Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/475/19

16 травня 2019 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі : головуючого-судді Шишка О.А.,

з участю : секретаря Сіщук Г.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до начальника СРПП № 4 Богородчанського ВП Надвірнянського ВП ГУНП в Івано-Франківській області Середюка Миколи Борисовича про скасування постанови про накладення штрафу,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся в суд з адміністративним позовом до відповідача про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

В судовому засіданні позивач позов підтримав та пояснив, що згідно з постановою поліцейського СРПП № 4 Богородчанського ВП Надвірнянського ВП ГУНП в Івано-Франківській області Середюка М.Б. на нього накладено штраф у розмірі 425 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, а саме: він визнаний винним у тому, що 14 березня 2019 року о 14 год. 50 хв. на автодорозі Богородчани-Гута 008 км, керуючи транспортним засобом користувався засобами зв`язку та не увімкнув аварійну сигналізацію після зупинки, чим порушив п.9.9 та п.2.9д. Зазначив, що дійсно 14.03.2019 року на своєму автомобілі він рухався по автодорозі Богородчани-Гута і був зупинений працівниками поліції. Переконавшись у правомірності перевезення вантажу, інспектор стверджував, що він користувався мобільним телефоном під час руху та не включив аварійну сигналізацію. Однак це не відповідало дійсності і після його заперечень, працівник поліції відпустив його, не перевіривши ні посвідчення водія, ні реєстраційні документи на транспортний засіб. Окрім того, в постанові зазначено, що він відмовився від отримання її копії, хоча що на місці зупинки транспортного засобу працівник поліції не повідомив його про винесення постанови та накладення адміністративного стягнення, і взагалі така відмова не засвідчена підписами двох свідків, як того вимагає чинне законодавство. Вважає, що оскаржувана постанова є неправомірною, тому просить її скасувати.

Оскільки про наявність постанови йому не було відомо, про її зміст він дізнався тільки 19.04.2019 року, що позбавило його можливості подати позов у передбачений законом десятиденний строк, то пропущений з поважних причин строк звернення до суду просить поновити.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце судового розгляду, від них не надійшло повідомлення про причини неприбуття в судове засідання, відзив у встановлений судом строк не надали. За таких обставин суд відповідно до вимог ч.6 ст.162 КАС України ухвалив провести розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.7 КУпАП, застосування уповноваженим на те органом і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетентності, у точній відповідності з законом.

Згідно зі ст.245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується не всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи у їх сукупності.

Згідно з ч.1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний довести правомірність своїх дій чи бездіяльності, а позивач зобов`язаний заперечувати проти доводів суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі, яка повинна відповідати вимогам визначеним даною статтею.

Встановлено, що постановою у справі про адміністративне правопорушення від 14 березня 2019 року на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП. Позивач визнаний винним у тому, що він 14 березня 2019 року о 14 год. 50 хв. на автодорозі Богородчани-Гута 008 км керуючи транспортним засобом марки "МАН 8.163", реєстраційний номер НОМЕР_1 , під час руху користувався засобами зв`язку та не увімкнув аварійну сигналізацію після зупинки, чим порушив п.9.9 та п.2.9д.

Відповідно до положень ст.283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Однак оспорювана постанова вищевказаним вимогам не відповідає. Зокрема, постанова містить виправлення у даті розгляду справи, що є порушенням вимог Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 12.03.2016 № 672/5. Крім того, у постанові є посилання на підпункт п.9.9 та п.2.9д, однак не вказано нормативний акт, який порушено особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. Також в постанові відсутня інформація про документ, що посвідчує особу (посвідчення водія або паспорт) чи посилання, на те, що особа відмовилася його пред`явити.

Крім того, відповідно до положень ст.283 КУпАП обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених органом (посадовою особою) доказів, що є допустимими, тобто зібраними у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, в тому числі які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Проте посилання на жоден з цих доказів у оскаржуваній постанові немає.

З огляду на вищевказані обставини, суд вважає, що, викладені відносно позивача у постанові обставини спростовуються викладеними в позовній заяві та наданими в судовому засіданні поясненнями позивача.

За змістом п.3 ч.1 ст.288 КУпАП постанову органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими КУпАП. Відповідно суд розглядає дану категорію справ у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Суд при розгляді даної категорії адмінсправ перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови та повноважний згідно з вимогами п.3 ч.1 ст.293 КУпАП, а також п.3 ч.3 ст.286 КАС України, скасувати постанову і закрити провадження у справі.

Клопотання позивача про поновлення строку оскарження спірної постанови суд вважає обґрунтованим, а тому такий строк підлягає поновленню.

Беручи до уваги сукупність досліджених та перевірених у справі доказів, суд приходить до переконання, що постанову серії ДПО18 № 219793 від 14.03.2019 року слід скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

На підставі наведеного, відповідно до ст.ст. 247 ч.1 п.1, 288, 293 КУпАП, керуючись ст.ст. 243-246, 286 КАС України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду.

Постанову у справі про адміністративне правопорушення від 14 березня 2019 року серії ДПО18 № 219793 за ч.2 ст.122 КУпАП щодо ОСОБА_1 скасувати, справу про адміністративне правопорушення закрити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.

Головуючий О. А.Шишко