______

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2019 року        

м. Чернівці

справа № 2-64/10

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого        Одинака О. О.

суддів Кулянди М.І., Половінкіної Н.Ю.

секретар Конецька Д.Г.

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна», який є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Фінанси та Кредит»

відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

апеляційна скарга ОСОБА_3 , в інтересах якого діє ОСОБА_4 , на заочне рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 2 лютого 2010 року,

головуючий в суді першої інстанції суддя Герасименко Н.І.

встановив:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

Публічне акціонерне товариство «Фінанси та Кредит»  (далі – ПАТ «Фінанси та Кредит») звернулося до суду з позовом.

Позивач просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на його користь заборгованість за кредитним договором від 23 квітня 2007 року в сумі 102 535 гривень 16 копійок.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 2 лютого 2010 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 23 квітня 2007 року в сумі 102 535 гривень 16 копійок.

Суд першої інстанції виходив з того, що позичальник ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором від 23 квітня 2007 року належним чином не виконував, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитом в сумі 102 535 гривень 16 копійок, яка підлягає солідарному стягненню з позичальника та поручителів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційний скарзі ОСОБА_3 просить заочне рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за кредитним договором з апелянта на користь банку скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт в апеляційній скарзі зазначив, що судом першої інстанції його не було належним чином повідомлено про час та місце розгляду даної справи.

Зазначав, що він не підписував договір поруки від 23 квітня 2007 року та йому не відомо про укладення та існування такого договору.

Узагальнені доводи та заперечень інших учасників справи

Інші учасники справи відзивів на апеляційну скаргу не подавали.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

Заочним рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 2 лютого 2010 року встановлено наступні обставини.

23 квітня 2007 року ПАТ «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №84/07/-МК-21. Відповідно до умов кредитного договору ОСОБА_1 було надано кредит в сумі 6 500 доларів США зі сплатою 20 процентів річних з кінцевим терміном повернення до 22 квітня 2009 року.

23 квітня 2007 року між ПАТ «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3 був укладений договір поруки №02-84/07-МК-21. Відповідно до умов договору ОСОБА_3 поручився перед банком за виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором №84/07/-МК-21.

Внаслідок неналежного виконання умов кредитного договору у ОСОБА_1 утворилася заборгованість за кредитним договором в сумі 102 535 гривень 16 копійок.

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 23 квітня 2019 року залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю (далы - ТзОВ «Росвен Інвест Україна») в якості правонаступника позивача ПАТ «Фінанси та Кредит» (а.с.76).

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Так, за змістом статей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Частинами 1 та 2 статті 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого зобов`язання. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Згідно з частиною 4 статті 559 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Згідно з статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України визначено питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України). Натомість, календарна дата або вказівка на подію, яка має неминуче настати, є терміном (частина друга статті 252 ЦК України).

Отже, умови договорів поруки про їхню дію до повного припинення всіх зобов`язань боржника за основним договором або до виконання поручителем зобов`язань боржника за основним договором, тобто до настання першої з цих подій, не встановлюють строк припинення поруки у розумінні статті 251 ЦК України. Тому у цьому випадку має застосовуватися припис частини четвертої статті 559 цього кодексу про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Таку правову позицію Велика Палата Верховного Суду виклала в постанові від 22 серпня 2018 року у справі №2-1169/11.

Згідно пункту 6.2 договору поруки він набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань.

Отже, з договору поруки від 23 квітня 2007 року, укладеного між ПАТ «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3 , вбачається, що строк дії поруки за цим договором сторонами не був визначений.

З матеріалів справи вбачається, що позивач як кредитор відповідно до правил частини 4 статті 559 ЦК України протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання за кредитним договором не пред`являв вимоги до поручителя ОСОБА_3 про погашення боргу за черговими платежами та всієї суми боргу після закінчення строку дії договору.

З огляду на вказане, порука ОСОБА_3 щодо зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором є припиненою відповідно до частини 4 статті 559 ЦК України.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, яку Верховний Суд виклав у своїй постанові від 19 грудня 2018 року у цивільній справі №370/391/16-ц.

