АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-320/10 р Головуючий по першій інстанції
Категорія: 45 Первак М.О.
Доповідач в апеляційній інстанції
Качан О.В.
УХВАЛА
іменем України
17 лютого 2009 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Іваненка В.Д.
суддів Качана О.В., Захарової А.Ф.
при секретарі Шульзі Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 18 листопада 2009 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Лисянської селищної ради, ПП "Геоплан" про зміну державного акту та встановлення меж земельної ділянки,
в с т а н о в и л а :
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, Лисянської селищної ради, ПП "Геоплан" про зміну державного акту та встановлення меж земельної ділянки посилаючись на те, що 6.12.2004 року йому видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,15 га для обслуговування житлового будинку, решта площі в розмірі 0,0128 га використовується ним на умовах оренди.
У червні 2006 року комісія селищної ради провела перерозподіл його присадибної земельної ділянки, виділивши її частину на користь ОСОБА_4 та провели додаткову межу на його городі, встановивши додаткові межові знаки (кілки). При цьому комісія вказала на те, що необхідно перемістити огорожу, яка знаходиться між їх подвір‘ями в бік двору позивача на 40 см.
Після звернення позивача до селищної ради межові знаки були переставлені на попередні місця, але дружина відповідача ОСОБА_4 їх знищила, мотивуючи тим, що вони встановлені не на тому місці, яке передбачене державними актами.
Після звернення позивача до прокуратури та селищної ради з метою відновлення межових знаків, на місце фактичного знаходження земельної ділянки виїхала комісія, якою було виявлено, що межі ділянок, які позначені в державному акті та акті погодження меж не відповідають фактичному землекористуванню, яке було на момент приватизації та на час видачі державного акту. По фактичному користуванню межа між спірними земельними ділянками не була рівною, а відповідач порушив її та змістив у бік земельної ділянки позивача. З урахуванням надлишку площі ділянки, яка перебуває незаконно у відповідача, необхідно встановити межу між ділянками від існуючої межі згідно державного акту в бік відповідача ОСОБА_4 по центру ділянки на відстані 0,70 м, у зв‘язку з чим позивач був вимушений звернутися до суду з вказаним позовом.
Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 18 листопада 2009 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_3 в апеляційній скарзі вказує, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, судом невірно застосовано норми матеріального права та допущено ряд порушень норм процесуального права, а тому рішення необхідно скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги. Зокрема вказує на невідповідність меж земельних ділянок вказаних в акті, фактичному землекористуванню.
Заслухавши учасників процесу, вивчивши доводи апеляції та матеріали справи, колегія вважає, що скарга підлягає відхиленню, рішення суду залишенню без змін виходячи з наступного.
Висновки суду першої інстанції про приватизацію сторонами земельних ділянок розміром по 0,15 га кожним обґрунтовані матеріалами справи і не оспорюються сторонами. Межі приватизованих ділянок на схемі в державному акті про право приватної власності на землю накреслені і позначені відповідно до акту погодження меж суміжних земельних ділянок ОСОБА_3 та ОСОБА_4, підписаного ними обома. Даних про те, чи відповідало фактичне землекористування в квітні 2004 року зображеному на акті погодження меж сторони суду не надали.
При перевірці прокуратурою Лисянського району скарги ОСОБА_3 проведено теодолітну зйомку обох земельних ділянок та встановлено: у позивача ОСОБА_3 фактичне користування складає 0,1634 га, що на 0,0134 га більше від приватизованого та вказаного в державному акті, у ОСОБА_4 – 0,1604 га, що на 0,0104 більше від приватизованого. Межі ділянок також не відповідають наведеним в державних актах, зокрема позивач користується більшою ділянкою ніж зазначено в державному акті.
Причину невідповідності меж вказав у судовому засіданні першої інстанції свідок ОСОБА_5, член земельної комісії яка вирішувала конфлікт між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 – в результаті перекопування городу, підпушування землі межа зсувалася в різні сторони (а.с. 161-162).
Покази свідка ОСОБА_5 підтверджуються матеріалами справи, зокрема фотографіями на а.с. 42, на яких зображено межу між ділянками ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Такою межею є хвиляста стежка, протоптана по городу суміжних землекористувачів.
Із змісту позовних вимог, показів сторін, матеріалів справи вбачається, що предметом даного спору є лише одна межа – між ділянками ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Дану межу позивач просить суд встановити не так, як вказано в акті погодження меж, а по тому фактичному землекористуванні яке склалося на даний час і в зв’язку з цим скасувати державний акт на право власності на землю.
Оскільки позовні вимоги не ґрунтуються на законі, порушення прав позивача матеріалами справи не доведено, встановлення меж суміжного землекористування не входить до компетенції суду, рішення суду першої інстанції про відмову в позові є законним та обґрунтованим.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України, колегія
у х в а л и л а :
апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 18 листопада 2009 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Лисянської селищної ради, ПП "Геоплан" відхилити, рішення залишити без змін.
Ухвала колегії та рішення суду набувають чинності з моменту проголошення ухвали та можуть бути оскаржені до Верховного Суду України в касаційному порядку на протязі двох місяців з дня проголошення ухвали.
Головуючий:
Судді: