Судове рішення #7910405

Справа № 22ц-1745/08     Головуючий у 1-й інстанції Семенова Л.М.

Категорія 46     Доповідач апеляційного суду Славгородська Н.П.

РІШЕННЯ

 Іменем України

2 вересня 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі: головуючого - Славгородської Н.П.,  Суддів: Мурлигіної О.Я.,  Шолох З.Л.,  при секретарі Соколовій Н.М. ,  за участю:

•   -     позивачки ОСОБА_2,  її представника ОСОБА_3 ,

•   -     відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Миколаєві цивільну справу

за  апеляційною  скаргою ОСОБА_2 на рішення   Жовтневого    районного суду Миколаївської області від 15 травня 2008 року

за  позовом

ОСОБА_2 до ОСОБА_4

про поділ спільного майна подружжя,

за зустрічним позовом

ОСОБА_4 до ОСОБА_2

про визнання жилого будинку особистою приватною власністю,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2007 р. ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4  про поділ спільного майна подружжя.

Позивачка зазначала,  що з 1992 р. проживала з відповідачем однією сім'єю,  вони вели спільне господарство,  а у 1995 р. зареєстрували шлюб,  у якому перебували до 2007 р. Вони спільно побудували жилий будинок АДРЕСА_1,  придбали автомобіль ВАЗ-2109 та майно: меблевий гарнітур «Вікторія»,  кухонний меблевий гарнітур «Фантазія»,  м'який куточок,  три крісла,  газову плиту «Мора»,  кухонний стіл з стільцями і ліжко.

Посилаючись на викладене,  позивачка просила визнати за нею право власності на 1/2 частину будинку і виділити автомобіль,  а інше майно виділити відповідачу.

У жовтні 2007 р. ОСОБА_4  пред'явив зустрічний позов до ОСОБА_2 про визнання жилого будинку його особистою приватною власністю.

ОСОБА_4  посилався на те,  що спірний будинок був побудований ним самостійно,  ОСОБА_2 приймала участь лише в обробних роботах будинку,  половину вартості яких він згоден їй виплатити.

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 15 травня 2008 р. позов ОСОБА_2 та зустрічний позов ОСОБА_4  задоволені частково: виділено ОСОБА_4  автомобіль вартістю 8500 грн.,  а ОСОБА_2 - майно загальною вартістю 9410 грн.

Додатковим рішенням того ж суду від 2 липня 2008 р. зустрічний позов задоволено: визнано жилий будинок приватною власністю ОСОБА_4  В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про визнання за нею права власності на 1/2 частину будинку,  посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача,  пояснення сторін і представника позивачки,  перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи,  колегія суддів вважає,  що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.

Задовольняючи зустрічний позов та визнаючи жилий будинок приватною власністю ОСОБА_4 ,  суд виходив з того,  що будинок був побудований до шлюбу сторін і відсутні підстави для застосування положень  ст.  17 Закону України «Про власність».

Проте з такими висновками погодитися не можна.

Так з матеріалів справи вбачається,  що з 1992 р. сторони проживали однією сім'єю і вели спільне господарство,  спочатку за місцем проживання ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_2,  а з 1 січня 1993 р. за місцем проживання батьків ОСОБА_4 : АДРЕСА_1. Рішенням виконкому Пересадівської сільської ради Жовтневого району від 2 лютого 1993 р. ОСОБА_4  була виділена земельна ділянка для будівництва жилого будинку із земельної ділянки,  яка знаходилася в постійному користуванні його батьків. 25 листопада 1995 р. між сторонами був зареєстрований шлюб,  який був розірваний 23 липня 2007 р. Сторони під час сумісного проживання до реєстрації шлюбу та в період перебування у шлюбі за рахунок спільних коштів побудували двохповерховий жилий будинок АДРЕСА_1.