Суд першої інстанції також не врахував те, що на правовідносини, які виникають після закінчення строку дії договору, порука не поширюється, якщо інше не встановлене договором поруки.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, яку Велика Палата Верховного Суду виклала в постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц

Отже, в позові ТзОВ «Росвен Інвест Україна», яке є правонаступником ПАТ «Фінанси та Кредит», до ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором, який виник станом на 22 квітня 2009 року слід відмовити на підставі частини 4 статті 559 ЦК України у зв`язку з припиненням поруки.

Колегія суддів вважає помилковими доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3 не укладав та не підписував договір поруки від 23 квітня 2007 року.

Судовим рішенням встановлено, що ОСОБА_3 в суді першої інстанції в перших судових засіданнях позов визнав частково. Пояснив суду, що ОСОБА_1 брав кредит, а ОСОБА_3 був його поручителем. Зазначав, що він не згідний з нарахованою пенею та вважає, що заборгованість повинна сплачуватись тільки за кредитом та відсотками. В друге судове засідання ОСОБА_3 не з`явився та не повідомив про причину своєї неявки (а.с.16-18).

Як вбачається з копії договору поруки від 23 квітня 2007 року №02-84/07-МК-21, вказаний договір підписаний поручителем ОСОБА_3

Зазначений договір поруки відповідно до правил статті 204 ЦК України є правомірним.

Павлюк ОСОБА_5 не надав суду доказів про те, що він оспорював вказаний правочин та що такий договір поруки визнавався судом недійсним.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції ухвалив рішення в частині стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_3 на користь банку з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

В позові ТзОВ «Росвен Інвест Україна», яке є правонаступником ПАТ «Фінанси та Кредит», до ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором слід відмовити.

Щодо судових витрат

Відповідно до правил статті 141 ЦПК України слід змінити розподіл судових витрат.

З мотивувальної частини постанови вбачається, що апеляційний суд приходить до висновку про відмову в позові ТзОВ «Росвен Інвест Україна», яке є правонаступником ПАТ «Фінанси та Кредит», до ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором.

З квитанції від 23 листопада 2018 року №25 вбачається, що ОСОБА_3 за подання до суду заяви про перегляд заочного судового рішення сплатив судовий збір в сумі 352 гривні 40 копійок.

З квитанції від 28 лютого 2019 року №99 вбачається, що ОСОБА_3 за подання до суду апеляційної скарги сплатив судовий збір в сумі 1538 гривень 2 копійки.

Із заочного судового рішення вбачається, що судом першої інстанції вирішено питання розподілу судових витрат у справі. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь позивача 1145 гривень 35 копійок в рахунок відшкодування судових витрат.

Згідно шостого абзацу пункту 35 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року № 10 судам роз`яснено, що солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

З огляду на вказане розподіл судових витрат слід змінити.

З ТзОВ «Росвен Інвест Україна» на користь ОСОБА_3 слід стягнути 1890 гривень 42 копійки в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору.

З ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути 572 гривні 68 копійок в рахунок відшкодування судових витрат.

З ОСОБА_2 на користь позивача слід стягнути 572 гривні 68 копійок в рахунок відшкодування судових витрат.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382  ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якого діє  ОСОБА_4 , задовольнити частково.

Заочне рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 2 лютого 2010 року в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Фінанси та Кредит» боргу за кредитним договором №84/07-МК-21 від 23 квітня 2007 року в сумі 102 535 гривень 16 копійок скасувати.

В позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна», яке є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Фінанси та Кредит», до ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором №84/07-МК-21 від 23 квітня 2007 року в сумі 102 535 гривень 16 копійок відмовити.

Змінити розподіл судових витрат.

Стягнути з  Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна»  на користь ОСОБА_3 1890 (одну тисячу вісімсот дев`яносто) гривень 42 копійки в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» 572 (п`ятсот сімдесят дві) гривні 68 копійок в рахунок відшкодування судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_2 а на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» 572 (п`ятсот сімдесят дві) гривні 68 копійок в рахунок відшкодування судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Дата складання повної постанови 17 травня 2019 року.

Головуючий                                                О.О. Одинак

Судді                                                        М.І. Кулянда

                               Н.Ю. Половінкіна