Справа № 2-220\2010р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2010 року Крюківський райсуд м Кременчука Полтавської області в складі головуючого судді Маханькова О.В.
при секретарі Козловій І.В.,
за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Статутно-територіально – галузевого об’єднання «Південна залізниця»,третьої особи ОСОБА_5 про поновлення на роботі, стягнення середньомісячної заробітної плати за вимушений прогул та відшкодування моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом та прохала ухвалити рішення, яким поновити її на посаді начальника ст. Потоки Полтавської дирекції залізничних перевезень Південної залізниці, виплатити середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу з 17.09.2009р. по день поновлення на роботі та виплатити моральну шкоду в розмірі 10 000 гривень.
На обґрунтування заявлених вимог повідомила суд , що 16.09.2009р. була звільнена з роботи за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України .Звільнення було проведено з порушенням, тому що заяву про звільнення за власним бажанням вона написала під тиском керівника. В цей час у неї хворіла дитина. З 17.09.2009р. по 12.10.2009р перебувала у лікарні на диспансерному обліку в другій міській лікарні. Після одужання 13.10.2009р звернулась до керівництва з проханням продовжити працювати на даній посаді, але їй було відмовлено, в оплаті лікарняного листа також відмовлено. Трудову книжку отримала лише 13.10.2009р.
В судовому засіданні позивач та її представник доповнили свої позовні вимоги ,прохали суд заяву від 02.09.2009р. про звільнення за власним бажанням та наказ від 16.09.2009р визнати недійсним, поновити з 17.09.2009р на посаді начальника ст. Потоки, виплатити середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу та за час затримки виплати заробітної плати при звільненні, стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 10000 грн.
.
Представник відповідача «Статутне територіальне галузеве об’єднання південної залізниці» ОСОБА_4 з позовом не погодилася в повному обсязі, суду пояснила, що позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтовані та не відповідають дійсності, звільнення з посади проведено відповідно до вимог ст..38 КЗпП України, про що свідчать докази, які надані з боку відповідача.
Прохала суд відмовити в задоволенні позову.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що 16.09.2009 до нього звернулась позивач та прохала його відвезти до лікарні, що він і зробив. Він особисто відвіз та забрав позивача з лікарні.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що дійсно їй відомо, що позивач знаходилася в лікарні. 02.09.2009р. вони були разом з позивачкою ,відвідали піцерію, а потім пішли до неї пити чай. Звільнятись позивач з роботи не збиралася.
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що позивач 02.09.2009р звернулась з заявою про її звільнення за власним бажанням. Заява була написана власноручно. Після звернення з заявою і до часу звільнення будь-яких заяв про відмову від раніше поданої заяви від позивача не надходило. 16.09.2009р. за наказом позивач була звільнена з посади, з наказом ознайомлена, трудову книжку отримала, про що свідчить її особистий підпис.
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що дійсно 02.09.2009р.приїхала як ревізор руху до ст.. Потоки, але позивача на роботі не було і їй повідомили, що позивач поїхала до м. Полтави з заявою про звільнення. Раніше позивач зверталась з проханням підти у відпустку. Пізніше їй стало відомо що позивачку звільнено з посади за власним бажанням, а через деякий час прийнято іншу особу на дану посаду.
Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що позивач є її дочкою. З 12.09.2009р. у її дочки захворіла дочка .Коли позивач з*їздила в м. Полтаву до ОСОБА_5 то у неї погіршився стан здоров*я та вона знаходилася в лікарні на лікуванні. 13.10.2009р. вона разом з позивачем їздили до керівництва, але ОСОБА_5 повідомила, що її звільнено.В той день їй видали трудову книжку. В поновленні на роботі та оплаті лікарняного відмовили.
Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що 14.09.2009р надійшла заява ОСОБА_1 по телефону на оформлення квитка на потяг, але скористалась вона чи ні, йому невідомо.
Суд, заслухавши сторони по справі, свідків, повно та всебічно з’ясувавши всі обставини по справі, проаналізувавши надані сторонами докази встановив наступне.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення , ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення по справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В судовому засіданні встановлено ,що 02.09.2009р позивач ОСОБА_1 звернулась до начальника Полтавської дирекції залізничних перевезень з заявою про звільнення її з посади за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України) з 16.09.2009року.
