АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/665/19Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 304090000 Демчик Р. В.

Доповідач в апеляційній інстанції

Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       16 травня 2019 року                                                                                                     м. Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів: Новікова О.М., Бондаренка С. І., Вініченка Б.Б.,  розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 лютого 2019 року (повний текст рішення виготовлено 21 лютого 2019 року) у складі судді Демчика Р.В. у справі за позовом Публічного  акціонерного товариства "КБ "ПриватБанк" (далі ПАТ "КБ "ПриватБанк", банк) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості –

в с т а н о в и в :

У травні 2018 року ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого стало АТ "КБ "ПриватБанк", звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яка виникла у зв`язку з порушенням останньою умов кредитного договору.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг звернулася до ПАТ КБ «Приватбанк» з заявою б/н від 26.02.2010 року, на підставі чого отримала кредит у розмірі 16 000 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Пам`яткою клієнта», «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку» складають договір про надання банківських послуг. Також підтвердила, що повністю проінформована про умови кредитування в банку.

ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі, а саме - надав відповідачці можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідачка свої зобов`язання за договором кредиту не виконала, не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями.

У зв`язку з неналежним виконанням своїх зобов`язань станом на 13.05.2018 року у ОСОБА_1 виникла непогашена заборгованість перед банком на загальну суму 56 651 грн. 23 коп., яка складається з: 15 976 грн. 18 коп. – заборгованість за тілом кредитом; 15 117 грн. 43 коп. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 22 383 грн. 75 коп. – заборгованість за пенею; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. – штраф (фіксована частина); 2 673 грн. 87 коп. – штраф (процентна складова).

Позивач просив суд стягнути з відповідачки на свою користь виниклу заборгованість за кредитним договором у розмірі 56 651 грн. 23 коп. та судові витрати у розмірі 1 762 грн.

Заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09 серпня 2018 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволені в повному обсязі.

Ухвалою суду від 24 жовтня 2018 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення задоволено. Скасовано заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09 серпня 2018 року.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 лютого 2019 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "КБ "ПриватБанк" борг за кредитним договором у розмірі 56 651 грн. 23 коп. та судові витрати у розмірі 1 762 грн.

При ухваленні рішення суд виходив із доведеності позовних вимог. Суд врахував, що відповідачка розрахунок банку не спростувала, тому дійшов висновку про можливість повного задоволення позову.

Вважаючи, що судом першої інстанції порушено норми процесуального та матеріального права, ОСОБА_1 оскаржила рішення в апеляційному порядку.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивач не довів належним чином факт отримання відповідачкою грошових коштів. Розрахунок заборгованості, який одноособово підписаний банком, без печатки, не є доказом наявності боргу. Виписка по рахунку також не є таким доказом. Відповідачка у зв`язку з хворобою та з тяжким психоемоційним станом через хвороби родичів не пам`ятає чи брала кредит в банку. Тому за відсутності належних та достовірних доказів не можливо однозначно стверджувати про наявність такої суми заборгованості. Наданий позивачем розрахунок заборгованості містить графу «заборгованість по судовим штрафам» у сумі 3 173 грн. 87 коп. Позивач не має права брати на себе повноваження суду та нараховувати судові штрафи. Нарахована пеня та відсотки не можуть бути застосовані до даних правовідносин з огляду на тяжку життєву позицію відповідачки – матері-одиначки, її хворобу, хвороби її родичів.

Апелянтка просить рішення скасувати, у задоволенні позову відмовити.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Виходячи з положень ч. 13 ст. 7, ч. 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, враховуючи ціну позову, суд проводить розгляд справи без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає до часткового задоволення.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не повністю відповідає зазначеним вимогам.

Згідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 звернулась до ПАТ КБ «Приватбанк» з Анкетою-заявою про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку б/н від 26.02.2010 року, на підставі чого був укладений договір № б/н від 26 лютого 2010 року та надано позичальнику кредит у розмірі 16 000 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

Таким чином, між сторонами виникли зобов`язання на підставі договору від 26.02.2010 року.

ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, складає між нею і банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом відповідачки у заяві. Також підтвердила, що повністю проінформована про умови кредитування в банку.

Крім того, відповідачка в суді першої інстанції позов визнала частково і вказала, що підписувала заяву, але банк повинен був вчинити заходи досудового врегулювання спору.

Щодо зміни кредитного ліміту банк керувався п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де визначено, що клієнт дає згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити кредитний ліміт.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до принципу свободи договору, що закріплений у ст. 6, 627, 628 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визнанні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк та інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти ( ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до вимог чинного законодавства договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому (частина перша статті 634 ЦК України).

Особливістю договору приєднання є те, що позичальник приймає і погоджується із запропонованими кредитором умовами без права вносити свої пропозиції щодо цих умов.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг, приєдналась до публічної оферти Банку та прийняла умови договору.

