АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-31/10 Головуючий по 1 інстанції
Категорія - 23 Горячківська Л.В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Іваненко В.Д.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
“ 27 ” січня 2010 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Іваненка В.Д.
суддів Захарової А.Ф., Качана О.В.
при секретарі Іскрі І.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ТОВ «Айова» на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14 вересня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Айова» про розірвання договору оренди земельної ділянки, -
в с т а н о в и л а
Звертаючись з вказаним позовом ОСОБА_6 посилалася на те, що 2 червня 2006 року та 23 серпня 2007 року між нею та ТОВ «Айова» на строк, відповідно, 10 та 9 років були укладені договори оренди належних їй джвох земельної ділянки площею 2, 6574 га. кожна, які знаходяться в с. Рогова Уманського району. Договорами визначена орендна плата у розмірі 1,5% від проіндексованої вартості земельної ділянки, умови її використання, порядок зміни, припинення договору та інші права і обов’язки сторін.
Останні два роки відповідач порушує умови договорів, зокрема не доплачує орендну плату, відмовився від збільшення ставки орендної плати до 3 % на підставі Указу Президента України від 19 серпня 2008 року, та виданих на його виконання розпорядження Кабінету Міністрів та Черкаської обласної держадміністрації «Про підвищення орендної плати за землі сільськогосподарського призначення». Відповідач встановив завищену ціну на зерно, яке видавав у рахунок орендної плати, не дотримується сівозміни тому погіршив стан земельної ділянки яка забур’янюється, що є підставою для розірвання договору.
Рішенням Уманського міськрайонного суду від 14 вересня 2009 року договори оренди земельної ділянки, укладені між ОСОБА_6 та ТОВ «Айова» 2 червня 2006 року та від 23 серпня 2007 року – розірвано. Зобов’язано ТОВ «Айова» негайно повернути земельні ділянки власнику. Стягнуто з ТОВ «Айова» судові витрати на користь позивачки в розмірі 44 грн. 21 коп.
В апеляційній скарзі ТОВ «Айова» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити оскільки суд не повно з’ясував обставини, що мають значення для справи, не вірно застосував норми матеріального права які регулюють спірні правовідносини, та зробив помилкові висновки про невиконання товариством умов договору оренди земельної ділянки позивача.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб які з'явилися у судове засідання, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційного скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції колегія задовольняє апеляційну скаргу з таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини спору, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Колегія суддів приходить до висновку, що при вирішенні даної справи суд вимоги закону в повному обсязі не виконав.
Задовольняючи позов суд виходив із того, що відповідач допустив істотне порушення укладених із позивачкою договорів оренди земельних ділянок. Такими істотними порушеннями умов договору суд визнав: -1) що відповідач самостійно не збільшив розмір орендної плати до 3 відсотків відповідно до вимог Указу Президента України від 2 лютого 2002 року «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян – власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» в редакції від 19 серпня 2008 року; - 2) що відповідач не ефективно та нераціонально використовує земельну ділянку позивача, що призводить до зниження родючості ґрунтів та зменшення вартості земельної ділянки .
Проте повність погодитися з такими висновками суду не можливо.
Заперечуючи проти позову відповідач вказував, що він повністю виконує умови укладеного договору , зокрема і стосовно розміру та своєчасності оплати орендної плати.
Колегія суддів вважає, що висновки суду про порушення відповідачем обов’язків орендаря, які б давали підстави для розірвання договору, є помилковими оскільки не ґрунтуються на наявних у справі доказах.
Вирішивши справу на підставі ст. 651, 652 ЦК України, суд помилково не застосував до правовідносин сторін закон "Про оренду землі" який їх безпосередньо регулює.
Згідно ст.32 Закону «Про оренду землі» договір оренди землі може бути достроково розірваний на вимогу орендодавця у разі невиконання орендарем обов’язків, передбачених ст. 25 цього Закону та умовами договору.
Суд не навів у рішенні доказів та відповідних їм висновків про порушення відповідачем обов’язків орендаря передбачених ч.2 ст. 25 вищевказаного закону.
Також не ґрунтуються на доказах по справі висновки суду про порушенням орендарем умов договору.
Зокрема є помилковим посилання суду на те, що відповідач порушив умови договору, оскільки зобов’язаний був з власної ініціативи збільшити розмір орендної плати до 3 відсотків відповідно до Указу Президента України від 2 лютого 2002 року «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян – власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» , в редакції від 19 серпня 2008 року. У пункті 1 вказаного Указу Президента України визнано одним із пріоритетних завдань пореформеного розвитку аграрного сектора економіки забезпечення підвищення рівня соціального захисту сільського населення , зокрема запровадження плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток ( паїв) у розмірі не менше 3% визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки , земельної частки (паю) та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово – економічного стану орендаря.