Заява ОСОБА_1 зареєстрована в журналі реєстрації вхідних документів № ДН-4-7 -1410\а.с.34\.
Відповідно до поданої заяви 16.09.2009р був виданий наказ № 340\0С про звільнення ОСОБА_1 з посади за власним бажанням.
16.09.2009р позивач ОСОБА_1 отримала трудову книжку, засвідчивши отримання трудової книжки підписом в книзі обліку трудових книжок та в особовій картці № 1087.
Відповідно до ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноваженого ним органу письмово за два тижні.
Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвати трудового договору власник не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладанні трудового договору.
Відповідно до п.12. Постанови Пленуму Верховного суду України від 09.11.2009р «Про практику розгляду судами трудових спорів працівник, який попередив власника або уповноважений ним орган про розірвання трудового договору, кладеного на невизначений строк, вправі до закінчення строку попередження відкликати свою заяву і звільнення в цьому випадку не проводиться.
Відповідно до матеріалів справи позивач ОСОБА_1 16.09.2009р з’явилась у відділ кадрів Полтавської дирекції залізничних перевезень, підтримала свій намір про розірвання трудового договору, заяву не відкликала.
Відповідно до наказу № 133 від 17.09.2009 Полтавської дирекції залізничних перевезень у зв’язку з вакантною посадою начальника станції Потоки виконання обов’язків начальника ст. Потоки накладено на ОСОБА_12 (а.с.50) Лише 05.10.2009р позивач ОСОБА_1 звернулась до Полтавської дирекції залізничних перевезень з заявою та повідомила про те, що заява про звільнення написана під моральним тиском, тобто через 20 днів після її звільнення.
В судовому засіданні позивачем не доведено, а судом не встановлено, що з боку відповідача при звільненні позивача ОСОБА_1 були допущення порушення вимог трудового законодавства. Звільнення позивача ОСОБА_1 проведено з дотриманням вимог КЗпП України, а тому вимоги в цій частині задоволенню не підлягають .
Щодо вимог про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, за час затримки остаточного розрахунку та моральної шкоди, то вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст.116 КЗпП України при звільненні працівника, виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
В разі спору розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до ст..117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.. 116 КЗпП України, при відсутності про їх розмір, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до наказу № 340\0С від 16.09.2009р позивач ОСОБА_1 звільнена з посади з 16.09.2009р.
Остаточний розрахунок зі звільнення проведений лише 23.10.2009р, тобто через 38 днів після звільнення.
Відповідно до довідки № 8 від 13.01.2010 року середньомісячна заробітна плата позивача складає 85грн.34коп.,тому з відповідача слід стягнути 3242 грн.92 коп. ( 38 днівХ85грн.34коп.=3242 грн.92коп.) за затримку розрахунку при звільненні.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівникові провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
В судовому засіданні встановлено, що з боку відповідача несвоєчасно проведено остаточний розрахунок при звільненні, що в свою чергу потягло порушення законних прав позивача на отримання відповідної заробітної плати, необхідної для організації свого життя, враховуючи що на утриманні позивача знаходиться неповнолітня дитина, яка хворіє. Тому вимоги ,щодо стягнення моральної шкоди, підлягають частковому задоволенню, виходячи із принципу розумності та справедливості. Необхідно стягнути на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 500 грн.
Відповідно до ст.99 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати.
Керуючись ст.ст.4,10,60,88,213-215 ЦПК України, ст.38, 116,117,237-1 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного суду України № 12 від 09.11.2009 р., суд -
В И Р І Ш И В:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Статутно-територіально – галузевого об’єднання «Південна залізниця»,третьої особи ОСОБА_5 про поновлення на роботі, стягнення середньомісячної заробітної плати за вимушений прогул та відшкодування моральної шкоди- задовольнити частково.
Стягнути з Статутно-територіального-галузевого об*єднання «Південна залізниця» на користь ОСОБА_1 3242 грн. 92 коп. за час остаточного розрахунку затримки та 500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Статутно-територіального-галузевого об’єднання «Південна залізниця» 51 грн. судового збору в прибуток держави та 37 грн за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу .
Заява на апеляційне оскарження може бути подана на протязі 10 днів з дня оголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається на протязі 20 днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження.
Суддя:
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 24.02.2010р.