Суд безпідставно дійшов висновку,  що спірний будинок станом на 1 січня 1995 р. було здано в експлуатацію. Та обставина,  що цей будинок з вересня 1994 р. підключено до центрального газопостачання,  а з 1 січня 1995 р. до енергопостачання,  не є підставою так вважати. Свідоцтво про право власності на спірний будинок було видано на ім'я ОСОБА_4  17 липня 2007 р. (а.с. 11),  а згідно даних технічного паспорту на цей спірний будинок рік побудови жилого будинку - 1997 p.,  а сарай і теплиця - 2005 р. (а.с. 84-88).

Відповідно до ч. 1  ст.  17 Закону України «Про власність» майно,  набуте внаслідок сумісної праці ч.1енів сім'ї,  є їх спільною сумісною власністю,  якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Оскільки з 1992 р. ОСОБА_2 та ОСОБА_4  проживали разом і вели спільне господарство,  то вони з цього часу складали сім'ю. Дані обставини підтверджуються витягами з погосподарської книги по АДРЕСА_1 за 2003-2005 роки (а.с. 8),  довідками Пересадівської сільської ради від 14 серпня 2007 р. за № 477/2-3 (а.с. 10),  Пересадівської середньої школи від 31 березня 2008 р. за № 12 (а.с. 81),  Пересадівської дільничної лікарні від 7 квітня 2008 р. за № 48 (а.с. 82),  показаннями свідків ОСОБА_5,  ОСОБА_6 ,  ОСОБА_7  та інших,  які були допитані судом.

Висновок суду про те,  що ОСОБА_2 не можна було вважати ч.1еном сім'ї ОСОБА_4  до реєстрації шлюбу,  оскільки згідно норм КпШС України 1969 р. сім'єю можна було визнати тільки коли зареєстрований шлюб,  є необгрунтованим оскільки пов'язаний з помилковим тлумаченням норм закону. Так,  КпШС України 1969 р. регулював правовідносини між чоловіком та дружиною,  а згідно ч. 2  ст.  64 ЖК України ч.1енами сім'ї можуть бути визнані і інші особи,  якщо вони постійно сумісно проживають і ведуть спільне господарство.

Ті обставини,  що сторони в послідуючому зареєстрували шлюб,  разом вселились в спірний будинок та проживають в ньому до цього часу,  свідчать про те,  що дії їх були направлені на створення спільної сумісної власності. Відсутність між ними письмової угоди щодо будинку,  на яку посилається суд,  свідчить як раз про те,  що спірний будинок став їх спільною сумісною власністю.

Таким чином,  передбачені Законом України «Про власність» положення щодо спільної власності громадян на майно,  надбане внаслідок їх спільної праці,  а також  ст.  ст.  63,  70 СК України,  який набрав чинності з 1 січня 2004 p.,  поширюються на дані правовідносини сторін.

Враховуючи те,  що відсутні докази ступені трудової участі сторін у будівництві будинку до реєстрації їх шлюбу,  ОСОБА_4  відмовився від призначеної судом технічної експертизи для визначення вартості виконаних робіт,  колегія суддів вважає,  що частки сторін є рівними.

Оскільки судом неправильно застосовані норми матеріального права,  то у відповідності до п. 4 ч. 1  ст.  309 ЦПК України рішення суду від 15 травня 2008 р. та додаткове рішення в частині позовних вимог ОСОБА_2 про визнання права власності на частину жилого будинку та зустрічного позову ОСОБА_4  підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову в задоволенні зустрічного позову та визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частину спірного будинку.

В частині інших позовних вимог ОСОБА_2 рішення суду не оскаржується.

Керуючись статтями 303,  309,  316 ЦПК України,  колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 15 травня 2008 року та додаткове рішення того ж суду від 2 липня 2008 року в частині позовних вимог ОСОБА_2 про визнання права власності на частину жилого будинку та зустрічного позову ОСОБА_4  скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину жилого будинку АДРЕСА_1 Жовтневого району Миколаївської області.

В зустрічному позові ОСОБА_4  про визнання жилого будинку особистою приватною власністю відмовити.

В іншій частині рішення від 15 травня 2008 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення,  але протягом двох місяців з дня набрання законної сили може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація