Справа                                  категорія справи 191

№ 1-337/2009 р.

1-25/2010 р.

                             В И Р О К

                    І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

24 лютого 2010 року Крюківський районний суд міста Кременчука, Полтавської області, в складі:

Головуючого судді Демиденко І.О.,

при секретарі Коптяєвій Т.М.,

з участю прокурора Обревко Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кременчуці справу за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, Росії , українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, не працюючого, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_4 – АДРЕСА_1, раніше не судимого,

- у вчиненні злочинів, передбачених  ст.ст.190 ч.4, 191 ч.3 КК України,

В С Т А Н О В И В

 ОСОБА_1 вчинив умисні злочини за наступних обставин:

1 епізод.  Згідно із договором від 02.01.2004 року, дію якого було пролонговано відповідно до положень ст.764 ЦК України, ОСОБА_1 орендував в ПП «Фірма Веліта» належний цьому підприємству автомобіль „RENAULT MAGNUM”, держ № НОМЕР_1.

 Знаючи, що автомобіль „RENAULT MAGNUM”, держ № НОМЕР_1 йому не належить, 08.02.2006 року, за умови начебто подальшого оформлення угоди купівлі-продажу транспортного засобу між ним та ОСОБА_2 в передбаченому законом порядку, ОСОБА_1 шляхом обману, отримав від гр-на ОСОБА_2 кошти за автомобіль в сумі 92 160 гривень, які привласнив. Переданий ОСОБА_1 ОСОБА_2 за удаваним правочином автомобіль був в подальшому в останнього витребуваний належним власником.

 Також, у власності в ОСОБА_1, згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії ІХС № 322764 знаходився причіп марки „SCHMITZ PR 22” держ № НОМЕР_2. ОСОБА_1, шляхом обману, не маючи намір вчиняти угоду купівлі-продажу в передбаченому законом порядку, 8.02.2006 року отримав від гр-на ОСОБА_2 кошти в сумі 30 720 гривень за причеп, однак він укладання угоди ухилився, кошти привласнив.

 Отже, шляхом обману, ОСОБА_1 заволодів належними потерпілому ОСОБА_2 коштами в загальній сумі 122 880 гривень, що більш ніж в 600  разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян і відповідно до ст.185 КК України є особливо великим розміром.

2 епізод.  25.10.2007 року, керуючи автомобілем „Мерседес”, держ.№ ВІ 9633 АМ з причепом, держ.№  ВІ 1973 ХТ, ОСОБА_1 за попередньо укладеним між ним та ОСОБА_3 усним договором перевезення,  отримав від ПП ОСОБА_4 в с.Затон, Великобагачанського  району, Полтавської області для подальшого перевезення до Харківської області належні ОСОБА_3 пиломатеріали в кількості 24 кубічних метри на загальну суму 12 000 гривень. Однак, ввірене йому майно ОСОБА_1 привласнив, передавши у власність іншій особі, отримані кошти розтратив.

 Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 за епізодом обвинувачення заволодіння шляхом обману належними гр-ну ОСОБА_2 грошима не визнав. Суду пояснив, що між ним та ОСОБА_2 виникли боргові зобов”язання, так як він мав намір продати ОСОБА_2 належний йому /ОСОБА_1/ причеп та автомобіль, який був зареєстрований за ПП „Фірма Веліта”, а фактично належав йому /ОСОБА_1/. Гроші в загальній сумі 122 880 гривень він від ОСОБА_2 отримав та передав автомобіль. Однак, в подальшому автомобіль був в ОСОБА_2 фірмою „Веліта” витребуваний, а причеп він не передав, так як фактично  він за довіреністю продав цей причеп гр-ну ОСОБА_5, і він знаходиться в останнього. Після зазначених подій він борг повернув ОСОБА_2 повністю.

 За фактом привласнення належних ОСОБА_3 пиломатеріалів та розтрати отриманих від їх подальшого продажу грошей ОСОБА_1 себе винним визнав в повному обсязі та пояснив, що, дійсно, між ним та ОСОБА_3 була домовленість, за якою він /ОСОБА_1М./ отримав в с.Затон Великобагачанського району в ПП ОСОБА_4 пиломатеріали- дошку необрізну в кількості 24 кубічних метри вартістю 12 000 гривень. Однак, при перевезенні дошки до Харківської області, керований ним транспортний засіб зламався, через що він перевезення вантажу не вчинив, а продав пиломатеріали ОСОБА_6, гроші витратив на власні потреби.

 Попри позицію підсудного щодо часткового визнання своєї вини, суд знайшов наведене в описовій частині вироку обвинувачення доведеним на підставі наступних доказів:

1 епізод.

