Справа № 2-127/2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

    17 лютого 2010 року                                 м. Білопілля      

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючого судді             Терещенко О.І.

        при секретарі                 Павленко О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Білопіллі справу за позовом  ОСОБА_1 до ПП «Дружба 6», третя особа - Білопільський районний відділ Сумської регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про розірвання договору оренди земельної ділянки, -  

В С Т А Н О В И В:

    17 грудня 2009 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про розірвання договорів оренди земельної ділянки від 19 січня 2007 року, зареєстрованих Білопільським районним відділом Сумської регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» 5 лютого 2007 року за №№648, 667, мотивуючи свої вимоги тим, що 19 січня 2007 року між ним, його дружиною, нині покійною, і ПП «Дружба-6» були укладені договори оренди земельних ділянок кожна площею 3,42 га. Згідно умов договорів відповідач взяв на себе зобов’язання сплачувати орендну плату у грошовій формі, у розмірі 1,5% від грошової оцінки землі, що становить 590 грн. за земельну ділянку  в строки з 1 по 31 серпня поточного року, з остаточним проведенням розрахунку в строк до 31 грудня поточного року. Однак, відповідач орендну плату за користування у 2008 році земельними ділянками позивача в установлений договором оренди строк не сплатив. Крім цього, відповідач не вніс зміни до договорів оренди земельних ділянок в частині збільшення розміру орендної плати згідно Указу Президента України від 2 лютого 2002 року із змінами, внесеними Указом Президента України від 19 серпня 2008 року «Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)».  Позивач вважає, що має право на розірвання укладених із відповідачем договорів оренди земельних ділянок згідно ст. 32 Закону України «Про оренду землі», п. 39 договорів, оскільки відповідач, ухиляючись від сплати орендної плати, не виконує взятих на себе зобов’язань.  

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з’явився, його інтереси представляв ОСОБА_2, який позовні вимоги підтримав у повному обсязі, показав, що відповідач не тільки своєчасно не сплачує орендну плату, а взагалі у 2009 році не обробляв земельні ділянки позивача, які на даний час знаходяться у забур»яненому стані, тому просив розірвати договори оренди земельних ділянок, а також стягнути з ПП «Дружба – 6» судові витрати.

Представник відповідача ПП «Дружба-6» ОСОБА_3 позов не визнав у повному обсязі, зазначив, що ПП «Дружба-6» умови договорів оренди земельних ділянок виконує в повному обсязі.

Представник третьої особи - Білопільського відділу Сумської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України»  в судове засідання не з’явився, причин неявки суду не повідомив, хоча належним чином був сповіщений про день, час і місце розгляду справи.

Заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом, зокрема, встановлено, що згідно Державних актів на право власності на земельні ділянки ОСОБА_1 є власником земельних ділянок сільськогосподарського призначення площею 3, 4189 га та  3,58 га (дана земельна ділянка перейшла позивачу у власність як спадкоємцю після смерті його дружини  ОСОБА_4), які розташовані на території Товстянської сільської ради Білопільського району (а. с. 10-11, 16-17).

19 січня 2007 року між сторонами у справі було укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований Білопільським районним відділом Сумської регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» 5 лютого 2007 року за №667, згідно якого позивач передав відповідачу в строкове платне користування належну йому на праві приватної власності земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Товстянської сільської ради, загальною площею 3,42 га ріллі. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 39 328 грн. Договір оренди укладено строком на 10 років (а. с. 12-13).

19 січня 2007 року між ОСОБА_5, дружиною позивача та нині покійною, було укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований Білопільським районним відділом Сумської регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України  по земельних ресурсах» 5 лютого 2007 року за №648, згідно якого ОСОБА_5 передала відповідачу в строкове платне користування належну їй  на праві приватної власності земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Товстянської сільської  ради, загальною площею 3,42 га ріллі. Договір оренди укладено строком на 10 років (а.с. 6-7).

Відповідно до п. 9 зазначених вище договорів оренди земельних ділянок відповідач взяв на себе зобов’язання сплачувати орендну плату за користування земельними ділянками у грошовій формі, у розмірі 1,5% від їх грошової оцінки, що становить 590 грн. за земельну ділянку щорічно.

Пунктом 11 договорів оренди передбачено, що орендна плата вноситься в строки з 1 по 31 серпня, остаточний розрахунок до 31 грудня поточного року.

Укладені між ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ПП «Дружба-6» у справі договори оренди земельних ділянок від 19 січня 2007 року, зареєстровані у Білопільському відділі Сумської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України» 5 лютого 2007 року за №№648,667 відповідають вимогам діючого цивільного законодавства. Після досягнення згоди по всім істотним умовам вони були підписані ОСОБА_4, ОСОБА_1  Спір з приводу істотних умов договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_4, ОСОБА_1 і ПП «Дружба-6» відсутній.

Згідно актів приймання-передачі земельної ділянки від 19 січня 2007 року ПП «Дружба – 6» прийняло в оренду від ОСОБА_4, ОСОБА_1. земельні ділянки, розташовані на території Товстянської сільської ради, кожна площею 3,42 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а. с. 8, 14).

06 вересня 2007 року позивач ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті дружини ОСОБА_4 і став власником земельної ділянки площею 3,4189 га, яка його дружиною 19 січня 2007 року була передана в оренду відповідачу (а.с.32).