Аналогічна норма повторена у розпорядженні Кабінету Міністрів України № 270 від 16 травня 2002 року в редакції розпорядження № 1423-р від 12 листопада 2008 року.
Тобто, вказані нормативні документи, зміни до яких були внесені після укладення сторонами договору оренди, мають для них рекомендаційний характер. Тому відсутність односторонньої, власної ініціативи відповідача по їх виконанню, не може бути підставою для дострокового розірвання договору оренди, за яким сторони досягли домовленості під час їх укладення. Суд визнав доведеним , що відповідач не ефективно та нераціонально використовує земельну ділянку позивача, що призводить до зменшення вартості земельної ділянки та зниження родючості ґрунтів. Обґрунтовуючи такі висновки суд послався на акт обстеження використання орендованих земель ТОВ «Айова» в с. Рогова від 20 березня 2009 року. Проте такі висновки є помилковими, оскільки у вказаному акті висновки щодо не ефективного та не раціонального використання відповідачем земельної ділянки позивача відсутні.
Крім того, заперечуючи висновки вищевказаного акту відповідач посилався на те, що у ньому не вказано про обстеженні саме того поля, на якому знаходиться земельна ділянка позивача. Ці заперечення суд не перевірив і ніякої оцінки їм не дав, хоча вони мають суттєве значення для правильного вирішення справи.
Висновки суду про зниження вартості земельних ділянок та зниження родючості ґрунтів ніякими агротехнічними дослідженнями не підтверджені.
Посилання суду на довідку № 64 Уманського управління агропромислового розвитку та довідку № 263 управління Держкомзему в Уманському районі як на докази невиконання відповідачем умов договору є помилковим, оскільки наявна у них інформація підстав для такого висновку не містить.
Не відповідають обставинам справи висновки суду щодо порушення відповідачем п. 13 договору. Суд не врахував, що згідно цього пункту договору перегляд розміру орендної плати можливий за наявності певних обставин, а саме : -зміни умов господарювання; - зміна розміру земельного податку; - підвищення цін і тарифів; - інфляційні процеси; - погіршення стану земельної ділянки; - в інших випадках, встановлених законом. Яка з цих умов настала для сторін, суд у рішенні не вказав. Суд також не врахував, що за змістом вказаних умов договору сторін, зміна орендної плати можлива як у бік збільшення, так і в бік зменшення. Тому така зміна можлива лише на вимогу однієї із сторін і за взаємною згодою. Докази пред’явлення позивачкою таких вимог до відповідача по підставах передбачених п. 13 договору у справі відсутні.
Колегія суддів приходить до висновку, що позивач не довів, що відповідач не ефективно та нераціонально використовує його земельну ділянку і що це призводить до зменшення вартості земельної ділянки та зниження родючості ґрунтів. Тому дострокове розірвання судом укладених між позивачами та відповідачем договорів оренди з цих підстав також не може бути визнане законним та обґрунтованим.
Посилання позивача про не проведення відповідачем індексації вартості земельної ділянки спростовується довідкою управління Держкомзему в Уманському районі про вартість паю та розрахунками ТОВ "Айова". Із змісту наведених документів вбачається, що розмір орендної плати нарахованої та виплаченої позивачу складає 1,5% від проіндексованої вартості паю.
Визнавши порушення відповідачем п. 34 договору (не застраховано предмет оренди), суд не встановив, чи був позбавлений позивач внаслідок такого порушення результату, на який він розраховував при укладенні договору. Крім того, суд не врахував, що страхування предмета договору оренди не впливає на відносини сторін, не обмежує право позивача на отримання доходів та не звільняє відповідача від виконання інших умов договору. Тому таке порушення не може бути визнане істотним, тобто таким що дає підстави для розірвання договору.
Колегія суддів також бере до уваги, що 12 грудня 2009 року відбулися збори уповноважених власників земельних часток (паїв) з участю представників ТОВ «Айова» де розглядалося питання про зміну умов договорів оренди, в тім числі і в частині збільшення орендної плати. Проте орендодавці від внесення змін у договори оренди відмовилися.
Колегія суддів вважає, що допущені судом помилки можусь бути виправлені шляхом скасування рішення суду як незаконного та постановлення нового рішення про відмову у позові відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.303,304,307,309, 209,218 , колегія суддів, -
в и р і ш и л а
А пеляційну скаргу представника ТОВ «Айова» задовольнити.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14 вересня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Айова» про розірвання договору оренди земельної ділянки , - скасувати.
ОСОБА_6 у позові до Товариства з обмеженою відповідальністю «Айова» про розірвання договорів оренди земельних ділянок, - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом
Суддя В.Д.Іваненко