протягом 2006 року рішення на виконання вимог статті 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» не приймалися.
З огляду на те, що встановлені законодавством умови підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, дітям війни у 2006 році не настали, у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити, що вірно встановлено судом першої інстанції.
Пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 № 489, зупинено на 2007 рік дію положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Крім того, ст. 111 Закону № 489, встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України у справі № 1-29/2007 за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян) від 09.07.2007 № 6-рп/2007, визнано такими, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 цього Закону.
Крім того, Рішенням КС України визначено, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.
Відтак, Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Що стосується належності відповідача у даній справі, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 7 Закону № 2195 передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно Додатку «Розподіл видатків Державного бюджету України на 2007 рік» № 3 до Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» від 19.12.2006 № 489 передбачено, що Пенсійному фонду України виділено дотацію у певній сумі на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами.
Крім того, згідно Фінансового звіту про виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 08.04.2008 № 8-1, загальна сума надходжень з Державного бюджету України становить 25618,5 млн. грн., з яких дотація на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами – 14489,3 млн. грн., що на 1355,7 млн. грн. більше від плану і пояснюється понадплановими надходженнями спеціального фонду.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що, оскільки, відповідачу надано дотацію на виплату підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами, то відповідач у даній справі є належним.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони та інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, позивач мав право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком згідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з дня ухвалення Рішення КС України, тобто з 09.07.2007, що вірно встановлено судом першої інстанції.
При цьому, дійшовши висновку про необхідність часткового скасування оскаржуваної постанови, колегія суддів виходить з наступного.
Судом першої інстанції в порушення вимог ст. 99 КАС України було невірно досліджено питання щодо пропуску річного строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог за 2006 рік та за періоди з 09.07.2007 по 18.12.2007 (враховуючи звернення до суду 19.12.2008 – а. с. 15), які згідно до ч. 1 ст. 100 КАС України не підлягають задоволенню, оскільки відповідач наполягав на відмові у їх задоволенні з цих підстав (а. с. 33), а позивач не надав суду належних доказів поважності пропуску зазначеного строку.
При цьому, безпідставними є доводи суду першої інстанції про те, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню положення статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідно до яких суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмежень будь-яким строком, враховуючи наступне.
Так, на сьогодні діє Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003, який набрав чинності з 01.01.2004. Згідно частини 2 статті 46 цього Закону нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Тобто, ця норма по-іншому регулює зазначене питання, встановлюючи, що тільки до нарахованих сум пенсій застосовуються такі правила.
У п. 16 прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вказано, що до приведення законодавства України у відповідність з цим законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Оскільки Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» прийнятий пізніше ніж Закон України «Про пенсійне забезпечення», то він має пріоритет над Законом України «Про пенсійне забезпечення», тому в цьому випадку застосовуються положення статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за якими пенсія виплачується за минулий час лише нарахована.
Отже, щодо не нарахованих пенсій ніякими нормативно-правовими актами, крім КАС України, не визначено строк звернення до суду, тому при вирішенні спірних правовідносин слід застосовувати річний строк звернення до суду.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись статтями 160, 198, 200, 202, 205, 207 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 29.01.2009 – задовольнити частково.
Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 29.01.2009 – скасувати в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з підвищенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за 2007 рік з 09.07.2007 по 18.12.2007 та ухвалити в цій частині нову постанову, якою у задоволенні даних позовних вимог відмовити повністю.
В іншій частині постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 29.01.2009 – залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий:
Судді:
Повний текст постанови виготовлено 22.02.2010.