Як пояснив представник позивача ОСОБА_2, що відповідно до п.40 договору оренди землі, укладеного 19 січня 2007 року між ОСОБА_4 та ПП «Дружба-6» перехід власності на орендовану земельну ділянку до другої особи не є підставою для зміни  умов або розірвання, тому позивач після смерті дружини не вимагав у відповідача повернення земельної ділянки і розірвання договору оренди, його на той час влаштовувало те, що земельна ділянка, які він отримав у спадщину, знаходиться в оренді відповідача. З питанням про укладення нового договору оренди земельної ділянки, яка раніше належала дружині позивача, останній до відповідача не звертався, що сторонами у справі не оспорюється.  

Судом встановлено, що ПП «Дружба 6» розрахувалось із позивачем по одному договору оренди земельної ділянки за 2008 рік 31 грудня 2008 року, що сторонами у справі не оспорюється (а.с.28-30).   А доказів суду про те, що орендна плата за 2008 року по другому договору оренди земельної ділянки взагалі була сплачена позивачу відповідачем останній суду не представив. У серпні 2008 року орендна плата відповідачем не була внесена, як передбачено п.11 договорів оренди, що свідчить про неналежне виконання ним обов’язків, передбачених договорами оренди земельних ділянок. Разом із цим відповідач не надав суду доказів поважності причин невиплати орендної плати у серпні 2008 року і затримки у її виплаті до 31 грудня 2008 року. Хоча в судовому засіданні сторони підтвердили, що можливість розрахуватись у серпні 2008 року по орендній платі у відповідача була.

Пунктами 15-17 договорів оренди передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільського господарства. Цільове призначення земельної ділянки: вирощування сільськогосподарської продукції. Умови збереження стану об’єкта оренди: застосування заходів по підвищенню родючості ґрунтів та їх захисту від ерозії.

Але судом встановлено, що земельні ділянки, яка позивачем передані в оренду відповідачу, в 2009 році не засівались, не оброблялись, під урожай 2010 року не готувались і знаходяться в забур’яненому стані, що підтверджується довідкою Товстянського сільського голови (а.с.22).

Представник відповідача в судовому засідання наполягав, що строки виплати орендної плати вони не порушували, так як згідно договорів орендна плата повинна бути виплачена позивачу до 31 грудня поточного року, що ними виконувалось. Але це не відповідає умовам укладених сторонами договорів, за яким орендна плата виплачується з 1 по 31 серпня, а остаточний розрахунок проводиться до 31 грудня поточного року. А як встановлено судом, у терміни  з 1 по 31 серпня 2008 року   орендна плата позивачу відповідачем сплачена не була.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 598 ЦК України зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення  зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання  частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов’язання або воно припиняється.

Статтею 31 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди припиняється в разі фізичної особи – орендаря.

Статтею 32  Закону України «Про оренду землі» визначено, що на вимогу однієї з сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов’язку, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору.

З наведених норм права вбачається, що припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від нього – це безумовне право сторони, яке не може бути обмежене у разі доведеності позивачем своїх доводів про те, що інша сторона у договорі порушила зобов’язання.

Пунктом 38 договорів оренди земельних ділянок передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов’язків, передбаченого договором.

Відповідно до п. 39 договорів розірвання договорів в односторонньому порядку допускається в разі несвоєчасної сплати орендної плати (а. с. 6-7, 12-13).

Таким чином, суд вважає, що факт порушення відповідачем взятих на себе зобов’язань щодо своєчасної сплати орендної плати у строки, передбачені договорами, щодо умов використання земельних ділянок в судовому засіданні знайшов своє підтвердження. А отже, позивач набув передбачені договорами право односторонньої відмови від зобов’язання. Суд не вбачає підстав для обмеження цього права позивача.

Крім того, оскільки право на односторонню відмову від зобов’язання Цивільний кодекс не визнає мірою відповідальності, суд приходить до висновку про те, що Цивільний кодекс не ставить виникнення у кредитора такого права в залежність від вини боржника.

Виходячи з викладеного вище, суд приходить до висновку про необхідність припинення укладених між сторонами у справі договорів оренди земельних ділянок від 19 січня 2007 року шляхом їх розірвання.

    Вирішуючи питання про судові витрати у справі, суд керується положеннями ст. 88 ЦПК України, згідно якої стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 51 грн. державного мита, сплаченого при зверненні з позовом до суду, а також 120 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 171 грн.

    На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 598, 610, 611, 615 ЦК України, ст. ст. 4,10, 60,88, 209,213,215 ЦПК України суд,  

В И Р І Ш И В:

    Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Припинити договори оренди земельних ділянок, укладених між ОСОБА_4, ОСОБА_1 і ПП «Дружба-6» від 19 січня 2007 року, зареєстрованих у Білопільському відділі Сумської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України» 5 лютого 2007 року відповідно за №№648, 667, шляхом їх розірвання.

    Стягнути з ПП «Дружба-6» на користь ОСОБА_1 171 грн.

    Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду  Сумської області  через Білопільський районний суд  шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та  апеляційної скарги протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.

    Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подачі заяви про апеляційне оскарження.

    Суддя                                

Копія вірна :

Суддя Білопільського районного суду                         Терещенко О.І.