- показань допитаного в якості потерпілого ОСОБА_2, який суду пояснив, що, дійсно, підсудний в лютому 2006 року звернувся до нього з пропозицією придбати в нього автомобіль „Рено-Магнум” з причепом. З документів, та пояснень самого ОСОБА_1 йому було відомо, що автомобіль зареєстрований на ПП „ фірма Веліта” а причеп на ОСОБА_1, однак , як ОСОБА_1 його переконав, і автомобіль і причеп фактично належать йому. Він /ОСОБА_2В./ на пропозицію ОСОБА_1 погодився, передав останньому гроші – 92 160 гривень за автомобіль та 30 720 гривень за причеп, а всього 122 880 гривень, натомість ОСОБА_1 пригнав на територію цеху, де він /ОСОБА_2/ займається виробництвом, як приватний підприємець, автомобіль, та зазначив, що причеп передасть пізніше. Однак, через декілька днів ОСОБА_1 приїхав до нього і попросив повернути автомобіль через нього фірмі „Веліта” через якісь проблеми. Він /ОСОБА_2/ погодився на це , передав автомобіль ОСОБА_1 за умови повернення йому грошей, про що ОСОБА_1 написав йому боргову розписку. В подальшому ОСОБА_1 частину грошей йому повернув, однак залишився винен ще більше ніж 100 000 гривень.

- показань свідка ОСОБА_5 який пояснив, що 23 квітня 2005 року ОСОБА_1 видав йому генеральну довіреність на право користування та розпорядження причепом марки „SCHMITZ PR 22” держ № НОМЕР_2. Однак, фактично сталася угода купівлі-продажу, так як він ОСОБА_1 передав за причіп гроші в сумі 5 000 доларів США і з того часу причеп знаходиться в нього /Захаренка /,

- показань свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які пояснили, що були свідками передачі ОСОБА_2 ОСОБА_1 коштів в сумі 122 880 гривень в рахунок придбання в ОСОБА_1 вантажного автомобіля та причепу, про що ОСОБА_1 написав відповідну розписку. Автомобіль залишився на подвір”ї виробництва ОСОБА_2, однак, через деякий час автомобіля не стало,

- проголошених показань свідка ОСОБА_9, який пояснив, що підприємство „Фірма Веліта”, засновником та керівником якого він був, придбало 03.08.2001 року в ОСОБА_1  автомобіль „RENAULT MAGNUM”, держ № НОМЕР_1. Угода удаваною не була. Кошти від ПП „Фірма Веліта” за проданий автомобіль ОСОБА_1 отримав. В подальшому, згідно з договором від 02.01.2004 року ОСОБА_1 зазначений автомобіль у підприємства орендував. В березні 2006 року він дізнався, що автомобіль знаходиться в ОСОБА_2,якому ОСОБА_1 начебто автомобіль продав. Транспортний засіб був ним в ОСОБА_2 витребуваний і повернутий на підприємство /а.с.30-32 т.2/,

- проголошених показань свідка ОСОБА_10, яка підтвердила, що автомобіль„RENAULT MAGNUM”, держ № НОМЕР_1 з серпня 2001 року знаходився у власності та на балансі ПП „Фірма Веліта”, бухгалтером кого вона працювала. З 02.01.2004 року, згідно з договором оренди, автомобіль орендував в підприємства гр-н ОСОБА_1 /а.с.33-34 т.2/,

матеріалів справи:

- заяви ОСОБА_2 про вчинення щодо нього  ОСОБА_1 шахрайських дій /а.с.7 т.2/,    

- акту обліку основних засобів, з якого видно, що станом на 08 лютого 2006 року власником автомобіля „RENAULT MAGNUM”, держ № НОМЕР_1  було ПП „Фірма Веліта” /а.с.56 т.2/,

- договору від 02.01.2004 року про оренду ОСОБА_1 в ПП „Фірма Веліта” автомобіля „RENAULT MAGNUM”, держ № НОМЕР_1 /а.с.55 т.2/,

- інших матеріалів справи в їх сукупності.

 Суд критично відноситься до свічень підсудного про наявність між ним та ОСОБА_11 боргових зобов”язань. Судом встановлено, що зазначена боргова розписка /а.с.17 т.2/ складена ОСОБА_1 на вимогу ОСОБА_2 в забезпечення виконання останнім договору купівлі-продажу транспортного засобу та причепу.

