АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-2679                                 Головуючий у 1 інстанції - Дружинін К.М.

Категорія 13                                             Доповідач Болтунова  Л.М.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2006 року Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційно­го суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого -Петренко І.О.

суддів -Болтунової Л.М., Лаченкової О.В.

при секретарі -    Шило С.Ю.

з участю адвоката - ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_2 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 01 березня 2006 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 , треті особи ОСОБА_6, Управління житлового господарс­тва виконкому Дніпропетровської міськради про визнання права на 1/4 частину житлової площі та визнання приватизації недійсною, -

встановила:

У березні 2005 року позивач звернувся в суд з позовом до відповідачів і просив визнати за ним право власності на 1\2 частину квартири АДРЕСА_1. (а.с.5)

В подальшому, позивач, змінив свої вимоги та просив ухвалити рішення, яким визнати за ним право на 1\4 частину зазначеної квартири, а також визнати її приватизацію недійсною та зо­бов'язати УЖГ виконкому Дніпропетровської міськради анулювати свідоцтво про право на жит­ло від 18.06.1998 року на ім"я відповідачів.( а.с.47-48)

Обґрунтовуючи свій позов, ОСОБА_2 посилався на те, що в січні 1992 року він оде­ржав ордер на спірну квартиру на склад сім'ї із чотирьох чоловік, а саме на дружину та двох ді­тей.(а.с.22) Оскільки в лютому 1992 року він був затриманий, а потім засуджений до позбавлен­ня волі, він не встиг прописатися в неї. Після звільнення, він прописався в квартиру за адресою АДРЕСА_2, яка належить на праві власності чоловіку його колишньої дружини ОСОБА_6

Так як останній звернувся до суду про його виселення, то він в свою чергу подав зазначе­ний позов до відповідачів і просив його задовольнити в повному обсязі.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 1 березня 2006 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 було відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати і прийняти нове рішення про задоволення його позову , посилаючись на те, що суд неповно встановив обставини, які мають значення для справи, а також порушив і неправильно застосував норми матеріального права.

Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що скарга підлягає відхиленню, а рішення суду зали­шенню без змін з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і за­лишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додер­жанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом установлено, що позивач та відповідачка з 1975 року по 1994 рік знаходилися в заре­єстрованому шлюбі, від якого мають двох повнолітніх дітей. 22 січня 1992 року ОСОБА_2 було надано ордер на квартиру АДРЕСА_1, між тим в квартиру він не вселився і не прописався.

Як вбачається з вироку Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 4 червня 1992 року позивач був засуджений згідно ст. 101 ч.З КК України до шести років позбавлення волі. Після повернення з міст позбавлення волі, 18 лютого 1998 року позивач також не звертався в установленому законом порядку про вселення його в спірну квартиру, а був прописаний на АДРЕСА_2, в квартирі, яка належить на праві власності теперіш­ньому чоловікові ОСОБА_3 - ОСОБА_6

Як вбачається з протоколу судового засідання від 10 лютого 2006 року позивачу було відо­мо про приватизацію спірної квартири від 18 червня 1998 року, однак до березня 2005 року він не оскаржував це питання в судовому порядку.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що районний суд прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 у повному обсязі, оскільки правових підстав для його задоволення не має, а також відсутні і підстави для поновлення строку позовної давнос­ті, так як позивачем він був пропущений без поважних причин.

Наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновка­ми суду по їх оцінці, що суперечить ст. 86 ЦПК України, яка встановлює виключне право суду оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись за­коном.

Керуючись ст.ст. 304, 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК Україна колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 1 березня 2006 року за­лишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців до Верховного Суду України.