Справа № 2-а-697/10

    ПОСТАНОВА

    ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

20 січня 2010 року

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді:  Дзюбановського Ю.І.

при секретарі:           Гупаловської О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління державної автоінспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області про скасування постанови серії ВО №001227 від 08.08.2009р. по справі про адміністративне правопорушення,

         ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду з позовом до УДАІ УМВС України в Тернопільської області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ВО №001227 від 08.08.2009р.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на порушення працівником ДАІ вимог чинного законодавства при розгляді справи про адміністративне правопорушення, не складено протокол про адміністративне правопорушення, без якого не можливо довести факт вчинення ним адмінправопорушення, а також не встановлено особу порушника, оскільки із даних довіреності право керування мають треті особи.

Позивач в судове засідання не з'явився, проте згідно поданої заяви просить проводити розгляд адміністративної справи без його участі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, з невідомої суду причини, хоча про день та час розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.

   Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України, у разі неприбуття відповідача – суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача встановив наступне.

Як вбачається із постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ВО №001227 від 08 серпня 2009 року, ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом «Фольксваген Гольф», держаний номер НОМЕР_1, в м. Тернополі по вул. Живова, порушив п. 3.34 Правила дорожнього руху, а саме зупинила транспортний засіб в дії зони знаку «Зупинка заборонена».

Вказаною постановою позивача притягнено до адміністративної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді накладення штрафу в розмірі 255 грн., яку і просить скасувати в судовому порядку.

Дослідивши зібрані по справі докази та оцінивши норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити, виходячи з наступного.

Так, пунктом 3 Правил дорожнього руху України встановлені „Заборонені знаки”, згідно 3.34 якого „Зупинку заборонено” – забороняється зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).  

Частина 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність у вигляді накладення штрафу в розмірі від п’ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за порушення водіями вимог дорожніх знаків.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Стаття 245 Кодексу встановлює, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженою на те посадовою особою і у разі його оформлення складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Положенням ст. 258 КУпАП передбачено випадки, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, зокрема у випадку, на який і посилається відповідач, виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Згідно вимог ст.ст. 33, 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.  

Однак, при розгляді справи про адмінправопорушення та винесення оскаржуваної постанови працівником ДАІ всупереч ст. 280 КУпАП не було з’ясовано всіх істотних обставин справи, а саме не встановлено чи винна особа у його вчиненні, оскільки згідно даних довіреності від 26.12.2008р., зареєстрованої у реєстрі за № 4090, право керування транспортним засобом, який було зафіксовано на фотознімках мають треті особи, не встановлено чи є обставини, що пом’якшують відповідальність, а також, згідно вимог ст. 251 КУпАП не підтверджено належним доказами – не складання та відсутність протоколу про адміністративне правопорушення, факт вчинення ОСОБА_1  інкримінованого адміністративного правопорушення.

Також, зроблені фотознімки працівником ДАІ, які на його думку нібито підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення не є доказами в розумінні ст. 251 КУпАП, які б могли використовуватися у справі про адміністративне правопорушення, оскільки із даних фотознімків не вбачається, що транспортний засіб знаходиться в зоні дії знаку «Зупинка заборонена», не зазначено назви та серійного номеру приладу, яким здійснювалася фотофіксація, а також представником відповідача не підтверджено використання приладу, яким було здійснено фотознімки при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху в порядку ст. 251 КУпАП.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, розгляд та винесення постанови про притягнення особи до адмінвідповідальності здійснювався без участі особи яка притягується, тому, враховуючи приписи ст. 258 КУпАП постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності повинна б була направлена особі протягом трьох днів з дня винесення такої постанови.

Однак, згідно пояснень позивача, оскаржувана постанова була направлена йому з порушенням вимог ст. 258 КУпАП та враховуючи терміни поштового пересилання і повідомлення з відділення зв’язку було пропущено строк оскарження постанови .

За таких обставин, суд, в порядку ст. 289 КУпАП задовольняє клопотання позивача про поновлення пропущеного строку на оскарження постанови, як такого, що пропущений з поважних причин.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Відповідно до ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністиративного позову.

Аналізуючи вище наведені обставини, враховуючи недотримання відповідачем вимог чинного законодавства при прийнятті постанови по справі про адміністративне правопорушення, а також недоведеність факту вчинення позивачем інкримінованого правопорушення, суд вважає, що позов слід задовольнити.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 10, 11, 70, 71, 158, 160, 163 Кодексу адміністратвиного судочинства України, ст.ст. 289, 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.   Поновити пропущений строк на оскарження постанови.

2.   Позов задовольнити.

3.   Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення від 08 серпня 2009 року серії ВО №001227 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в розмірі 255 грн. на підставі ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський міськрайонний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення та апеляційної скарги – протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подання апеляційної скарги без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

       Головуючий                                                                          Ю.І.Дзюбановський