АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
у м. Феодосії
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2008 року колегія Суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого - судді Ломанової Л.О.,
суддів: Притуленко О.В.,
Соболюка М. М. ,
при секретарі Петриченко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за заявою ОСОБА_3 про встановлення факту набуття права власності на цінні папери, за апеляційною скаргою відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України" на рішення Кіровського районного суду АР Крим від 04 грудня 2007 року, -
ВСТАНОВИЛА:
У листопаді 2007 року ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про встановлення факту набуття права власності на цінні папери, а саме облігації Державної цільової безвідсоткової позики СРСР 1990 року для придбання автомобілів «Москвич-2142», «Москвич-2141». В якості зацікавлених осіб до участі у справі притягнути Управління Державного Казначейства в Кіровському районі ГУ Державного Казначейства в АР Крим та Кіровське відділення ВАТ «Ощадний банк України».
Вимоги ОСОБА_3 мотивовані тим, що у 1995-1996 роках він за власні кошти придбав у володільців іменних цінних паперів облігації Державної цільової безвідсоткової позики СРСР 1990 року для придбання автомобілів «Москвич-2142», «Москвич-2141». На той час йому був не відомий порядок придбання вказаних цінних паперів. Протягом більш десяти років він користувався вказаними облігаціями на власний розсуд, до нього ніхто не пред'являв вимог і позовів про повернення вказаних облігацій.
Вважає, що на підставі ст. 344 ЦК України, як особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно ними володіти протягом п'яти років, він набув право власності на це майно за набувальною давністю.
На підставі викладеного, просив встановити факт набуття ним права власності на облігації Державної цільової безвідсоткової позики СРСР 1990 року для придбання автомобілів «Москвич-2142», «Москвич-2141», а саме: НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_4, НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_5, НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_6, НОМЕР_4 на ім'я ОСОБА_7, НОМЕР_5 на ім'я ОСОБА_8, НОМЕР_6 на ім'я ОСОБА_9, НОМЕР_7 на ім'я ОСОБА_10, НОМЕР_8 на ім'я ОСОБА_11, НОМЕР_9 на ім'я ОСОБА_12, НОМЕР_10 на ім'я ОСОБА_13, НОМЕР_11 на ім'я ОСОБА_14, НОМЕР_12 на ім'я ОСОБА_15, НОМЕР_13 на ім'я ОСОБА_16, НОМЕР_14 на ім'я ОСОБА_17, НОМЕР_15 на ім'я ОСОБА_18, НОМЕР_16 на ім'я ОСОБА_19, НОМЕР_17 на ім'я ОСОБА_20, НОМЕР_18 на ім'я ОСОБА_21, НОМЕР_19 на ім'я ОСОБА_22, НОМЕР_20 на ім'я ОСОБА_23, НОМЕР_21 на ім'я ОСОБА_24, НОМЕР_22 на ім'я ОСОБА_25, НОМЕР_23 на ім'я ОСОБА_26, НОМЕР_24 на ім'я ОСОБА_27,
Справа № 22-ц-1463- ф/2008 Головуючий в першій інстанції
суддя Бердієва Б.А.
суддя-доповідач Притуленко О. В.
НОМЕР_25 на ім'я ОСОБА_29, НОМЕР_26 на ім'я ОСОБА_30, НОМЕР_27 на ім'я ОСОБА_31, НОМЕР_28 на ім'я ОСОБА_32, НОМЕР_29 на ім'я ОСОБА_33, НОМЕР_30 на ім'я ОСОБА_34, НОМЕР_31 на ім'я ОСОБА_35, НОМЕР_32 на ім'я ОСОБА_36, НОМЕР_33 на ім'я ОСОБА_37.
Рішенням Кіровського районного суду АР Крим від 04 грудня 2007 року вимоги ОСОБА_3 були задоволені, встановлений факт набуття ним права власності на вищевказані цінні папери.
Суд дійшов висновку про те, що правочини, на підставі яких ОСОБА_3 придбав у 1995-1996 роках цінні папери - облігації Державної цільової безвідсоткової позики СРСР 1990 року для придбання автомобілів «Москвич-2142», «Москвич-2141» є нікчемними, оскільки здійсненні всупереч вимогам діючого законодавства. Суд також вказав, що до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину застосовується позовна давність у десять років, що передбачено ст. 258 ЦПК України. Оскільки з часу укладення заявником ОСОБА_3 вказаних правочинів до нього ніхто не звертався з позовом про повернення облігацій, а 10-річний строк позовної давності сплинув, суд визнав факт набуття ним права власності на вказані цінні папери встановленим.
ВАТ «Ощадбанк України», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового - про відмову в позові.
Апелянт вважає, що судом першої інстанції не було прийнято до уваги законодавство, що діяло під час випуску вказаної Державної цільової безпроцентної позики, та чинне законодавство України.
Так апелянт вказує, що Правилами здійснення операцій по облігаціям державних цільових безпроцентних позик, затверджених Міністерством фінансів СРСР, Ощадним банком СРСР та Міністерством торгівлі СРСР 02.02.1990 року, було встановлено, що власник облігації має право протягом 3-х місяців перерозподілити її іншої особі, прізвище, ім'я та по батькові якої повинно було вказуватися на зворотній стороні облігації під час її оформлення. Апелянт також вказує, що Указом Президента України «Про першочергові заходи щодо компенсації громадянам України втрат від знецінення цінних паперів і грошових заощаджень» №306/94 від 15.06.1994 року був припинений на території України обіг облігацій Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, що не надавало ОСОБА_3 право здійснювати будь-які правочини з вказаними облігаціями.
Крім того, апелянт вважає, що Кіровське відділення ВАТ «Ощадбанк України» не є юридичною особою, що не дає їй достатніх прав для участі в цивільному процесі від свого імені. На вказані обставини суд першої інстанції уваги не звернув і заміну Кіровського відділення ВАТ «Ощадбанк України» на ВАТ «Ощадний банк України» не провів.
Обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія судів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції -скасуванню з залишенням заяви ОСОБА_3 без розгляду з наступних підстав.
Статтею 256 ЦПК України передбачений перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які розглядаються судом в порядку окремого провадження. В такому порядку мають розглядатися факти належності правовстановлюючих документів особи, прізвище, ім'я та по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті. З такими вимогами ОСОБА_3 до суду не звертався.
З його заяви вбачається, що він просив встановити факт набуття ним права власності на цінні папери на підставі ст. 344 ЦК України про набувальну давність (а.с. 3).
Зазначені вимоги підлягають розгляду судом в порядку позовного провадження з дослідженням вимог законодавства, що діяло під час випуску облігацій Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, Указу Президента України «Про першочергові заходи щодо компенсації громадянам України втрат від знецінення цінних паперів і грошових заощаджень» №306/94 від 15.06.1994 року, Постанови Кабінету Міністрів України №862 від 31.10.1995 року «Про викуп облігацій Державної цільової безпроцентної позики 1990 року» і наступних постанов Кабінету Міністрів України, прийнятих з приводу викупу вказаних облігацій, а також відповідних доказів про правомірність набуття права власності на облігації, наданих сторонами. Вказані обставини не були враховані судом під час розгляду справи. Пленум Верховного суду України в постанові № 5 від 31.03.1995 року (з доповненнями та змінами) «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», звертав увагу судів на те, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Розглядаючи справу, суд вказаних вимог діючого законодавства не дотримувався і в окремому провадженні вирішив питання про набуття ОСОБА_3 права власності на цінні папери, що надає йому в подальшому право вимагати від ВАТ «Ощадний банк України» викупу в нього вказаних облігацій на підставі Порядку викупу облігацій Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №862 від 31.10.1995 року. Таке судове рішення не можна визнати заснованим на законі.
Частиною 6 ст. 235 ЦПК України передбачено, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Колегія судів також вважає обгрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що судом під час розгляду справи були порушені вимоги процесуального законодавства, в частині притягнення до участі в справі, в якості заінтересованої особи Кіровського відділення ВАТ «Ощадбанк України», яке не обладає цивільною процесуальною дієздатністю.
Виходячи з наведеного, колегія Суддів дійшла висновку, що рішення суду підлягає скасуванню в зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а заява ОСОБА_3 про встановлення факту набуття права власності на цінні папери -залишенню без розгляду, оскільки спір підлягає розгляду в порядку позовного провадження.
На підставі наведеного, керуючись ч. 6 ст. 235, ст. 303, ч. 1 ст. 310 Цивільного процесуального кодексу України, колегія судів судової палати по цивільних справах, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України" задовольнити частково.
Рішення Кіровського районного суду АР Крим від 04 грудня 2007 року - скасувати.
Заяву ОСОБА_3 про встановлення факту набуття права власності на цінні папери - залишити без розгляду, роз'яснив останньому, що він має право подати позов на загальних підставах.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.