  2 епізод:

 - показань  в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_3, який пояснив, що є  приватним підприємцем. Основним видом його діяльності є торгівля пиломатеріалами. 23.10.2007 року в нього та його компаньйона ПП ОСОБА_4 виникла необхідність в перевезенні пиломатеріалів з с.Затон, Великобагачанського  району, Полтавської області до Харківської області. Для здійснення послуги перевезення він /ОСОБА_3В./ звернувся до свого знайомого –ОСОБА_1 Останній, керуючи автомобілем „Мерседес”, держ.№ ВІ 9633 АМ з причепом, держ.№  ВІ 1973 ХТ, приїхав в с.Затон, де йому на пилорамі було відвантажено 32 кубометрів пиломатеріалів. Однак, вантаж ОСОБА_1 до адресата не доставив. Як стало йому /ОСОБА_3В./ відомо, ОСОБА_1 вантаж привласнив та розтратив. Завдану шкоду, яка складається з готівки , сплаченою ним ПП „Кривенко” за вантаж в сумі 16 000 гривень просив стягнути на його користь з підсудного,

-   показань свідка ОСОБА_6, який підтвердив, що придбав в ОСОБА_1 пиломатеріали – дошку необрізну в кількості 32 метри кубічних, за що передав ОСОБА_1 гроші в сумі 13 000 гривень,

матеріалів справи:

-   постанови про порушення кримінальної справи за фактом заволодіння майном потерпілого ОСОБА_3В./а.с.1 т.1/,

-   постанови про перекваліфікацію злочину /а.с.2 т.1/,

-   протоколу усної заяви про злочин ОСОБА_3 /а.с.6 т.1/,

-   накладною від 25.10.2007 року, згідно з якою, ОСОБА_1 для ОСОБА_3 було відвантажено ПП „ОСОБА_4В.” 24 кубічних метри дошки необрізної, загальною вартістю 12 000 гривень /а.с.19 т.1/,

-   квитанціями про сплату ОСОБА_3  ПП ОСОБА_4 12 000 гривень за придбані пиломатеріали /а.с.20-21/.

-   іншими матеріали справи.

З урахуванням доказів, визнаних судом належними, а саме, оригіналів платіжних документів, суд вважає доведеним, що предметом злочинних дій підсудного було ввірене йому майно належне ОСОБА_3 – 24 кубічних метрів пиломатеріалів, вартістю 12 000 гривень.

На підставі викладеного, цивільний позов ОСОБА_3 – про відшкодування завданих збитків, підлягає частковому задоволенню – у сумі визначеної судом фактично завданої шкоди.

 Отже, злочинні дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати наступним чином:

-   за ст.190 ч.4 КК України, як шахрайство, тобто, заволодіння чужим майном шляхом обману, за кваліфікуючою ознакою вчинення дій щодо майна в особливо великих розмірах,

-   за ст.191 ч.3 КК України, як привласнення та розтрата чужого майна, яке було ввірене особі, за кваліфікуючою ознакою повторності. Разом з цим , ознаку „ перебування майна у віданні особи” слід з кваліфікації виключити, як зайве вмінену.

 Обставин, які пом”якшують або обтяжують покарання, судом не встановлено.

 При призначенні судом покарання враховується також особа підсудного, який характеризується позитивно.

 З урахуванням викладеного суд вважає за можливе виправлення і перевиховання підсудного за умов, що пов”язані з ізоляцією від суспільства.

Керуючись ст.ст.323,324 КПК України, суд,

                        З А С У Д И В

ОСОБА_1  визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.190 ч.4, 191 ч.3 КК України і піддати покаранню:

-   за ст.190 ч.4 КК України – у вигляді 5 /п”яти/ років позбавлення волі з конфіскацією всього особисто-належного майна,

-   за ст.191 ч.3 КК України – у вигляді 3/трьох/ років позбавлення волі з позбавленням права займатися діяльністю, пов”язаною з матеріальною відповідальністю щодо належного третім особам майна на строк два роки.

За правилами ст.70 КК України, ОСОБА_1 шляхом часткового складання призначених покарань визначити остаточне покарання у вигляді 5/п”яти/ років та трьох місяців позбавлення волі з конфіскацією всього особисто-належного майна та з позбавленням права займатися діяльністю, пов”язаною з матеріальною відповідальністю щодо належного третім особам майна на строк два роки.

Строк відбування основного покарання в кримінально-виконавчій установі засудженому  рахувати з 30 травня 2009 року.

Цивільний позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 12 000 гривень завданої матеріальної шкоди.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити тримання під вартою.

На вирок може бути подана апеляція протягом

15 діб до апеляційного суду Полтавської області, а засудженим, -

в той-же строк з дня отримання копії вироку.

СУДДЯ                        І.О.Демиденко