Водночас, з розрахунку заборгованості за договором кредиту від 26.02.2010 року (а.с. 5-7) вбачається, що позичальниця користувалась кредитними коштами, а заборгованість за кредитом не погашена.

Доводи апеляційної скарги про хворобу відповідачки та її родичів не може бути підставою для звільнення від обов`язку належного виконання зобов`язань за договором.

Розрахунок заборгованості сумнівів у колегії суддів не викликає.

Доказів погашення заборгованості відповідачкою не надано.

Власних розрахунків заборгованості ОСОБА_1 не навела.

З наданого банком розрахунку вбачається, що станом на 13 травня 2018 року ОСОБА_1 мала заборгованість в розмірі 56 651 грн. 08 коп., з яких: 15 976 грн. 18 коп. тіло кредиту; 15 117 грн. 43 коп. нараховано відсотків за користування кредитом; 22 383 грн. 75 коп. - нараховано пені; а також штрафи відповідно до 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг 500 грн. 00 коп. - штраф (фіксована частина); 2 673 грн. 87 коп. - штраф (процентна складова).

Аргументи апелянта стосовно того, що банк незаконно взяв на себе повноваження суду та у розрахунку зазначив графу «заборгованість по судовим штрафам» у сумі 3 173 грн. 87 коп., колегія суддів визнає безпідставними, оскільки такий розмір штрафу співпадає з сумою фіксованої та процентної частини штрафу, що передбачено договором у разі порушення зобов`язань позичальником.

Розглядаючи спір в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає порушень в рішенні суду про стягнення з відповідачки виниклої непогашеної заборгованості за тілом, відсотками та штрафом.

Що стосується нарахування пені, то апеляційний суд виходить із такого.

Цивільно-правова відповідальність – це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України).  Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Стягнення неустойки (штрафу, пені) за ст. 549 ЦК України є видом цивільно-правової відповідальності за неналежне виконання грошових зобов`язань.

Постанова Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15 містить правовий висновок про те, що відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Відповідно до умов анкети-заяви, що підписана відповідачкою і є складовою частиною договору про надання банківських послуг, у разі порушення позичальником термінів платежів за будь-яким із грошових зобов`язань, передбачених цим договором, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф та пеню.

Враховуючи вищевикладене, положення статті 549 ЦК України, статті 61 Конституції України, слід дійти висновку, що одночасне нарахування штрафу і пені як виду цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення (строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором) суперечить конституційному принципу заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Отже, одночасне нарахування штрафу та пені суперечить закону.

Таким чином, із суми стягнутої судом заборгованості слід виключити пеню в розмірі 22 383 грн. 75 коп., відповідно зменшивши загальний розмір заборгованості.

Відповідно з ОСОБА_1 підлягає до стягнення заборгованість за договором в розмірі 34 267 грн. 48 коп.

На підставі викладеного, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в цій частині.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України апеляційний суд змінює розподіл судових витрат у зв`язку зі зміною рішення суду.

Оскільки рішення змінено в частині зменшення загальної суми заборгованості за договором, тому розподіл судових витрат слід здійснити пропорційно до розміру задоволеної частини позовних вимог.

Позов задоволено на 60,49%, апеляційну скаргу – на 39,51%.

За подачу позову ПАТ "КБ "ПриватБанк" сплатив 1 762 грн. судового збору.

Ставка судового збору за апеляційне оскарження становила 2 643 грн. (а.с. 216).

У зв`язку з частковим задоволенням апеляційної скарги, з позивача слід стягнути на користь відповідачки судові витрати пропорційно до відмовлених позовних вимог (39,51%) в розмірі 1 044 грн. 25 коп., а з відповідачки на користь банку – 1 065 грн. 81 коп.

Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. В такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Тому, шляхом взаємозарахування сум судового збору, з відповідачки слід стягнути на користь ПАТ "КБ "ПриватБанк" судові витрати в розмірі 1 065 грн. 81 коп. – 1 044 грн. 25 коп. = 21 грн. 56 коп.

Разом з тим, апеляційним судом при вирішенні питання про відкриття провадження було рекомендовано відповідачці сплатити судовий збір в розмірі 1 057 грн. 20 коп., замість вірного – 2 643 грн., 00 коп., тобто на 1 585 грн. 80 коп. менше правильної суми.

Таким чином, з відповідачки слід достягнути 1 585 грн. 80 коп. недоплаченого судового збору в дохід держави.

Керуючись ст. ст. 35, 258, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд –

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 лютого 2019 року змінити, зменшити загальну суму заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» з 56 651 грн. 08 коп. до 34 267 грн. 48 коп.

Змінити розподіл судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судові витрати в сумі 21 грн. 56 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави недоплачену суму судового збору в розмірі 1 585 грн. 80 коп.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді